9. 4. Відпустки, їх види та порядок надання

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 

Поняття та види відпусток. Відпустки надаються з різною метою. Наприклад, для відновлення працездатності та відпочинку працівни­кам надаються щорічні відпустки, які у свою чергу поділяються на ос­новні та додаткові. Працівникам можуть надаватися соціальні відпус­тки, у зв'язку з навчанням у вищих закладах освіти чи аспірантурі, можуть надаватися творчі відпустки та відпустки без збереження заро­бітної плати за сімейними обставинами та з інших причин.

Відпустка — це вільний від роботи час визначеної тривалості в ка­лендарних днях із збереженням на її період місця роботи (посади), за­робітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством.

Відносини, пов'язані з різними видами відпусток, регулюються Конституцією України, Законом України "Про відпустки" (надалі — Закон), КЗпП, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, за­доволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічно­го розвитку особи.

На практиці виникає чимало питань щодо застосування правових норм, які регулюють різні види відпусток.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями

21

 

(надалі —роботодавцем) незалежно від форм власності, виду діяль­ності та галузевої належності, а також працюють за трудовим до­говором у фізичної особи.

Це означає, що не впливають на реалізацію права на відпочинок організаційно-правова форма організації, вид (строк) трудового дого­вору працівника, розмір та форма оплати праці, місце виконання тру­дових обов'язків (вдома чи в організації), режим робочого часу.

Отже, право на відпустку мають працівники, які уклали безстро­кові трудові договори, трудові договори на визначений строк, на час виконання певної роботи, сезонні, тимчасові працівники, працівники, які працюють на умовах сумісництва та неповного робочого часу.

Право на відпустки нарівні з громадянами України мають іно­земні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні.

Не користуються правом на відпустку, наприклад, особи, які пра­цюють за цивільно-правовими угодами, засуджені до виправних робіт без позбавлення волі. Право на відпустку забезпечується:

гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збере­

женням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допо­

моги) у випадках, передбачених Законом України "Про відпустки";

забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім ви­

падків, передбачених Законом.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надана невикориста­на відпустка з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку тру­дового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково переви­щує строк трудового договору. У цьому разі чинність трудового до­говору продовжується до закінчення відпустки.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поши­рюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, орга­нізації (ст. 40 КЗпП).

Відпустки залежно від їх оплати поділяються на оплачувані — із збереженням на період відпустки заробітної плати та не оплачу-

22

 

вані — без збереження заробітної плати. Види відпусток встановлені ст. 4 Закону (рис. 9.7).

Види відпусток

 

1             1             1

1                      1                   1

Щорічні відпустки (основна, додаткова)

 

Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням

 

Творча відпустка

 

Соціальні відпустки

 

Відпустки без збере­ження заробітної плати

 

Інші види відпус­ток

Рис. 9.7. Види відпусток

Інші види щорічних відпусток можуть встановлюватися законо­давством, колективним договором, угодою та трудовим договором.

Тривалість відпусток розраховується в календарних днях неза­лежно від режимів та графіків роботи і визначається Законом, інши­ми законами та нормативно-правовими актами України.

Святкові та неробочі дні (ст.73 КЗпП) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону), не враховуються.

Щорічна відпустка, як правило, є сумою основної і додаткової відпустки, на яку працівник має право. Основна відпустка — це час­тина щорічної відпустки (якщо у працівника є право на додаткову відпустку). Щорічна відпустка може надаватися (за бажанням праці­вника) у вигляді безперервного відрізку часу або частинами.

Види щорічних відпусток встановлені ст. 4 Закону (рис. 9.8).

Види щорічних відпусток

 

Основна відпустка

 

Додаткова: за особливий харак­тер праці (режим праці)

 

 

 

Додаткова: за роботу із шкідли­вими та важкими умовами праці

 

Інші додаткові відпустки, перед­бачені законодавством

 

 

 

Рис. 9.8. Види щорічних відпусток

 

23

 

На практиці виникають питання щодо застосування правових норм для визначення тривалості щорічної відпустки. У Законі вста­новлено мінімальну тривалість щорічної відпустки.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, відлік якого ведеться з дня укладення трудового договору.

Окремим категоріям працівників з урахуванням їхнього віку, ха­рактеру та специфіки роботи, трудової функції, стажу роботи та інших обставин встановлюється щорічна основна відпустка більшої тривалості (ст. 6 Закону) (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

Тривалість основної щорічної відпустки для окремих категорій працівників

 

 

№ пор.

Кому надається

Тривалість

1

1

2

Особам віком до вісімнадцяти років

31 календарний день

2

Інвалідам I і II груп

30 календарних днів

3

Інвалідам III групи

26 календарних днів

4

Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будів­ництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин

24 календарні дні із збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на два календар­них дні, але не більше 28 календарних днів

5

Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках завглибшки 150 метрів і більше, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках завглибшки до 150 метрів

24 календарних дні із збільшенням на чотири календарних дні у разі стажу роботи на цьому підприємстві два роки і більше

24

 

6

1

2

Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповід­ників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогоспо­дарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв

28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України

7

Воєнізованому особовому складу гірничо­рятувальних частин

ЗО календарних днів

8

Невоєнізованим працівникам гірничоряту­вальних частин

24 календарних дні, але не більше 28 календарних днів

9

Керівним працівникам навчальних зак­ладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам

до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Якщо працівникові надається відпустка у рік, коли йому випов­нюється 18 років, тривалість її визначається залежно від відпрацьо­ваного ним часу: за рік, коли він був неповнолітнім, — із розрахунку 31 календарний день за робочий рік, а після виповнення повноліт­тя — залежно від тривалості відпустки, встановленої для працівників відповідної професії.

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпус­тка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу1.

Зауважимо, що сезонні й тимчасові працівники до прийняття За­кону не мали права на відпустку.

Положення ст. 6 Закону щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства. Наприклад, спеціальним законодавством для деяких категорій працівників уста­новлені додаткові відпустки за стаж роботи (табл. 9.2, 9.3, 9.4).

1 Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галу­зей" від 28 березня 1997 р. № 278.

25

 

Таблиця 9.2

Тривалість

щорічної основної відпустки, що встановлена іншими актами законодавства

 

Закон України

Кому

Тривалість

Примітки

п/п

 

надається

відпустки

 

 

1

2

3

4

 

"Про статус

Депутатам

45 кален-

Якщо законодав-

1

народного

 

дарних днів

ством не передба-

 

депутата України"

 

 

чена відпустка

 

від 17 листопада

 

 

більшої тривалості

 

1992 року

 

 

та у міжсесійний

 

(ст. 32)

 

 

період

2

"Про державну

Державним

ЗО кален-

Державним служ-

 

службу"

службовцям

дарних днів

бовцям, які мають

 

від 16 грудня

 

 

стаж роботи в

 

1993 року

 

 

державних органах

 

(ст. 35)

 

 

понад 10 років,

 

 

 

 

надається додатко-

 

 

 

 

ва оплачувана

 

 

 

 

відпустка тривалі-

 

 

 

 

стю до 15 календар-

 

 

 

 

них днів

3

"Про статус суддів"

Суддям

35 кален-

Суддям, які мають

 

від 15 грудня

 

дарних днів

стаж роботи понад

 

1992 року

 

 

10 років, надається

 

(ст. 44)

 

 

додаткова оплачу-

 

 

 

 

вана відпустка

 

 

 

 

тривалістю 15

 

 

 

 

календарних днів

26

 

1

2

3

4

4

"Про прокура-

Прокурорам

30 кален-

Атестованим

 

туру" від 5

і слідчим

дарних днів

працівникам, які

 

листопада

прокурату-

 

мають стаж роботи

 

1991 року

ри

 

в органах прокура-

 

(ст. 49)

 

 

тури понад 10

 

 

 

 

років, надається

 

 

 

 

додаткова оплачу-

 

 

 

 

вана відпустка

 

 

 

 

тривалістю:

 

 

 

 

після 10 років —

 

 

 

 

5 календарних днів,

 

 

 

 

після 15 років —

 

 

 

 

10 календарних

 

 

 

 

днів,

 

 

 

 

після 20 років —

 

 

 

 

15 календарних

 

 

 

 

днів

5

Митний кодекс

Службовим

Не менше

Які мають персо-

 

України

особам

30 календар-

нальні звання

 

від 12 грудня

митних

них днів

 

 

1991 року

органів

 

 

 

(ст. 162)

України

 

 

6

"Про державну

Журналі-

36 кален-

 

 

підтримку засобів

стам

дарних днів

 

 

масової інфор-

 

 

 

 

мації

 

 

 

 

та соціальний

 

 

 

 

захист жур-

 

 

 

 

налістів"

 

 

 

 

від 23 вересня

 

 

 

 

1997 року

 

 

 

 

(ст. 13)

 

 

 

7

"Про професійно-

Педагогіч-

Не менше

У порядку, затверд-

 

технічну освіту"

ним праців-

42 днів

женому Кабінетом

 

від 10 лютого

никам

 

Міністрів України

 

1998 року

 

 

 

 

(ст. 47)

 

 

 

27

 

Таблиця 9. 3

Тривалість щорічної основної відпустки згідно із Законом України

"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи"

від 28 лютого 1991 року

 

№ п/п

Кому надається

Тривалість відпустки

Примітка

 

1

2

3

1

Військовослужбов­цям, крім військо­вослужбовців строкової служби, надаються чергові щорічні відпустки із збереженням матеріального забезпечення

Для військовослуж­бовців, які мають вислугу до 10 календарних років — 30 діб, від 10 до 20 років — 35, від 20 до 25 років — 40, 25 і більше календар­них років — 45 діб

Без врахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад

2

Військовослуж­бовцям

Можуть надаватись за рішенням коман­дира (начальника) додаткові відпустки за сімейними обста­винами, у зв'язку з навчанням у на­вчальних закладах та з інших поважних причин

Із збереженням матері­ального забезпечення

3

Військовослужбов­цям строкової служби за весь період військової служби

Солдатам і матро­сам — 20 діб, сержантам і старши­нам — 25 діб

Без врахування часу, необхідного для проїзду до місця відпустки і назад

28


 

1

2

3

4

Військовослужбов-

cтроком 45 діб

Без урахування вислуги

 

цям-інвалідам, а

 

років, у зручний для них

 

також учасникам

 

час

 

бойових дій та

 

 

 

прирівняним до них

 

 

 

особам

 

 

Таблиця 9. 4.

Тривалість щорічної основної відпустки

згідно зі ст. 10 Закону України

"Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей"

від 20 грудня 1991 року

 

№ п/п

Кому надається

Тривалість відпустки

Примітка

 

1

2

3

1

Військовослужбов­цям, крім військо­вослужбовців строкової служби, надаються чергові щорічні відпустки із збереженням матеріального забезпечення

Для військовослуж­бовців, які мають вислугу до 10 календарних років — 30 діб, від 10 до 20 років — 35, від 20 до 25 років — 40, 25 і більше календар­них років — 45 діб

Без врахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад

2

Військовослуж­бовцям

Можуть надаватись за рішенням коман­дира (начальника) додаткові відпустки за сімейними обста­винами, у зв'язку з навчанням у нав­чальних закладах та з інших поважних причин

Із збереженням матері­ального забезпечення

29


 

1

2

3

3

Військовослужбов-

Солдатам і матро-

Без врахування часу,

 

цям строкової

сам — 20 діб,

необхідного для проїзду

 

служби за весь

сержантам і старши-

до місця відпустки і

 

період військової

нам — 25 діб

назад

 

служби

 

 

4

Військовослужбов-

строком 45 діб

Без урахування вислуги

 

цям-інвалідам, а

 

років, у зручний для них

 

також учасникам

 

час

 

бойових дій та

 

 

 

прирівняним до них

 

 

 

особам

 

 

Додаткові відпустки за стаж роботи можуть бути встановлені та­кож колективним договором для окремих категорій працівників.

У деяких випадках у зв'язку з умовами праці чи особливим харак­тером праці, станом здоров'я працівники мають право на додаткові відпустки.

Додаткова відпустка — це час відпочинку, що надається додатко­во до щорічної основної відпустки тривалістю та на умовах, установ­лених законодавством, галузевими угодами, колективним та трудовим договором.

Підстави, тривалість та порядок надання додаткових відпусток різні. За підставами та метою їх надання додаткові відпустки поділя­ються на певні види (рис. 9.9).

Види додаткових відпусток

 

У зв'язку умова­ми праці. За особливий характер праці

 

Соціальні відпустки

 

Передбачені

законодавством

угодами та

договорами

 

 

 

30

 

Рис. 9.9. Види додаткових відпусток

 

У зв'язку з умовами праці законом встановлено кілька додаткових щорічних відпусток:

додаткова відпустка за роботу в шкідливих та важких умовах

праці (ст. 7 Закону);

додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Щорічна додаткова відпустка за роботу в шкідливих та важких

умовах праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівни­кам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здо­ров'я шкідливих виробничих факторів1.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу в шкідливих та важких умовах праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць з урахуванням умов праці та часу зайнятості працівника в цих умовах2.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:

окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підви­

щеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням

або виконується в особливих природних географічних і геологіч­

них умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, — трива­

лістю до 35 календарних днів. Особливі природні географічні та в

геологічні умови праці властиві гірським населеним пунктам3;

працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до

7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та в професій,

визначених колективним договором, угодою. Така відпустка на­

дається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напру­

женості, складність і самостійність у роботі, необхідність періо­

дично виконувати службові завдання понад встановлену три­

валість робочого часу4.

Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджений постановою Кабі­нету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (надалі — Список). Поря­док застосування Списку затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 30 січня 1998 № 16.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений по­становою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442. Критерії гірських населених пунктів установлено в Законі України "Про статус гірських населених пунктів України" від 15 лютого 1995 р. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7 затверджено Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормова­ним робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.

31

 

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Зазначимо, що нині ліквідовано додаткові відпустки, що надава­лися раніше як заохочення за виконання державних або громадських обов'язків. Скажімо, громадським вихователям неповнолітніх тощо.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, за­раховуються періоди роботи, встановлені ст. 9 Закону та передбачені законодавством (рис. 9.10).

Наприклад, згідно зі ст. 12 Закону України "Про колективні дого­вори і угоди" особи, які беруть участь у переговорах як представни­ки сторін, а також спеціалісти, запрошені для участі в роботі комісій, на період переговорів та підготовки проекту звільняються від основ­ної роботи зі збереженням середнього заробітку та зарахуванням цього часу до трудового стажу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку

 

 

 

 

 

 

 

 

Час фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка

 

 

Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях профтехзакладів

 

 

Час, коли працівник фактично не працював

Час навчання нових професій осіб, звільнених за п. 1 ст. 40 КЗпП, та інші періоди роботи

 

 

 

 

 

 

 

але за ним згідно із законо­давством зберігалися місце роботи (посада) та заробіток

 

 

але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога

 

 

 

 

 

 

 

 

 

але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата згідно зі ст 25, 26 Закону

Рис. 9.10. Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку

32

 

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються періоди роботи, передбачені ст. 9 Закону (рис. 9.11):

час фактичної роботи в шкідливих, важких умовах або з особли­

вим характером праці, якщо працівник зайнятий в цих умовах не

менше половини тривалості робочого дня, встановленої для пра­

цівників певного виробництва, цеху, професії або посади;

час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу в

шкідливих, важких умовах та за особливий характер праці;

час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного

висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу не­

сприятливих виробничих факторів.

Стаж роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку

Час фактичної роботи в шкідливих, важких

умовах праці або з особливим характером

праці

якщо працівник зайнятий в цих умовах не

менше половини тривалості робочого дня,

встановленої для працівників певного

виробництва, цеху, професії або посади

Час щорічних основної та додаткових

відпусток за роботу в шкідливих, важких

умовах і за особливий характер праці

Час роботи вагітних жінок, переведених на

підставі мадичного висновку на легшу

роботу, на якій вони не зазнають впливу

несприятливих виробничих факторів

Рис. 9.11. Стаж роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, по­вністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпус­тки й не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Законодавство встановлює порядок надання щорічних відпусток.

33

 

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. Потрібно зауважити, що право на відпустку виникає у працівника, а роботодавець має право на­дати працівникові відпустку авансом в будь-який час. Але це право, а не обов 'язок роботодавця.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх три­валість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за ви­нятком випадків, передбачених Законом.

Разом з тим законодавством визначено випадки, коли працівни­кові може бути надана відпустка повної тривалості до закінчення шести місяців безперервної роботи в організації. Так, щорічні відпу­стки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безпе­рервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві за бажан­ням працівника надаються:

жінкам — перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або

після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до

15 років або дитину-інваліда;

інвалідам; особам віком до вісімнадцяти років;

чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з ва­

гітністю та пологами;

особам, звільненим після проходження строкової військової або

альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі

служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не

враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах і

бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків,

написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт,

передбачених навчальною програмою;

працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи

повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали

за неї грошової компенсації;

працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курорт­

ного (амбулаторно-курортного) лікування;

батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;

•               в інших випадках, передбачених законодавством, колективним

або трудовим договором.

34

 

За другий та наступні роки роботи щорічні відпустки можуть надаватися працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затвер­джуються роботодавцем разом з виборним органом профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються згідно зі ст. 10 Закону (рис. 9.12).

Щорічна відпустка в зручний для працівника час надається

 

Особам віком до вісімнадцяти років

Інвалідам

Дружинам (чоловікам) військо­вослужбовців

Батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу

 

Жінкам перед відпусткою у

зв'язку з вагітністю та пологами або після неї

Жінкам, які мають двох і більше

дітей віком до 15 років або

дитину-інваліда

Одинокій матері (батьку), які

виховують дитину без батька

(матері)

 

 

 

Ветеранам праці та особам, які

мають особливі трудові заслуги

перед Батьківщиною

 

Опікунам, піклувальникам або

іншим самотнім особам, які

фактично виховують одного або

більше дітей віком до 15 років за

відсутності батьків

 

 

 

В інших випадках, передбачених

законодавством, колективним

або трудовим договором

 

Ветеранам війни, особам, які

мають особливі заслуги перед

Батьківщиною, а також особом,

на яких поширюється чинність

законодавства про ветеранів

 

 

 

Рис. 9.12. Категорії осіб, які мають право на відпустку у зручний для працівника час

 

35

 

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним праці­

вникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки пов­

ної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у пе­

ріод літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву

від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднують­

ся до часу проведення настановних занять, виконання лаборатор­

них робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту

дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною

програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх

(змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами нав­

чання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх ба­

жанням надаються з таким розрахунком, щоб їх можна було вико­

ристати до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим праців­

никам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в

літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прий­

няття їх на роботу.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установ­лених графіком, узгоджується між працівником і власником або упов­новаженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити пра­цівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Роботодавець зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Випадки перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника на інший період наведено на рис. 9.13.

Перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника

 

Порушення роботодавцем терміну письмового повідомлення праців­ника про час надання відпустки

 

Несвоєчасна виплата роботодав­цем заробітної плати працівнику за час відпустки

 

 

 

36

 

Рис. 9.13. Випадки перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника

 

Законодавством передбачено випадки, коли щорічна відпустка переноситься на інший період або продовжується (рис. 9.14).

Випадки перенесення щорічної відпустки на інший період

 

Тимчасова непраце­здатність

працівника

 

Виконання

працівником

державних або

громадських

обов'язків

 

Настання строку відпуст­ки у зв'язку з вагітністю та пологами

 

Збіг щорічної відпустки

з відпусткою у зв'язку

з навчанням

 

Рис. 9.14. Випадки перенесення щорічної відпустки на інший період

Тимчасова непрацездатність працівника повинна бути засвідчена у встановленому порядку.

Щорічна відпустка переноситься на інший період або продов­жується в разі виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати.

Щорічна відпустка з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з вибор­ним профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпус­тки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на нормальному процесі роботи підприємства та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних дні буде використа­на в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповно­важеним ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то неви­користана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з дотриманням вимог ст. 12 Закону.

37

 

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах чи з особливим характером праці.

Щорічну відпустку на прохання працівника можна поділити на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її ча­стина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому невико­ристана частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана пра­цівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою праці­вника у випадках, встановлених ст. 12 Закону (рис. 9.15).

Випадки відкликання з відпустки

 

Для відвернення

стихійного лиха,

виробничої аварії або

негайного усунення їх

наслідків

 

Для відвернення

нещасних випадків,

простою, загибелі

або псування майна

роботодавця

 

В інших випадках, передбачених законо­давством

 

Рис. 9.15. Випадки відкликання з відпустки

Додаткові відпустки (цільові відпустки) поділяються на два види: у зв'язку з навчанням та творча відпустка.

Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням, до­даткові оплачувані цільові відпустки працівникам не створюють са­мостійного інституту трудового права (норми щодо цих відпусток є спеціальними, що відображають диференціацію трудового права) і належать до інституту робочого часу і часу відпочинку, встановлю­ють додаткові гарантії права на відпочинок для працівників у зв'яз­ку з навчанням.

Гарантії для працівників, які поєднують роботу з навчанням, ви­являються у наданні їм вільного від роботи часу для успішного

38

 

навчання та підвищення кваліфікації. Ці гарантії (пільги) встанов­лені також главою XIV КЗпП.

Тривалість додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчан­ням залежить від навчального закладу, рівня акредитації, форми нав­чання (вечірня, заочна), періоду навчання (настановні заняття, скла­дання державних іспитів, підготовка до захисту дипломної роботи).

Наприклад, працівникам, які навчаються без відриву від вироб­ництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю ЗО календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років нав­чання — один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватись інша три­валість відпусток у зв'язку з навчанням.

Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисерта­ційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбаче­них законодавством1.

Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття науково­го ступеня кандидата наук тривалістю до трьох місяців та на здобут­тя наукового ступеня доктора наук — до шести місяців надається працівникові, який успішно поєднує основну діяльність з науковою роботою.

Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та ре­комендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III—IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного про­філю (далі — вчена рада) про доцільність надання творчої відпустки.

Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову до­повідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де виконується наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лаборато­рія подають вченій раді мотивований висновок з обґрунтуванням тривалості творчої відпустки.

1    Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 45.

39

 

Творча відпустка не надається для закінчення дисертацій на здо­буття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закін­чили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачеві одного й того самого наукового ступеня повторно.

Творча відпустка для написання підручника чи наукової праці тривалістю до трьох місяців надається працівникові, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою. Ця творча відпуст­ка надається на підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску ви­дань на поточний рік.

Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським ко­лективом, творча відпустка надається одному з його членів за пись­мовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.

Творчі відпустки надаються працівникам поряд з іншими відпус­тками, передбаченими законодавством, і оформлюються наказом ро­ботодавця.

На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце ро­боти (посада) та заробітна плата. Порядок обчислення середньої за­робітної плати визначається згідно із законодавством.

Соціальні відпустки. Законом встановлено види соціальних відпу­сток, їх тривалість та порядок надання. Розрізняють три види соці­альних відпусток (рис. 9.16).

Види соціальних відпусток

 

У зв'язку з вагітністю

та пологами

(ст. 17 Закону)

 

Для догляду за

дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Закону)

 

Додаткова відпустка працівникам, які

мають дітей (ст. 19 Закону)

 

Рис. 9.16. Види соціальних відпусток

Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами. На підставі медично­го висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагіт­ністю та пологами тривалістю: • до пологів — 70 календарних днів;

40

 

• після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів — у

разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів)

починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюєть­ся сумарно і становить 126 календарних днів, а в разі народження двох чи більше дітей та в разі ускладнення пологів — 140 календарних днів. Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка у зв'язку з вагітністю і пологами тривалістю 90 календар­них днів до пологів і 90 календарних днів після пологів обчислюєть­ся сумарно і надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, з оплатою в розмірі повного за­робітку незалежно від стажу та місця роботи1.

Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалі­стю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей).

За заявою жінки до відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний приєднати що­річну відпустку незалежно від тривалості роботи в поточному робо­чому році.

За бажанням жінки після закінчення відпустки у зв'язку з вагітні­стю та пологами їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Цю відпустку можуть використати повністю або частинами також батько дитини, баба, дід чи інші ро­дичі, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усинови­ла чи взяла під опіку дитину.

За бажанням жінки або осіб, які фактично доглядають за дити­ною, у період перебування у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в пе­ріод відпустки для догляду за дитиною.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробіт­ної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

які по-41

1    Див.: ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р.

 

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інва-ліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпу­стка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

Жінці, яка усиновила дитину, батькові, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в ліку­вальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину, ця відпустка надається на умовах і в порядку, встановлених частиною першою ст. 19 Закону.

Оплата відпусток. Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку1.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівни­кові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою 24 календарних днів.

Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки випла­чується:

у разі звільнення працівника — йому виплачується грошова ком­

пенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також

додаткової відпустки працівникам, які мають дітей;

у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педа­

гогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів (які до

звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців) — грошова

компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних

відпусток з розрахунку повної їх тривалості;

у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство —

грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпус­

ток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок

підприємства, на яке перейшов працівник;

у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані

ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки праців­

никам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям;

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпус­тки, встановлено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 р. № 100.

42

 

• у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган про­вадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року; Відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з ро­боти у зв'язку із зазначеними у ст. 22 Закону підставами (рис. 9.17).

Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані

дні відпустки не проводяться, якщо працівник

звільняється з роботи у зв'язку з:

 

Виходом на пенсію

 

 

Поновленням на роботі працівника, який раніше вико­нував цю роботу

 

Звільненням зап. 5 ст. 36 КЗпП

 

Направленням на навчання

 

 

 

Звільненням

зап. 3 ст. 36 КЗпП

 

 

Звільненням зап. 6 ст. 36 КЗпП

 

Звільненням зап. 2 ст. 40 КЗпП

 

Звільненням

зап. 5 ст. 40 КЗпП

 

 

 

Звільненням

зап. 1 ст. 40 КЗпП

 

У разі смерті

 

Рис. 9.17. Випадки невідрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки

Надання відпусток оформляється наказом (розпорядженням) ро­ботодавця. Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені ст. 17 і 18 Закону, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відпустки без збереження заробітної плати установлені двох видів:

що надається в обов'язковому порядку за бажанням працівника;

що надаються за згодою сторін.

Тривалість відпустки без збереження заробітної плати, що на­дається в обов'язковому порядку за бажанням працівника, визначе­на ст. 25 Закону (табл. 9.5).

43

 

Таблиця 9.5 Тривалість відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку

 

№ пор.

Кому надається

Тривалість

1

Матері або батькові, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда

До 14 календарних днів щорічно

2

Чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці

До 14 календарних днів

3

Ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

До 14 календарних днів щорічно

4

Пенсіонерам за віком та інвалідам III групи

До 30 календарних днів щорічно

5

Інвалідам I та II груп

До 60 календарних днів щорічно

6

Особам, які одружуються

До 10 календарних днів

7

В інших випадках, установлених ст. 25 Закону

 

За сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповнова­женим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Питання про надання такої відпустки, її тривалість вирішується роботодавцем з урахуванням виробничих можливостей організації

44

 

та причин, у зв'язку з якими працівник просить надати відпустку без збереження заробітної плати.

Відпустки без збереження заробітної плати оформлюються нака­зом (розпорядження) роботодавця.

Потрібно враховувати, що відпустки без збереження заробітної плати надаються тільки з ініціативи працівника. "Вимушені" відпус­тки без збереження заробітної плати з ініціативи роботодавця чин­ним законодавством України не встановлені. Коли працівник не з своєї вини не може виконувати обов'язки, передбачені укладеним з ним трудовим договором, роботодавець зобов'язаний оплатити час простою відповідно до ст. 113 КЗпП.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року установ­лені умови надання допомоги у зв'язку з частковим безробіттям.

Допомога у зв'язку частковим безробіттям надається застрахова­ним особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робо­чого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скоро­ченні її розмірів у зв'язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин через економічні, технологічні та структурні причини.

Умовами надання допомоги у зв'язку з частковим безробіттям є:

простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом

виробництва, що має невідворотний і тимчасовий характер, який

триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців і не

залежить від працівника та роботодавця;

простій протягом місяця, що охопив не менш як 30 відсотків чи­

сельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких

простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

Контрольні питання

Як здійснюється регулювання відпусток у конвенціях МОП та

європейських нормативних актах?

Розкрийте сутність відпусток без збереження заробітної плати та

практику їх застосування в Україні.

Тривалість щорічної відпустки при неповному робочому часі.

45

 

Відмінність між нормальним, скороченим та неповним робочим

часом. Відмінність між неповним робочим часом і сумісництвом.

Чим надурочна робота відрізняється від ненормованого робочо­

го дня?

Чому роботодавець, як правило, запроваджує підсумований

облік робочого часу?

Теми рефератів

Особливості регулювання часу відпочинку жінок, молоді, осіб з

сімейними обов'язками в конвенціях МОП.

Правове регулювання робочого часу молоді в конвенціях МОП.

Правове регулювання неповного робочого часу в конвенціях

МОП.

Правове регулювання часу відпочинку згідно із законодавством

Російської Федерації.