9.2. Режим та облік робочого часу. Надурочна робота.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 

Режим та облік робочого часу. Режим робочого часу визначає:

п'ятиденний і шестиденний робочий тиждень і тривалість щоденної

роботи, кількість робочих днів на тиждень чи інший період;

час початку й закінчення робочого дня;

час і тривалість обідньої перерви, кількість змін упродовж обліко­

вого періоду, тривалість і правила чергування змін.

Режимом робочого часу в трудовому праві вважається розподіл робочого часу протягом конкретного календарного періоду.

На рівні законодавства визначається порядок встановлення режи­му праці та деякі його елементи1.

Встановлено, що в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади робота починається о дев'ятій годині за київським часом. Режим робочого часу може бути встановлений на рівні галу­зевих угод, які враховують специфіку роботи в цих галузях2.

Конкретний режим робочого часу встановлюється в локальних нор­мативних актах: колективному договорі, правилах внутрішнього розпо­рядку, графіку змінності або в індивідуальному трудовому договорі.

Графіки змінності затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом профспілкової організації (ст. 247 КЗпП).

Час початку й закінчення щоденної роботи (зміни) передбачаєть­ся правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також графіка-

Так, указом Президента України на території України регіональні (місцеві) гра­фіки початку робочого дня підприємств, установ і організацій усіх форм влас­ності та сфер діяльності, які працюють в однозмінному режимі, з дотриманням установленого порядку обчислення часу в країні за другим міжнародним часо­вим поясом (київський час).

"Про запровадження на території України регіональних графіків початку робо­чого дня" від 26 квітня 1995 р. № 334/95.

 

ми змінності відповідно до законодавства (ст. 57 КЗпП), в розробці яких теж бере участь виборний орган профспілкової організації (ст. 247 КЗпП).

Режим змінної роботи. Згідно зі ст. 58 КЗпП при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановлено­му правилами внутрішнього трудового розпорядку. Слід враховува­ти, що перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися че­рез кожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності. Встановлені графіки змінності — обов'язкові для сторін трудового договору. Відповідно до ст. 59 КЗпП призначення праців­ника на роботу протягом двох змін підряд забороняється. Тривалість перерви між змінами має бути не меншою від подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

Від змінної роботи слід відрізняти чергування.

Чергування — це перебування працівника на підприємстві за розпо­рядженням роботодавця до початку чи після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові (неробочі) дні для оперативного розв'язання не­відкладних питань, які не входять в коло його трудових обов'язків за трудовим договором.

Чергування може застосовуватися у виняткових випадках і лише за згодою профспілкового органу. Не допускається залучати праців­ників до чергувань частіше одного разу на місяць.

Чергові не повинні виконувати обов'язків щодо перевірки перепу­сток, обов'язків сторожів, прибирання приміщень тощо. Тривалість чергування або роботи разом з чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня.

Чергування у вихідні й святкові (неробочі) дні компенсуються на­данням іншого часу відпочинку тієї ж тривалості, що й чергування, у найближчі 10 днів. До чергувань не залучаються особи, які не мо­жуть бути залучені до надурочних робіт.

Чергування необхідно відрізняти від виконання працівником його трудових обов'язків на змінних роботах, на роботах, що вико­нуються за графіком. Наприклад, нічне чергування медичних праців­ників. Під час такого чергування працівники виконують трудові обо­в'язки за трудовим договором1.

1    Порядок чергування визначений постановою ВЦРПС "Про чергування на підприємствах і в установах" від 2 квітня 1954 р.

9

 

"Гнучкі графіки" роботи — форма організації робочого часу, за якої працівники зобов'язані бути на робочому місці у фіксований час, початок і закінчення роботи може змінюватися.

Такий режим робочого часу може застосовуватись для окремих працівників або колективів підрозділів. При цьому потрібно повністю відпрацювати сумарну кількість робочих годин протягом облікового періоду (робочого дня, робочого тижня, робочого місяця). Неодмін­ною умовою має бути дотримання річного балансу робочого часу, максимальна тривалість робочого часу — не більше 10 годин, а час перебування на роботі — не більше 12 годин, включаючи перерви.

Гнучкий режим робочого часу встановлюється за погодженням між роботодавцем і працівником як при прийнятті на роботу, так і в процесі роботи, за погодженням з профспілковим органом й ураху­ванням думки трудового колективу. Елементами гнучкого режиму робочого часу є: змінний (гнучкий) робочий час — початок і закін­чення робочого дня; фіксований час — час обов'язкової присутності на роботі працівників, перерви для відпочинку й харчування; три­валість облікового періоду.

Поділ робочого дня на частини. Відповідно до ст. 60 КЗпП на ро­ботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випад­ках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділе­ний на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня. Такий режим робочого часу запроваджується тоді, коли виникає необхідність в інтенсивній роботі у певні періоди робочого дня і коли обсяг робіт нерівномірно розподіляється протягом дня. Наприклад, для водіїв міського транспорту; для тваринників; в організаціях зв'язку. Запро­вадження такого режиму робочого часу передбачає грошову компен­сацію працівникам, для яких він запроваджений.

Вахтовий метод організації робіт. На роботу вахтовим методом можуть переводитись як підприємства загалом, так і їхні окремі підрозділи або створюватися комплексні бригади для виконання пев­ного обсягу робіт1.

Тимчасове положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населен­ня від наслідків Чорнобильської катастрофи, затверджене наказом МНС України 20 травня 1999 № 147; постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 р. № 490 "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових ок­ладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ре­монтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим ме­тодом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер".

10

 

Вахтовий метод організовується за допомогою підсумованого обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається праців­никам у місцях їх постійного проживання.

Вахтовий метод — це особлива форма організації робіт, що ґрун­тується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця робо­ти і назад до місця постійного проживання неможлива.

До робіт, що виконуються вахтовим методом, забороняється за­

лучати осіб віком до 18 років, вагітних жінок і жінок, які мають

дітей віком до трьох років, а також осіб, які мають медичні проти­

показання для такої роботи.

Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі та час

відпочинку, який припадає на цей календарний відрізок часу. Ро­

бочий час і час відпочинку регламентуються графіком змінності,

який затверджується роботодавцем за погодженням з виборним

органом профспілкової організації і доводиться до відома праців­

ників не пізніше ніж за місяць до введення в дію.

Тривалість вахти не може перевищувати один місяць, а в окремих

випадках, з дозволу міністерства та відповідної профспілки, — два

місяці. Тривалість робочого дня не повинна перевищувати 10 годин.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити працівників соціально-

побутовими умовами: проживанням, транспортом, спецодягом,

щоденним гарячим харчуванням, медичним обслуговуванням.

Ненормований робочий день1. Міра праці визначається не тільки

тривалістю робочого часу, а також колом обов'язків і обсягом вико­наних робіт (навантаженням). До категорії працівників з ненормова-ним робочим днем належать керівники підприємств, установ, органі­зацій та їхніх структурних підрозділів. У разі потреби вони викону­ють роботу понад нормальну тривалість робочого часу і така робота не вважається надурочною.

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників уразі неможли­вості нормування часу трудового процесу.

Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7 за­тверджено Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Мінпраці та соціальної політики № 18 від 05.02.98).

11

 

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості,

складність і самостійність у роботі, необхідність періодично вико­

нувати службові завдання понад встановлену тривалість робочо­

го часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.

Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється ко­

лективним договором за кожним видом робіт, професій і посад

або трудовим договором.

На працівників з ненормованим робочим днем поширюється

встановлений на підприємстві, в установі, організації режим ро­

бочого часу. У зв'язку з цим роботодавець не має права система­

тично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до

роботи понад встановлену тривалість робочого часу.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах,

організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

осіб, праця яких не піддається точному облікові в часі;

осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на час­

тини невизначеної тривалості (сільське господарство);

•               осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за по­

годженням з відповідними галузевими профспілками можуть затвер­

джувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з

ненормованим робочим днем.

Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормова­ний робочий день, визначається, як правило, колективним договором.

Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають пра­во на цю відпустку.

Надурочна робота. Надурочні роботи, як правило, не допускаються.

Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ст. 62 КЗпП).

Роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у та­ких виняткових випадках:

при виконанні робіт, необхідних для оборони країни, а також

відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії

та негайного усунення їх наслідків;

при виконанні суспільно вкрай необхідних робіт з водопостачан­

ня, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспор­

ту, зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних обста­

вин, які порушують звичне їх функціонування;

12

 

у разі необхідності закінчити почату роботу, яку внаслідок неперед­

бачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов вироб­

ництва неможливо було закінчити в нормальний робочий час; коли

припинення її може призвести до псування або загибелі державного

чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ре­

монту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність

їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

у разі необхідності виконання вантажно-розвантажувальних

робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого скла­

ду чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

для продовження роботи за відсутності працівника, який засту­

пає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або

уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів

для заміни змінника іншим працівником.

Отже, надурочною вважається лише робота, до виконання якої роботодавець залучає працівників у виняткових випадках, передбаче­них законодавством.

Якщо працівник добровільно бажає працювати понад встановле­ну тривалість робочого дня, така робота не вважається надурочною і не оплачується.

Законодавством можуть бути встановлені й інші випадки застосу­вання надурочних робіт1.

Категорії працівників, яких згідно зі ст. 62 КЗпП забороняється залучати до надурочних робіт, наведено на рис. 9.3.

|       Забороняється залучати до надурочних робіт       |

І         =

Працівників, які начаються без відриву від виробництва, в дні занять (ст. 220 КЗпП)

Осіб, молодших

вісімнадцяти років

(ст. 192 КЗпП)

Вагітних жінок і

жінок, що мають дітей

віком до трьох років

(ст. 176 КЗпП)

у загальноосвітніх школах                у професійно-технічних училищах

Рис. 9.3. Категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт

1 Див.: постанову Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 р. № 97. Так, у Поло­женні про порядок і умови проходження служби в митних органах України зазна­чається, що тривалість робочого часу службових осіб митних органів визначається законодавством України. У разі службової необхідності вони можуть залучатися до праці в надурочний час, а також у вихідні, святкові та неробочі дні. Оплата праці в цих випадках, а також у нічний час здійснюється відповідно до законодавства Украї­ни про працю (п. 15 Положення).

13

 

Законодавством можуть передбачатися й інші категорії праців­ників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або

дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за

їх згодою (ст. 177 КЗпП).

Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх

згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям

(ст. 172 КЗпП).

Згідно зі ст. 64 КЗпП надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу профспілкового органу підприємства, установи, організації.

Дозвіл на виконання надурочних робіт необхідно одержати до по­чатку виконання робіт, за винятком виключних ситуацій.

Оплата роботи в надурочний час врегульована ст. 106 КЗпП. Так, за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оп­лачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки праців­ника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допус­кається. Граничні норми застосування надурочних робіт встановлені ст. 65 КЗпП. Так, надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік над­урочних робіт кожного працівника.

Необхідно розрізняти ненормований робочий день і надурочну роботу.

До надурочних робіт можуть залучатися будь-які працівники, а

працювати за режимом ненормованого робочого часу можуть

лише працівники, професії, посади яких містяться у переліку

робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим

днем, що є додатком до колективного договору підприємства, ус­

танови, організації.

Якщо для надурочних робіт встановлено граничні норми їх засто­

сування, то для ненормованого робочого дня таких вимог не вста­

новлено. Власникові лише забороняється систематично залучати

працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад

встановлену тривалість робочого часу.

14

 

Надурочні роботи виконуються у виняткових випадках, що ма­

ють характер непередбачених і не планованих заздалегідь ситу­

ацій, перелік яких у законі є вичерпним, а роботи понад нормаль­

ну тривалість робочого часу — в режимі ненормованого робочо­

го дня — виконуються в разі неможливості нормування часу

трудового процесу.

Надурочні роботи компенсуються підвищеною оплатою, а ненор-

мований робочий час компенсується наданням додаткової щоріч­

ної відпустки.

Облік робочого часу — це фіксація відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу.

Облік робочого часу ведеться в табелях встановленої форми. Якщо працівник без поважних причин запізнився на роботу або пе­редчасно її залишив, то цей час у робочі години не включається й оплаті не підлягає. У складі відпрацьованого працівником часу окре­мо враховуються надурочні роботи, чергування, відрядження.

Розрізняють облік робочого часу поденний і підсумований.

Поденний облік робочого часу. Поденним є облік, коли встановле­на законом норма робочого дня є обов'язковою для кожного дня ро­боти. При поденному обліку перепрацювання протягом робочого дня не можна компенсувати недопрацюванням в інші робочі дні. По­денний облік робочого часу може бути організований за картковою системою; за жетонною системою; за пропускною системою; за ком­бінованими системами обліку. Облік приходу на роботу працівника і часу, коли він іде з роботи, ведеться в організації загалом або в структурних підрозділах.

Підсумований облік робочого часу. Згідно зі ст. 61 КЗпП на безпе­рервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких ви­дах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотри­мана встановлена для певної категорії працівників щоденна або що­тижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним профспілковим органом підприємства, установи, органі­зації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу впродовж облікового періоду не перевищу­вала нормальної кількості робочих годин.

•               За обліковий період можна брати різні відрізки часу: місяць, квар­

тал, календарний рік. Переважно застосовується помісячний

облік робочого часу.

15

 

Для працівників залізничного транспорту обліковим періодом є

тур — час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки

на роботу для наступної поїздки після відпочинку.

При підсумованому обліку робочого часу норма робочого часу

визначається множенням тривалості робочого дня на кількість

робочих днів за календарем, що припадають на обліковий період.

При неповному місяці роботи (наприклад, у разі хвороби, відпус­

тки) від встановленої місячної норми віднімають робочі години,

що припадають на дні відсутності на роботі. Тривалість робочої

зміни при підсумованому обліку робочого часу може збільшува­

тися, але не перевищувати 10 годин.

При підсумованому обліку робочого часу можливе перепрацю-

вання двох видів. Тривалість робочого часу понад норму годин і

водночас понад встановлений графік є надурочною роботою й

компенсується підвищеною оплатою.

Тривалість робочого часу понад норму годин, але відповідно до

встановленого графіка не визнається надурочною роботою. Пере-

працювання за графіком компенсується не підвищеною оплатою,

як надурочна робота, а додатковими днями відпочинку.

Працівникам, для яких встановлено підсумований облік робочо­

го часу, щотижневі дні відпочинку можуть встановлюватися в

різні дні тижня відповідно до графіків змінності.