§ 1. Поняття про треті особи : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Поняття про треті особи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Крім сторін в результаті цивільної справи можуть бути заінтересовані й інші особи, які не є суб'єктами спору, переданого на розгляд і вирішення суду. Вони називаються третіми особами.

Цивільне процесуальне законодавство передбачає два види третіх осіб -~- треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, та треті особи, які не заявляють самостійних ви­мог на предмет спору. Треті особи, які заявляють самостійні ви­моги на предмет спору, можуть вступити в справу до постанов-лення судового рішення, подавши позов до однієї або до двох сторін. Вони користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача (ст. 107 ЦПК). Треті особи, які не заявляють само­стійних вимог на предмет спору, можуть вступити в справу на стороні позивача або відповідача до постановлення судом рішен­ня, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'яз­ки щодо однієї з сторін. Вони можуть бути притягнуті до участі в справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціати­ви суду (ст. 108 ЦПК).

Інститут третіх осіб, як і інститут сторін, забезпечує захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій. Разом з тим він має самостійне значення. Інститут третіх осіб роз­рахований на захист прав і інтересів, які охороняються законом, але відмінних і незалежних від прав та охоронюваних законом інтересів сторін. Правове становище третіх осіб у процесі посіда­ють особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, не рівноцінний інтересам сторін (позивача чи відповідача). Цей інтерес диференційований і виражається в тому, що рішення суду безпосередньо стосується суб'єктивних прав чи охоронюваних за­коном інтересів третіх осіб, чи, встановивши між сторонами відповідні правовідносини, побічно впливає на їх суб'єктивні пра­ва та охоронювані законом інтереси. Звідри — неоднорідний склад третіх осіб і відмінності в правовому становищі не тільки від сторін, але й між собою.

Таким чином, треті особи своєю юридичною заінтересован­істю певною шрою^блидькі др^^ща^ово^x> становища сторін, але. метою участі третіх осіб є все-таки дахист св^,прарлдідмшних і незалежних від прав сторін. Тому захист прав, відмінних та не^" залежних від прав сторін, — основна функція інституту третіх осіб у цивільному судочинстві.

Захист прав, відмінних і незалежних від прав сторін, — не єдина функція інституту третіх осіб. Участь третіх осіб у ци­вільному процесі, крім того, забезпечує більш швидкий розгляд цивільної справи, в яку вступають чи притягаються треті осо­би. Завдяки участі в справі третіх осіб відбувається більш повна концентрація доказового матеріалу, що допомагає не тільки за­хисту прав третіх осіб, але і правильному розгляду в цілому ци­вільної справи, порушеної первісним позивачем до відповідача. Непритягнення до участі в справі третьої особи, заінтересова­ної у вирішенні спору, тягне за собою не тільки порушення прав цієї особи, але й недоліки в дослідженні фактичних обставин справи.

Інститут третіх осіб у цивільному судочинстві — це специ­фічний інститут цивільного процесуального права, специфічна форма участі в процесі кількох заінтересованих осіб, поряд з про­цесуальною співучастю (ст. 104 ЦПК) і участю в одній справі на­лежної та неналежної сторін (ст. 105 УПК).

На відміну від цивільного судочинства інститут третіх осіб не відомий іншим юрисдикціям.

Таким чином, треті особи в цивільному судочинстві — це особи, які вступили у розпочатий процес для захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів, відмінних від прав й охоронюваних законом інтересів позивача та відпо­відача.

Названі ознаки характерні для третіх осіб по відношенню до сторін. Разом з тим між третіми особами, які заявляють са­мостійні вимоги на предмет спору, і третіми особами, які не за­являють самостійних вимог на предмет спору, є відмінності, які зумовлюють комплекс їх процесуальних прав та обов'язків і правове становище.