15.2. Мета, завдання, функції та принципи міжнародного трудового права

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 

Основною метою міжнародно-правового регулювання праці є поступове поліпшення умов праці та життя найманих працівни­ків, членів їх сімей, розширення та гарантування їх трудових прав. Для досягнення цієї мети Статутом МОП передбачено ви­користання таких засобів: регулювання робочого часу, встанов­лення максимальної тривалості робочого тижня та робочого дня; регулювання ринку праці; запобігання безробіттю; забезпечення

1   Киселев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право. — С. 448—449.

 

відповідного умовам життя рівня заробітної плати; захист пра­цівників від професійних захворювань та нещасних випадків на виробництві; охорона праці дітей, підлітків та жінок; забезпе­чення працівників похилого віку та інвалідів; захист працівни-ків-мігрантів; визнання принципу рівної заробітної плати за од­накову працю; визнання свободи асоціацій, організація профе­сійного та технічного навчання тощо.

10 травня 1944 р. у Філадельфії було прийнято «Декларацію про цілі та завдання Міжнародної організації праці». Філадель­фійська декларація 1944 p., як її прийнято називати, визначила основні завдання МОП на черговому етапі її діяльності і, по суті, стала програмою подальшого розвитку трудового права. Вона пе­редбачала: досягнення повної зайнятості та підвищення рівня життя; забезпечення працівникам можливості застосовувати свої сили у тих професіях, де вони можуть досягнути найбільш пов­ного розвитку власних можливостей та покликань і зробити най­більший внесок у загальний добробут; забезпечення як засобів досягнення цієї мети можливостей для професійного навчання та переміщення робочої сили, включаючи міграцію; проведення політики у сфері заробітної плати, робочого часу та інших умов праці, що спрямовані на забезпечення отримання всіма справед­ливої частки результатів прогресу і встановлення прожиткового мінімуму всім, хто цього потребує; ефективне визнання права на колективні переговори та участь працівників у розробці та засто­суванні соціальних і економічних заходів; розширення та поліп­шення соціального забезпечення й медичної допомоги; захист життя та здоров'я працівників усіх професій; забезпечення доб­робуту дітей та захисту материнства; гарантування необхідного харчування, житлових умов та умов для відпочинку і культур­ного розвитку; забезпечення рівного доступу до освіти та профе­сійного навчання.

Основними функціями сучасного міжнародного трудового пра­ва вважаються регулятивна, правоохоронна та інтеграційно-кор­поративна.

Оскільки норми міжнародного трудового права отримують практичне застосування через внутрішньоправову імплемента­цію, то їх регулятивна функція стосується передусім суб'єктів міжнародного трудового права. Вона спрямована на забезпечен­ня відносин, які виникають в процесі співробітництва держав та

 

 

 

510

 

511

 

міжнародних організацій щодо питань праці та трудових відно­син. Об'єктами правового регулювання тут виступають їх права та обов'язки у сфері нормотворчої та правореалізуючої діяльнос­ті, і пов'язані з процедурою прийняття правових актів міжна­родними організаціями та контролем за їх дотриманням, а та­кож правила укладання дво- та багатосторонніх договорів з пи­тань трудових відносин.

Правоохоронна функція стосується безпосередньо учасників трудових відносин (працівників та роботодавців) і реалізується шляхом формування міжнародними договорами системи стан­дартів правового регулювання праці і трудових відносин.

Інтеграційно-корпоративна функція полягає у тому, що для забезпечення досягнення поставленої мети і виконання завдань, визначених Статутом МОП та Філадельфійською декларацією, необхідні спільні зусилля всіх держав, представників роботодав­ців, трудящих та об'єднання їх у відповідні міжнародні інститу­ції, що безпосередньо займаються проблемами правового регу­лювання праці, узгодженням та реалізацією відповідних ін­тересів усіх сторін у зазначеній сфері.

Прогресивними положеннями Філадельфійської декларації 1944 р. є проголошене нею право усіх людей незалежно від раси, віри чи статі на матеріальний добробут та духовний розвиток в умовах свободи і гідності, економічної стабільності та рівних можливостей, що стало основоположним принципом міжнарод­ного трудового права.

У червні 1998 р. на 86-й сесії Міжнародної конференції праці (МКП) було ухвалено «Декларацію основоположних засад та прав у сфері праці», яка уточнила зміст фундаментальних прин­ципів соціальної політики, що містяться у Статуті МОП. Сфор­мульовані цією Декларацією принципи є обов'язковими для всіх держав—членів МОП і передбачають такі важливі положення, як: свободу об'єднань та дієве визнання права на ведення колек­тивних переговорів; скасування всіх форм примусової праці; за­борона дитячої праці; недопущення дискримінації у трудових відносинах.

Обов'язковість проголошених у Декларації принципів покла­дає на держави ще й конкретні зобов'язання щодо ратифікації конвенцій, положення яких повинні забезпечити реалізацію та дотримання цих принципів. Такими, зокрема, є конвенції № 29

 

«Про примусову чи обов'язкову працю» (1930 p.), № 87 «Про свободу асоціації і захист права на організацію» (1948 p.), № 98 «Про застосування принципів права на організацію та на веден­ня колективних переговорів» (1949 p.), № 100 «Про рівну вина­городу чоловіків і жінок за працю однакової цінності» (1951 p.), № 105 «Про скасування примусової праці» (1957 p.), № 111 «Про дискримінацію в галузі праці і занять» (1958 p.), № 138 «Про мінімальний вік прийому на роботу» (1973 р.) та ін.