6.2. Колективний договір

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Поняття колективного договору. Колективний договір — це один з правових інститутів Особливої частини трудового права. Колектив­но-договірне регулювання праці має давню історію. Колективний до­говір — це двостороння угода, локальний правовий акт, акт соціально­го партнерства на рівні організації між працівниками та роботодавцем.

Колективний договір — це правовий акт, що регулює соціально-партнерські відносини між соціальними партнерами в організації.

Положення колективного договору регулюють не лише відноси­ни між його сторонами, а й відносини між роботодавцем, з одного боку, та одним або кількома виборними профспілковими органами чи іншими уповноваженими на представництво трудовими колекти­вами органами — з іншого. Такі відносини в преамбулі до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" називаються соціально-трудовими.

Конкретні обов'язки роботодавця, пов'язані з укладанням колектив­ного договору, можуть установлюватись і в колективному договорі.

Колективний договір укладається для узгодження інтересів праців­ників, з одного боку, та роботодавця — з іншого1. Під час переговорів сторони на основі чинного законодавства беруть на себе певні зо­бов'язання з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, узгодження інтересів працівників і роботодавця.

Сфера укладання колективних договорів. Колективний договір ук­ладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності й господарювання, які характеризуються тим, що:

використовують найману працю;

мають право юридичної особи.

Див.: ст. 1 Закону України "Про колективні договори та угоди" від 1 липня 1993 р. і ст. 1 КЗпП.

109

 

Відсутність хоча б однієї із цих ознак унеможливлює укладання колективного договору.

Слід звернути увагу на те, що колективний договір може уклада­тися в структурних підрозділах організацій (філіях, представницт­вах), однак у межах компетенції цих підрозділів.

Сторони колективного договору. Згідно зі ст. 12 КЗпП він уклада­ється між власником або уповноваженим ним органом (особою), з одного боку, і профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а в разі їх відсутності — представниками, обрани­ми на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, — з другого.

Колективний договір — це правовий акт, який регулює соціально-трудові відносини між працівниками організації (структурних підроз­ділів) і роботодавцем.

Сторонами колективного договору є працівники організації і робо­тодавець в особі уповноважених представників.

Право на ведення переговорів й укладання колективних догово­рів від імені працівників організації надається професійним спілкам, об'єднанням профспілок — представниками яких є їх виборні орга­ни, або іншим представницьким організаціям трудящих, наділеним відповідними повноваженнями.

За наявності на підприємстві, державному, галузевому, територі­альному рівнях кількох профспілок чи їх об'єднань або інших упов­новажених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення угоди або колективного договору.

При укладенні колективного договору роботодавцем виступає керівник організації чи інша уповноважена особа відповідно до ста­туту організації чи іншого правового акта.

Сторонами колективного договору є працівники підприємства, установи, організації і роботодавець в особі їхніх уповноважених представників. Органи виконавчої влади та органи місцевого само­врядування є учасниками колективно-договірного регулювання тру­дових відносин на різних рівнях. Сторони соціального партнерства (працівники й роботодавці) діють через своїх представників. При ук­ладанні колективного договору у філіалі чи представництві органі­зації інтереси роботодавця можуть здійснюватися за довіреністю, а також за наказом керівника організації чи статуту організації. При

ПО

 

вирішенні трудових спорів інтереси роботодавців, як правило, пред­ставляють державні органи галузевого управління — міністерства, відомства. При укладанні колективного договору працівникам на­дано право самостійно визначати своїх представників.

Зміст і структура колективного договору визначається його сто­ронами в межах їхньої компетенції. Предметом колективного дого­вору є сфера застосування праці та відтворення робочої сили.

Змістом колективного договору є узгоджені сторонами умови, покликані врегулювати соціально-трудові відносини в даній органі­зації. Ці умови визначають права й обов'язки сторін, а також відпо­відальність за їх порушення.

У ст. 13 КЗпП та ст. 7 Закону України "Про колективні договори та угоди" визначено приблизний перелік питань, згідно з яким в ко­лективному договорі зазначено взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих і соціально-трудових відносин. Взаємні зо­бов'язання вказані в інститутах трудового права, зокрема, щодо:

змін в організації виробництва і праці;

забезпечення продуктивної зайнятості;

нормування праці та її оплати, встановлення форми, системи,

розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат,

надбавок, премій тощо);

встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

участі трудового колективу у формуванні, розподілі й викорис­

танні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом органі­

зації);

режиму роботи, тривалості робочого часу й відпочинку;

охорони праці;

забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного об­

слуговування, організації оздоровлення й відпочинку працівників;

гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких

організацій трудящих;

умов регулювання фондів оплати праці та встановлення між-

кваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Встановлено також, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Вони встановлюються, як правило, лише для працівників даної організації.

111

 

Водночас слід мати на увазі, що відповідно до ст. 14 Закону Ук­раїни "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р., норми колективно­го договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначе­них генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не ниж­че від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосову­ватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

За критерієм фінансування зобов'язання у колективному догово­рі поділяються на такі, що потребують додаткових коштів від робо­тодавця, і на такі, що фінансування не потребують, а стосуються ор­ганізації праці та її удосконалення.

За характером "взаємні зобов'язання сторін" колективного дого­вору поділяються на такі види: нормативні умови, зобов'язальні умови, інформативні умови, організаційні умови (рис. 6.1).

Умови колективного договору

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

нормативні

 

зобов'язальні

інформаційні

 

організаційні

Рис. 6.1. Умови колективного договору

Нормативні умови колективного договору — це локальні норми права, встановлені сторонами в межах їхньої компетенції. Вони поши­рюються на працівників даної організації. З переходом до ринкової економіки правове регулювання соціально-трудових відносин перемі­щується із законодавчого на локальне регулювання. Законодавче ре­гулювання зосереджено головним чином на встановленні загальних обов'язкових гарантій для працівників, а договірне регулювання охоплює коло умов, що пов'язані зі специфікою праці в організації.

До категорії нормативних умов колективного договору належать умови, якими встановлюються тарифні ставки, посадові оклади, роз­міри й умови доплат і надбавок до заробітної плати, розміри й умо­ви виплати премій тощо.

Необхідно розрізняти локальні норми, встановлені сторонами колективного договору, від норм чинного законодавства, включе­них до колективного договору. Нормативні умови діють протягом усього строку дії колективного договору.

112

 

Зобов'язальні умови колективного договору мають не загальний, а конкретний характер і є конкретними зобов'язаннями сторін. Як правило, вони діють не протягом усього терміну чинності колектив­ного договору і припиняють свою дію у зв'язку з їх виконанням. Наприклад, заходи з охорони праці та ін. Зобов'язальні умови ко­лективного договору мають і конкретних виконавців.

Інформаційні умови містять норми законодавства, а також соці­ально-партнерських угод більш високого рівня (Генеральної, галузе­вої, регіональної угоди).

Організаційні умови. Це умови, пов'язані з регламентацією по­рядку укладення, зміни й припинення дії колективного договору (умови щодо терміну чинності колективного договору, порядку вне­сення змін і доповнень до колективного договору тощо).

У структурі колективного договору, як правило, виокремлено спеціальний розділ щодо покращення умов праці та побуту жінок, молоді, інвалідів, пенсіонерів. Складовою частиною колективного договору є додатки.

Реалізація колективного договору — це практичне здійснення тих умов, які становлять його зміст, тобто виконання взятих зо­бов'язань.

Практична реалізація умов колективного договору має створити правовий клімат для здійснення соціально-партнерських відносин між роботодавцем і працівниками.

Реальна дія умов колективного договору сприяє розвитку вироб­ництва, соціально-партнерських відносин.

Усі без винятку працівники підприємства, в тому числі й новачки, мають ознайомитися з колективним договором.

Слід врахувати, що положення колективного договору поширю­ються на всіх працівників організації незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників організації1.

Порядок укладення колективного договору. В міжнародному тру­довому праві термін "колективні переговори" означає всі перегово­ри між підприємцем, групою підприємців або однією чи кількома організаціями підприємців — з одного боку, та однією чи кількома організаціями найманих працівників — з другого. Їхня мета:

' Див.: ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р.

113

 

визначення умов праці й зайнятості;

регулювання відносин між підприємцями й працівниками;

регулювання відносин між підприємцями або їхніми організаці­

ями, організацією або організаціями працівників1.

Колективні переговори проводяться з метою укладання колек­тивного договору для внесення змін чи доповнень. Передбачена обов'язкова процедура розробки й укладання колективного догово­ру. Терміни, порядок проведення колективних переговорів, вирішен­ня розбіжностей, що можуть виникнути у ході переговорів, визначе­но чинним законодавством2.

Законодавство встановлює гарантії і компенсації для осіб, які бе­руть участь у переговорах як представники сторін, а також спеціаліс­там, запрошеним для участі в роботі комісій, на період переговорів і підготовки проекту колективного договору. Вони звільняються від основної роботи із збереженням середнього заробітку і включенням цього часу до трудового стажу. Всі витрати, пов'язані з участю у пе­реговорах і підготовці проекту, компенсуються в порядку, передбаче­ному законодавством про працю, колективним договором, угодою.

Рішення про необхідність укладання колективного договору в організації (філіалі, представництві) приймається сторонами колек­тивно-договірного регулювання праці. Ініціатором переговорів з ук­ладення колективного договору може виступити будь-яка зі сторін.

Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод від імені найманих працівників надається професійним спілкам, об'єднанням профспілок через представників їхніх виборних органів або інших представницьких організацій трудящих, наділених відповід­ними повноваженнями.

Кожна із сторін не раніш як за три місяці до закінчення терміну дії колективного договору або у строки, визначені цими документа­ми, письмово повідомляє іншу сторону про початок переговорів.

Варто врахувати, що згідно зі ст. 17 КЗпП на новоствореному підприємстві, в установі, організації колективний договір укладаєть­ся з ініціативи однієї зі сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, установи, організації, якщо законодавством передба-

' Див.: Конвенцію МОП № 154 "Про сприяння колективним переговорам" (1981 р.).

2 Див.: ст. 10, 11 Закону України "Про колективні договори і угоди" та Закону Ук­раїни "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 бе­резня 1998 р., та іншими нормативними актами.

114

 

чено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, установи, організації — в разі, якщо не передбачено їх реєстрацію.

Слід звернути увагу на те, що точно визначеною стороною колек­тивного договору є роботодавець, а друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори. Друга сторона теж має право по­відомити роботодавця про початок колективних переговорів з укла­дання колективного договору.

Початком переговорів слід вважати погодження порядку ведення колективних переговорів. Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору визначається сторонами і оформляється відповідним протоколом.

Для ведення переговорів і підготовки проектів колективного до­говору утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами. До складу комісії входять осо­би, які наділені необхідними повноваженнями.

Сторони можуть переривати переговори для проведення кон­сультацій, експертиз, отримання необхідних даних, аби шукати ком­проміси й виробити відповідні рішення.

Сторони колективних переговорів зобов'язані надавати учасни­кам переговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективно­го договору, угоди. Учасники їх не мають права розголошувати да­ні, які є державною або комерційною таємницею, і підписують від­повідні зобов'язання.

Робоча комісія готує проект колективного договору з урахуван­ням пропозицій, що надійшли від працівників, громадських організа­цій, і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом.

Рішення комісії має прийматися на паритетних началах після до­сягнення згоди (консенсусу).

Для врегулювання розбіжностей під час ведення колективних пе­реговорів сторони використовують примирні процедури. Для під­тримки своїх вимог під час проведення переговорів щодо розробки, укладення чи зміни колективного договору, угоди профспілки інші уповноважені працівниками органи можуть проводити у встановле­ному порядку збори, мітинги, пікетування, демонстрації.

Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) при укладенні колективного договору визначає Закон України "Про порядок вирі­шення колективних трудових спорів (конфліктів)".

115

 

Постійно діючим державним органом, створеним Президентом України для того, щоб сприяти врегулюванню колективних трудо­вих спорів (конфліктів), є Національна служба посередництва й при­мирення1 . Основні її завдання:

сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у про­

цесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що ви­

никли між ними;

прогнозування виникнення колективних трудових спорів (кон­

фліктів) і сприяння своєчасному їх вирішенню;

здійснення посередництва й примирення під час вирішення ко­

лективних трудових спорів (конфліктів).

Підписання колективного договору врегульовано ст. 13 Закону. Так, проект колективного договору обговорюється у трудовому ко­лективі і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудо­вого колективу. Якщо збори (конференція) трудового колективу від­хиляють проект колективного договору або окремі його положення, сторони відновлюють переговори для пошуку необхідного рішення.

Термін цих переговорів не повинен перевищувати 10 днів.

Після цього проект в цілому виноситься на розгляд зборів (кон­ференції) трудового колективу.

Після того, як проект колективного договору схвалено загальни­ми зборами (конференцією) трудового колективу, він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніш як через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конфе­ренцією) трудового колективу.

Момент підписання колективного договору означає закінчення колективних переговорів.

Зміни і доповнення до колективного договору протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором2.

Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади. Порядок реєстрації колектив­них договорів визначається постановою Кабінетом Міністрів України3.

1              Див.: Указ Президента України від 17 листопада 1998 р. № 1258/98 "Про утворення

Національної служби посередництва і примирення" та затверджене Положення про

Національну службу посередництва і примирення.

2              Див.: ст. 14 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р.

3              Див.: постанову Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. № 225 "Про поря­

док повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів".

116

 

Міністерству праці та соціальної політики, а також місцеві орга­ни державної виконавчої влади зобов'язані здійснювати контроль за відповідністю колективних договорів чинному законодавству та ге­неральній угоді, а у разі виявлення порушень — вживати необхідних заходів у межах наданих повноважень.

Повідомна реєстрація колективних договорів проводиться з ме­тою забезпечення можливості для врахування їх умов під час розгля­ду трудових спорів (індивідуальних і колективних), що можуть ви­никнути за результатами застосування норм колективних договорів уповноваженими на те органами, і засвідчує автентичність примір­ників і копії, поданих на реєстрацію.

Колективний договір подається на реєстрацію сторонами, які їх підписали, в трьох примірниках (перший, другий і копія).

Колективний договір, що подається на реєстрацію, повинен:

не суперечити вимогам чинного законодавства і умовам угод

більш високого рівня, обов'язковим для всіх суб'єктів, що перебува­

ють у сфері дії сторін, які їх підписали;

містити інформацію про джерела фінансування заходів щодо

надання додаткових (порівняно з чинним законодавством) соціаль­

них пільг і гарантій за рахунок власних коштів підприємств, установ,

організацій, галузі, місцевого бюджету тощо;

відповідати вимогам законодавства про мови і викладатися за

загальними нормами правопису.

Разом з колективним договором на реєстрацію подаються всі до­датки до нього, протоколи розбіжностей, а також інформація про склад повноважних представників сторін, які брали участь у колек­тивних переговорах.

Під час реєстрації колективного договору на примірниках і копії роблять напис, за встановленим зразком, про повідомну реєстрацію колективного договору та відповідний запис у реєстрі галузевих, ре­гіональних угод, колективних договорів. У повідомній реєстрації може бути відмовлено лише в тому разі, якщо подані на реєстрацію примірники і копія угоди колективного договору не автентичні.

Реєстрація проводиться в двотижневий термін з дня одержання ко­лективного договору. Не пізніше наступного дня після реєстрації чи прийняття рішення про відмову в реєстрації перший і другий примір­ники колективного договору повертаються сторонам, які подали їх на реєстрацію. Копія цих документів зберігається реєструючим органом.

117

 

Інформація про повідомну реєстрацію колективних договорів публікується в офіційному виданні реєструючого органу.

Слід врахувати, що зміни й доповнення, які вносяться до колек­тивного договору, підлягають повідомній реєстрації в порядку, вста­новленому вказаним положенням про порядок повідомної реєстра­ції галузевих і регіональних угод, колективних договорів.

Дія колективного договору. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників організації незалежно від того, чи є вони членами профспілки1. Зважаючи на те, що колективний дого­вір — локальний нормативний акт, його положення є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників організації. Визнання цьо­го не суперечить інтересам працівників, оскільки умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законо­давством становище працівників, є недійсними. Через те їх заборо­няється також включати у договори й угоди.

Включати до трудових договорів умови, що погіршують стано­вище працівників порівняно з чинним законодавством, колективни­ми договорами та угодами заборонено. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угода­ми гарантії, соціально-побутові пільги. Умови колективного догово­ру, які виходять за межі повноважень сторін, є недійсними.

Строк чинності колективного договору законодавство не встанов­лює; він визначається угодою сторін. Як правило, колективні дого­вори укладаються на термін від одного до трьох років.

Протягом терміну їх дії до колективного договору можуть вноси­тися зміни й доповнення, але тільки за взаємною згодою сторін і в порядку, визначеному колективним договором.

Колективний договір це правовий акт (угода, яка має норматив­ний характер), тому важливий момент набрання чинності колектив­ного договору. Він настає з дня підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі. Слід врахувати, що після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до­ти, поки сторони не укладуть новий договір або не переглянуть чин­ний, якщо інше не передбачено договором.

1 Див.: ст. 9 Закону України "Про колективні договори та угоди" та ст. 18 КЗпП. 118

 

Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, струк­тури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір.

Якщо підприємство реорганізовується, то колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

Коли змінюється власник підприємства, чинність колективного до­говору зберігається протягом терміну його дії, але не більше одного ро­ку. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору.

При ліквідації підприємства колективний договір діє протягом усього терміну проведення ліквідації.

Контроль за виконанням умов колективного договору проводить­ся безпосередньо сторонами, що його уклали, або їхніми представ­никами, уповноваженими для цього. Сторони зобов'язані надавати необхідну для цього інформацію.

Якщо роботодавці, їх об'єднання, органи виконавчої влади, ор­гани місцевого самоврядування порушили умови колективного до­говору, угоди, то профспілки, їх об'єднання мають право направля­ти сторонам подання про усунення цих порушень; це подання роз­глядається упродовж тижня. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають пра­во оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб, звернувшись до суду.

Контроль за виконанням колективного договору здійснюють та­кож відповідні органи нагляду та контролю за дотриманням законо­давства про працю в Україні.

Звіти про виконання колективного договору. Сторони, що підпи­сали колективний договір, у терміни, передбачені колективним до­говором, щорічно звітують про його виконання. Слід врахувати, що ст. 17 Закону України "Про підприємства в Україні", де йдеться про періодичність звітів, не діє, оскільки суперечить Закону України "Про колективні договори та угоди".

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про підприємство в Україні" сто­рони звітують про виконання колективного договору на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

Статистичні дані про колективні договори направляються в орга­ни державної статистики в порядку, встановленому Міністерством статистики України.

119

 

Чинним законодавством встановлена відповідальність:

за ухилення від участі в переговорах;

за порушення й невиконання колективного договору;

за ненадання інформації, необхідної для колективних перегово­

рів і здійснення контролю1.

Слід врахувати, що порядок і терміни накладення штрафів регла­ментуються Кодексом України про адміністративні правопорушен­ня. Справи щодо цього розглядаються судом за поданням однієї із сторін колективного договору, відповідних комісій або з ініціативи прокурора.

Таким чином, встановлено коло осіб, які несуть відповідальність, види правопорушень у сфері колективно-договірного регулювання та види відповідальності, встановленої за них.