§ 2. Передумови права на звернення до суду та порядок його здійснення : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 2. Передумови права на звернення до суду та порядок його здійснення

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Звернення до суду відповідного суб'єкта, якому законом надане таке право, на захист прав чи охоронюваних законом інте­ресів є однобічним процесуальним за змістом волевиявленням, метою якого є порушення цивільної справи і виникнення проце­суальної діяльності, яка буде спрямована на розгляд та вирішення цивільної справи.

Звернення з заявою до органу судової влади, яким є суд, — це важлива процесуальна дія відповідного суб'єкта. Але саме по собі звернення до суду шляхом подання заяви н5 означає, що ци­вільна справа буде подушена і виникне процес по розгляду і ви­рішенню цієї справи /Цивільна справа може бути порушена лише в тому випадку, якщо суддя вирішить питання про прийняття за­яви, яка подається до суду. Суддя, який одноособове вирішує питання про прийняття заяви та порушення цивільної справи, може прийняти заяву та порушити провадження по справі лише тоді, коли для цього є всі необхідні умови, встановлені законом. Інакше кажучи, особа, яка звернулась до суду з конкретної цивільної справи, повинна мати на це право, а також належним чи­ном здійснювати це право, а суддя як носій судової влади пови­нен перевірити наявність передумов права на звернення до суду за судовим захистом^

Можливість практичного здійснення права на звернення до суду за судовим захистом залежить від певних передумов, які у цивільній процесуальній літературі іменуються передумовами права на звернення до суду за судовим захистом. Ці передумови поділяють на суб'єктивні, які відносяться до особистості суб'єктів спору, та на об'єктивні, пов'язані з характером предмета, який підлягає внесенню на розгляд суду; на позитивні та негативні — залежно від зв'язку права на звернення до суду з наявністю або відсутністю цих передумов.

До суб'єктивних передумов належить процесуальна право­здатність особи, яка звернулася до суду за судовим захистом, а також суб'єкта, який буде притягнутий судом як відповідач або заінтересована особа. Право на звернення до суду за судовим за­хистом виникає одночасно з виникненням цивільної процесуаль­ної правоздатності. Оскільки відповідно до ст. 100 ЦПК всі гро­мадяни набувають процесуальної правоздатності з моменту на­родження і не можуть позбавлятися здатності звернення до суду за захистом, то в судовій практиці питання щодо процесуальної правоздатності може виникати тільки щодо організацій. Проце­суальна правоздатність організацій залежить від того, чи є орган­ізація юридичною особою.

Суб'єктивною передумовою права на звернення до суду є та­кож процесуальна заінтересованість особи. За загальним прави­лом звертатися до суду можна лише для захисту права чи інтере­су, які, на думку заявника, належать йому. Тому відповідно до ст. 4 ЦПК за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу до суду може звернутися не будь-яка, а заінтересована особа. У заяві повинна вказуватись заінтересованість у справі особи, яка звернулася до суду за захи­стом свого права чи охоронюваного законом інтересу.

Об'єктивні передумови права на звернення до суду підрозді­ляються на позитивні і негативні.

Передумови, наявність яких необхідна для реалізації права на звернення до суду, називаються позитивними. До позитивних пе­редумов належать:

1) правовий характер спору;

2) підвідомчість.

Негативними вважаються передумови, з відсутністю яких за­кон пов'язує можливість звернення до суду. Це такі передумови:

1) відсутність судового рішення, що набрало законної сили, постановленого по спору між тими ж сторонами, цро той же предмет і з тих же підстав;

2) відсутність ухвали суду, яка набрала законної сили, про прийняття відмови позивача від позову або про затверд­ження мирової угоди сторін;

3) відсутність рішення товариського суду, прийнятого в ме­жах його компетенції, по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) відсутність у провадженні суду справи по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

5) відсутність укладеного між сторонами договору про пере­дачу даного спору на вирішення третейського суду.

Право на звернення до суду підлягає реалізації в установле­ному законом порядку. Порядок реалізації права на звернення до суду передбачає дотримання правил підсудності, наявність дієздатності заявника, наявність належним чином оформлених повноважень представника, а також відповідність змісту та фор­ми заяви вимогам закону.

Якщо суддя встановить, що суб'єкт, який звернувся до суду за судовим захистом, має на це право, то він повинен встанови­ти, чи підсудна ця справа даному суду. При цьому враховують­ся правила родової та територіальної підсудності.

Далі перевіряється дієздатність особи, яка звернулася до суду. Недієздатність особи, яка безпосередньо подала заяву до суду, є перешкодою до порушення цивільної справи. Недієздатність відповідача не є перешкодою для порушення цивільної справи і позов може бути пред'явлений до недієздатного відповідача, ос­кільки його інтереси у суді завжди захищають законні представ­ники (ст. 111ЦПК).

Якщо заяву подано судовим представником, то представ­ник повинен мати повноваження на ведення справи. Відпові­дно до ст. 113 ЦПК повноваження представників сторін і тре­тіх осіб на ведення справи в суді повинні бути стверджені та­кими документами:

1) членів колегіальних органів управління колгоспами, інши­ми кооперативними організаціями, їх об'єднаннями, іншими громадськими організаціями — витягом з протоколу засідання належного органу управління, що уповноважив вести справу у суді;

2) працівників підприємств, установ, організацій — довіре­ністю від імені підприємства, установи, організації;

3) уповноважених профспілок — довіреністю відповідного профспілкового органу;

4) адвокатів — ордером, виданим юридичною консультацією;

5) інших осіб — довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до протоколу судового засідання.

У випадках, якщо до суду звертається особа не в своїх інте­ресах без належних на це повноважень, судця зобов'язаний відмо­вити в прийнятті заяви (п. 9 ст. 136 ЦПК).

Цивільна справ порушується шляхом подання заяви. При цьому процесуальне законодавство передбачає певні вимоги до форми та змісту заяви як процесуального документа. Вона повин­на бути подана у письмовій формі та містити відповідні реквізи­ти (ст. 137 ЦПК).

Належна реалізація відповідним суб'єктом права на звернен­ня до суду за судовим захистом тягне за собою порушення ци­вільної справи, виникнення процесу по розгляду і вирішенню пра­вового спору, а також обов'язок суду розглянути та вирішити ци­вільну справу по суті.


<