§ 2. Процесуальний порядок судового розгляду : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 2. Процесуальний порядок судового розгляду

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Дії, що здійснюються судом та іншими особами, які бе­руть участь у справі, при розгляді та вирішенні цивільних справ, повинні виконуватись у чітко встановленій законом процесу­альній формі, яка регламентується цивільним процесуальним законодавством.

Судове засідання з розгляду та вирішення цивільних справ скла­дається^ чотирьох частин: підготовчої, розгляду справи по суті, судових дебатів, постановлення та оголошення судових рішень}

Усі частини судового розгляду, кожна з яких має своє завдан­ня, складається з певних процесуальних дій суду та інших осіб, які беруть участь у справі, має відповідний зміст, перебуває в тісному зв'язку з іншими, і становлять у сукупності єдиний процес.

Підготовча частина судового засідання — це така частина, від належного проведення якої залежить ефективність всього судового засідання по справі. В підготовчій частині суд з'ясовує і вирішує питання, що забезпечують можливість повного та правильного розгляду справи по суті. Інакше кажучи, підготовча частина судового засідання складається із сукупності процесуальних дій, спрямованих на перевірку наявності умов, які необхідні для розгляду та вирішення справи в даному судовому засіданні. ІДі процесуальні дії, перш за все, спрямовані на з'ясування таких основних питань:

1) чи може бути справа розглянута при даному складі суду;

2) чи може бути розглянута справа при даній явці учасників процесу;

3) чи може бути розглянута справа при наявності зібраних до­казів у справі.

У призначений для розгляду справи час головуючий відкри­ває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься (ст. 165 ЦПК).

Згідно із ст. 166 ЦПК секретар судового засідання доповідає суду, хто з викликаних по справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручені повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, і які є відо­мості про причини їх неявки. Суд встановлює особу тих, хто з'явив­ся, а також перевіряє повноваження службових осіб і представників.

Перевірка повноважень представників сторін і третіх осіб по­лягає у з'ясуванні, в якій мірі вони відповідають вимогам закону. Зокрема, суд повинен перевірити правильність оформлення повно­важень представників і ознайомитись з колом їх повноважень.

В разі, якщо представник сторони і третьої особи з'явився в судове засідання разом з тим учасником, інтереси якого він пред­ставляє, представник може і не мати доручення. В цьому випад­ку особа, що представляється, уповноважує представника на ве­дення справи шляхом заяви суду усного повноваження. Голову­ючий з'ясовує зміст повноважень і повинен прослідкувати, щоб усну заяву того, хто представляється, було занесено до протоко­лу судового засідання.

У випадку, якщо в процесі бере участь перекладач, головую­чий пояснює йому його права та обов'язки й попереджає про кри­мінальну відповідальність згідно із статтями 178 та 179 КК за за-відомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ст. 167 ЦПК).

Цивільне процесуальне законодавство передбачає, що в судо­вому засіданні свідки допитуються окремо. Так, у підготовчий ча­стині судового засідання свідки видаляються з залу судового за­сідання. Головуючий вживає заходів до того, щоб свідки, яких до­питали, не зносилися з тими, яких суд ще не допитав (ст. 168 ЦПК).

Після видалення свідків із залу судового засідання головуючий оголошує склад суду, а також прізвища прокурора, експерта, пе­рекладача, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які бе­руть участь у справі, їх право заявити відвід. Підстави для відво­ду, порядок вирішення відводу, що був заявлений, і наслідки за­доволення заяви про відвід визначаються статтями 18-23 ЦПК.

Судді не можуть брати участі в розгляді справи і підлягають відводу (самовідводу): якщо вони при попередньому розгляді да­ної справи брали участь у процесі як свідки, експерти, перекла­дачі, представники, прокурор, секретар судового засідання; якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результаті справи; якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть участь у справі; якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумніви в їх безсторонності. До складу суду не можуть входити особи, які є родичами між собою (ст. 18 ЦПК).

У судовому засіданні може бути заявлений відвід не лише судді чи всьому складу суду, але й прокурору, експерту, перекла­дачу, секретарю судового засідання. Ці особи не можуть брати участі в розгляді справи і підлягають відводу, якщо вони особи­сто, прямо чи побічно заінтересовані в результаті справи; є ро­дичами сторін або інших осіб, які беруть участь у справі; якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумніви в їх безсторонності. Експерт, крім того, не може брати участі в розгляді справи, якщо він знаходиться чи

IІ                 знаходився у службовій чи іншій залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі; провадив ревізію, матеріали якої стали підставою до порушення даної цивільної справи; виявив­ся некомпетентним. Участь прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання у попередньому розгляді даної справи відповідно як прокурора, експерта, перекладача, секрета­ря судового засідання не є підставою для їх відводу (ст. 19 ЦПК).

При наявності перелічених підстав суддя, прокурор, секретар судового засідання, експерт і перекладач зобов'язані заявити са­мовідвід. З тих же підстав відвід вказаним особам можуть заяви­ти особи, які беруть участь у справі. Відвід повинен бути моти­вований і заявлений до початку розгляду справи по суті. Заявля­ти відвід після цього можна лише у випадках, коли про підставу відводу стало відомо суду чи особі, яка заявила відвід, після по­чатку розгляду справи по суті.

Цивільне процесуальне законодавство передбачає порядок вирішення заявленого відводу. Так, згідно із ст. 22 ЦПК у випад­ку поданого відводу суд повинен заслухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які

IIІ               беруть участь у справі. Питання про відвід судді вирішують інші І              судді у відсутності того, кому заявлено відвід. При рівній кіль­кості голосів, поданих за відвід і проти нього, суддя вважається відведеним. Питання про відвід, заявлений кільком суддям або всьому складу суду, вирішується цим же судом у повному складі простою більшістю голосів.

При одноособовому розгляді справи заява про відвід судді подається не менш ніж за, три дні до початку розгляду справи. Відвід, заявлений судді, який одноособово розглядає справу^ вирішується відповідно головою районного (міського) суду, війсь­кового суду гарнізону. Якщо до складу районного (міського) суду, обрано одного суддю або відвід заявлено голові районно­го (міського) суду, який одноособове розглядає справу, питан­ня про їх відвід вирішує голова міжрайонного (окружного) суду. Питання про відвід, заявлений голові військового суду, який одноособове розглядає справу, вирішується головою військово­го суду вищої інстанції.

В разі, якщо заяву про відвід судді подано після закінчення встановленого строку, то ця заява залишається без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку на подання заяви про відвід.

Питання про відвід прокурора, секретаря судового засідан­ня, експерта, перекладача вирішує суд, що розглядає справу. Для вирішення питання про відвід суд іде до нарадчої кімнати і по­становляє ухвалу.

У разі відводу судді чи всього складу районного (міського) суду, військового суду гарнізону справу розглядає той самий рай­онний (міський) суд, військовий суд гарнізону, але в іншому складі суддів, а якщо після відсторонення судді замінити його в даному суді неможливо, справа надсилається до відповідного суду вищої інстанції для передачі її на розгляд іншого районно­го (міського) суду, військового суду гарнізону.

В разі відводу судді або всього складу суду під час розгляду справи у Верховному Суді України, Верховному Суді Автономної Республіки Крим, обласному, Київському і Севастопольському міських судах, міжобласному суді, військовому суді регіону, Війсь-ково-Морських Сил справу розглядає той самий суд, але в іншо­му складі суддів. Справа передається до Верховного Суду Украї­ни, якщо у Верховному Суді Автономної Республіки Крим, облас­ному, Київському та Севастопольському міському, міжобласному, військовому суді регіону, Військово-Морських Сил після задово­лення відводів або з причин, зазначених в ст. 21 ЦПК, неможливо утворити новий склад суду для розгляду цієї справи.

Слід мати на увазі, що перелік осіб, яким може бути заявле­но відвід, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Право осіб, що беруть участь у справі, заявляти відводи спря­мовано на забезпечення об'єктивності розгляду справи, створює у сторін впевненість у тому, що справу буде розглянуто та вирі­шено в точній відповідності з вимогами процесуального й матеріального законів, у точній відповідності з дійсними правами І обов'язками цих осіб, а також є однією з процесуальних гарантій захисту порушеного чи оспорюваного права та інтересу, що охо­роняється законом.

Після розв'язання питання про відводи головуючий у поряд­ку ст. 170 ЦПК роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права і обов'язки, що зазначається у протоколі судового засідання.

Завдання, що стоять перед судом у стадії судового розгляду справи, визначають характер діяльності суду та осіб, які беруть участь у справі, а також їх права та процесуальні гарантії цих прав. Для того щоб розглянути і вирішити справу, винести закон­не та обґрунтоване рішення, суду необхідно дослідити всі дока­зи у справі, встановити всі факти, що мають значення для спра­ви, вияснити правовідносини, що існують між сторонами, вста­новити дійсні права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Правильно і швидко здійснити все це суд може лише при активній участі в розгляді справи всіх заінтересованих осіб. Особи, які беруть участь у справі, мають комплекс прав на стадії судового розгляду справи, що забезпечується процесуальними гарантіями.

Після роз'яснень сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх прав і обов'язків судом вирішуються клопотання осіб, які беруть участь у справі.

Так, згідно із ст. 171 ЦПК клопотання осіб, які беруть участь у справі, про витребування нових доказів та з усіх інших питань, зв'язаних з розглядом справи, вирішуються судом негайно після того, як буде заслухано думки інших осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала.

Під клопотанням слід розуміти заяви, що подані до суду осо­бами, які беруть участь у справі, з проханням про здійснення та­ких процесуальних дій, без яких, на їх думку, справа не може бути правильно вирішена. Ці клопотання можуть заявлятися віднос­но неможливості слухання справи при даному складі учасників справи: сторони, треті особи, їх представники, прокурор, пред­ставники органів державного управління можуть просити про притягнення до справи співвідповідачів, третіх осіб на боці по­зивача чи відповідача, можуть вказувати на необхідність заміни позивача чи відповідача як неналежної сторони тощо.

Клопотання осіб, які беруть участь у справі, можуть бути заяв­лені відносно того, що справа не може бути розглянута в суді через її непідвідомчість суду. Відповідно до цього особа, яка подала кло­потання, може просити суд припинити провадження у справі.

Нарешті, клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, можуть бути заявлені відносно того, що дана справа не може бути заслухана при наявності поданих доказів у справі. В цих кло­потаннях може міститись прохання про виклик нових свідків, про витребування письмових доказів, призначення експертизи тощо. Отже, питання про неможливість розгляду справи через недостат­ню кількість зібраних доказів у справі прямо залежить від того, як була проведена підготовка справи до судового розгляду.

У підготовчий частині судового засідання суд може також об­говорювати питання про можливість слухання справи при явці учасників процесу і в зв'язку з неявкою кого-небудь з учасників процесу. При цьому враховуються думки з цього приводу осіб, які беруть участь у справі. Так, наприклад, у разі неявки до су­дового засідання свідків або експертів суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість розгляду справи у відсутності свідків або експертів, які не з'явилися, і постанов­ляє ухвалу про продовження судового розгляду справи або про відкладення розгляду справи на певний строк (ст. 175 ЦПК).

Якщо в процесі бере участь експерт, то головуючий роз'яс­нює права та обов'язки експерта згідно із ст. 177 ЦПК і поперед­жає про кримінальну відповідальність згідно із статтями 178,179 КК за відмову від виконання покладених на нього обов'язків або за дачу завідомо неправдивого висновку.

Виконанням вищевказаних дій завершується підготовча ча­стина судового засідання. Далі суд переходить до другої його частини — розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті — це основна, центральна частина судового засідання. В цій частині судового засідання судом з'я­совуються фактичні обставини справи. З'ясування фактичних об­ставин справи полягає в дослідженні судом фактичного матері­алу з метою розв'язання самої суті справи.

В цій частини судового засідання дають свої пояснення сто­рони, треті особи, прокурор, якщо він звернувся до суду із зая­вою про захист інтересів держави, прав та законних інтересів громадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть захищати свої права, допитуються свідки, здійснюється перевірка письмових доказів, огляд речових доказів, заслухову­ються висновки експертів.

Розгляд справи по суті починається доповіддю одного! із суддів, після чого головуючий з'ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача і чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського або товариського суду (ст. 178 ЦПК). Доповідач об'єктивно викладає обставини справи, факти, підста­ви позову та докази, подані позивачем, заперечення проти позо­ву та докази, подані відповідачем. Доповідь визначає обсяг та характер дослідження у справі.

Після доповіді справи суд заслуховує пояснення позивача і тре­тьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача і третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які бе­руть участь у справі. З урахуванням конкретних обставин справи суд може встановити інший порядок дачі пояснень сторонами і надати їм право на додаткові пояснення. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання один одно­му. Головуючий оголошує письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також пояснення, отримані су­дом в порядку, передбаченому статтями 33,36 ЦПК (ст. 180 ЦПК).

Стосовно ж співпозивачів чи співвідповідачів, то вони свої пояснення дають разом — спочатку всі учасники сторони пози­вача, а потім всі учасники сторони відповідача.

Якщо в судовому засіданні беруть участь представники по­зивача, відповідача і третіх осіб при відсутності тих суб'єктів, яких вони представляють у процесі, то вони дають пояснення замість цих суб'єктів. Коли ж представники названих осіб, що діють в порядку добровільного представництва та допущені у судове засідання одночасно з особами, яких представляють, то пояснення суду можуть даватись як самим позивачем, відповіда­чем, третьою особою, так і їх представниками. Питання це ви­рішується в кожному окремому випадку відповідним учасником процесу і його представником. Доцільно обрати порядок, коли пояснення дає спочатку сам безпосередньо заінтересований учас-ник процесу, а не його представник. Значення такого порядку полягає в тому, що сторони і треті особи більш ґрунтовно і повно обізнані про фактичний бік справи, тому і можуть краще їх висві­тлити суду. Що ж стосується представників, то вони мають право в цих випадках доповнити пояснення осіб, яких представляють, а також з метою більш повного встановлення фактів при опитуванні учасників справи судом ставити необхідні їм запитання.         '

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виконує також інші дії з дослідження доказів. З урахуванням ду­мок осіб, які беруть участь у справі» суд встановлює найбільш до-цЦІьний порядок їх дослідження. Як правило, після пояснення ос^б, які беруть участь у справі, суд допитує свідків.

Порядок допиту свідків визначений цивільним процесуаль­ним законодавством. Так, згідно із ст. 182 ЦПК кожний свідок допитується окремо. Свідки, які не дали ще показань, не можуть бути в залі засідання суду під час розгляду справи. Такий допит свідків забезпечує більшу достовірність їх показань, не дає мож­ливості спілкування не допитаних ще свідків із сторонами та інши­ми учасниками процесу та вже допитаними свідками. Крім того, видалення свідків із залу судового засідання виключає можливість впливу на свідків та їх показання того, що вони можуть побачити чи почути при поясненні осіб, які беруть участь у справі.

Перед допитом свідка суд встановлює його особу, вік, рід за­нять, відношення до даної справи та стосунки із сторонами та інши­ми особами, які беруть участь у справі, і попереджає його про кри­мінальну відповідальність згідно із статтями 178 і 179 КК за дачу суду7 завідомо неправдивих показань і за відмову дати показання.

Свідкам, які не досягай шістнадцяти років, головуючий роз'яс­нює обов'язок правдиво розповісти, що відоме їм у справі, але вони не попереджаються про відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань.

Допит свідка починається з пропозиції головуючого розпо­вісти все, що йому особисто відомо по даній справі, після чого першим йому ставить запитання особа, за заявою якої виклика­но свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Суддя має право ставити запитання свідку у будь-який час його допи­ту. Кожний допитаний свідок залишається в залі засідання суду до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити зал засідання суду до закінчення розгляду спра­ви за згодою сторін. Свідок може бути допитаний повторно у тому ж або наступному засіданні за його власною заявою, за за­явою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціа­тиви суду. Суд може призначити свідкам очну ставку для з'ясу­вання причин розходжень в їх показаннях (ст. 182 ЦПК).

Стаття 184 ЦПК передбачає особливий порядок допиту не­повнолітніх свідків. Так, допит неповнолітніх свідків, які не до-сягли 15 років, і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків від 15 до 18 років обов'язково проводиться в присутності педагога І

близьких для свідка осіб (батьків, усиновителів, опікунів, пі* вальників), якщо вони не заінтересовані у справі. Зазначені осо­би можуть з дозволу суду ставити свідкові запитання. У винят­кових випадках, коли це необхідно для встановлення істини, на час допиту осіб, які не досягли повноліття, із залу судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до залу судового за­сідання їй повідомляють про показання свідка, який не досяг по­вноліття, і надають можливість поставити запитання свідкові. Свідок, який не досяг 16 років, по закінченні його допиту вида­ляється із залу судового засідання, крім випадків, коли суд визнає за необхідне присутність цього свідка в залі судового засідання.

Відповідно до вимог принципу усності свідки повинні дава­ти показання в усній формі, проте згідно із ст. 183 ЦПК свідок, даючи показання, може користуватися письмовими замітками в тих випадках, коли його показання пов'язані з будь-якими обчис­леннями та іншими даними, які важно зберегти в пам'яті. Ці за­мітки пред'являються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.

Показання свідків, зібрані в порядку, передбаченому стаття­ми 33, 36, 45 і 176 ЦПК, оголошуються в судовому засіданні (ст. 185 ЦПК).

Слід мати на увазі, що відповідно до п. 8 постанови Плену­му Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. «Про практи­ку застосування процесуального законодавства при розгляді ци­вільних справ по першій інстанції» не можуть бути використані як показання свідків (ст. 41 ЦПК) письмові пояснення громадян, у відповідних випадках вони приймаються судом як письмові докази (ст. 46 ЦПК)1.

Після допиту свідків суд переходить до дослідження письмо­вих доказів, якщо вони представлені у справі. Перевірка письмо­вих доказів полягає в ознайомленні суду із змістом письмових до­казів. З поданими письмовими доказами ознайомлюються і осо­би, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експерти та свідки. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів (ст. 186 ЦПК).

В процесі дослідження письмових доказів суд перевіряє їх вірогідність. У разі, якщо вірогідність письмових доказів оспорюється, суд може перевірити вірогідність шляхом допиту свідків, сторін, порівнянням з іншими письмовими доказами, призначен­ням експертизи.

і 3 метою охорони конституційного права громадян на таєм­ницю особистого листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, закріпленого ст. 31 Конституції Украї­ни, цивільне процесуальне законодавство передбачає особливий порядок оголошення в судовому засіданні особистого листування та телеграфних повідомлень громадян. Так, відповідно до ст. 187 ЦПК особисте листування і особисті телеграфні повідомлення громадян можуть бути оголошені у відкритому судовому засі­данні тільки за згодою осіб, між якими це листування і телеграфні повідомлення відбувалися. В противному разі таке листування і телеграфні повідомлення оголошуються і досліджуються у за­критому судовому засіданні.

В процесі дослідження доказів суд також досліджує речові дока­зи, якщо такі мають місце у справі, їх дослідження відбувається шляхом огляду. Речові докази досліджуються судом, а також пред'яв­ляються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а при необхідності — експертам і свідкам. Особи, яким пред'явлені для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви вносяться до прото­колу судового засідання. В разі, якщо доставити які-небудь речові чи письмові докази в суд неможливо, цивільне процесуальне зако­нодавство передбачає можливість огляду і дослідження за місцем їх знаходження (ст. 189 ЦПК). Про проведення огляду на місці суд постановляє ухвалу. Огляд на місці проводить весь склад суду з по­відомленням про це осіб, які беруть участь у справі, а при необхід­ності — з викликом експертів і свідків. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду плани, крес­лення, знімки тощо. Особи, які беруть участь в огляді на місці, ма­ють право подавати свої зауваження на протокол огляду.

Після встановлення фактичних обставин справи суд перехо­дить до дослідження висновку експерта, якщо у справі була при­значена експертиза. Експерт подає у письмовій формі свої моти­вовані висновки, що приєднуються до справи. Суд має право за­пропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку, яке заноситься до протоколу судового засідання (ст. 60 ЦПК).

Згідно із ст. 190 ЦПК висновок експерта оголошується в су­довому засіданні. З метою роз'яснення та доповнення висновку експерта йому можуть бути поставлені запитання. Першим сйга-вить запитання експертові особа, за заявою якої було призначе­но експертизу, а потім — інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за ініціативою суду, першим ста­вить запитання експертові позивач. Головуючий може ставити запитання експертові в будь-який час його допиту.             і

В разі необхідності провести додаткове дослідження, а також в разі суперечності висновків кількох експертів суд може вима­гати додаткового висновку або призначення інших експертів.

Цивільне процесуальне законодавство передбачає процесу­альні права, обов'язки та відповідальність експертів. Експерт, ос-кільки це необхідно для дачі висновку, має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у розгляді справи судом, про­сити суд про надання йому додаткових матеріалів. Експерт має право відмовитись від дачі висновку, якщо наданих йому мате­ріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для ви­конання покладеного на нього обов'язку (ст. 59 ЦПК).

Особа, яку призначено експертом, повинна з'явитися на вик­лик суду і дати правдивий висновок щодо поставлених їй запитань. За злісне ухилення від явки до суду експерт несе відповідальність за ст. 1853 КпАП, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків — відповідно за статтями 178 та 179 КК.

Якщо у справі беруть участь органи державного управління, то їх висновки досліджуються після дослідження висновку експерта. Висновки органів державного управління оголошуються в судово­му засіданні їх представниками або судом, після чого суд та особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання представни­кам цих органів з метою роз'яснення та доповнення висновку.

Суд після дослідження обставин і перевірки доказів вислухо­вує представника громадської організації чи трудового колекти­ву про думку організації або колективу з приводу справи, що роз­глядається. Після цього суд і особи, які беруть участь у справі, можуть ставити йому запитання з метою з'ясування думки гро­мадськості (ст. 192 ЦПК).

Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх дока­зами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення. Вислухав­ши їх, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обста­вин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів. Якщо сторонам чи іншим особам подані клопотання про доповнення матеріалів справи і ці клопотання задоволені судом, тоІдослідження обставин справи продовжується і суд переходить до судових дебатів лише після перевірки нових матеріалів.

І Судові дебати—це наступна частина судового засідання. В цій частині судового засідання особами, які беруть участь у справі, та їх представниками підводиться підсумок проведеного досліджен­ня обставин справи та доказів. Судові дебати складаються з про­мов осіб, які беруть участь у справі, у яких вони висловлюють свою думку про те, як повинна бути вирішена справа, що розглядаєть­ся, дають оцінку доказам, що досліджувались у судовому засіданні, роблять висновки про встановлення чи невстановлення фактів, що мають значення для правильного розгляду справи.

Черговість виступу учасників судових дебатів визначена ст. 194 ЦПК. Так, у дебатах першому надається слово позивачеві та його представникові, потім відповідачеві та його представни­кові. Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги на пред­мет спору, та її представник виступають після сторін. Треті осо­би без самостійних вимог виступають у дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь.

Слід мати на увазі, що коли на захист прав чи інтересів, що охороняються законом, інших осіб звернувся прокурор, а також уповноважені органів державного управління, профспілок, дер­жавних підприємств, закладів, організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій чи окремі громадяни, то вони в судових дебатах виступають першими.

Органи державного управління, притягнуті судом до участі в процесі, а також ті з них, які вступили до процесу за своєю ініціа­тивою, виступають у судових дебатах після сторін і третіх осіб. Представники громадських організацій і трудових колективів, допущені до участі в судовому розгляді справи, виступають у су­дових дебатах останніми.

Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів пев­ним часом. Головуючий може спинити особу, яка виступає, лише тоді, коли вона виходить за межі справи, що розглядається судом. З дозволу суду учасники дебатів можуть обмінятись репліками, де можуть бути, зокрема, викладені додаткові міркування, що не були наведені в основній доповіді. Право останньої репліки зав­жди належить відповідачу та його представнику. Якщо під час судових дебатів суд визнає за необхідне з'ясувати нові обставини, що мають значення для справи, або дослідити нові докази, постановляє ухвалу про поновлення розгляду справи по с^ті. Після закінчення розгляду справи по суті судові дебати прова­дяться в загальному порядку (ст. 196 ЦПК).

Судові дебати мають велике практичне значення. Вони допо­магають суду правильно та всебічно оцінити докази у справі і встановити дійсні права та взаємовідносини сторін і на підставі цього постановити законне та обгрунтоване судове рішення. Після судових дебатів суд йде до нарадчої кімнати для постанов-лення судового рішення.

Постановлення та проголошення судового рішення — це за­ключна частина судового засідання, де суд у колегіальному складі чи суддя одноособове вирішує справу по суті і проголошує су­дове рішення.

При постановленні судового рішення по справі ніхто не має права бути присутнім у нарадчій кімнаті, крім складу суду у даній справі (ст. 210 ЦПК).

В нарадчій кімнаті суд у колегіальному складі чи суддя одно­особове вирішує такі питання фактичного і правового характе­ру: чи мали місце обставини, на які вказали сторони та інші осо­би, які беруть участь у справі, та якими доказами підтверджують­ся ці обставини; чи достовірні докази; які правовідносини сторін, що витікають із встановлених фактів; яка правова норма підля­гає застосуванню і як на підставі цієї норми і згідно із встановле­ними фактами повинно бути вирішено справу; чи підлягають стяг­ненню судові витрати і як повинно бути розподілено між сторо­нами їх стягнення; чи підлягає рішення негайному виконанню.

Якщо справа розглядається колегіальним складом суду, всі питання вирішуються суддями більшістю голосів. При розв'я­занні кожного питання ніхто із суддів не має права утримуватись від голосування. Головуючий голосує останнім. Суддя, не згод­ний з рішенням більшості, може викласти в письмовій формі свою окрему думку. Окрему думку цього судді приєднують до справи, але в судовому засіданні вона не оголошується (ст. 17 ЦПК).

Постановлене рішення викладається в письмовій формі го­ловуючим чи одним із суддів при колегіальному розгляді спра­ви і засвідчується підписами всього складу суду.

Якщо при постановленні судового рішення буде виявлена не­обхідність з'ясувати яку-небудь обставину через повторний до­пит свідків чи через іншу судову дію, суд відновлює судовий розгляд справи, про що постановляє ухвалу. Судовий розгляд у цьо­му разі проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Після закінчення відновлено­го судового розгляду, залежно від його результатів, суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обстати і йде до нарадчої кімнати для постановлення рішення або, якщо з'ясуван­ня цих обставин у судовому засіданні виявилося неможливим, виносить ухвалу про відкладення розгляду справи (ст. 197 ЦПК).

Постановлене в нарадчій кімнаті судове рішення оголошуєть­ся в судовому засіданні публічно. Рішення суду постановляється ім'ям України.

Рішення повинно бути постановлене негайно після розгляду справи. Проте цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість відкладення складання мотивованого рішення з ци­вільної справи. Так, відповідно до ч. 4 ст. 209 ЦПК у виняткових випадках по особливо складних справах складання мотивованого рішення може бути відкладено на строк не більше трьох днів, але резолютивну частину рішення суд повинен оголосити в тому ж засіданні, в якому закінчено розгляд справи. Одночасно суд ого­лошує день, в який особи, які брали участь у справі, можуть оз­найомитись з мотивованим рішенням. Резолютивна частина рішення підписується відповідно всім складом суду або суддею і приєднується до справи.

Проголошуючи судове рішення, головуючий повинен чітко пояснити заінтересованим особам зміст рішення, а також поря­док і строк його оскарження. Після цього судове засідання ого­лошується закритим і відповідно завершується така стадія ци­вільного процесу, як судовий розгляд.


<