§ 2. Право касаційного оскарження та порядок його здійснення : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 2. Право касаційного оскарження та порядок його здійснення

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Право касаційного оскарження — це надана цивільним процесуальним законодавством можливість звернутися до суду касаційної інстанції з вимогою про перегляд постанови суду пер­шої інстанції, що не набрала законної сили. Суб'єкти цього пра­ва повинні мати цивільну процесуальну правоздатність, причо­му вони повинні мати комплекс процесуальних прав та обов'язків не тільки взагалі, але й по даній справі зокрема.

Коло суб'єктів касаційного оскарження судових постанов, які не набрали законної сили, визначене процесуальним законо^. Згідно зч. 1 ст. 289 ЦПК до числа суб'єктів оскарження належать сторони та інші особи, які брали участь у справі.

Сторонам надається право касаційного оскарження незалеж­но від їх особистої участі при розгляді справи у суді першої інстанції, оскільки рішення цього суду постановлено стосовно їх особистих прав та обов'язків. Таке право надається і співучасни­кам. Але тут необхідно враховувати, що співучасники мають право самостійно оскаржити судову постанову або можуть при­єднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали (ст. 296 ЦГТК).

Третім особам, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, надане право касаційного оскарження, якщо вони були до­пущені до участі у справі, тобто якщо була прийнята їх позовна за­ява. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають право касаційного оскарження, якщо вони вступали або притягались до участі в справі на стороні позивача або відпові­дача у суді першої інстанції. Вони також мають право самостійно оскаржити судову постанову або приєднатися до скарги, яка пода­на особою, на стороні якої вони виступали (ст. 296 ЦПК).

Законні представники сторін і третіх осіб наділені само­стійним правом касаційного оскарження рішень та ухвал суду першої інстанції, їх повноваження по оскарженню постанов суду першої інстанції підтверджуються документами, що посвідчують факти походження дитини, усиновлення, призначення опікуном або піклувальником. Інші представники сторін і третіх осіб ма­ють право касаційного оскарження судових постанов лише за умов, якщо таке їх повноваження спеціально обумовлено у дов­іреності, виданій їм стороною або третьою особою (ст. 115 ЦПК).

Органи державного управління, місцевого самоврядування, а також профспілки, державні підприємства, установи, організації, колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання, інші гро­мадські організації або окремі громадяни, які звертались до суду із заявою на захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, мають право касаційного оскарження по тих справах, які вони порушили. Органи державного управління, органи місцевого само­врядування, крім того, можуть оскаржити рішення і в тих випадках, якщо вони залучались судом або вступали в процес за своєю ініціа­тивою для дачі висновку по справі у суді першої інстанції.

Прокурор або заступник прокурора мають право принести касаційне подання на незаконне або необгрунтоване рішення суду першої інстанції незалежно від того, чи брали вони участь у даній справі. Помічникам прокурорів, прокурорам управлінь і відділів таке право надане тільки по справах, у розгляді яких вони брали участь у суді першої інстанції (ст. 289 ЦПК).

Суб'єктами права касаційного оскарження рішень та ухвал суду першої інстанції є також заявники та особи, які звернулися до суду із скаргою в справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, та в справах окремого провадження. По цих справах право касаційного оскарження надане заінтересованим особам, відповідним органам, службовим особам, які брали участь у справі у суді першої інстанції.

Об'єктом касаційного оскарження є рішення, ухвали судів пер­шої інстанції, які не набрали законної сили. Але не кожне рішен­ня даних судів може бути оскаржене у касаційному порядку. Не підлягають касаційному оскарженню рішення Верховного Суду України з усіх категорій цивільних справ (ст. 290 ЦПК). Мож­ливість же оскарження рішень районних (міських) та інших судів залежить і від категорії справи. Не підлягають оскарженню у ка­саційному порядку рішення судів по скаргах на неправильності в списках виборців або в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі (ст.243 ЦПК), по скаргах на рішення і дії виборчих комісій по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад і по заявах про відміну рішення виборчої комісії (ст. 2435); по скаргах на рішення і дії Центрвиборчкому і окружної комісії по виборах Президента України і заявах про відміну рішення Центрвиборчкому (ст. 243'° ЦПК); по заявах про відміну рішення окружної виборчої комісії про реєстрацію кандидатів у народні депутати України (ст. 24315 ЦПК); по скаргах на рішення і дії Центрвиборчкому (ст. 24320 ЦПК); по скаргах на дії органів і службових осіб у зв'язку з накла­денням адміністративних стягнень (ст. 248 ЦПК). У перелічених випадках рішення судів першої інстанції є остаточними і можуть бути опротестовані лише в порядку судового нагляду.

Рішення суду першої інстанції по цивільній справі може бути оскаржене як повністю, так і частково (ст. 289 ЦПК). У судовій практиці зустрічаються випадки, коли особу, яка подає касацій­ну скаргу на рішення, задовольняє кінцевий висновок суду у справі, але мотиви, якими обґрунтовується даний висновок, вик­ликають у неї заперечення. Так, відповідач згоден з рішення суду про відмову в задоволенні позову, але він оскаржує такий мотив відмови в позові, як пропуск строку позовної давності, стверджу­ючи, що зобов'язання він сумлінно виконав.

Згідно із ст. 291 ЦПК касаційні скарги на рішення районних (міських), міжрайонних (окружних) судів, обласних судів, Верхов­ного суду Автономної Республіки Крим, Київського і Севасто­польського міських судів, міжобласного суду, воєнних судів мо­жуть бути подані протягом десяти днів з наступного дня після проголошення рішення. У випадках, коли складання мотивова­ного рішення було відкладено на строк не більше трьох днів (ст. 209 ЦПК), десятиденний строк касаційного оскарження об­числюється з дня, наступного після того, який призначено судом першої інстанції для ознайомлення з мотивованим рішенням.

Строки касаційного оскарження рішень обчислюються згідно із загальними правилами ЦПК. Пропуск десятиденного стро­ку позбавляє особу права на оскарження судового рішення. На прохання особи, яка пропустила строк на подання скарги, суд може обговорити питання про поновлення пропущеного стро­ку. Якщо суд визнає причини пропуску поважними, він може поновити пропущений строк касаційного оскарження, а це оз­начає, що скарга вважається поданою в день первісного її по­дання до суду.

Цивільне процесуальне законодавство регулює не лише строк, але й зміст касаційної скарги, а також порядок її подання. Каса­ційна скарга повинна містити в собі: найменування особи, яка подає скаргу, суть рішення, що оскаржується, та найменування суду, який його постановив; вказівку на те, в чому полягає непра­вильність рішення; вимогу особи, яка подає скаргу, перелік пись­мових матеріалів, що додаються до скарги.

Касаційна скарга повинна бути підписана особою, яка подає скаргу, або її представником. У другому випадку до касаційної скарги повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника сторони або третьої осо­би оскаржити судове рішення, якщо в справі такого повноважен­ня немає. Касаційне подання підписується прокурором.

До касаційної скарги або подання додаються їх копії. Кіль­кість копій повинна відповідати кількості осіб, які беруть участь , у справі в суді першої інстанції. Касаційні скарги на рішення судів першої інстанції оплачуються державним митом у розмірі 50 процентів ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної зая­ви (заяви у справах окремого провадження).

у ,}ЗгДІшо із ст. 293 ЦПК касаційна скарга або подання вносяться через суд першої інстанції, який вирішив дану справу.

Якщо касаційна скарга (подання прокурора) не відповідає вказаним вище вимогам або не оплачена державним митом, то судця постановляє ухвалу про залишення її без руху, про що по­відомляє касатора і надає йому строк для виправлення недоліків. Коли особа, яка подає касаційну скаргу, у встановлений строк виконає всі перелічені в ст. 292 ЦПК вимоги та оплатить держав­не мито, касаційна скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше скарга вважається неподаною і повер­тається заявнику, про що суддя виносить мотивовану ухвалу.


<