11.2. Поняття та види компенсаційних виплат

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 

Компенсаційні виплати — це грошові виплати понад заробітну плату з метою відшкодування працівникам матеріальних витрат, по­в'язаних з виконанням трудових чи інших передбачених законом обов'язків.

Компенсаційні виплати в окремих випадках здійснюються у по­єднанні з гарантійними виплатами. Види компенсаційних виплат на­ведено на рис. 11.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Види компенсаційних виплат

 

 

 

 

 

 

 

У разі службового відрядження

 

 

За амортизацію інструментів, які належать працівникові

 

 

При переїзді на роботу в іншу місцевість

При роботах у польових умовах

 

 

За використання особистих легко­вих автомобілів для службових поїздок

На проїзд у пасажирському транспортні для службових поїздок

 

 

У зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати

При підвищенні кваліфікації на воробництві

Рис. 11.3. Види компенсаційних виплат

1 Див.: "Положення про оплату праці за час виробничого навчання, переквалі­фікації або навчання інших професій", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 700.

78

 

Компенсації в разі службових відряджень. Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями (ст. 121 КЗпП). Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприєм­ства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого насе­леного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Працівникам, які направляються у відрядження, в порядку і розмірах, встановлених законодавством, виплачуються: до­бові за час перебування у відрядженні; вартість проїзду до місця призна­чення і назад; витрати, пов'язані з наймом житлового приміщення.

Суми компенсаційних виплат відрядженим переглядаються, вони врегульовані постановою Кабінету Міністрів України1. Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтверджен­ня, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших осо­бистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663).

Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від ста­тусу населеного пункту.

За кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимуше­ними зупинками), працівникові виплачуються добові в межах гра­ничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663.

При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.

Добові не виплачуються, якщо відсутні відмітки в посвідченні про відрядження.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час пере­бування в дорозі.

1 Див.: постанову Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" від 23 квітня 1999 р. № 663 (в ре­дакції від 30 травня 2000 р. № 850. Надалі — постанова Кабінету Міністрів Ук­раїни від 23.04.99 № 663) та Інструкцію про службові відрядження в межах Украї­ни та за кордон, затверджену наказом Міністерства фінансів України 13.03.98 № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.99 № 146).

79

 

Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.

Керівник підприємства може встановлювати додаткові обмежен­ня щодо сум та мети використання коштів, наданих на відрядження. Зазначені обмеження встановлюються наказом (розпорядженням) ке­рівника підприємства.

На час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, середній заробіток зберігається на тому підприємстві, що його відрядило. У разі направлення працівника у відрядження одночасно з основної роботи й роботи за сумісництвом середній заробіток зберігається за ним на обох посадах, а видатки для відшкодування витрат на відряд­ження розподіляються між підприємствами, які направляли праців­ника у відрядження, за згодою між ними.

Підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує витрати відрядженим працівникам на наймання житло­вого приміщення в розмірі фактичних витрат з урахуванням побуто­вих послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором.

Працівникові, відрядженому в межах України, відшкодовується плата за бронювання місця в готелях у розмірі не більш як 50 відсотків його вартості за одну добу, згідно з поданими підтвердними докумен­тами в оригіналі.

Витрати на наймання житлового приміщення за час вимушеної зупинки в дорозі, що підтверджуються відповідними документами, відшкодовуються в порядку й розмірах, передбачених цим пунктом.

Витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовують­ся в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і авто­мобільним транспортом загального користування (крім таксі) з ура­хуванням усіх витрат, пов'язаних з придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, при­стані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пун­кту, де постійно працює відряджений, або до місця перебування у відрядженні.

За наявності кількох видів транспорту, що зв'язує місце постійної роботи з місцем відрядження, адміністрація може запропонувати

80

 

відрядженому працівникові вид транспорту, яким він має користува­тися. У разі відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирі­шує питання про вибір виду транспорту.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами) відповідно до маршруту, погодженого керівником.

Відрядженому працівникові понад встановлені норми компенсації витрат у зв'язку з відрядженням відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами та наймання житлового приміщення згідно з підтвердними документами в оригіналі.

У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на наймання житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові протя­гом усього часу, поки він не може за станом здоров'я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повер­нутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.

Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров'я повернутися до місця постійного проживання повинні бути засвідчені в установленому порядку.

Відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження ви­дається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житлового приміщення і добові.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності до­кументів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних кви­танцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

Витрати у зв'язку з відрядженням, не підтверджені відповідними до­кументами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Витрати у зв'язку з поверненням відрядженим працівником квитка на потяг, літак або інший транспортний засіб можуть бути відшкодо­вані з дозволу керівника підприємства лише з поважних причин (рішення про відміну відрядження, відкликання з відрядження тощо) за наявності документа, що підтверджує витрати.

Для державних службовців, а також інших осіб, які відряджають­ся підприємствами, що повністю або частково утримуються (фінан-

81

 

суються) за рахунок бюджетних коштів, установлюються додаткові обмеження відповідно до чинного законодавства.

Витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання в готелях або проїзних документів, відряджені оплачують за рахунок добових.

Відрядженому працівникові за наявності підтверджуваних доку­ментів відшкодовуються витрати на побутові послуги, що надають­ся в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взут­тя чи білизни), але не більше як 10 відсотків норм добових витрат за всі дні проживання.

Витрати на службові телефонні переговори відшкодовуються в розмірах, погоджених з керівником.

Відрядження за кордон. Підприємство, що направляє працівника у відрядження за кордон, забезпечує його коштами в національній валюті країни, куди відряджається працівник, або у вільно конверто­ваній валюті у вигляді авансу на поточні витрати в розмірах, які обу­мовлені реальними потребами в країні перебування, з дотриманням вимог Національного банку України щодо вивезення іноземної ва­люти за кордон. Працівника ознайомлюють з довідкою-розрахун-ком на виданий йому аванс та з чинними положеннями про звіт за його використання.

Перерахунок граничних норм добових витрат, встановлених у гривнях, у долари США здійснюється за прогнозним офіційним об­мінним курсом національної валюти України до долара США на по­точний рік.

За час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються такі витрати:

на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користуван­

ня постільними речами в поїздах, оплату зборів в аеропорту, пере­

везення багажу) як до місця відрядження й назад, так і за місцем

відрядження;

на оплату рахунків за проживання в готелях (мотелях) або най­

мання інших житлових приміщень, а також включених до таких

рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чис­

тка, лагодження та прасування одягу, білизни, взуття), за корис­

тування холодильником, телевізором (крім каналів, за які вста­

новлено окрему плату), кондиціонером;

на оплату телефонних рахунків;

на оформлення закордонних паспортів, дозволів (віз) на в'їзд, на

комісійні (в разі обміну валютних коштів), обов'язкове страхування,

82

 

інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду

та перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори та

податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути відшкодовані лише за наявності до­кументів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або рахунків (багажних квитанцій), страхових полісів тощо.

Крім названих витрат відрядженому працівникові відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663 відшкодо­вуються, у межах граничних норм, не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб (до­бові витрати), пов'язані з відрядженням.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд до вокзалу, аеропорту або пристані і з вокзалу, аеропорту або пристані (якщо ці пункти розташовані за межами міста) в місцях відправлення, призначення та пересадки, а також витрати на проїзд за місцем відряд­ження на міському транспорті (рейсові автобуси, метро, тролейбуси, трамваї тощо (крім таксі) за умови, що працівникові не надавалися безкоштовно засоби пересування.

У разі потреби пересування країною відрядження керівник підпри­ємства може визначити відрядженому працівникові вид транспорту, яким він може користуватися. Якщо така пропозиція не надходить, працівник самостійно розв'язує питання про вибір виду транспорту.

Працівникові підприємства, який направлений на роботу в за­рубіжні країни терміном, що перевищує 60 календарних днів, і який от­римує в період перебування за кордоном заробітну плату в іноземній валюті, в разі відрядження в межах країни перебування та до інших країн добові витрати відшкодовуються в межах граничних норм.

Не дозволяється відшкодування витрат на алкогольні напої, тю­тюнові вироби, видовищні заходи, а також суми "чайових", за винят­ком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунка згідно із законами країни перебування.

У разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються відповідно до дію­чих норм за кілометр пробігу та затвердженого маршруту. Відшко­довуються також інші витрати, пов'язані з технічним обслуговуван­ням, стоянкою та паркуванням службового автомобіля. Відшкодову­ються збори за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами.

83

 

Для працівників підприємств, установ і організацій всіх форм влас­ності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направля­ються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів), встановлено такі граничні норми добових витрат:

коли до рахунків на оплату вартості проживання в готелях не

включаються витрати на харчування, для відряджень у межах Ук­

раїни — 18 гривень, для відряджень за кордон — 231 гривня;

коли до рахунків вартості проживання у готелях включаються

витрати на:

одноразове харчування, для відряджень у межах України —

14 гривень 40 коп., для відряджень за кордон — 185 гривень;

дворазове харчування, для відряджень у межах України —10 гри­

вень 80 коп., для відряджень за кордон — 128 гривень;

триразове харчування, для відряджень у межах України — 7 гри­

вень 20 коп., для відряджень за кордон — 81 гривня.

Для державних службовців та інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримують­ся (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, установлено додат­кові обмеження.

Граничні норми добових витрат, норми добових витрат та гра­ничні норми відшкодування витрат на наймання житлових приміщень для державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що пов­ністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, при відрядженні за межі України переглядаються у разі зміни прогнозного офіційного обмінного курсу національної валюти України до долара США за поданням Міністерства фінансів після прийняття Закону України про державний бюджет на наступний рік.

Підприємства, установи та організації, що направляють праців­ників у відрядження за кордон, забезпечують їх коштами у націо­нальній валюті країни, куди відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті у вигляді авансу на поточні витрати в розмі­рах, обумовлених реальними потребами в країні перебування згідно зі встановленими нормами. Перерахунок норм, установлених у грив­нях, у долари США здійснюється за прогнозним офіційним обмінним курсом на поточний рік національної валюти України до долара США, а в національну валюту країни, куди відряджається працівник, або в іншу вільно конвертовану валюту — за курсом, розрахованим

84

 

за установленим Національним банком України офіційним валют­ним курсом до цих валют та долара США на день видачі авансу.

Норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон для державних службовців і працівників підприємств, уста­нов та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансу­ються) за рахунок бюджетних коштів (у гривнях), затверджені поста­новою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663.

Як приклад можна навести норми добових (у гривнях) на тери­торії деяких іноземних держав: Білорусь — 58, Болгарія — 152, Вели­кобританія — 231.

Компенсації в разі роботи у польових умовах. Працівникам, на­правленим для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонт­них і будівельних робіт, та працівникам, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, надбавки (польове забезпечення) до тариф­них ставок і посадових окладів встановлюють у розмірах, передбаче­них колективними договорами або за погодженням із замовником1.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничних норм витрат, установле­них Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Якщо робота працівників постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний характер за межами України, граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати 80 відсотків граничних норм добових витрат, установлених для відряджень за кордон Кабі­нетом Міністрів України.

За час проїзду територією України такі надбавки не можуть пере­вищувати граничних норм добових витрат, встановлених для відряд­жень у межах України

Витрати на проїзд до місця відрядження й назад, а також на най­мання житлового приміщення зазначеним працівникам відшкодову­ються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України і за кордон.

Компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місце­вості. Працівники мають право на відшкодування витрат та одержан-

1 Див.: постанову Кабінету Міністрів України "Про надбавки (польове забезпе­чення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для ви­конання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та пра­цівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер" від 31 березня 1999 р. № 490.

85

 

ня інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або на­правленням на роботу в іншу місцевість (в інший населений пункт1).

Працівникам у зв'язку з їх переведенням на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), виплачуються:

вартість проїзду працівника і членів його сім'ї (крім випадків,

коли власник або уповноважений ним орган надає для цього

відповідні засоби пересування) у порядку і в розмірах, встановле­

них законодавством для відряджень;

витрати на перевезення майна залізничним, водним і автомобіль­

ним транспортом (загального користування) вагою до 500 кіло­

грамів на самого працівника і до 150 кілограмів на кожного чле­

на сім'ї, який переїжджає. За згодою сторони, яка приймає, мо­

жуть бути оплачені витрати на перевезення майна більшої ваги.

За відсутності зазначених видів транспорту можуть бути оплачені

витрати на перевезення майна повітряним транспортом від най­

ближчої до місця роботи залізничної станції або від найближчо­

го морського чи річкового порту, відкритого для навігації;

добові працівникові за кожний день перебування в дорозі у

розмірі, встановленому законодавством для відряджень;

одноразова допомога самому працівникові — в розмірі його

місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем

роботи і кожному членові сім'ї, який переїжджає, — в розмірі

25 відсотків одноразової допомоги самого працівника;

заробітна плата за дні підготовки до переїзду і влаштування на

новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за

час перебування в дорозі виходячи з посадового окладу (тариф­

ної ставки) за новим місцем роботи.

Якщо заздалегідь точно визначити розмір належних працівникові сум компенсації неможливо, то за згодою сторін йому видається аванс.

До членів сім'ї працівника, на яких виплачується компенсація, належать чоловік, дружина, а також діти і батьки подружжя, які пе­ребувають на їх утриманні і проживають разом з ними.

Див.: Виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість врегульовані ст. 120 КЗпП, ст. 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. та поста­новою Кабінету Міністрів України "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість" від 2 березня 1998 р. № 255.

86

 

Вартість проїзду членів сім'ї і перевезення їх майна, а також одно­разова допомога їм виплачуються в разі, якщо вони переїжджають на нове місце проживання працівника до закінчення одного року з дня фактичного отримання ними житлового приміщення.

Працівникам, які переїжджають у зв'язку з прийняттям їх (за по­передньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачують­ся суми компенсації і надаються гарантії, як і при переведенні, крім виплати одноразової допомоги. Одноразова допомога цим праців­никам може виплачуватися за погодженням сторін.

Якщо працівник переводиться або приймається на роботу на строк не більше одного року, а сім'я з ним не переїжджає, за погодженням сторін замість виплати одноразової допомоги йому можуть відшкодо­вуватися витрати, пов'язані з тимчасовим проживанням на новому місці. Розмір відшкодування витрат не повинен перевищувати 50 відсотків розміру добових.

У разі переїзду осіб в іншу місцевість у зв'язку з направленням їх на роботу в порядку розподілу після закінчення навчального закладу, аспірантури, клінічної ординатури або в порядку організованого на­бору виплачуються суми компенсації і надаються гарантії в порядку, визначеному як для переведення.

Особам, які закінчили навчальні заклади, аспірантуру, клінічну ординатуру і направлені на роботу в порядку розподілу за місцем знаходження навчального закладу (аспірантури, клінічної ординату­ри), де вони навчались, одноразова допомога виплачується, якщо вони до навчання постійно проживали в іншій місцевості.

У разі відмови у прийнятті або непідготовленості до прийняття (відсутність необхідних виробничих і житлово-побутових умов) осіб, направлених у порядку організованого набору, і членів їхніх сімей підприємства, установи та організації оплачують вартість їх зворот­ного проїзду до колишнього місця проживання, витрати на переве­зення майна, а також добові за час перебування в дорозі.

Підприємства, установи та організації оплачують особам, прий­нятим на роботу в порядку організованого набору, і членам їхніх сімей вартість зворотного проїзду до колишнього місця проживання і в разі, якщо вони звільняються з роботи у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників чи після закінчення строку дії тру­дового договору.

Усі витрати на виплату сум компенсації несе те підприємство, ус­танова або організація, до яких переводиться, направляється або які приймають працівника.

87

 

Працівник зобов'язаний повністю повернути кошти, виплачені йому у зв'язку з переїздом на роботу в іншу місцевість, якщо він:

не з'явився на роботу або відмовився стати до роботи без поваж­

ної причини;

до закінчення строку роботи, передбаченого законодавством або

обумовленого при переведенні, направленні або прийнятті на

роботу, а за відсутності визначеного строку — до закінчення од­

ного року роботи звільнився за власним бажанням без поважної

причини або був звільнений відповідно до законодавства.

Працівник, який не з'явився на роботу або відмовився стати до роботи з поважної причини, зобов'язаний повернути виплачені йому кошти, за винятком вартості проїзду і перевезення майна та добових за час перебування в дорозі.

Працівникам, які переїхали в іншу місцевість у зв'язку з переве­денням їх на роботу, і членам їхніх сімей житлове приміщення на­дається на умовах, передбачених трудовим договором.

Особам, які в порядку розподілу направляються на роботу в іншу місцевість, і членам їхніх сімей підприємства, установи та організації, а у випадках, передбачених законодавством, — місцеві органи вико­навчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані поза­чергово надати житлове приміщення.

Особам, направленим у порядку організованого набору на робо­ту в іншу місцевість, і членам їхніх сімей підприємства, установи й організації зобов'язані надати житлове приміщення.

Компенсація за амортизацію інструментів, що належать працівни­кам. Працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання ком­пенсації за їх зношування, амортизацію (ст. 125 КЗпП). Варто враху­вати, що має значення лише фактичне використання інструментів. Погодження роботодавця чи попередня домовленість працівника з роботодавцем значення не мають.

Чинним законодавством не передбачена можливість компенсації працівникам за використання для потреб виробництва механізмів і верстатів.

Розмір і порядок виплати цієї компенсації в централізованому поряд­ку не встановлені. Розмір і порядок виплати цієї компенсації визнача­ються роботодавцем за погодженням з працівником. При визначенні розміру компенсації за їх зношування (амортизацію) враховується: вартість інструментів, нормативний строк служби, інтенсивність вико­ристання працівником свого інструменту в інтересам роботодавця.

 

Компенсація за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок. Компенсація за використання особистих легко­вих автомобілів для службових поїздок — це витрати на експлуата­цію автомобіля, включаючи витрати на його ремонт і технічне обслу­говування. Норми коштів на представницькі цілі, рекламу та випла­ту компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання затверджені наказом Міністерства фінансів України і Міністерства економіки України від 12 листопада 1993 р. № 88.

Компенсація витрат на проїзд окремим категоріям працівників бюджетних установ і організацій у пасажирському транспорті у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.

Порядок відшкодування витрат на проїзд пасажирським транс­портом окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, зат­верджений постановою Кабінету Міністрів України1, поширюється на окремі категорії працівників бюджетних установ та організацій, які користуються пасажирським транспортом у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, за переліком, затвердженим Мінфіном за поданням відповідних міністерств та інших центральних органів ви­конавчої влади.

Проїзд працівників у міському пасажирському транспорті — ав­тобусі, трамваї, тролейбусі, метрополітені та на внутріміських лініях річкового та морського транспорту — здійснюється за проїзними квитками тривалого користування (місячні, квартальні тощо). Зазна­чені проїзні квитки дійсні в усіх містах України незалежно від місця їх придбання.

Проїзд працівників на залізничному транспорті здійснюється за платними проїзними документами тривалого користування (до од­ного року).

Придбання проїзних документів тривалого користування для пра­цівників, які користуються пасажирським транспортом для службових поїздок, здійснюється за безготівковим розрахунком на підприємствах транспорту установами та організаціями, в яких зазначені особи пра­цюють або проходять службу.

1 Див.: постанову Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1997 р. № 922 (із зміна­ми, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. № 244).

89

 

Проїзд працівників водним транспортом приміського сполучення, автобусами приміських маршрутів, авіаційним і морським транспор­том, де не запроваджено проїзні документи тривалого користування, здійснюється за квитками одноразового користування, придбаними за готівку в касах або в транспортному засобі за повною вартістю безпо­середньо перед здійсненням поїздки.

Відшкодування витрат на службові поїздки працівників здійснюєть­ся установами та організаціями, в яких вони працюють або проходять службу, за рахунок коштів, передбачених на утримання цих установ та організацій відповідно до затверджених кошторисів.

Компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушен­ням строків її виплати1. Компенсація громадянам втрати частини гро­шових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати здійснюєть­ся у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати гро­шових доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індек­сації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове за­безпечення).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не-виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утри­мання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу спожив­чих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компен­сації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчис­люється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за пері­од невиплати грошового доходу. При цьому індекси споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, і місяці, що передує виплаті забор­гованості, до розрахунків не включаються. Щомісячні індекси спо­живчих цін публікуються Держкомстатом. Сума компенсації випла­чується громадянам у тому самому місяці, в якому здійснюється вип­лата заборгованості за відповідний місяць.

Див.: ст. 34 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р., Закон Ук­раїни "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з пору­шенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 р. Порядок проведення компен­сації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159.

90

 

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядок.