§ 1. Підстави та форми участі в цивільному процесі органів державного управління, органів місцевого самоврядування, профспілок, підприємств, установ, організацій та окремих громадян, які захищають права інших осіб : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Підстави та форми участі в цивільному процесі органів державного управління, органів місцевого самоврядування, профспілок, підприємств, установ, організацій та окремих громадян, які захищають права інших осіб

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Огідно із ст. 121 ЦПК органи державного управління, профспілки, підприємства, установи, організації, кооперативні організації, їх об'єднання та окремі громадяни у випадках, перед­бачених законом, можуть звернутися до суду із заявою на захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, органи державного управління можуть брати участь у процесі ще в одній формі: вони можуть бути залучені судом або вступити в процес за своєю ініціативою для дачі вис­новку в справі з метою здійснення покладених на них обов'язків і для захисту прав громадян та інтересів держави. Участь зазна­чених органів державного управління у процесі для дачі вис­новків у справі є обов'язковою, коли суд визнає це за необхідне.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнятий 21 травня 1997 р. (далі — Закон)1, передбачає, що виконавчі органи сільської, селищної, міської Ради мають деле­говані повноваження, тобто повноваження органів виконавчої влади надані органам місцевого самоврядування законом. До де­легованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських Рад належить, зокрема, вирішення у встановленому за­конодавством порядку питань опіки і піклування (пп. 4 п. «б» ч. 1 ст. 34 Закону). Згідно із ст. 11 Закону виконавчі органи сільсь­ких, селищних, міських Рад з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними і підзвітними крім відповідних Рад також і відповідним органам виконавчої влади. Це дає підстави зробити висновок, що орга­ни місцевого самоврядування в певних випадках здійснюють функції органів державного управління, а тому належать до суб'єктів, передбачених ст. 121 ЦПК.

На відміну від прокурора, якому закон (ст. 118 ЦПК) також надає право порушити цивільну справу на захист інтересів гро­мадян та державних інтересів, органи державного управління, органи місцевого самоврядування вправі порушити цивільну справу на захист прав інших осіб тільки у випадках, передбаче­них законом (ч. 1 ст. 121 ЦПК).

Перелік таких випадків чинний процесуальний закон не на­водить, їх передбачають норми матеріального права і перш за все норми шлюбно-сімейного права.

Зокрема, органи опіки і піклування вправі пред'явити позов: про визнання шлюбу недійсним внаслідок недосягнення подружжям шлюбного віку або якщо його укладено особою, визнаною недієздатною внаслідок душевної хвороби чи не­доумства (ст. 47 КпШС);

про позбавлення батьківських прав (ст. 71 КпШС); про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав (ст. 76 КпШС);

про визнання усиновлення недійсним (ст. 121 КпШС). Стаття 71 КпШС надає право на порушення цивільної спра­ви про позбавлення батьківських прав також і громадським організаціям, якими згідно із Законом України від 16 травня 1992 р. «Про об'єднання громадян» є об'єднання громадян для

Офіційний вісник України. 1997 (Число 25). С. 20-77.

Участь в цивільному процесі органів державного управління... 107 задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів1.

Відповідно до ст. 21 Закону України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» гро­мадські об'єднання у галузі навколишнього природного середо­вища мають право звертатися до суду з позовами про відшкоду­вання шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю і майну громадських організацій, громадським приро­доохоронним об'єктам.

Державний комітет України у справах захисту прав спожи­вачів і його органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі вправі порушувати в судах цивільні справи щодо захисту прав споживачів (п. 10 ч. 1 ст. Закону Ук­раїни від 12 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів»).

Аналогічне право мають громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Так, згідно із ст. 26 названого Закону об'єднання споживачів мають право звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виготівника (підприємства, що ви­конує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначено-го кола споживачів і припинення цих дій. Такі справи, як роз'яс­нив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», розглядаються у позов­ному провадженні.

Закон України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самовря­дування в Україні» (п. 15 ч. З ст. 42) передбачає, що сільський, се­лищний, міський голова може звертатися до суду із заявами щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самовряду­вання, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження Ради та її органів.

Аналогічне право має голова районної, обласної, районної у містах Ради, якщо акти місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій обмежують права терито­ріальних громад у сферах їх спільних інтересів, а також повно­важення районних, обласних Рад та їх органів (п. 16 ч. 6 ст. 55 названого Закону). У даних випадках мова також йде про захист прав інших осіб, і підставою участі у цивільному процесі органів місцевого самоврядування буде ст. 121 ЦПК.

Справа про визнання громадянина обмежено дієздатним внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами чи недієздатним внаслідок психічної хвороби або не­доумства може бути розпочата за заявою членів сім'ї такого гро­мадянина, профспілок та інших громадських організацій, органів опіки і піклування, психіатричного лікувального закладу (ст. 256 ЦПК). Ці ж особи і організації вправі порушити справу і про поновлення громадянина в дієздатності (ст. 260 ЦПК).

Стаття 57 ЦК надає державним або громадським організа­ціям право звернутись до суду з позовом про визнання недійсною угоди, укладеної внаслідок обману, насильства, погрози, зло­вмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких обставин.

Таким чином, підставами участі в цивільному процесі органів державного управління, органів місцевого самоврядування, проф­спілок, підприємств, установ, організацій та окремих громадян є відповідні норми права, а також ініціатива зазначених органів.

Формою участі в цивільному процесі органів державного уп­равління та інших органів, зазначених в ч. 1. ст. 121 ЦПК, обу­мовлюється і їх правове становище в процесі.

При зверненні органів державного управління, органів місце­вого самоврядування до суду із заявою на захист прав та охоро-нюваних законом інтересів інших осіб вони наділяються права­ми та обов'язками сторони, за винятком права закінчувати спра­ву мировою угодою. Але оскільки в подібних випадках вони захищають не свої власні права, а права і охоронювані законом інтереси інших осіб, це зумовлює їх особливе становище в ци­вільному процесі. При зверненні органів державного управлін­ня, органів місцевого самоврядування до суду за захистом прав інших осіб, вони:

1) не є учасниками правового спору, не мають матеріально-правової заінтересованості в результатах справи, на ник не поширюється законна сила судового рішення;

2)  в подібних випадках названі органи вправі виступати тільки на стороні позивача чи заявника;

3) виключається можливість пред'явлення ними зустрічного позову або укладення мирової угоди з відповідачем; , ( І,

Участь в цивільному процесі органів державного управління... 109 4) у всіх випадках пред'явлення позову до участі у справі як позивач виступає та особа, в інтересах якої пред'явлено да­ний позов. На цю особу і поширюється законна сила судо­вого рішення.

Беручи участь у процесі для дачі висновку в справі, органи державного управління не є ініціаторами порушення цієї справи і, відповідно, мають менший обсяг процесуальних прав.

Мета участі органів місцевого самоврядування в цивільному процесі при зверненні їх до суду на захист прав інших осіб — за­хист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів грома­дян та організацій, а також інтересів держави та територіальних громад. Участь органів державного управління в цивільній справі пов'язана з тим, що вони мають у справі інтерес, зумовлений їх спеціальною компетенцією.


<