§ 2. Третейський розгляд цивільно-правових спорів громадян. : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 2. Третейський розгляд цивільно-правових спорів громадян.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Порядок організації третейських судів по спорах між громадянами і порядок третейського їх розгляду регламентується Положенням про третейський суд, що є додатком до ЦПК.

На розгляд третейського суду може бути переданий будь-який спір між громадянами, крім спорів, що виникають із трудо­вих і сімейних відносин.

Третейський суд розглядає цивільно-правовий спір між грома­дянами на підставі їх договору про передачу спору на третейський розгляд (який називають також третейським записом). Договір укладається у письмовій формі. В ньому повинно бути зазначено: найменування сторін і їх місце проживання; предмет спору; най­менування обраних суддів; строк вирішення спору; місце і час ук­ладення договору. Крім цього, сторони можуть передбачити у договорі й інші умови, якщо вони не суперечать чинному законо­давству (наприклад, щодо місця розгляду спору тощо).

Договір (третейський запис) вважається дійсним лише тоді, коли він підписаний усіма учасниками спору і якщо спір буде розглянуто у визначений в договорі строк. Важливу роль при укладенні договору відіграє точне визначення предмета спору, оскільки компетенція третейського суду поширюється лише на конкретний цивільно-правовий спір, переданий на його розгляд, а також правильне визначення складу суддів.

За погодженням сторін третейський суд утворюється в складі одного судді або в складі кількох суддів, обраних в однаковій кіль­кості від кожної сторони, і одного судді за загальним обранням сторін. Третейським суддею може бути обраний кожний громадя­нин, незалежно від місця його проживання і посади, яку він займає. Таким є загальне правило. Але членами третейського суду не можуть бути: особи, які не досягли повноліття; особи, які перебувають. під опікою або піклуванням; особи, притягнуті до кримінальної відпо­відальності, а також особи, які позбавлені за вироком суду права займати посади в органах суду і прокуратури або займатись адво­катською діяльністю,— протягом строку, вказаного у вироку.

Закон не зобов'язує громадян виконувати обов'язки третейсь­кого судді. Тому на обрання членом третейського суду потрібна згода того, чию кандидатуру пропонують. За загальними прави­лами зміна суддів до закінчення справи не допускається. Однак з цього правила є винятки. В разі смерті, від'їзду або тяжкої хво­роби одного з суддів від згоди сторін залежить передача розв'я­зання спору наявному складові суддів або обрання нового судці за призначенням тієї сторони, яка обрала судцю, який вибув, про що робиться напис на самому третейському запису, який підпи­сується всіма іншими суддями і сторонами.

Громадяни, що уклали договір про передачу спору на розгляд третейського суду, як правило, не вправі відмовитись від нього до закінчення строку, передбаченого третейським записом, і звер­нутися в районний (міський) суд. Проте така відмова від договору може мати місце, якщо сторона доведе, що будь-хто з суддів заін­тересований у результатах справи і що про ці обставини їй не було відомо при укладенні договору.

Процесуальний порядок розгляду справ у третейському суді не регламентований. Третейський суд як громадська організація не зв'язаний правилами судочинства, встановленими ЦПК для судових органів. Проте це не значить, що розгляд справи в тре­тейському суді позбавлений будь-якої процесуальної форми. Форма розгляду справи обирається самими суддями залежно від характеру спору і з урахуванням погляду сторін. У деяких випад­ках третейський суд не позбавлений права застосовувати норми ЦПК. Це стосується, наприклад, правил щодо ведення протоко­лу засідання третейського суду, котре не є обов'язковим, підго­товки справи до розгляду, оцінки доказів. Він не може вирішу­вати справи без пояснень сторін, крім випадків, коли сторона ухиляється від явки до суду для дачі пояснень.

Третейський суд під час розгляду цивільно-правових спорів повинен додержуватися принципів диспозитивності, рівноправ­ності сторін, змагальності.

Діяльність третейського суду спрямована на застосування норм матеріального права з метою захисту порушених або запе­речуваних прав суб'єктів матеріальних правовідносин. Тому при розгляді спорів він повинен суворо керуватися нормами чинно­го законодавства.

Розгляд справи у третейських судах провадиться безкоштов­но. Витрати, що пов'язані з веденням справи або з проведенням експертизи, з оплатою проїзду свідків тощо, несуть сторони. При відсутності згоди сторін щодо розподілу між ними таких витрат це питання вирішує третейський суд.

Після з'ясування усіх обставин по справі третейський суд постановляє рішення, яке в разі, коли обрано трьох або іншу непарну кількість суддів, приймається більшістю голосів. Якщо справу в третейському суді розглядає один суддя, він постанов­ляє рішення одноособове. Рішення підписується усіма суддями. Відмова будь-якого з суддів від підпису і окрема думка з приво­ду всього рішення або його частини відмічаються в самому рі­шенні. Рішення викладається у письмовій формі і складається з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної і резолютив­ної, хоча про це в законодавстві немає будь-яких вказівок подібно тим, що містяться у ст. 203 ЦПК. Рішення оголошується сторо­нам у засіданні суду, після чого вони розписуються на самому рішенні. В разі відмови сторони від підпису або її неявки без по­важних причин у засідання суду рішення вважається їй оголоше­ним, про що на рішенні головуючий робить відмітку. Рішення третейського суду по справі є остаточним і вступає в силу негай­но. Оскільки сторони самі обрали цю форму захисту суб'єктив­них прав, воно підлягає добровільному виконанню.

Рішення третейського суду, що не виконано добровільно, може бути виконано примусово на підставі виконавчого листа, виданого районним судом, у районі якого відбувся третейський суд. Виконавчий лист видається після подачі заяви стороною, на користь якої постановлено рішення третейського суду. Такий лист видає одноособове судця районного суду. Він зобов'язаний це зробити, коли рішення третейського суду не суперечить чин­ному законодавству й Положенню про третейський суд. В про­тивному разі він відмовляє в цьому.

Контроль за законністю рішень третейського суду здійснює районний суд, у районі якого відбувся третейський суд, а тому все провадження третейського суду після закінчення розгляду спра­ви передається на зберігання до цього районного суду.

В разі відмови у видачі виконавчого листа суддя районного суду виносить мотивовану ухвалу. Така ухвала може бути оскар­жена заінтересованою особою.

Після того як ухвала судді районного суду про відмову у ви­дачі виконавчого листа набрала законної сили, спір може бути вирішений у районному суді за заявою заінтересованої у тому сторони.


<