§ 8. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 8. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

У цивільному обігу об'єктом використання можуть бути різноманітні цінні папери на пред'явника. Характерною ознакою цих паперів є те, що в них не зазначено ім'я законного держателя. Власником такого паперу визнається та особа, яка його пред'явить до виконання. Тому в разі втрати цінного паперу на пред'явника використати його може і особа, якій цей папір не належить. У де­яких випадках закон передбачає можливість захисту прав та охо-ронюваних законом інтересів власника у судовому порядку. Якщо власник втраченого паперу на пред'явника знає, хто є його держа­телем, то витребування цього документу можливо шляхом пред'яв­лення до нього віндікаційного позову. Коли ж особа, яка втрати­ла цінний папір на пред'явника, не знає, хто є його держателем, то захистити свої права та Інтереси вона може в порядку окремого провадження, звернувшись до суду із заявою про визнання папе­ра недійсним та відновлення прав на втрачений цінний папір.

Згідно із ст. 1 Закону України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу» цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визнача­ють взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власни­ком і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді диві­дендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Відповідно до цього Закону до цінних паперів належать акції, облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання республіки, ощадні сер­тифікати, векселі, приватизаційні папери (ст. 3). Особливу увагу слід звернути на те, що емітентом цих цінних паперів можуть бути не тільки держава та інші суб'єкти, діяльність яких заснована на державній формі власності. Так, відповідно до Закону України від 20 березня 1991 р. «Про банки і банківську діяльність» Ощад­ний банк України, який є спеціалізованим комерційним банком, та інші комерційні банки в порядку, встановленому законом, можуть залучати грошові кошти громадян в ощадні вклади, ви­пускати платіжні та цінні папери, притягувати і розміщувати дорогоцінні метали на рахунки і вклади та вчиняти інші операції з цими цінностями з видачею вкладнику вкладного документа (статті 42^3). Згідно з п. 3.2.1 Інструкції № 3 про відкриття бан­ками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 27 травня 1996 р., таким документом може бути ощадна книжка (іменна або на пред'явника), інший виданий банком документ, що засвідчує ук­ладення з банком договору1, які теж мають ознаки цінних паперів, що передбачені ст. 1 Закону «Про цінні папери і фондову біржу».

Але, незважаючи на інтенсивне формування ринку цінних па­перів та значне поширення кількості їх різновидів, згідно із ст. 276 ЦПК у_су^ов^м^торядк^можугь бути^відновлені нрава тільки на втрачені папери на пред'явника,„виданіус.танОйами„рщадно-го банку про вклад грошових сум або п£ийом„на,зберігання цінностей чи облігацій державних позик або інших цінних гш-перів на пред'явника.

Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на / пред'явника підсудні і розглядаються судом за місцем знаходжен- І ня установи, що видала цінний папір. На порушення справи в суді подається заява з дотриманням як загальних вимог, передбачених ст. 137 ЦПК, так і тих, що зазначені у ст. 277 ЦПК, які стосуються тільки заяв по даній категорії справ. Так, в ній мають бути зазна-чені прізвище, ім'я та по батькові заявника і його місце проживан­ня; ^бставини, при яких втрачено цінний папір^-назва установи, що видала цінний папір, та'Характерні ознаки втраченого цінного цапера. Ці ознаки дозволяють судді визначити, чи є втрачений папір цінним, чи підвідомче судові відновлення прав на нього, а також інші обставини, які дають змогу правильно вирішити питан­ня, пов'язані з порушенням справи та розглядом її по суті.

Невиконання цих вимог тягне за собою певні процесуальні наслідки. Оскільки гл. 38 ЦПК, що регулює порядок розгляду справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'яв­ника, не передбачає настання специфічних правових наслідків, то в даному випадку діють загальні правила, передбачені ст. 139 ЦПК. Тобто суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без Л^щ, про що повідомляє-заявника і надає йому строк для виправ­лення недоліків. Якщо у встановлений суддею строк недоліки не будуть усунуті, заява вважається неподаною і повертається заяв­никові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Процесуальне становище заявника по цих справах може зай­няти особа, що є власником цінного паперу на пред'явника, який був втрачений або втратив ознаки платіжності.

Після порушення справи суддя в стадії підготовки її до судо­вого розгляду своєю ухвалою, постановляє зробити публікацію про виклик держателя цінного папера до районного (міського) суду табабороняє ощадному банку або іншій установі, що вида­ли цінний папір, провадити по ньому будь-які операції.

Згідно з встановленими законодавством правилами публіка­ція робиться за рахунок заявника в місцевій газеті і за змістом має відповідати певним вимогам. Вона повинна містити: прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання заявника; назву і характерні ознаки втраченого цінного папера; пропозицію держателю цінно­го папера, з приводу якого подано заяву до суду, повідомити суд у тримісячний строк про свої права на цінний папір. Цю підготовчу дію судді слід розглядати як спосіб забезпечення заяви, що в ціло­му не властиве окремому провадженню. По даній категорії справ забезпечення заяви, на відміну від справ позовного провадження, є обов'язковою процесуальною дією і не залежить від волевиявлен­ня заінтересованих осіб або розсуду суддів.

Держатель цінного папера, про втрату якого заявлено, зобо­в'язаний у встановлений строк подати до суду разом з оригіна­лом цінного папера заяву про те, що він є його держателем.

Суддя при надходженні такої заяви до суду постановляє ухва­лу про залишення заяви про відновлення прав на втрачений цінний папір без розгляду та надає особі, яка заявила про визнання не­дійсним втраченого цінного папера (тобто заявнику), строк не більше двох місяців для пред'явлення в загальному порядку позову до держателя про відібрання цінного папера. Якщо у встановлений судом строк такий позов заявник не пред'явить, то заборона судді провадити будь-які операції по втраченому цінному паперу втрачає силу, про що суд повідомляє установу, яка видала цей папір.

Провадження по справі розвивається в іншому порядку, якщо протягом тримісячного строку з дня публікації від держателя цінного папера не надійде заяви з оригіналом цінного папера про те, що він є його держателем. У цьому разі суддя призначає спра­ву про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника до розгляду. Про день і час судового засідання суддя обов'язково повідомляє як заявника, так і установу, що видала цінний папір. Оскільки рішення суду про визнання цінного папера на пред'яв­ника породжує для цих установ певні обов'язки, вони повинні бу ги залучені суддею до участі в справі як заінтересовані особи.

Розгляд справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника здійснюється за загальними правилами цивільно­го судочинства. Рішення суду по цих справах також повинно відпо­відати загальним вимогам, передбаченим статтями 202,203 ЦПК. Розглянувши справу, суд постановляє рішення, в якому вказує, що втрачений цінний папір є недійсним. Рішення суду після вступу його в законну силу стає підставою для видачі заявникові вкладу чи цінного папера замість визнаного недійсним (ст. 283 ЦПК).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює певні га­рантії прав держателя цінного папера. Так, закон надає держате­лю цінного папера на пред'явника право на відшкодування збитків з метою забезпечення захисту його майнових прав. Мова йде про збитки, заподіяні держателю цінного папера забороною видачі вкладів або облігацій державних позик та проведення інших опе-рацій з цим цінним папером. Збитками слід вважати не тільки понесені держателем данного папера витрати, але і прибутки, які він не одержав внаслідок заборони на здійснення по ньому будь-яких І операцій. Ці збитки він може стягнути з заявника при умові поста-новлення судом рішення про відмову заявникові у відновленні прав на втрачені цінні папери на пред'явника.

Держатель цінного папера, який не заявив вчасно з будь-яких причин про свої права на цінний папір, може подати р той же суд, що визнав цінний папір недійсним, позов до особи, за якою визна­но право на одержання вкладу, облігацій державних позик та ін­ших цінних паперів на пред'явника (ст. 284 ЦПК). Такий позов по­дається до суду в межах загального строку позовної давності. Цей строк обчислюється з дня набрання законної сили рішенням суду про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника.


<