§ 8. Стадії нотаріального процесу. : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 8. Стадії нотаріального процесу.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Нотаріальне процесуальне законодавство передбачає строки і послідовність вчинення дій, тобто стадійність нотаріаль­ного процесу.

Стадія нотаріального процесу як його складова частина ут­ворюється сукупністю нотаріальних процесуальних дій, спрямо­ваних до однієї найближчої процесуальної мети, і характери­зується, крім того, просторово-часовими межами, специфічним колом суб'єктів, які володіють певними правами і обов'язками, що реалізуються саме в цій стадії, процесуальними документами, які нотаріус оформлює в даній стадії.

Виходячи з такого визначення, в нотаріальному процесі мож­на виділити наступні обов'язкові стадії: порушення нотаріальної справи; підготовка до вчинення нотаріальної дії; розгляд нота­ріальної справи по суті й прийняття нотаріального акта.

Стадія порушення нотаріальної справи складається з подан­ня заяви (або усного звернення до нотаріуса) й прийняття її по­садовою особою, яка вчиняє нотаріальну дію. Прийняттю заяви передує перевірка передумов права на вчинення даної нотаріаль­ної дії і умов здійснення цього права. Інакше кажучи, стадія по­рушення нотаріального провадження починається з моменту звер­нення заінтересованої у вчиненні нотаріальної дії особи до нота­ріуса або іншої посадової особи і закінчується в той момент, коли нотаріус прийме рішення про те, що вправі і повинен вчинити дану нотаріальну дію або зобов'язаний в ЇЇ вчиненні відмовити.

Підстави до відмови у порушенні нотаріальної справи вичер­пно закріплені у законодавстві. Так, ст. 49 Закону передбачає, що нотаріус або інша посадова особа, що вчиняє нотаріальну дію, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законові; дії підлягають вчиненню іншим нотарі­усом чи іншою посадовою особою; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень; угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в її статуті чи положенні. Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нота­ріальні дії, не приймають для вчинення нотаріальних дій доку­менти, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян.

Важливою гарантією, що захищає інтереси особи, якій нота­ріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії,є правило, згідно з яким нотаріус у таких випадках зобов'язаний викласти причини відмо­ви у письмовій формі. Поряд з цим заінтересованим особам повин­но бути роз'яснено порядок оскарження дій нотаріуса, що відмо­вив у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріус не пізніше як у триден­ний строк виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка не відповідає певним вимогам (ч. З ст. 49 Закону).

У стадії порушення нотаріального процесу нотаріусом здій­снюються також дії, спрямовані на встановлення особи громадя­нина, який звернувся щодо вчинення нотаріальної дії (ст. 43 За­кону), і перевірка дієздатності громадян та правоздатності юри­дичних осіб, які беруть участь в угодах (ст. 44 Закону).

Стадія підготовки як самостійна стадія нотаріального про­цесу має своїм завданням створити необхідні умови для правиль­ного вчинення нотаріальної дії, забезпечити законність і обґрун­тованість нотаріального акта. Підготовка до вчинення нотаріаль­ної дії починається після того, як нотаріус впевнився, що у нього немає процесуально-правових підстав до відмови у порушенні даної нотаріальної справи, й закінчується, коли нотаріус переко­нається в наявності всіх необхідних умов для вчинення нотаріаль­ного акта. Зміст стадії підготовки складають дії, пов'язані з вста­новленням кола фактів, що мають значення для даної справи; визначенням кола доказів, що необхідні для підтвердження цих фактів; вирішенням питання про склад осіб, які повинні будуть брати участь у вчиненні даної нотаріальної дії; забезпеченням надання всіх необхідних доказів і доведення до відома осіб, заін­тересованих у справі, тієї інформації, отримання якої ними від нотаріуса передбачено законодавством; роз'ясненням особам, що звернулися до нотаріуса, значення вчинюваних нотаріальних дій з урахуванням можливих правових наслідків.

Вирішення питання, пов'язаного з встановленням кола фак­тів, що мають значення для даної справи, базується на зверненні до матеріальної норми права. Наприклад, при посвідченні уго­ди про відчуження жилого будинку або іншого нерухомого май­на, що підлягає реєстрації, нотаріусом встановлюється і досліджується факт наявності права власності на вказане майно і осіб, які його відчужують (п. 49 Інструкції про порядок вчинення но­таріальних дій нотаріусами України, далі — Інструкція)1. При посвідченні договорів довічного утримання нотаріус повинен перевірити, чи є відчужувач жилого будинку (квартири) непра­цездатним за віком або станом здоров'я (ст. 425 ЦК).

Нотаріус повинен також вирішити, якими засобами можна обґрунтувати наявність або відсутність цих юридичних фактів, тобто з'ясувати коло доказів по справі. В нотаріальному процесі це, як правило, письмові докази. Наприклад, при посвідченні до­говорів про відчуження нерухомого майна доказами права влас­ності на таке майно відчужувача можуть бути: нотаріально по­свідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, Даруван­ня, міни; свідоцтво про придбання жилого будинку з прилюдних торгів; свідоцтво про право приватної власності на будинок тощо.

Встановивши коло фактів і доказів, що їх підтверджують, но­таріус повинен визначити коло суб'єктів процесу у даній справі. В першу чергу це — заінтересовані особи та їх представники. У ви­падках, передбачених законом, це можуть бути також особи, що підписують угоди замість заінтересованих осіб, які самі цього зро­бити не можуть. Визначення кола інших суб'єктів обумовлюється матеріально-правовими особливостями конкретної нотаріальної справи. Найбільш широким колом суб'єктів характеризуються спадкові справи. Суб'єктами нотаріального процесу у таких спра­вах можуть бути спадкоємці; хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно; відповідні фінансові органи, коли спадщину приймає держава; поняті, присутність яких необхідна при складанні опису спадкового майна, тощо.

Після з'ясування кола суб'єктів нотаріус зобов'язаний вжи­ти заходів щодо їх повідомлення, які б забезпечили їх участь у процесі. Так, відповідно до ст. 63 Закону державний нотаріус може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошен­ня або повідомлення про це у пресі.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону і п. 28 Інструкції нотаріус зобов'я­заний роз'яснювати заінтересованим особам їх права та обов'яз­ки, зміст і значення проектів угод, що ними представлені.

Здійснивши всі підготовчі дії, нотаріус переходить до розг­ляду справи по суті і вчинення нотаріальної дії, яка закінчується винесенням відповідного процесуального документа: видачею нотаріального свідоцтва або вчиненням посвідчувального напи­су. Саме в цій стадії нотаріус повинен переконатися в тому, що зміст дій, які вчиняються, відповідає вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Дана стадія складається з кількох частин: підготовчої; вчи­нення посвідчувального напису або видачі свідоцтва; реєстрації нотаріальної дії.

Зміст підготовчої частини складають дії, пов'язані з встановлен­ням фактичних обставин справи. З цією метою нотаріус перевіряє документи, що представлені, дає їм підсумкову оцінку, робить вис­новок щодо юридичних фактів, права або законного інтересу осо­би, яка звернулася по вчинення нотаріальної дії. Наприклад, при посвідченні заповіта нотаріус, зокрема, перевіряє, чи не містить за­повіт розпоряджень, які суперечать чинному законодавству.

До змісту підготовчої частини відноситься також вчинення попередніх дій, які повинні передувати вчиненню нотаріально­го акта з деяких справ. Так, посвідченню факта несплати чека передує пред'явлення нотаріусом чека до платежу.

В межах підготовчої частини при посвідченні угод та вчи­ненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, перевіряється справжність підписів учасників угод та інших осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії (ст. 45 Закону).

Вчинення нотаріального акта полягає: у видачі свідоцтв про право на спадщину, про право на частку в спільному майні по­дружжя, про передачу заяви, про посвідчення тотожності грома­дянина з особою, що зображена на фотокартці, про прийняття на збереження документів, про посвідчення факту, що громадя­нин є живим, про перебування його у певному місці; у видачі виконавчого напису; у вчиненні посвідчувального напису на уго­дах, на договорах, про засвідчення справжності підпису на доку­ментах, вірності перекладу документів або копій документів, або виписок з них; вчиненні напису про заборону відчуження майна; в складенні акта опису спадкового майна; у вчиненні морського протесту; в складенні акта про протест векселів про несплату, неакцепт або недатування акцепту.

Законодавство (ст. 42 Закону) передбачає можливість відкла­дення нотаріальної дії у випадку необхідності витребування додат­кових відомостей або документів від посадових осіб підприємств, установ і організацій або направлення документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

Вчинення нотаріальної дії може бути також відкладено за за­явою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для ос­порювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа. Якщо протягом 10 днів від суду не буде одер­жано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія по­винна бути вчинена. У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Стаття 52 Закону передбачає, що всі нотаріальні дії реєстру­ються в реєстрах нотаріальних дій. Запис нотаріальної дії в реєстр провадиться нотаріусом або іншим працівником державної но­таріальної контори або особою, яка перебуває в трудових пра­вовідносинах з приватним нотаріусом, тільки після того, як по-свідчувальний напис на документі або документ, що видається нотаріусом, ним підписані.


<