СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 

 

До глави 26. Міжнародний цивільний процес

 

Блищенко И.П. Прецеденты в международном публичном и частном праве: Учеб. пособие. – М., 1999. – 472 с.

Давтян А.Г Гражданское процессуальное право Германии. – М.: Городец, 2000. – 320 с.

Зібрання міжнародних конвенцій про взаємну правову допомогу у цивільних і кримінальних справах, учасницею яких є Україна. – Х., 2001. – 448 с.

Кейлин А.Д. Судоустройство и гражданский процесс капиталистических государств. – Ч.2. – М., 1958.

Лунц Л.А., Маришева Н.И. Международный гражданский процесс. – М., 1976.

Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под ред. И.Г. Побирченко. – К.: Ін Юре, 2000. – 973 с.

Михеєнко М.М., Молдован В.В., Радзієвська Л.К. Порівняльне судове право: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 328 с.

Нешатаева Т.Н. Международный гражданский процесс: Учеб. пособие. – М., 2001. – 504 с.

Пучинский В.К. Английский гражданский процесс. – М., 1974.

Пучинский В.К. Гражданский процесс США. – М., 1979.

Светланов А.Г. Международный гражданский процесс: современные тенденции. – М.: ТОН-Острожье, 2002. – 182 с.

Шак Х. Международное гражданское процессуальное право: Пер. с нем. – М.: БЕК, 2001. – 560 с.

 

 



[1] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України справа за зверненнями жителів міста Жовті Води); Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Галини Павлівни щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 2482 Цивільного процесуального кодексу України від 25.11.1997 р. // ОВУ. – 1998. - № 1. - Ст. 25; ОВУ. – 2003. - № 28. - Ст. 1377.

[2] Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2000. - № 4.

[3] ВВР. – 2002. - № 27-28. -Ст. 180.

[4] ВВР. – 2004. - № 35. Ст. 412.

[5] ВВР. – 1994. - № 25. - Ст. 198.

[6] ВВР. – 1998. - № 20. – Ст. 99.

[7] ВВР. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

[8] ВВР. – 2004. - № 40-41, 42. – Ст. 492.

[9] ВВР. – 2002. - № 27-28. – Ст. 180.

[10] ВВР. – 2003. - №№ 40-44. – Ст. 356.

[11] ВВР. – 2002. - № 21-22. - Ст. 135.

[12] ВВР. – 1971. - додаток до № 50. – Ст. 375; 1992. - № 22. – Ст. 302; 1993. - № 49. – Ст. 461; ОВУ. – 2003. - № 32. – Ст. 1680.

[13] ВВР. – 1993. - № 9. – Ст. 62.

[14] ВВР. – 1991. - № 53. – Ст. 793.

[15] ВВР. – 1999. - № 24. – Ст. 207; 2004. - № 6. - Ст. 37.

[16] Така невизначеність зумовлена рішенням Конституційного Суду України у справі про Касаційний суд України від 11.12.2003 р. (ОВУ. – 2003. - № 51. – Частина 1). – Ст. 2705), яким визнано таким, що не відповідають Конституції (неконституційними) положення щодо існування у судовій системі України Касаційного Суду України, до повноважень якого відносився розгляд у касаційному порядку справ, віднесених до його підсудності (ст. 33).

[17] ВВР. – 1991. - № 53. – Ст. 793; 2001. - № 44. - Ст. 233.

[18] Про представництво прокуратурою інтересів держави див. також: Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8.04.1999 р. (ОВУ. – 1999. - № 15. – Ст. 614).

[19] ВВР. – 1993. - № 13. – Ст. 113.

[20] Юридичний вісник України. – 2000. –20 травня; Вісник Верховного Суду України. – 1998. - № 3.

[21] ВВР. – 1994. - № 28. – Ст. 232; ОВУ. – 2004. - № 39. – Ст. 2573.

[22] ВВР. – 1993. - № 13. – Ст. 113; 2000. - № 29. – Ст. 229; № 38. – Ст. 317; 2002. - № 32. – Ст. 223; 2003. - № 28. – Ст. 214.

[23] Українська інвестиційна газета. – 2002. – 9 квітня.

[24] На сьогодні податкове законодавство відмовилось від поняття «неоподатковуваний мінімум доходів громадян», однак відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» (22.05.2003 р.) (ВВР. – 2003. - № 37. – Ст. 308) для цілей застосування законодавчих актів, в яких використовується таке поняття, використовується сума у розмірі 17 гривень.

[25] ЗП України. – 1996. - № 35.

[26] Урядовий кур'єр. – 1995. – 7 лютого.

[27] У новому ЦПК запроваджується інше загальне поняття – «судові рішення», однак зважаючи на те, що їх формами є ухвали та рішення (ст. 208 ЦПК), для розрізнення цих понять використовуємо – судові рішення (постанови).

[28] ВВР УРСР. – 1985. - № 11. – Ст. 206.

[29] Відповідно до положень ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» ставка державного мита у справах окремого провадження становить 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[30] ОВУ. – 2004. - № 10. - Ст. 639, № 15.

[31] ВВР. – 2000. - № 19. – Ст. 143.

[32] ВВР. – 2000. - № 29. – Ст. 228.

[33] ВВР. – 2001. - № 49. – Ст. 258.

[34] ВВР. – 1992. - № 48. – Ст. 650.

[35] ВВР. – 2001. - № 5-6. – Ст. 30.

[36] ВВР. – 1999. - № 29. – Ст. 238.

[37] ВВР. – 1992. - № 27. – Ст. 382; 2002. - № 17. – Ст. 117.

[38] ВВР УРСР. – 1991. - № 4. -Ст. 20; ВВР. – 1993. - № 11. - Ст. 83; 2002. - № 17. – Ст. 117.

[39] ВВР. – 1993. - № 50. – Ст. 472; 2004. - № 13. – Ст. 181.

[40] ВВР. – 1994. - № 15. – Ст. 84; 2001. - № 10. – Ст. 44; 2002. - № 17. – Ст. 117.

[41] ВВР. - 1993. - № 13. – Ст. 110.

[42] ВВР. – 2003. - № 1. – Ст. 2.

[43] ВВР. – 2001. - № 39. – Ст. 190.

[44] ОВУ. – 2001. - № 22. - Ст. 1004.

[45] ВВР. – 1996. – № 30.– Ст. 141.

[46] ВВР. – 1994. – № 23. – Ст. 161.

[47] ВВР. – 2001. – № 47. – Ст. 250.

[48] ВВР. – 2004. – № 25. – Ст. 343.

[49] ВВР. – 2003. - № 4. – Ст. 30.

[50] ВВР. – 2002. – № 5. – Ст. 29.

[51] ВВР. – 1991. – № 46. – Ст. 617.

[52] ВВР. – 1999. – № 24. – Ст. 207.

[53] ОВУ. – 2004. – № 35. – Ст. 2317.

[54] ВВР. – 2002. – № 10. – Ст. 76.

[55] ОВУ. – 2002. –  29. – Ст. 1350.

[56] ЗП України. – 1994. – № 10. – Ст. 251.