§ 3. Участь органів державного управління та місцевого самоврядування в процесі для дачі висновку в справі та їх процесуальне становище : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Участь органів державного управління та місцевого самоврядування в процесі для дачі висновку в справі та їх процесуальне становище

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Огідно з ч. 2 ст. 121 ЦПК органи державного управлін­ня і місцевого самоврядування в передбачених законом випадках можуть бути залучені судом до участі в процесі або вступати в процес за своєю ініціативою для дачі висновку в справі з метою здійснення покладених на них обов'язків і для захисту прав гро­мадян та інтересів держави.

Названа норма передбачає, що залучення органів державно­го управління до участі в процесі для дачі висновку в справі мож­ливо з ініціативи державного органу та з ініціативи суду. Але в обох випадках необхідною є наявність норми права, яка б перед­бачала участь відповідного державного органу при розгляді кон­кретної справи.

Як вже зазначалося, ЦПК не містить переліку справ, при розгляді яких участь органів державного управління та місцевого самоврядування для дачі висновку є обов'язковою. ЩІК передбачає таку обов'язкову участь зазначених органів тільки у деяких справах окремого провадження. Так, згідно із ст. 259 ЦПК справи про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним повинні розглядатись судом з обов'язковою участю представників органів опіки та піклування. Наявність висновку органів опіки і піклування і участь цих органів в справі вимагається згідно із статтями 2652 і 2653 ЦПК і при розгляді справи про усиновлення.

Щодо інших категорій справ участь органів державного уп­равління та місцевого самоврядування для дачі висновку перед­бачена нормами матеріального права. Так, статті 69,71,76,119 КпШС передбачають обов'язкову участь органів опіки і піклу­вання при розгляді судом спорів про дітей:

по спорах між батьками про місце проживання дітей

(ст. 69 КпШС);

про позбавлення батьківських прав (ст. 71 КпШС); про поновлення в батьківських правах (ст. 75 КпШС); про відібрання дітей (ст. 76 КпШС); про визнання усиновлення недійсним і скасування уси­новлення (ст. 119 КпШС).

Частина 2 ст. 121 ЦПК передбачає, що органи державного управління можуть бути залучені до участі в процесі судом або вступити в процес за своєю ініціативою. Частина 3 цієї статті пе­редбачає, що участь зазначених органів державного управління у процесі є обов'язковою, якщо суд визнає це за необхідне.

Як видно, закон не визначає порядок залучення судом до участі в процесі зазначених органів або вступу їх в процес за своєю ініціативою.

Питання про притягнення до участі в справі належного орга­ну державного управління та місцевого самоврядування, як це пе­редбачено п. 4 ст. 143 ЦПК, повинно вирішуватись суддею на стадії підготовки справи до судового розгляду.

Порядок вступу в процес зазначених органів за своєю ініціа­тивою законом не врегульований.

Правильною є точка зору, відповідно до якої органи держав­ного управління та місцевого самоврядування вправі вступити в процес для дачі висновку в справі на будь-якій стадії до постанов-лення судом рішення. Оформляється вступ названих органів в процес або залучення їх до участі ухвалою.

По окремих справах закон визнає наявність висновків органів державного управління і участь у процесі їх представників обо­в'язковими.

Так, ст. 69 КпШС передбачає, що при розгляді спорів про дітей у суді наявність письмового висновку органів опіки і піклування про те, з ким із сторін повинна бути дитина, а також участь пред­ставника цього органу в судовому засіданні є обов'язковими.

Необхідним є подання письмового висновку органів опіки і піклування, а також участь у судовому засіданні представника цього органу при розгляді справ:

про позбавлення батьківських прав (ст. 71 КпШС); про поновлення в батьківських правах (ст. 75 КпШС); про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

(ст. 76 КпШС);

про усиновлення (ст. 2652 ЦПК) та деяких інших справ.

У таких випадках суд зобов'язаний залучити органи опіки і піклування до участі в процесі. Розгляд таких справ без наявності висновку зазначених органів і без участі в процесі їх представників тягне за собою визнання рішення по цих справах незаконним.

Висновок органу державного управління подається до суду в письмовій формі. Він складається на підставі попереднього вив­чення матеріалів справи і обстеження, яке проводиться органом державного управління. Висновок складається від імені відпові­дного органу державного управління і підписується керівником цього органу.

Акти обстеження, висновки громадських організацій, які діють при відповідних органах державного управління, не мо­жуть замінити висновків самих органів державного управління. На це звертає увагу судів і Верховний Суд України. Так, в п. 21 постанови від 15 червня 1973 р. № 6 з наступними змінами «Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім'ю України» Пленум Верховного Суду України прямо вказує, що акти про житлово-побутові умови і матеріальний стан сторін, складений членами опікунських рад і різними комісіями, письмових висновків органів опіки і піклуван­ня не замінюють.

Висновок органів державного управління має важливе зна­чення для правильного вирішення справи. Але він не є обов'яз­ковим для суду, що розглядає справу. Якщо суд не погоджуєть­ся з ним, у рішенні повинні бути зазначені підстави. Відповідно до ст. 191 ЦПК висновки органів державного управління оголо­шуються в судовому засіданні після пояснень всіх осіб, які беруть участь у справі, та дослідження всіх доказів (показань свідків, письмових, речових доказів і висновку експерта). Суд і особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання представникам цих органів з метою роз'яснення і доповнення висновку.

При розгляді справи по суті представник відповідного орга­ну державного управління може дійти висновку про необґрунто­ваність складеного раніше висновку. Виникає питання, чи вправі він у судовому засіданні змінити цей висновок? Відповідь на це питання може бути тільки негативною. Представник органу дер­жавного управління бере участь у цивільному процесі для викла­дення суду не своєї особистої думки по суті спору, а для роз'яснення висновку органу державного управління, що його уповноважив. У подібних випадках представник органу державного управління повинен заявити клопотання про відкладення розгляду справи з метою повторного обстеження і вивчення матеріалів справи.

Представники органів державного управління, які залучені судом до участі в процесі або вступили в процес за своєю ініціа­тивою для дачі висновку в справі, користуються правами осіб, які беруть участь у справі (статті 98,99 ЦПК). Зокрема, вони можуть знайомитись з матеріалами справи, брати участь у судових засі­даннях, заявляти клопотання, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення.