§ 3. Правове становище прокурора : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Правове становище прокурора

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

А Ірокурор, який представляє в суді інтереси громадян і держави, може порушити будь-яку цивільну справу у випадках, передбачених законом.

З урахуванням особливого правового статусу прокуратури як державного органу, покликаного здійснювати нагляд за закон­ністю, для представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурору від них не потрібні ні довіреність, ні поручитель­ство, ні письмове прохання.

Процесуальне становище прокурора, який пред'явив позов, не завжди співпадає із становищем позивача.

Так, позовна заява прокурора повинна містити дані про те, який прокурор звертається до суду, в інтересах якої особи він пред'явив позов (точну назву, місце проживання, якщо це грома­дянин, чи місце знаходження органу управління, якщо позов пред'явлено в інтересах організації). Це має практичне значення, наприклад, у випадках пред'явлення прокурором позову про визнання недійсною угоди, укладеної з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, чи про визнання шлюбу не­дійсним, укладеного з метою переуступки житла. Деякі автори гадають, що в таких справах позивача немає, оскільки обидві сторони (подружжя) виступають як співвідповідачі. Навряд чи таке твердження є обґрунтованим. Предметом судового розгля­ду в такій категорії справ виступає спір між державою та учас­никами протизаконної угоди, фіктивного шлюбу, оскільки такі угоди порушують державні, суспільні інтереси в галузі цивільних правовідносин. Тому в своїй заяві прокурор повинен вказати, який конкретний орган у даному випадку представляє інтереси держави.

Необхідно приділяти увагу викладенню в заяві обставин, яки­ми прокурор обґрунтовує свої вимоги. В позовній заяві проку­рора має також міститись не тільки посилання на закон, на ос­нові якого повинна вирішуватися справа, а й його тлумачення відносно даних спірних правовідносин, тобто прокурор повинен дати юридичну кваліфікацію спірних правовідносин. Чітка пра­вова кваліфікація спірних правовідносин з посиланням на закон не тільки допомагає суду правильно, відповідно до вимог зако­ну вирішити спір, але й суттєво впливає на позицію відповідача за позовом, пред'явленим до нього.

Прокурор, який пред'явив позов в інтересах іншої особи, є учас­ником процесу, сприяє суду в правильному розгляді справ, подає допомогу в з'ясуванні дійсних прав та взаємовідносин сторін, об'єк­тивної істини. Він, як і сторони, має право знайомитися з матеріа­лами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі; брати участь у судо­вих засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, за­являти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржу­вати рішення і ухвали суду, а також користуватись іншими проце­суальними правами, наданими йому законом. Прокурор, наприк­лад, вправі протягом усього часу розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір по­зовних вимог або відмовитися від позову. Проте права та обов'яз­ки прокурора, який пред'явив позов в інтересах певної особи, по­вністю не співпадають з правами та обов'язками сторони.

Сторона у цивільній справі через сукупність процесуальних прав реалізує свій матеріально-правовий інтерес, що випливає із спірних матеріальних правовідносин. Прокурор не є учасником матеріально-правових відносин між сторонами, які є предметом розгляду суду. Він має лише інформацію й матеріали, але більше того, що викладено в позовній заяві, як правило, в судовому за­сіданні сказати не може, .як не може інколи дати відповідь на за­питання відповідача відносно уточнення тих чи інших обставин справи, а сторона в процесі не бере участі. В таких випадках, на нашу думку, прокурор може відмовитися давати пояснення в справі або відповідати на поставлені запитання відповідача. Якщо без відповіді на запитання відповідачів не можна правиль­но вирішити справу, то вона повинна бути відкладена з тим, щоб викликати сторону, в інтересах якої пред'явлено позов.

Відмова прокурора від поданої ним заяви або зміна заявле­них ним вимог не позбавляє особу, на захист прав та законних інтересів якої цю заяву було подано, права вимагати від суду розгляду справи по суті. Судові витрати в такому разі оплачують­ся на загальних підставах.

Відрізняється прокурор від сторони і тим, що рішення суду за позовом прокурора поширюється не на прокурора, а на осо­бу, в інтересах якої була порушена справа, а також тим, що про­курор звільняється від виплати судових витрат у доход держави.

Поряд з прокурором ст. 98 ЦПК відносить до осіб, які беруть участь у справі, і судового представника. Судове представницт­во, як і прокурор, це самостійний інститут цивільного процесу­ального права, який має свій предмет регулювання, свій суб'єк­тний склад, зміст, об'єкт, а також свою мету. А тому, хоча в ст. 121 Конституції України і зазначено, що на прокуратуру по­кладається представництво інтересів громадянина або держави в суді, це не означає, що прокурор виконує функції загальноци-вільного (ст. 62 ЦК) чи процесуального (статті 110-117 ЦПК) представництва. Він завжди посідає місце прокурора, як само­стійного суб'єкта цивільного процесу.