§1. Сутність виконавчого провадження. : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§1. Сутність виконавчого провадження.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Виконання судових рішень — заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав. Виконавче провадження ха­рактеризується тим, що воно може бути порушено і не в зв'язку з судовим розглядом справи, оскільки закон (ст. 348 ЦПК) дору­чає органам виконання виконувати і акти інших органів (адмі­ністративних органів, нотаріату, товариських, третейських судів та ін.). Виконавче провадження забезпечує досягнення матеріаль­но-правової мети судової та несудової юрисдикційної діяльності. Зв'язок виконавчого провадження з попередніми стадіями судо­вого процесу визначається єдністю цілей, які закріплені законом для всього судочинства в цілому і полягають у захисті прав та охоронюваних законом інтересів.

Процес захисту права після постановлення рішення і набран­ня ним законної сили продовжується у формі виконавчого провад­ження, що складає заключну стадію цивільного процесу. Приму­сове виконання судових рішень гарантує і завершує здійснення прав сторін, визнаних судом, та підтверджених ним обов'язків.

Таким чином, виконавче провадження можна визначити як сукупність процесуальних дій учасників виконання, які спрямо­вані на реалізацію актів юрисдикційних органів та вчиняються у певному, врегульованому цивільним процесуальним законодав­ством порядку.

В літературі є дискусійним питання про те, чи становить ви­конання судових рішень заключну стадію цивільного процесу. Більшість авторів розглядає виконання судових рішень саме як стадію цивільного процесу1. Поряд з цим існує й інша точка зору, згідно з якою виконавче провадження становить самостійний вид провадження. Так, на думку М. К. Юкова, відносини, що вини­кають у зв'язку з виконанням рішень юрисдикційних органів, є предметом регулювання самостійної галузі права — виконавчо­го права1. В. М. Шерсткж також вказує, що відносини, які вини­кають при виконанні рішень різних юрисдикційних органів, і цивільні процесуальні відносини не є однорідними. Вони мають різний суб'єктний склад, зміст, підстави припинення та інші еле­менти2. Наведені міркування є досить слушними- стосовно перс­пектив розвитку цивільного процесуального законодавства та норм, що регулюють виконавче провадження. Але чинне цивіль­не процесуальне законодавство регулює виконавче проваджен­ня як стадію цивільного процесу. Крім того, слід враховувати, що для забезпечення гарантій здійснення прав учасників виконання є дуже важливою та обставина, що правовідносини між ними та судом, державним виконавцем є процесуальними. Всі ознаки цивільних процесуальних правовідносин притаманні правовідно­синам, які виникають при виконанні судових рішень, саме внас­лідок того, що вони врегульовані цивільним процесуальним за­конодавством. Таким чином, виконання судових рішень є части­ною цивільного процесу, його заключною стадією, зв'язок якої з попередніми обумовлений тим, що в рамках цивільного процесу відбувається реалізація норм матеріального права та самого суб'єктивного матеріального права, що випливає з цієї норми.


<