§ 1. Виникнення арбітражних судів. Система арбітражних судів. Статус суддів<span lang=UK>. : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Виникнення арбітражних судів. Система арбітражних судів. Статус суддів.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Згідно із ст, 1 Закону України від 4 червня 1991 р. «Про арбітражний суд» правосуддя в господарських відносинах здій­снюється арбітражним судом.

Арбітражні суди України були утворені на базі органів дер­жавного арбітражу. Тому, щоб усвідомити місце арбітражних судів у системі органів правосуддя та роль, яку вони відіграють у державному механізмі, треба знати, як виникли і розвивались органи державного арбітражу.

Поява органів державного арбітражу в країнах, що входили до складу Радянського Союзу, у тому числі і в Україні, була обу­мовлена проведенням Радянською державою нової економічної політики (НЕП), існуванням поряд з підприємствами державної У власності приватних підприємств та переведенням державних підприємств на засади комерційного (господарського) розрахун­ку і розвитком договірних господарських зв'язків.

Спочатку були створені арбітражні комісії при вищих ор­ганах влади та їх органах на місцях (1922 р.). Вони створюва­лись як Юридичні органи для розгляду майнових спорів між підприємствами і організаціями. За характером своєї діяль­ності арбітражні комісії були схожі на судові органи і розгля­дались як спеціальні суди. Згідно із ст. 1 ЦПК УРСР 1924 р. правила ведення цивільного процесу поширювалися і на діяль­ність арбітражних комісій.

Арбітражні комісії об'єктивно були потрібні в умовах існу­вання у народному господарстві підприємств різних форм влас­ності. Коли у суспільному виробництві були ліквідовані приватні підприємства і залишилися лише підприємства соціалістичних форм власності, подальше існування арбітражних комісій було визнано недоцільним. Замість арбітражних комісій при органах державної влади були створені'органи державного арбітражу — Державний арбітраж. Завдання і компетенція Державного арбі­тражу визначались Положенням про Державний арбітраж вДц З травня 1931 р.1

Визначені законодавством тих часів про державний арбітраж завдання і функції діяльності органів державного арбітражу вка­зують на те, що на відміну від арбітражних комісій діяльність їх вже не нагадує діяльність загальних судів.

Органи державного арбітражу, хоча і займалися розглядом господарських спорів між суб'єктами господарської діяльності, але формувались з самого початку як спеціальні органи для участі в управлінні суспільним виробництвом — підприємствами та організаціями соціалістичної форми власності. Вони сприяли зміцненню госпрозрахунку, планової та договірної дисципліни в народному господарстві.

Ознакою належності органів державного арбітражу до органів управління народним господарством є і те, що вони завжди були підпорядковані виконавчим органам влади.

Державний арбітраж розвивався та удосконалювався, що відбилося в нормативних актах про цей державний орган.

Законодавство про державний арбітраж дуже інтенсивно оновлювалось і змінювалось у період проведення в СРСР еко­номічної реформи, перетворення планової економіки на рин­кову.

Формування в країні багатоукладної економіки, поява під­приємств та організацій різних форм власності обумовили посту­пове скорочення в діяльності арбітражних органів управлінських функцій і зростання функцій юрисдикційних. Об'єктивно орга­ни державного арбітражу перетворювались за характером своєї діяльності на судові. Це і обумовило в подальшому суттєві зміни в законодавстві про арбітраж.

У грудні 1990 р. IV з'їзд Рад СРСР прийняв постанову про створення замість органів державного арбітражу арбітраж­них судів. Арбітражні суди потім були створені в усіх респуб­ліках Радянського Союзу. На Україні це сталося з прийняттям Верховною Радою Закону від 4 червня 1991 р. «Про ар­бітражний суд».

Згідно з цим Законом в Україні діють Вищий арбітражний суд України, арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбіт­ражні суди областей, міст Києва і Севастополя, які становлять єдину систему арбітражних судів.

Вищим органом в системі арбітражних судів є Вищий арбіт­ражний суд, місцевою ланкою в системі є арбітражний суд Авто­номної Республіки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва і Севастополя.

Верховною Радою України за поданням Голови Вищого ар­бітражного суду можуть утворюватись й інші ланки арбітражних судів (міські, міжрайонні, районні арбітражні суди тощо).

Арбітражні суди мають внутрішню структуру. Вони органі­зуються у такому складі: голова арбітражного суду, перший за­ступник голови, заступник голови та судді. Всі ці посадові осо­би арбітражного суду обираються Верховною Радою України (ст. 128 Конституції України). Крім зазначених осіб Вищий ар­бітражний суд діє у складі: Пленуму Вищого арбітражного суду, Президії Вищого арбітражного суду, судових колегій по розгля­ду спорів та перегляду рішень, ухвал, постанов. Щодо арбітраж­них судів Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, то для вирішення організаційних питань вони можуть утворювати президії арбітражного суду, склад яких зат­верджується Президією Вищого арбітражного суду України за поданням голів відповідних арбітражних судів.

Закон визначив місце арбітражних судів у системі органів дер­жави, їх склад та завдання. У статті 1 Закону України «Про арбіт­ражний суд» вказується, що арбітражний суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридич­ними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство. Організація і діяльність арбітражного суду визначаються Конституцією України, Законом «Про арбітражний суд», Арбітражним процесуальним кодексом України (далі—АПК), іншими законодавчими актами України, а також міждержавними договорами й угодами, ратифікованими у встановленому порядку.

Закон про арбітражний суд визначає завдання усіх ланок арбітражного суду: захист прав та охоронюваних законом інте­ресів учасників господарських правовідносин; сприяння зміцнен­ню законності в сфері господарських відносин; внесення пропозицш, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.

Арбітражні суди для здійснення цих завдань наділяються певними повноваженнями. Так, арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбітражний суд області, міст Києва і Севас­тополя вирішує господарські спори, віднесені до його компе­тенції, розглядає справи про банкрутство; перевіряє в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови цього арбітражного суду; вивчає і узагальнює практику застосування законодавства, ана­лізує статистику вирішення господарських спорів, вносить пропо­зиції Вищому арбітражному суду України, спрямовані на вдоско­налення правового регулювання господарської діяльності та прак­тики вирішення господарських спорів; веде роботу, спрямовану на попередження правопорушень у сфері господарських відносин; здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Значно ширшими повноваженнями наділяється Вищий ар­бітражний суд України. Вищий арбітражний суд України здій­снює організаційне керівництво арбітражним судом Автоном­ної Республіки Крим, арбітражними судами областей, міст Киє­ва і Севастополя. Крім того, він вирішує господарські спори, віднесені до його компетенції АПК, іншими законодавчими актами України, міждержавними договорами й угодами; може в межах підвідомчості арбітражних судів України прийняти до свого провадження будь-який господарський спір; перевіряє в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови Вищого арбітраж­ного суду, арбітражного суду Автономної Республіки Крим, арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя; вивчає і узагальнює практику застосування законодавства, забезпечує однаковість практики; дає роз'яснення арбітражним судам з пи­тань практики застосування законодавства України, яке регу­лює відносини в господарській сфері та порядок вирішення гос­подарських спорів.

Вищий арбітражний суд здійснює й інші повноваження, на­дані йому законодавством.

Особливе місце в усіх ланках арбітражного суду України посідає суддя арбітражного суду. Статус судці арбітражного суду не відрізняється від статусу судді суду загальної юрисдикції.

Судця арбітражного суду — це посадова особа> котра наділе­на повноваженнями безпосередньо здійснювати правосуддя з господарських відносин.

Голова Вищого арбітражного суду України, його заступники, голова арбітражного суду Автономної Республіки Крим, голови арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступ­ники також мають статус судці арбітражного суду, тобто вони теж можуть безпосередньо здійснювати правосудця з господарських відносин у межах компетенції відповідного арбітражного суду.


<