§ 1. Поняття і види судових витрат : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Поняття і види судових витрат

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Закон покладає на сторін та третіх осіб, що заявляють са­мостійні вимоги на предмет спору, обов'язок нести судові витра­ти по справі, які складаються з державного мита і витрат, пов'я­заних з розглядом справи. Державне мито призначене для відшко­дування державі витрат, понесених нею при розгляді справи, заохочення самостійного врегулювання правових спорів між сто­ронами, а також для запобігання поданню необгрунтованих по­зовів. Відшкодування судових витрат спрямоване на оплату пев­них витрат державі, а також на сплату свідкам, експертам понесе­них ними витрат, пов'язаних із сприянням здійсненню правосуддя.

Державне мито — це передбачені законом грошові суми, що повинні сплатити сторони та треті особи із самостійними вимо­гами на предмет спору за вчинення в їхніх інтересах дій та вида­чу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами, серед яких суд, арбітражний суд, нотаріат та ін.

Державне мито справляється у пропорційній формі: або до ціни позову, або до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей

— стягуваною сумою; у позовах про витребування майна — вар­тістю відшукуваного майна; у позовах про стягнення аліментів

— сукупністю всіх виплат, але не більше як за один рік; у позо­вах про строкові платежі і видачі — сукупністю всіх платежів або видач, але не більше як за три роки; у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі — сукупністю платежів або видач за три роки; у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач — сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше як за один рік; у позовах про припинен­ня платежів або видач — сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше як за один рік; у позовах про дострбжо-ве розірвання договору майнового найму — сукупністю шіатежів за користування майном протягом строку, що залишається До кінця дії договору, але не більше як за три роки; у їюзоваХ про право власності на будинки, що належать громадянам йа прйві приватної власності, — дійсною вартістю будинку, 'а для бу­динків, що належать державним, кооперативним та іншим'гро­мадським організаціям, — не нижче їх балансової вартості; у позовах, які складаються з кількох самостійний вимог, ->- загаль­ною сумою всіх вимог, за винятком вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ст. 65 ЦПК.

Ціну позову вказує позивач. Якщо зазначена ціна явно'йе відповідає дійсній вартості стягуваного, ціну пбзову встановлює суддя, про що він постановляє ухвалу. У тому разі, якщо в Момент подання позову встановити точно його ціну неможливі), розмір мита попередньо визначає суддя з наступним стягненням йедОпла-ченого або з поверненням переплаченого мита відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ст. 66 ЦПК).

Ставки державного мита, що підлягає сплаті, встановлюють­ся згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січйй 1993 р. «Про державне мито». Відповідно до зазначеного Декрету гірИ по­данні позовної заяви до суду підлягають сплаті такі суми: за по­дання позовної заяви — 5 відсотків ціни позову; із скарг на непра­вомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемлюють права громадян, — 0,05 неоподатковуваного мініму­му доходів громадян; із позовних заяв про розірвання; шлюбу ^ 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; із позовних заяв про розірвання повторного шлюбу — 0,25 неокодйтковува1-ного мінімуму доходів громадян; Із позовних загів про розірвання шлюбу з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними внаслідок душевної хвороби чи не­доумства, або з особами, засудженими до позбавлення'вдяі на строк не менше трьох років, — 0,03 неоподатковуваного мініму­му доходів громадян; із позовних заяв про зміну або розірвання договору найму житлових Приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та з інших позовних заяв немайнового характеру (або таких, що не підляга­ють оцінці) — 0,05 неоподатковуваного мінімуму1 доходів грома­дян; із заяв (скарг) у справах окремого провадження'—- 0,05 нео­податковуваного мінімуму доходів громадян; з позовний' договірних спорів — 0,15 неоподатковуваного мінімуму до-ходів громадян; з позовних заяв про розгляд питань захисту честі І гідності —11 неоподатковуваний мінімум доходів громадян. -,, 3 касаційних скарг нд рішення судів і скарг на рішення, ідо на­брали законної сили, сплачується 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з май-неїзих.спорів — ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми.

Державне мито може бути повернуто, якщо було внесено у більшому розмірі, ніж потрібно за чинним законодавством; у ви­падку відмовку прийнятті заяви; якщо позовна заява повернута позивачеві з підстав, передбачених ст. 139 ЦПК; у разі закриття Провадження в справі з підстав, передбачених пп. 1 і 2 ст. 227 ЩІК; у разі залишення заяви без розгляду з підстав, передбаче­них щі. 1 і 2 ст. 229 ЦПК.

г Державне мито повертається відповідними фінансовими орга­нами згідно з ухвалою судді про повернення державного мита, але при умові, якщо заяву про повернення було подано суду до закін­чення річного строку з дня зарахування суми в бюджет (ст. 69 ЦПК).

В,разі зменшення позовних вимог, відмови від позову, закрит­тя справи за мировою угодою або залишення заяви без розгляду з підстав* передбачених пп. 3-5 ст. 229 ЦПК, сплачене мито не повер­тається. В разі збільшення позову недоплачену суму мита належить внести одночасно із заявою про збільшення вимог (ст. 67 ЦПК).

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать суми, що підлягають виплаті свідкам, експертам; витрати, пов'язані з про­веденням огляду на місці; витрати на розшук відповідача; витра­ти* пов'язані з виконанням рішення відповідно до ст. 372 ЦПК (ст, 63 «ЦПК)..

За, викликаними до суду свідками, експертами та переклада­чами зберігається середній заробіток за місцем роботи. Цим осо­бам, якщо вони не є працівниками підприємств, установ і органі­зацій» виплачується винагорода за явку до суду або виконану роботу, Якщо виконання свідками, експертами і перекладачами процесуальних обов'язків пов'язано з їх перебуванням за межа­ми постійного місця проживання, їм відшкодовуються витрати, понесені у зв'язку з переїздом до місця виклику і назад, наймом житла та добові. Перекладачам, а також експертам, яких призна­чено під час підготовки справи або судового розгляду не в поряд­ку службового доручення, за виконану роботу виплачується згідно з Інструкцією, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710, про порядок і ррз-міри відшкодування витрат та виплати винагороди особам,/що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, про­куратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати держав­ним науково-дослідним установам судової експертизи за вико­нання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів за свідка­ми, експертами, перекладачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв'язку з явкою та викликом до суду; якщо виконання їх процесуальних функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживан­ня, їм відшкодовуються вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з наймом жилого приміщення, добові

Особам, які не є працівниками підприємств, установ чи орга­нізацій, виплачується винагорода за відрив від звичайних занять.

Перекладачам, а також особам, які виконують функції екс­пертів не в порядку службового завдання, за проведену роботу також виплачується винагорода.

Сума винагороди за відрив від звичайних занять визначаєть­ся з урахуванням їх характеру у межах від 20 до ЗО відсотків нео­податковуваного мінімуму доходів громадян за день.

Витрати, пов'язані з явкою, відшкодовуються у розмірах, пе­редбачених законодавством для відряджених працівників.

Розмір винагороди експерта, який виконує свої функції не в порядку службового завдання, визначається залежно від його ква­ліфікації та складності завдання у межах від 3 до 5 відсотків нео­податковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи,

У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 відсотків,

Відповідно до ст. 15 Закону України від 25 лютого 1994р. «Про судову експертизу» науково-дослідні установи судової ек­спертизи проводять судову експертизу за рахунок замовника. Вартість проведеної експертизи визначається за домовленістю між установою і замовником і складається із собівартості прове­деної роботи (заробітна плата, оплата відрядження^ вартість матеріалів, накладні витрати), а також рентабельності у межах 25 відсотків собівартості.

Перекладачам залежно від їх кваліфікації та складності ро­боти встановлюються такі розміри винагороди: за переклади — від 10.до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян за один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукопис-них)-знаків); за усні переклади — від 3 до 5 відсотків неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.

Переклади з рідкісних мов, з письмовою в'яззю, своєю гра­фікою, ієрогліфами, клинописом, а також з стародавніх мов, так само, як і переклад на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність в'яззю, свою графіку, написані ієро­гліфами, клинописом, оплачуються із збільшенням ставок на 25 відсотків.

Кошти, потрібні на оплату свідків і експертів, а також на про­ведення огляду на місці, вносить наперед сторона, яка поруши­ла відповідне клопотання. Якщо виклик цих осіб або огляд на місці провадиться за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду, потрібні для цього кошти вносяться обома сторонами по­рівну (ст. 73 ЦПК).

У разі, якщо місце фактичного перебування відповідача не­відоме, суд може оголосити його розшук як з власної ініціати­ви, так і за заявою позивача. Розшук відповідача провадиться за ухвалою суду або судді органами внутрішніх справ. Витра­ти на розшук стягуються судом на користь держави (статті 80, 97 ЦПК).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 люто­го 1995 р. № 78 «Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах», такі витрати вста­новлені на рівні до п'яти мінімальних заробітних плат.

За проведення дій по виконанню судових рішень плата не стя­гується. Витрати на зберігання і перевезення майна, на оплату ек­спертів, комісійних, оплату відряджень і проїзду державного ви­конавця провадяться за кошторисом суду, при якому перебуває державний виконавець.

Особи, що виселяються з самоуправне зайнятих жилих при­міщень, відшкодовують фактичні витрати, пов'язані з виселенням.

Виселення осіб з будинків (жилих приміщень), що загрожу­ють обвалом, провадиться за рахунок відповідних житлових органів виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів, підприємств, установ, організацій.

Ці витрати стягуються з боржника у дохід держави за ухва­лою судді незалежно від стягнення з нього майна чи грошових сум» за-рішенням суду (ст. 372 ЦПК).