§ 3. Суб'єкти права опротестування і скасування рішень, ухвал і постанов у порядку нагляду : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Суб'єкти права опротестування і скасування рішень, ухвал і постанов у порядку нагляду

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Наглядне судочинство характеризується колом суб'єк­тів права опротестування і скасування судових рішень, ухвал і по­станов.

ЦПК містить вичерпний перелік посадових осіб суду та про­куратури** котрі мають право опротестувати судові постанови.

Стаття 328 ЦПК передбачає, що таке право мають Голова Верховного Суду України, Генеральний прокурор України та їх заступники, голова Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів та їх заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, об­ласті, міст Києва, Севастополя та їх заступники, а також голова військового суду регіону, Військово-Морських Сил, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники.

Правом принесення протесту у порядку нагляду не користу­ються міські та районні прокурори, але вони можуть у випадку встановлення порушення закону або необґрунтованості тих чи інших судових постанов увійти з поданням до прокурора області про їх опротестування в порядку нагляду.

Службові особи, правомочні на опротестування судових по­станов у порядку нагляду, а також прокурори міст (районів) ма­ють право в межах своєї компетенції витребувати з відповідних судів цивільні справи для розв'язання питання про наявність підстав для принесення протесту в порядку нагляду незалежно від того, виконане чи не виконане рішення суду та який строк прой­шов після вступу рішення в законну силу.

Чинне законодавство не містить ніяких обмежень у регламен­тації приводів порушення провадження в порядку нагляду. Най­більш частим приводом до порушення наглядного провадження є скарги осіб, які беруть участь у справі, та їх представників. Ці скарги на практиці називають скаргами в порядку нагля­ду. С. Ю. Кац вважав, що вони мають процесуальне значення, бо є підставою для виникнення цивільних процесуальних правовідносин між заявниками та посадовими особами прокуратури та суду1. Такий підхід уявляється спірним. Зазначені, скарги не мають процесуального характеру, оскільки правовідносини не регулюються нормами процесуального права і в них відсутній обов'язковий суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин — суд. Тому порядок розгляду цих скарг регулюється не цивільним процесуальним законодавством, а Законом України від 2 жовт­ня 1996 р. «Про звернення громадян»2. Про виникнення ж -ци­вільних процесуальних правовідносин слід говорити в тому ви­падку, коли означені у ст. 328 ЦПК особи витребують справу з суду та принесуть протест.                                                     • '

Вивчення справи після її витребування є одним з важливих елементів наглядного провадження. У разі встановлення відсут­ності підстав для принесення протесту, якщо подавалася скарга в порядку нагляду, то заінтересованій особі направляється мотиво­ване та обґрунтоване повідомлення про відмову у принесенні про­тесту, а справа повертається до суду, який постановив рішення. Якщо ж вивчення справи свідчить про те, що відповідна постано­ва незаконна або необгрунтована, посадова особа складає протест у порядку нагляду та направляє його разом із справою у належ­ний судовий орган, котрий має право розглядати протест, а копії протесту направляються особам, які беруть участь у справі, і вони повідомляються про час та місце розгляду справи.

Посадова особа, яка опротестувала судове рішення, мас пра­во відкликати, змінити або доповнити його до початку розгля­ду справи судом. Якщо протест подав прокурор, то протест може бути змінений або доповнений вищестоящим прокурором. Про відклик протесту суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі. При розгляді справи протест не може бути ні відкликаним, ні зміненим.

Одночасно з розглядом питання про опротестування поста­нови може виникнути питання про необхідність припинення її виконання. Стаття 331 ЦПК встановлює, що службові особи, яким надано право принесення протестів у порядку нагляду, можуть зупинити виконання відповідних рішень до закінчення наглядного провадження. Принесення протесту на рішення суду, прийняте по скарзі на неправомірні дії службової особи, що ущемляють права громадянина, зупиняє виконання рішення до закінчення провадження в порядку нагляду.

ЦПК зазначає вичерпні повноваження окремих посадових осіб на опротестування судових постанов у порядку нагляду. Голова Верховного Суду Украши, Генеральний прокурор України та їх заступники мають право вносити протести на рішення будь-якого суду України, за винятком постанов Пленуму Верховного Суду України; голова Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських судів та їх заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя та їх заступники — на рішення районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, а також касаційні ух­вали судової колегії в цивільних справах Верховного Суду Автоном­ної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольсько­го міських судів; голова військового суду регіону, Військово-Морсь-ких Сил, військовий прокурор (на правах прокурора області), їх заступники — на рішення військового суду гарнізону.

В літературі висловлюється думка, що існуючий порядок перегляду судових рішень наглядною інстанцією, при якому го­лова обласного чи Верховного Суду або їх заступники витребу­ють справу з нижчестоящого суду, вносять протест та самі ж бе­руть участь у його задоволенні або призначають для його роз­гляду підлеглих їм суддів, не відповідає принципу незалежності судців, оскільки не виключає можливості впливу на них.

Право перевірки справи та принесення протесту у наглядну інстанцію повинно належати тільки прокурору та його заступни­ку. Голова суду та йога заступники не повинні мати права на принесення протесту. Розгляд такої справи повинен бути тільки колегіальним1.

Законодавство закріплює не тільки коло посадових осіб, які мають право вносити протести на судові постанови, що вступи­ли в законну силу, а й перелік судових органів, які розглядають протести.

Справи у порядку нагляду розглядають:

1) президія Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських судів — за протестами Голови Верховного Суду України, Генерального прокурора Украши та їх заступників, голови Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського, Севасто­польського міських судів та їх заступників, прокурора Автоном­ної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя та їх зас­тупників — на рішення районних (міських) судів, міжрайонних (окружних) судів та на касаційні ухвали Верховного Суду Авто­номної Республіки Крим, обласних судів, Київського і Севасто­польського міських судів;

2) військовий суд регіону, Військово-Морських Сил — за протестами Голови Верховного Суду України, Генерального прокурора України та їх заступників, голови військового суду регіону, Військово-Морських Сил та їх заступників, військових прокурорів (на правах прокурора області)—на рішення військо­вих судів гарнізонів;

3) судова колегія у цивільних справах Верховного Суду Ук­раїни — за протестами Голови Верховного Суду України, Гене­рального прокурора України та їх заступників — на рішення районних (міських) судів, міжрайонних (окружних) судів, Верхов­ного Суду Автономної Республіки Крим, обласних судів, Київсь­кого і Севастопольського міських судів, міжобласного суду;

4) військова колегія Верховного Суду України — за протес­тами Голови Верховного Суду України, Генерального прокуро­ра України та їх заступників — на рішення військових судів гар­нізонів, регіонів, Військово-Морських Сил та на касаційні ухва­ли військових судів регіонів, Військово-Морських Сил;

5) Пленум Верховного Суду України — за протестами Голо­ви Верховного Суду України, Генерального прокурора України та їх заступників — на рішення судової колегії в цивільних спра­вах та військової колегії Верховного Суду України.


<