14.2. Відповідальність роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 

На роботодавця покладається відповідальність за шкоду, заподі­яну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, по­в'язаним із виконанням трудових обов'язків (ст. 173 КЗпП).

Небезпечні та шкідливі умови праці можуть заподіяти шкоду пра­цівникові, а порушення його законних прав може призвести до мо­ральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Відпо­відальність роботодавця перед працівником полягає у відшкодуванні майнової та моральної шкоди. Порядок її відшкодування визна­чається чинним законодавством (ст. 237-1 КЗпП).

Безпосередньо порядок відшкодування шкоди, заподіяної праців­никам, регулюється Законом України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року в редакції від 30 червня 1999 року та іншими нормативно-правовими актами.

Під прямою дійсною шкодою, заподіяною працівникові незакон­ними діями (бездіяльністю) роботодавця, слід розуміти втрачений працівником заробіток за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні, переведенні на іншу роботу, затримці видачі трудової книжки при звільненні, витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва чи професійної хвороби (втрачений заробіток, придбання ліків, додаткове харчування, санаторно-курор­тне лікування, відшкодування моральної шкоди тощо), та ін.

До протиправних дій роботодавця можна, зокрема, зарахувати незабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, незаконні звільнення, переведення працівника на іншу роботу та ін.

Нині створено цілу низку правових гарантій щодо забезпечення права людини на працю. Зокрема, ст. 43 Конституції України вста­новлено, що держава гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також можливість звернутися до суду за захистом прав і свобод громадян.

84

 

Гарантії забезпечення права громадян на працю визначені у ст. 5-1 КЗпП, а у ст. 22 КЗпП передбачено заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.

Групи випадків відповідальності роботодавця перед працівником зазначено на рис. 14.16.

Випадки відповідальності роботодавця перед працівником

 

За незаконне позбавлення

працівника можливості

працювати

 

За незабезпечення належних,

безпечних і здорових умов

праці

 

 

 

За затримку виплати праців­никові заробітної плати

 

За заподіяння працівникові моральної шкоди

 

 

 

За шкоду, заподіяну майну працівника

 

В інших випадках, передбаче­них трудовим договором

 

Рис. 14.16. Випадки відповідальності роботодавця перед працівником

До першої групи залежно від характеру трудових відносин нале­жать випадки, наведені на рис. 14.17.

 

 

Випадки відповідальності роботодавця за незаконне позбавлення працівника можливості працювати

 

 

 

 

 

 

1                                  1

 

При виникненні трудових відносин

 

За наявності трудових відносин

 

При зміні трудових відносин

 

При припиненні трудових відносин

Рис. 14.17. Випадки відповідальності роботодавця при обмеженні права працівника на працю

85

 

при виникненні трудових відносин: а) необґрунтована відмова

працівникові у прийнятті на роботу (ст. 22, 232 КЗпП); б) необ­

ґрунтована відмова в укладанні трудового договору особі, за­

прошеній на роботу в порядку переведення (ч. 3 ст. 24, ст. 232

КЗпП);

при існуванні трудових відносин: а) порушення права працівни­

ка на виплату заробітної плати (ст. 115 КЗпП); незаконне відсто­

ронення працівника від роботи (ст. 46 КЗпП);

при зміні трудових відносин: незаконне переведення працівника

на іншу роботу (ст. 235 КЗпП);

при припиненні трудових відносин: а) неправильне формулю­

вання причин звільнення в трудовій книжці, що перешкоджало

працевлаштуванню працівника (ч. 3 ст. 235 КЗпП); б) у разі

звільнення без законної підстави чи встановленого порядку

звільнення працівника (ч. 1 ст. 235 КЗпП); в) у разі затримки ви­

дачі трудової книжки з вини роботодавця в день звільнення пра­

цівника (ст. 47 КЗпП, ч. 4 ст. 235 КЗпП); г) у разі затримки вико­

нання рішення органу про поновлення на роботі незаконно

звільненого або переведеного на іншу роботу працівника (ст. 236

КЗпП); е) у разі невиплати з вини роботодавця належних звіль­

неному працівникові сум грошей (ст. 117 КЗпП).

До другої групи — незабезпечення роботодавцем належних, без­печних і здорових умов праці при виконанні працівником трудових обов'язків — належать випадки відшкодування працівникам заподі­яної роботодавцем шкоди, зазначені на рис. 14.18.

Випадки відповідальності роботодавця у разі незабезпечення належних, безпечних і здорових умов праці

 

Ушкодження здоров'я працівника

 

Каліцтво працівника

 

Смерть працівника

 

Рис. 14.18. Випадки відповідальності роботодавця у разі незабезпечення належних, безпечних і здорових умов праці

До третьої групи належать інші випадки відповідальності робо­тодавця перед працівником (рис. 14.19), а саме:

86

 

Інші випадки відповідальності роботодавця

 

Невидача працівникові

довідки про роботу в

організації та розмір

заробітної плати

 

Незаконне

відсторонення

працівника

від роботи

 

Незабезпечення

збереження особистих

речей працівника

під час роботи

 

Рис. 14.19. Інші випадки відповідальності роботодавця перед працівником

порушення обов'язку щодо видачі працівникові довідки про ро­

боту в даній організації із зазначенням спеціальності, кваліфі­

кації, посади, часу роботи й розміру заробітної плати та заробіт­

ну плату (ст. 49 КЗпП);

незаконне відсторонення працівника від роботи (ст. 44 КЗпП);

незабезпечення збереження особистих речей працівника під час

роботи (у разі їх псування, знищення, крадіжки).

Роботодавець зобов'язаний, відповідно до ст. 47, 49 КЗпП, не тільки відповідним чином оформляти трудові відносини. Його обо­в'язком є також видача документів, які мають значення для праців­ників (трудова книжка, довідка про його роботу на підприємстві, в установі, організації, довідка про наявність стажу роботи, про заро­бітну плату тощо). Шкода, заподіяна працівникові при порушенні роботодавцем цього обов'язку, виражається в неможливості праце­влаштування через відсутність трудової книжки, у несвоєчасному призначенні пенсії, допомоги, інших виплат.

Згідно з Конституцією України, ст. 153 КЗпП, правилами внутріш­нього трудового розпорядку в організаціях повинні створюватися належні, безпечні й здорові умови праці, відповідні умови для нор­мальної роботи. Серед таких умов — створення в організаціях спе­ціальних місць, де працівники під час роботи можуть залишити свої особисті речі.

Незалежно від того, як організовано зберігання особистих речей працівників (обладнані спеціальні гардероби, кімнати зберігання ре­чей тощо), роботодавець зобов'язаний забезпечити збереження цього майна працівника. Невиконання зазначеного обов'язку, що призвело до псування, знищення або розкрадання особистих речей працівника під час роботи, передбачає обов'язок відшкодування заподіяної шкоди.

87

 

Чинне трудове законодавство не містить норм, що передбачають пряму відповідальність роботодавця у таких випадках. На практиці використовуються відповідні статті ЦК України, які передбачають відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівників.

Відповідальність роботодавця за незабезпечення права працівни­ка на належні, безпечні й здорові умови праці регулюється ст. 173 КЗпП, Законом України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р., Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р., ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.

Контрольні питання

Чи доцільно при визначенні ступеня вини працівника, який за­

подіяв шкоду роботодавцеві, враховувати освіту та технічні

знання й здібності працівника?

Чи може встановлюватися обмежена матеріальна відповідаль­

ність працівника у локальних нормативно-правових актах?

Відмінності між матеріальною відповідальністю працівника та

відповідальністю роботодавця.

Чи можна обов'язок доведення наявності умов для покладання

матеріальної відповідальності покладати на сторони трудово­

го договору?

У яких випадках роботодавець може нести майнову відпові­

дальність перед працівником?

Практика відшкодування моральної шкоди працівникові.

Назвіть проблеми, пов'язані з відповідальністю роботодавця

перед працівником.

Назвіть тенденції, пов'язані з удосконаленням правового регу­

лювання відповідальності працівника перед роботодавцем.

Чи зобов'язаний працівник відшкодувати витрати, які несе ро­

ботодавець при направленні його на навчання за рахунок

коштів роботодавця, у разі звільнення без поважних причин до

закінчення строку, обумовленого трудовим договором чи уго­

дою про навчання працівника за рахунок коштів роботодавця?

10. Чи має право роботодавець з урахуванням конкретних обста­вин, за яких було заподіяно шкоду, повністю або частково відмовитися від її стягнення з працівника?

 

Як можна визначити межі матеріальної відповідальності пра­

цівників у трудовому договорі?

Чи можна притягнути до матеріальної відповідальності праців­

ника у разі заподіяння ним шкоди у стані наркотичного сп'я­

ніння?

Теми рефератів

Підстави та умови матеріальної відповідальності згідно із за­

конодавством про працю Російської Федерації.

Практика відшкодування матеріальної та моральної шкоди

працівнику в Україні.

Удосконалення правового регулювання відповідальності пра­

цівника перед роботодавцем.