10.4. Гарантії та компенсації

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 

У тих випадках, коли працівник з поважних причин не пра­цював, законодавством встановлені спеціальні охоронні засоби, які отримали назву гарантії, це: збереження за працівником міс­ця роботи і середнього заробітку. Оскільки працівник у визначе­них законодавством випадках не працює і не має права на за­робітну плату, виплата середнього заробітку за час виконання державних чи громадських обов'язків називають гарантійними виплатами. Під гарантійними виплатами розуміють грошові ви­плати, які забезпечують повне або часткове збереження заробіт­ку працівнику у випадках, передбачених законодавством, коли через поважні причини вони тимчасово звільняються від вико­нання трудових обов'язків.

За КЗпП України до них належать:

виплати за час виконання працівником державних або гро­мадських обов'язків (ст. 119);

виплати працівникам, що направляються для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва (ст. 122);

виплати працівникам, що направляються на обстеження до медичного закладу (ст. 123);

 

виплати допомоги працівникам-донорам за дні обстеження у закладах охорони здоров'я і здавання крові для переливання (ст. 124);

виплата працівникам — авторам винаходів, корисних моде­лей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій при звільненні від основної роботи для участі у їх впровадженні (ст. 126).

Норма ст. 119 КЗпП України встановлює, що на час виконан­ня державних або громадських обов'язків, якщо за чинним зако­нодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робо­чий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» на час сесій, засідань постій­них комісій рад, а також для здійснення депутатських повнова­жень в інших, передбачених законом випадках, депутат місцевої ради звільняється зі збереженням місця роботи (посади). Від­шкодування йому середнього заробітку за основним місцем робо­ти та інших витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю, здій­снюється за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. Се­редній заробіток зберігається за працівниками, які є:

членами добровільних пожежних дружин (команд) на час участі їх у ліквідації пожеж чи аварій, а також при виконанні інших обов'язків;

свідками, потерпілими, перекладачами, спеціалістами на час виклику до органів дізнання попереднього слідства, прокурату­ри та суду;

зареєстрованими кандидатами в Президенти України, канди­датами в народні депутати на час виборчої кампанії;

членами виборчих комісій, а також комісій з проведення ре­ферендумів на час роботи в цих комісіях;

членами примирних комісій, трудових арбітражів, незалеж­ними посередниками відповідно до Закону України «Про поря­док вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Норма ч. 2 ст. 119 КЗпП України передбачає надання гаран­тій працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, пе­редбачених законами України «Про загальний військовий обо­в'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу».

 

 

 

342

 

343

 

Так, Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. встановлено гарантії трудових прав працівникам, які призиваються на строкову вій­ськову службу і здійснюють військовий обов'язок.

Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону за громадянами, які проходять підготовку з військово-технічних спеціальностей з відривом від виробництва на весь час підготовки, включаючи час проїзду до місця підготовки і назад, зберігаються місце роботи, займана посада і середній заробіток.

Витрати по найму житла на період навчання зазначених гро­мадян, вартість проїзду до місця навчання і назад здійснюється за рахунок коштів Міністерства оборони України та інших війсь­кових формувань.

Відповідно до законодавства за призваними на збори військо­возобов'язаними зберігаються на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займа­на посада та середній заробіток. Збереження середнього заробіт­ку також здійснюється за рахунок коштів Міністерства оборони України.

Якщо військовозобов'язаний захворів під час зборів і продов­жує хворіти після їх закінчення, за ним зберігається місце робо­ти і посада, а з дня закінчення зборів, у разі тимчасової непраце­здатності, замість заробітної плати виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про гарантії і ком­пенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших про­фесій з відривом від виробництва» від 28 червня 1997 р. № 695і для зазначених працівників встановлені такі мінімальні держав­ні гарантії:

збереження середньої плати за основним місцем роботи. За вчителями та іншими працівниками освіти, які направляються на курси і до інститутів удосконалення вчителів, середня заро­бітна плата зберігається за кожним місцем роботи;

оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад; виплата добових за кожний день перебування в дорозі, а та­кож компенсація витрат, пов'язаних з наймом житла.

1   Офіційний вісник України. — 1997. — № 28. — Ст. 65.

 

Закон України «Про охорону праці» (ст. 19) передбачає обо­в'язок роботодавця щодо організації періодичних медичних ог­лядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є по­треба у професійному доборі, а також щорічні обов'язкові медич­ні огляди осіб віком до 21 року. Ці огляди проводяться за раху­нок коштів роботодавця. За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи і середній заробіток.

Згідно із Законом України «Про донорство крові та її компо­нентів» від 23 червня 1995 р. № 239/95-ВР1 в день медичного об­слуговування працівник, який виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві зі збереженням за ним середнього заробітку. Після кожного здавання крові, в тому чис­лі у разі здавання у вихідні, святкові та неробочі дні, донору на­дається додатковий день відпочинку зі збереженням за ним сере­днього заробітку. Виплата середнього заробітку здійснюється за рахунок коштів роботодавця, з віднесенням її до таких, що спря­мовані на благодійну діяльність. Підставою для надання цих пільг є відповідні довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи здавання крові.

Відповідно до ст. 126 КЗпП України за працівниками — авто­рами винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціо­налізаторських пропозицій зберігається середній заробіток при звільненні від основної роботи для участі у впровадженні вина­ходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізатор­ської пропозиції на тому ж підприємстві.

У разі впровадження винаходу, корисної моделі, промислово­го зразка або раціоналізаторської пропозиції на іншому підпри­ємстві за працівниками зберігається посада за місцем постійної роботи, а робота по впровадженню винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції оплачу­ється за погодженням сторін у розмірі не нижче середнього заро­бітку за місцем постійної роботи.

Крім гарантійних виплат законодавство встановлює також і компенсаційні виплати працівникам. Компенсаційні виплати — це відшкодування витрат, понесених працівником у зв'язку з виконанням трудових обов'язків.

1   Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 23. — Ст. 183.

 

 

 

344

 

345

 

Відповідно до КЗпП України до них належать: компенсація витрат, пов'язаних з відрядженням (ст. 121); компенсація за зношування інструментів, які належать пра­цівнику (ст. 125);

компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120).

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк в ін­шу місцевість для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Термін відрядження визначається керів­никами та їх заступниками, але не може перевищувати одного місяця. Строк відрядження працівників, які направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і буді­вельних робіт, не повинен перевищувати періоду будівництва об'єктів.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи (поса­ди) і середній заробіток або посадовий оклад з урахуванням до­плат і надбавок за час відрядження, в тому числі і за час перебу­вання у дорозі.

Працівникам відшкодовуються витрати по найму жилого при­міщення та вартість проїзду до місця відрядження і назад до міс­ця постійної роботи, а також виплачуються добові за встановле­ними нормами. Роботодавець має право самостійно встановлю­вати замість добових окладів працівникам, направленим для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будіве­льних робіт, та працівникам, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проходить в дорозі або має роз'їзний (пересув­ний) характер, виплати у розмірах, передбачених колективним договором або угодою сторін.

Компенсація за зношування інструментів виплачується пра­цівникам, які використовують свої інструменти для виконання трудових обов'язків. Розмір і порядок виплати цієї компенсації в централізованому порядку не визначені. Винятком із цього правила є компенсація за використання особистих легкових ав­томобілів для службових поїздок.

Розмір компенсації за зношування інструментів встановлю­ється за угодою сторін у трудовому договорі або в колективному договорі пропорційно ступеня амортизації цих інструментів.

 

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про га­рантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 2 березня 1998 р. № 255 працівникові виплачуються:

вартість проїзду працівника і членів його сім'ї у порядку і розмірах, передбачених для службових відряджень. Вказані ви­плати не проводяться, якщо роботодавець надає для цього відпо­відні засоби пересування;

витрати на перевезення майна залізничним, водним і автомо­більним транспортом вагою до 500 кг на самого працівника і до 150 кг на кожного члена сім'ї, який переїжджає;

добові працівнику за кожний день перебування у дорозі;

одноразова допомога самому працівникові у розмірі місячного посадового окладу чи тарифної ставки за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який переїжджає в розмірі 25 відсотків до­помоги самого працівника;

заробітна плата за дні підготовки до переїзду і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів.

За угодою сторін зазначені компенсації можуть виплачувати­ся в підвищеному розмірі.

Запитання для самоконтролю

,1. Подумайте над термінами «оплата праці» і «заробітна пла­та» . Як вони між собою співвідносяться? Зверніть увагу на назву Закону України «Про оплату праці» та назву його першої статті.

Компенсація відрядження — це зарплата? Порівняйте ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

До яких працівників, що перебувають у трудових відноси­нах, не застосовуються норми Закону України «Про оплату пра­ці»?

Яка різниця між доплатами і надбавками? Чи можуть до­плати і надбавки встановлюватися локальними актами?

Існує поняття «тринадцята зарплата». Може, є і «чотирнад­цята», «п'ятнадцята» і т. д.?

Чи є мінімальна заробітна плата гарантією виплати, напри­клад, фермеру? А слідчому міліції? (Див. ч. 2 ст. 95 КЗпП).

Чим відрізняються системи і форми оплати праці?

Як оплачується праця в надурочний час?

Чи можна здійснювати виплату заробітної плати на терито­рії України в іноземній валюті?

 

 

 

346

 

347

 

Вихідна допомога — це зарплата?

Що означає і яке юридичне значення має поняття «серед­ній заробіток»? Чим відрізняється «середній заробіток» від «середньої зарплати»?

Назвіть умови виплати заробітної плати натурою.

Рекомендована література

1.             Гетъманцева Н. Співвідношення централізованого і ло­

кального методів правового регулювання оплати праці // Право

України. — 1997. — № 12. — С. 66.

Зайкин А. Д., Ремизов К. С. Экономико-правовое регулиро­вание труда и заработной платы. — М., 1999.

Товстенко О., Ломаное І. Мінімальна заробітна плата: функ­ціональна роль і методологічні основи її застосування // Праця і зарплата. — 1997. — № 23.