6.1. Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

У Декларації та Конвенціях МОП визначено основні принципи розробки, укладання й виконання колективних договорів та угод, принципи свободи ведення колективних переговорів, співробітниц­тва у сфері організації праці, інші принципи договірного регулюван­ня у сфері праці1.

Правове регулювання розробки, укладання та виконання колек­тивного договору здійснюється згідно з КЗпП (гл. II "Колективний договір").

Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод визначені Законом України "Про колективні дого­вори та угоди" від 1 липня 1993 р.

1 Див.: Декларация относительно целей и задач Международной организации труда (1944 г.); Конвенція МОП "Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів" № 98; Конвенція про тристоронні консультації для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм № 144, ратифікована пос­тановою Верховної Ради України від 17.12.93; Конвенція МОП "Про сприяння ко­лективним переговорам" № 154, конвенцію ратифіковано постановою Верховної Ра­ди України від 04.02.94; Рекомендація МОП щодо зв'язків між адміністрацією і трудівниками на підприємстві № 129.

105

 

Правові й організаційні засади функціонування системи заходів, пов'язаних з вирішенням колективних трудових спорів (конфліктів), які спрямовані на здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин, врегульовані Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р.

Зауважимо, що у трудовому праві принцип договірного регулю­вання застосовується з певними обмеженнями. Розрізняють такі пра­вові принципи розробки й укладання колективних договорів та угод (рис. 6.1):

Принципи колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин

 

Дотримання норм законодавства про працю

 

Правоможність представників сторін

 

 

 

Рівність сторін — соціальних партнерів

 

Реальність виконання зобов'язань

 

 

 

Добровільність взятих зобов'язань

 

Контроль і відповідальність за невиконання зобов'язань

 

 

 

Свобода вибору і обговорення питань

 

Свобода ведення переговорів,

укладання колективних договорів

та угод

 

 

 

Колективного договору

 

Угоди

 

Рис. 6.1. Принципи колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин

Свобода ведення переговорів, укладання колективних договорів та угод визначається тим, що держави зобов'язані забезпечити сво­боду ведення переговорів та укладання колективних договорів та угод.

Дотримання норм законодавства про працю. Умови колективних договорів та угод, згідно зі ст. 4, 8, 9 КЗпП, не можуть погіршувати

106

 

становище працівників порівняно з законодавством України про працю в тому числі — із міжнародними договорами або міжнарод­ними угодами у сфері праці.

Правоможність представників сторін колективно-договірного ре­гулювання соціально-трудових відносин. Правоможність сторін со­ціально-трудових відносин визначається статутом організації, інши­ми засновницькими договорами, рішеннями роботодавця та праців­ників організації, які оформляються наказами, протоколами тощо. Зазначимо, що наділення представників працівників повноваження­ми в законодавчій практиці майже не регламентується1.

Рівність сторін колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин передбачає:

діяльність професійних спілок не фінансується роботодавцем,

політичними партіями;

ініціативу укласти колективний договір може виявити кожна із

сторін соціально-партнерських відносин.

Свобода вибору й обговорення питань, що є змістом соціально-парт­нерських договорів і угод, виявляється в тому, що ніхто не може визна­чати їх зміст, крім соціальних партнерів, і в межах їх компетенції2.

Добровільність прийняття зобов'язань. Умови колективного до­говору, які, наприклад, були прийняті під тиском проведення страй­ку, можуть бути визнані недійсними. Так само, як і ті, що погіршу­ють становище працівників порівняно з чинним законодавством і угодами.

Реальність виконання зобов'язань. Зміст колективного договору визначається сторонами, але в межах їх компетенції. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законо­давством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги тільки за на­явності необхідних коштів.

Контроль за виконанням колективного договору та відповідаль­ність за невиконання взятих зобов'язань. Контроль за виконанням колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами, які його уклали, в порядку, визначеному колективним договором чи угодою. Відповідальність сторін колективно-договірного регулю-

1              Див.: Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конф­

ліктів)" від 3 березня 1998 р.; Закон України "Про колективні договори та угоди" від

1 липня 1993 р.

2              Див.: ст. 13 КЗпП.

107

 

вання праці, а саме за ухилення від участі в переговорах, за порушен­ня й невиконання колективного договору, угоди визначена законо­давством України1.

За сферою укладання законодавець розрізняє колективні догово­ри й угоди. Колективні договори укладаються на рівні підприємс­тва, установи, організації, а угоди — на державному, галузевому та регіональному рівнях.

Колективний договір — правова форма участі працівників в уп­равлінні виробництвом, форма локального регулювання умов праці та встановлення взаємних зобов'язань (юридичних і моральних).

Колективні договори й угоди, попри загальні засади їх укладан­ня, — різні правові акти, що юридично засвідчують колективні пере­говори. Їх відмінність переважно полягає:

у сторонах, які беруть участь у переговорах і укладають колек­

тивний договір чи угоду;

у сфері дії цих правових актів;

відмінність щодо кола осіб, яких вони охоплюють;

відмінність щодо порядку їх укладання й змісту.

Колективний договір, угоди укладаються для регулювання вироб­ничих, трудових і соціально-економічних відносин, узгодження інтере­сів працівників і роботодавця згідно з чинним законодавством про працю. Умови колективних договорів і угод обов'язкові для підпри­ємств, на які вони поширюються, а також сторін, що їх уклали. До них заборонено включати умови, які погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами й уго­дами.

Від імені працівників не мають права вести переговори й уклада­ти колективні договори і угоди представники організацій чи органів, які створені або фінансуються роботодавцем, політичними партія­ми. Якщо інтереси трудового колективу представляє профспілковий орган, то інтереси роботодавця не можуть представляти особи — члени виборного органу цієї профспілки.

Будь-яка зі сторін може виявити ініціативу щодо проведення пе­реговорів, пов'язаних з укладенням колективного договору, угоди, а рішення приймається за згодою сторін.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх­ньої компетенції. При укладенні та реалізації колективних договорів

1 Див.: ст. 19-20 КЗпП, ст. 17-19 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р.

108

 

недопустиме жодне втручання, що обмежує законні права працівни­ків та їхніх представників або перешкоджає їх реалізації, з боку орга­нів представницької та виконавчої влади, господарського управлін­ня, політичних партій, власників чи уповноважених ними органів.

Підписавши колективний договір, угоду, щорічно в терміни, пе­редбачені колективним договором, угодою, сторони звітують про їх виконання і несуть відповідальність за порушення колективного до­говору чи угод.