12.3. Дисциплінарна відповідальність та її види

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 

Трудове законодавство встановлює два види відповідальності (рис. 12.16).

Види відповідальності працівників за трудовим законодавством

 

Дисциплінарна

 

Матеріальна

 

 

 

Рис. 12.16. Види відповідальності працівників згідно з трудовим законодавством

 

17

 

Відповідальність згідно з трудовим правом — окремий вид юридич­ної відповідальності, яка полягає у передбаченому нормами трудового права обов'язку працівника відповідати за вчинене трудове правопору­шення і нести відповідальність.

Підставою дисциплінарної відповідальності є трудове правопору­шення — протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або нена­лежному виконанні працівником трудових обов'язків.

Вирізняють два види трудового правопорушення — дисциплінар­ний проступок і трудове майнове правопорушення.

Загальним для цих правопорушень є невиконання працівником саме трудових обов'язків. Особливості кожного із зазначених видів правопорушення зумовлюють застосування у трудовому праві двох видів відповідальності — дисциплінарної і матеріальної.

Потрібно наголосити, що сфера дії норм матеріальної відпові­дальності працівників значно ширша від сфери дії дисциплінарної відповідальності, оскільки стягнення за порушення трудової дисцип­ліни застосовуються лише за дисциплінарний проступок, а матері­альна відповідальність настає і за адміністративне правопорушення, і за вчинення злочину, якщо останні пов'язані із заподіянням шкоди роботодавцеві, з яким працівник перебуває у трудових відносинах.

Слід врахувати, що стягнення за порушення трудової дисципліни можуть не застосовуватися, а до окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного та громадського впливу (ст. 140 КЗпП).

Дисциплінарна відповідальність розглядається у двох аспектах:

як певна реакція на дисциплінарний проступок у сфері трудових

відносин, можливість застосування до порушника заходів дис­

циплінарного стягнення, визначених у трудовому законодавстві;

як наслідок невиконання чи неналежного виконання трудових

обов'язків конкретним працівником із застосуванням санкцій за

порушення трудової дисципліни. У цьому аспекті дисциплінар­

на відповідальність є ретроспективною і полягає в обов'язкові

порушника відповісти за вчинений дисциплінарний проступок і

зазнати негативних наслідків у вигляді обмежень особистого,

організаційного чи майнового порядку. Зі сторони роботодавця

реакція на дисциплінарний проступок полягає в тому, щоб зажа­

дати пояснення від порушника трудової дисципліни; застосуван­

ня до працівника санкцій у порядку, визначеному трудовим за­

конодавством .

18

 

Дисциплінарна відповідальність як один з видів юридичної відпові­дальності — це обов'язок працівника відповідати перед роботодавцем за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права.

У трудових правовідносинах роботодавець має дисциплінарну владу над працівником, а працівник несе дисциплінарну відпові­дальність саме перед роботодавцем, а не перед державою (державним органом), як це відбуваєтьcя при адміністративній та кримінальній відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність працівників настає за порушення трудової дисципліни — невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов 'язків.

Правовий механізм дисциплінарної відповідальності складається з правових норм, які передбачають підставу дисциплінарної відпові­дальності, дисциплінарні стягнення, порядок їх накладення, зняття й оскарження.

Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок. У КЗпП не дається поняття дисциплінарного проступку й не розкриваються його обов'язкові елементи. Для дисциплінарного проступку характерні певні особливості.

Суб'єктом дисциплінарного проступку може бути громадянин, який перебуває у трудових правовідносинах з роботодавцем і порушив трудову дисципліну.

Деліктоздатність, тобто здатність особисто нести відпові­дальність за порушення трудових обов'язків, є складовою право-дієздатності особи. Трудова праводієздатність за загальним прави­лом настає з 16 років, у певних випадках — з 15 років, а учнів — з 14 років (ст. 188 КЗпП). Виокремлено загальний і спеціальний суб'єкт дисциплінарної відповідальності.

Суб'єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина працівника.

Вина виражає психічне ставлення працівника до своїх протиправ­них дій та їх шкідливих наслідків.

Вина може виражатися у формі прямого або побічного умислу чи необережності.

19

 

Умисна вина передбачає, що особа усвідомлювала проти-правність свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки й бажа­ла або свідомо допускала їх настання. Для дисциплінарного право­порушення найбільш характерною є вина у формі необережності.

Необережність як форма вини передбачає, що особа усвідомлюва­ла протиправність своєї поведінки, передбачала її шкідливі наслідки, проте легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передба­чала, хоча повинна була їх передбачити. Якщо працівник неналежно виконує свою роботу внаслідок недостатньої кваліфікації або відсут­ності відповідних умов для її виконання або коли працівник не міг належно виконати роботу у зв'язку з тим, що роботодавець не ство­рив для цього належних умов праці, то працівник не може бути виз­наний винним. Не можна притягати працівника до відповідальності за невиконання незаконного розпорядження роботодавця, а також за відмову працівника виконувати роботу, не передбачену трудовим договором.

Об'єктом дисциплінарного проступку є внутрішній трудовий роз­порядок організації (суспільні відносини, які складаються у процесі його здійснення та охороняються нормами трудового права).

Протиправна поведінки працівника полягає у порушенні трудо­вих обов'язків, покладених на нього трудовим договором чи прави­лами внутрішнього трудового розпорядку, спеціальних законодав­чих актів, посадових інструкцій, а також у порушенні або невико­нанні наказів і розпоряджень роботодавця. Наприклад, запізнення на роботу, участь у страйку, який визнано незаконним, поява на ро­боті в нетверезому стані є протиправною поведінкою.

Об'єктивною стороною дисциплінарного проступку є шкідливі на­слідки та причинний зв 'язок між ними і дією (бездіяльністю) порушни­ка трудової дисципліни.

Потрібно звернути увагу на те, що дисциплінарним проступком визнається невиконання саме трудових обов'язків. Згідно із загаль­ним правилом, невиконання громадських доручень, моральних, етичних правил поведінки, не пов'язаних з виконанням трудової функції, не може викликати застосування юридичної відповідаль­ності. Порушення трудової дисципліни вважається таким за умови, що воно сталося в робочий час, а для працівників з ненормованим

20

 

робочим днем увесь час перебування на робочому місці та на тери­торії підприємства вважається робочим часом.

Для окремих категорій працівників поняття дисциплінарного проступку розширюється через особливий характер виконуваних обов'язків за рахунок включення проступків, несумісних із займа­ною посадою. Наприклад, до таких категорій належать прокурор, суддя.

Невиконання працівником трудових обов'язків через незалежні від нього причини не може розглядатися як порушення трудової дис­ципліни. Наприклад, недостатня кваліфікація працівника, стан здо­ров'я, що перешкоджає виконанню роботи, та інші. У цих випадках немає вини працівника.

Варто врахувати, що дисциплінарний проступок відрізняється від адміністративного правопорушення (проступку) суб'єктом порушен­ня; об'єктом протиправного дії чи бездіяльності; заходами стягнення; органами, правомочними застосовувати стягнення.

Загальна поведінка працівника — працювати чесно й сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпорядження роботодавця, визна­чена уст. 139КЗпП.

Судовою практикою порушенням трудової дисципліни визнано:

відмову працівника без поважної причини укласти трудовий до­

говір про повну матеріальну відповідальність;

відмову чи ухилення без поважної причини від медичного огля­

ду працівників окремих професій;

відмову працівника від проходження у робочий час спеціального

навчання та складання іспиту з техніки безпеки, якщо це є обо­

в'язковою умовою допуску до роботи;

перебування працівника не на своєму робочому місці, а в при­

міщенні іншого цеху, відділу без поважної причини та інші ви­

падки.

Дисциплінарний проступок у сфері трудових відносин — це винне протиправне порушення трудових обов'язків працівником, за вчинення якого встановлено дисциплінарну відповідальність і може застосову­ватися захід дисциплінарного стягнення, встановлений у трудовому законодавстві.

Основні ознаки дисциплінарної відповідальності працівників на­ведено на рис. 12.17.

21

 

Основні ознаки дисциплінарної відповідальності працівників

 

Законність

 

Обґрунтованість і справедливість

 

Додержання правових гарантій

 

Рис. 12.17. Основні ознаки дисциплінарної відповідальності працівників

Законність: дисциплінарна відповідальність настає тільки за дис­циплінарні проступки; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; законо­давство встановлює перелік дисциплінарних стягнень; дисциплінар­ну відповідальність правомочні застосовувати органи, яким надано це право; встановлено строки та порядок застосування стягнень.

Обґрунтованість та справедливість: індивідуалізація виду дис­циплінарного стягнення (ст. 149 КЗпП); обмеження строку дії дис­циплінарного стягнення (ст. 151 КЗпП); зняття дисциплінарного стягнення (ст. 151 КЗпП).

Правові гарантії: обов'язок роботодавця зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; строк для застосування дисциплінарного стягнення (ст. 148 КЗпП); право оскарження дис­циплінарного стягнення; дисциплінарне стягнення оголошується в наказі (розпорядженні), повідомляється працівникові під розписку, відомості про стягнення до трудової книжки не заносяться (ст. 149 КЗпП, ст. 48 КЗпП); встановлено гарантії для працівників підпри­ємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів.

Стадії процедури накладання дисциплінарного стягнення наведе­но нарис. 12.18.

 

 

Стадії процедури накладання дисциплінарного стягнення

 

 

 

 

 

 

 

Виявлення дисциплінарного проступку

 

 

Застосування дисциплінарного стягнення

 

 

 

 

Виконання дисциплінарного стягнення

 

 

Оскарження дисциплінарного стягнення

Рис. 12.18. Процедура накладання дисциплінарного стягнення

22

 

виявлення дисциплінарного проступку (зажадати від порушника

трудової дисципліни письмові пояснення, з'ясувати причини й

обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок);

застосування дисциплінарного стягнення (враховувати ступінь

тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обрати

вид стягнення та видати наказ чи розпорядження);

виконання дисциплінарного стягнення (повідомляється працівни­

кові під розписку про оголошене в наказі стягнення, у разі

звільнення працівника за порушення трудової дисципліни — в

день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнен­

ня з роботи, належно оформлену трудову книжку й розрахува­

тися з ним;

оскарження дисциплінарного стягнення працівником у порядку,

встановленому чинним законодавством, припинення дисциплі­

нарного провадження у зв'язку із закінченням строку його зас­

тосування, зняття дисциплінарного стягнення, визнання дисци­

плінарного стягнення незаконним у порядку, встановленому

чинним законодавством.

Реалізація дисциплінарної відповідальності здійснюється за допомо­гою дисциплінарно-процедурних норм трудового законодавства.

Види дисциплінарної відповідальності. Трудове законодавство за­лежно від джерела регулювання розрізняє два види дисциплінарної відповідальності (рис. 12.19).

Види дисциплінарної відповідальності

 

Загальна

 

Спеціальна

 

Рис. 12.19. Види дисциплінарної відповідальності

Загальна дисциплінарна відповідальність регулюється КЗпП і пра­вилами внутрішнього трудового розпорядку. Вона поширюється на всіх працівників, крім працівників, для яких встановлена спеціальна дисциплінарна відповідальність.

23

 

Спеціальна дисциплінарна відповідальність регулюється законодав­ством, статутами й положеннями про дисципліну. Розрізняють спе­ціальну дисциплінарну відповідальність згідно із законодавством (наприклад, прокурори, судді, державні службовці), а також спе­ціальну дисциплінарну відповідальність згідно зі статутами та поло­женнями про дисципліну (працівники залізничного транспорту, зв'язку). Відмінності спеціальної дисциплінарної відповідальності від загальної наведено на рис. 12.20.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відмінності між спеціальною та загальною дисциплінарною відповідальністю

 

 

 

 

 

 

 

Категоріями працівників, на які вона поширюється (ст. 141 КЗпП)

 

 

Стягненнями за порушення трудової дисципліни (ст. 147 КЗпП)

 

 

Ширшим поняттям дисциплінар­ного (службового) проступку

Колом осіб та органів, правомочни­ми застосовувати дисциплінарні стягнення (ст. 147-1 КЗпП)

 

 

Порядком застосування дисциплі­нарного стягнення

Порядком оскарження дисциплінарного стягнення

Рис. 12.20. Відмінності між загальною та спеціальною дисциплінарною

відповідальністю

Види дисциплінарного стягнення, що застосовуються до окремих категорій працівників, розглянуто в табл. 1.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за ста­

тутами, положеннями та іншими актами законодавства про

дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися та­

кож органами, вищими щодо органів, зазначених у частині першій

ст. 147-1 КЗпП.

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені

тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, перед­

бачених законодавством.

При спеціальній дисциплінарній відповідальності строки накла­

дення дисциплінарного стягнення можуть бути іншими. Так,

Дисциплінарний статут прокуратури України від 6 листопада

1991 р. встановлює, що дисциплінарне стягнення застосовується

протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не врахову-

24

 

ючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одно­го року з дня вчинення проступку. Строк службової перевірки не може перевищувати двох місяців. У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах проку­ратури, його звільнення провадиться незалежно від часу вчинен­ня проступку.