§ 4. Міжгалузеві принципи : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 4. Міжгалузеві принципи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Здійснення правосуддя тільки судом. Згідно із ст. 6 ЦПК правосуддя здійснюється тільки судом. Цей принцип належить до міжгалузевих, оскільки в рівній мірі діє і в цивільному, і в кри­мінальному судочинстві та в арбітражному процесі.

Серед органів, що здійснюють захист суб'єктивних цившьних справ, суди посідають окреме місце, оскільки вирішують основ­ну кількість цивільних справ і закон встановлює пріоритет судо­вого захисту, який зводиться до того, що: а) при об'єднанні кількох зв'язаних між собою вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші — арбітражному суду, всі вимоги підлягають розглядові в суді (ст. 26 ЦПК); б) суд перевіряє рішення товариського суду при видачі по них виконавчих листів; в) акти адміністративних органів (наприклад виконавчий напис нотаріальних органів) можна заперечувати в суді.

Рівність громадян перед законом і судом. Згідно із ст. 6 ЦПК правосуддя в цившьних справах здійснюється на засадах рівності перед законом і судом усіх громадян незалежно від їх походжен­ня, соціального і майнового стану, расової і національної належ­ності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Даний принцип не тільки проголошується, але і реально забезпечується процесуаль­ним законодавством та усією судовою діяльністю.

Колегіальність у розгляді справ. Всі цивільні справи згідно із ст. 7 ЦПК у всіх судах розглядаються колегіально або одноосо­бове суддями, обраними у встановленому порядку. Ряд процесу­альних дій (прийняття заяви, підготовка справи до судового роз­гляду, оголошення розшуку відповідача тощо) суддя здійснює від імені суду завжди одноособове. Розгляд цивільних справ у всіх судах першої інстанції згідно із ст. 16 ЦПК провадиться в складі трьох суддів або суддею одноособове. Суддя одноособове роз­глядає всі цивільні справи, підвідомчі суду (ст. 124і ЦПК).

Останнє правило дозволяє окремим науковим та практичним працівникам стверджувати, що принцип колегіальності тепер не діє. Уявляється, що такі твердження не є переконливими. По-перше, згідно із ст. 124і ЦПК справи по спорах про визначення місця проживання і відібрання дитини, встановлення батьківства, висе­лення в разі скасування рішення, постановленого одноособове суддею, розглядаються судом в колегіальному складі. По-друге, у зв'язку із складністю справи суд касаційної або наглядної інстанції при скасуванні рішення може направити на новий розгляд у колегі­альному складі також будь-яку іншу справу. Отже, і в суді першої інстанції є досить багато випадків колегіального розгляду справи.

Без будь-яких винятків принцип колегіальності діє у вище­стоящому суді. Так-, розгляд справ у касаційному порядку здій­снюється у складі трьох суддів, а в порядку судового нагляду — у складі не менше трьох суддів; у президії обласного, Київсько­го та Севастопольського міських судів — у складі більшості членів президії; у Пленумі Верховного Суду України — при на­явності не меньше двох третин складу Пленуму (ст. 16 ЦПК).

Незалежність суддів і підкорення їх тільки законові. Згідно із ст. 8 ЦПК судді при здійсненні правосуддя в цивільних справах незалежні і підкоряються тільки законові. Додержання даного принципу забезпечується: а) недоторканністю суддів; б) правом суддів оцінювати докази за сво'їм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в су­довому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законам (ст. 62 ЦПК); в) неприпустимістю вказівок з боку каса­ційного суду про достовірність або недостовірність того чи іншо­го доказу, про перевагу одних доказів над іншими, про характер рішення тощо (ст. 319 ЦПК) та рядом інших гарантій.

Національна мова судочинства. Стаття 9 ЦПК передбачає чо­тири напрямки дії цього принципу: 1) судочинство в судах Украї­ни провадиться українською мовою, а в судах, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей, можуть використовуватися поряд з українською мовою і їх на­ціональні мови; 2) особам, що беруть участь у справі і не володі­ють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується пра­во робити заяви, давати пояснення і показання, виступати на суді і заявляти клопотання рідною мовою; 3) цим же особам забезпе­чується право користуватися послугами перекладача; 4) особам, які беруть участь у справі, судові документи вручаються в пере­кладі їх рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.

Гласність судового розгляду. Згідно із ст. 10 ЦПК розгляд справну всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Закритий судо­вий розгляд допускається також з метою запобігання розголо­шенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, а також забезпечення таємниці усиновлення. У всіх перелічених випадках про необхідність закритого судового розгляду має постановлятися мотивована ухвала суду.

Винятком з правила гласності є і те, що до залу судового засі­дання не допускаються громадяни молодші шістнадцяти років, якщо вони не є особами, які беруть участь у справі, або свідками.

На закритий судовий розгляд поширюються усі правила су­дочинства. Рішення суду у всіх випадках, тобто незалежно від ха­рактеру судового засідання, оголошуються прилюдно. Винятка­ми з цього правила є лише рішення про усиновлення.

Як засіб поширення гласності розглядаються виїзні засідан­ня суду, трансляція процесів по радіо і телебаченню. У виїзних судових засіданнях повинні розглядатись найбільш важливі спра­ви: про поновлення на роботі, стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав та ін. Винесені на розгляд у виїзних засіданнях справи потребують більш детальної підготовки, повідомлення громадськості, трудових колективів про них тощо. Саме у цьо­му разі буде досягнута мета виховання учасників процесу і при­сутніх при розгляді справи.

Об'єктивна істина. Даний принцип тісно пов'язаний з прин­ципом законності. Він передбачає такий характер діяльності суду, який спрямований на з'ясування дійсних взаємовідносин сторін, їх прав і обов'язків, всіх обставин справи, що розглядається. Рішення суду повинно відповідати обставинам справи, тобто бути законним і обґрунтованим (статті 15, 202 ЦПК).

Значення даного принципу для цивільного судочинства полягає головним чином у тому, що недодержання його тягне за собою ска­сування судових рішень з мотиву необґрунтованості (ст. 312 ЦПК).

Участь громадськості. Стаття 161 ЦПК допускає участь у судовому розгляді цивільних справ представників громадських організацій і трудових колективів з приводу справи, яка роз­глядається судом. Статті 308, 351 ЦПК допускають їх участь також у касаційному та виконавчому провадженнях: в першо­му випадку — за ухвалою суду, а в другому — залучаються суд­дею або державним виконавцем.

Питання про можливість участі громадськості при розгляді справи в порядку судового нагляду та у зв'язку з нововиявленими обставинами процесуальним законодавством не розв'язане. Проте і в таких випадках за ухвалою суддів представники гро­мадських організацій і трудових колективів можуть допускати­ся до участі в справі.


<