§ 3. Позовна заява та її реквізити. Порядок виправлення недоліків позовної заявм : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Позовна заява та її реквізити. Порядок виправлення недоліків позовної заявм

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Право на судовий захист здійснюється шляхом подання заяви до суду. У справах позовного провадження подаються по­зовні заяви, у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і в справах окремого провадження — скарги і заяви.

З позовною заявою до суду звертаються тоді, коли виникає спір про право цивільне. Таким чином, позовна заява — це уста­новлена законом форма звернення до суду за судовим захистом та за вирішенням спору про право цивільне.

Цивільне процесуальне законодавство встановило вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, оскільки тільки при додер­жанні цих вимог позовна заява може виконати роль процесуаль­ного засобу порушення судової діяльності, спрямованої на захист суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів та юридичних осіб. Так, відповідно до ст. 137 ЦПК позовна зая­ва подається до суду в письмовій формі. Позовна заява повинна містити в собі: назву суду, до якого подається заява; точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подаєть­ся представником; зміст позовних вимог; виклад обставин, яки­ми позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що стверджують позов; зазначення ціни позову; підпис позивача або його представника із зазначенням часу подання заяви.

Позовна заява про розірвання шлюбу повинна містити в собі, крім зазначеного, відомості про рік народження кожного з по­дружжя, наявність неповнолітніх дітей, їх прізвище, ім'я та по батькові, при кому з батьків вони знаходяться і пропозиції щодо участі подружжя в утриманні і вихованні дітей після розірвання шлюбу. В позовну заяву може бути також включено вимогу про поділ спільного майна подружжя.

До позовної заяви додаються письмові докази, а якщо позов­на заява подається представником позивача, — також довіреність чи інший документ, що стверджує повноваження представника.

Крім того, цивільне процесуальне законодавство зобов'язує позивача подавати позовну заяву з копіями відповідно до кількості відповідачів. Суддя має право, коли він визнає за необхідне, залеж­но від складності та характеру справи, затребувати від позивача копії всіх доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості відповідачів (ст. 138 ЦПК). Однак слід мати на увазі, що правила ст. 138 ЦПК не поширюються на позовні заяви в трудових справах і в справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Цивільне процесуальне законодавство не містить вимоги до позивача посилатися на правові норми, на яких ґрунтуються по­зовні вимоги, хоча громадяни при зверненні до суду широко ви­користовують інститут представництва і звертаються за право­вою допомогою до професіональних юристів — адвокатів, які, складаючи позовну заяву від імені заінтересованої особи, поси­лаються на відповідні правові норми. На наш погляд, було б до­цільно ввести таку вимогу стосовно позовних заяв прокурорів, органів державного управління та інших суб'єктів, які звертають­ся до суду за судовим захистом прав та охоронюваних інтересів інших осіб, бо це зручно для суду і сприятиме більш швидкому розгляду і вирішенню цивільної справи.

Справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справи окремого провадження розглядаються за загальними правилами судочинства, крім окремих винятків, встановлених ЦПК (глави 30-32, 34-39) та іншими законами України (ст. 1 ЦПК). Цивільна процесуальна форма має універсальний харак­тер. Тому вимоги, встановлені цивільним процесуальним зако­нодавством для позовних заяв, поширюються на скарги і заяви по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і по справах окремого провадження, але з деякими винятками і доповненнями, встановленими відповідними цивільними проце­суальними нормами. Так, наприклад, у заяві по такій категорії справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, як справи про стягнення з громадян недоїмки по податках, самоопо­даткуванню сільського населення і державному обов'язковому страхуванню, повинно бути зазначено: прізвище, ім'я і по бать­кові недоїмника та місце його проживання; закон, на підставі якого громадянин притягнений до сплати відповідних платежів, сума платежів і строки їх сплати, сума недоїмки, що підлягає стяг­ненню, пені і строк платежу, по якому утворилась недоїмка. До заяви повинні бути додані: копія платіжного повідомлення, стра­хового свідоцтва або виписка з особистого рахунку недоїмника із зазначенням часу вручення йому платіжного документа, роз­міру і строку платежу; виписка з постанови загальних зборів гро­мадян про проведення самооподаткування і суму самооподатку­вання, акт опису майна недоїмника, а при відсутності у недоїмни­ка майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, — акт про відсутність майна; довідка від інших осіб про належні з них недоїмникові грошові суми при відсутності майна або недостат­ності його для погашення недоїмки (ст. 250 ЦПК). Інших спе­ціальних норм стосовно вимог до змісту скарг і заяв по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, процесуаль­ний закон не містить.

Стосовно справ окремого провадження, то практично по усіх категоріях справ, крім справ по оскарженню нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, цивільним процесуальним законодавством передбачено зміст заяв. Так, у заяві про визнання громадянина обмежено дієздатним повинні бути викладені обставини, що стверджують дії, внаслідок яких громадянин, який зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище. В заяві про визнайня громадянина,недієздатним повинні бути викладені обстави­ни, що свідчать про психічну хворобу або недоумство, внаслідок чого особа не може розуміти значення своїх дій або керувати ними (ст. 257 ЦПК). Але заяви по вказаних категоріях справ, а також по деяких інших категоріях справ окремого провадження повинні містити в собі і інші положення, закріплені в ст. 137 ЦПК. Таким чином, можна зробити висновок про те, що вимоги закону, зак­ріплені у ст. 137 ЦПК, поширюються не тільки на позовні заяви, а також і на заяви та скарги по справах, що виникають з адмініст-ративно-лравових відносин, та справи окремого провадження.

За загальним правилом усі позовні заяви, у тому числі й зус­трічні, а також позовні заяви третьої особи, яка заявляє самос­тійні вимоги на предмет спору, заяви і скарги по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, та по справах окремого провадження оплачуються державним митом, крім тих випадків, коли заінтересована особа звільняється від судових витрат за законом або за ухвалою суду.

Недотримання особою, яка звернулася до суду за судовим за­хистом вимог, передбачених статтями 137,138 ЦПК, а також нес­плата державного мита є певною перешкодою до порушення ци­вільної справи. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 137, 138 ЦПК, або не оплачено державним митом, постановляє ухвалу про залишен­ня заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для виправлення недоліків. Коли позивач відповідно до вказівок судці у встановлений строк виконає всі перелічені в статтях 137, 138 ЦПК вимоги та сплатить державне мито, позовна заява вва­жається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу (ст. 139 ЦПК). ,№

Правила, закріплені у ст. 139 ЦПК, застосовуються не тільки до позовних заяв, а також до заяв і скарг по справах, які виника­ють з адміністративно-правових відносин, та по справах окремо­го провадження.^

Так, відповідно до п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування суда­ми процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» згідно із ст. 139 ЦПК суддя вправі поверну­ти позовну заяву, якщо вона за формою і змістом не відповідає видрам ст. 137 ЦПК, не оплачена державним митом у встановленому розмірі, якщо при її подачі не були додержані вимоги ст. 138 ЦПК про подання копій позовної заяви та інших доку­ментів і пропозиція виправити у встановлений строк недоліки заяви не була виконана. Тривалість цього строку визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення позивачеві про залишення заяви без руху у зв'язку з допущеними недоліками та їх усунення. Якщо порушення правил статей 137-139 ЦПК вияв­лені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгля­ду. Аналогічно вирішується це питання щодо заяв і скарг про порушення справ окремого провадження або тих, що виникають з адміністративно-правових відносин1.

Повернення заяви особі, яка звернулася до суду, не позбав­ляє цю особу права знову звернутися до суду. Тому після усунен-ня недоліків, які містились у заяві, ця особа може знову зверну-тися до суду по тому ж спору на загальних підставах.


<