§ 3. Визнання громадянинсґобмежено дієздатним чи недієздатним : Цивільне процеесуальне право України - Комаров В.В. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Визнання громадянинсґобмежено дієздатним чи недієздатним

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 
РЕКЛАМА
<

Згідно із ст. 15 ЦК громадянин, який внаслідок зловжи­вання спиртними напоями або наркотичними засобами ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище, може бути об­межений судом у дієздатності.

Відповідно до ст. 16 ЦК громадянин, який внаслідок душев­ної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним.

Главою 34 ЦПК визначений процесуальний порядок розгля­ду цих справ. Він передбачає гарантії незаконного та необгрун­тованого обмеження правових свобод громадян. Глава 34 ЦПК регулює: розгляд справ про визнання громадянина обмежено дієздатним; розгляд справ про визнання громадянина недієздат­ним; скасування обмеження в дієздатності чи поновлення грома­дянина в дієздатності.

Справа про визнання громадянина обмежено дієздатним внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами чи недієздатним внаслідок психічної хвороби або не­доумства може бути порушена за заявою членш його сім'ї, проф­спілок та інших громадських організацій, проку^о^а^органів опіки і піклування, психіатричного лікувального_закладу (ст. 256 ЦПК). Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 бе­резня 1972 р. № 3 «Про судову практику по справах про визнан­ня громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» зазначив, що справа про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним може бути порушена лише за заявою осіб, зазначе­них у законі, і тим самим коло цих осіб розширеному тлумачен­ню не підлягає (п. 2)1. Хоча в законі дано загальний перелік осіб, управомочених порушувати справи про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним, він потребує тлумачення щодо кожної з перелічених категорій справ.

Членашгсім'їрсоби, стосовно якої порушується справа про обмеження її в дієздатності чи визнання її недієздатною, вважа­ються: один з подружжя, діти, батьки, а також інші родичі та непрацездатні утриманці. Але право на порушення справи про обмеження дієздатності особи, яка зловживає спиртними напо­ями або наркотичними засобами, мають лише ті члени сім'ї, які проживають разом з цією особою і які внаслідок зловживання нею спиртними напоями або наркотичними засобами опиняють­ся в тяжкому матеріальному становищі. Працездатний один з подружжя, який мешкаєг окремо, працездатні, які мешкають ок­ремо, батьки або діти не мають права на порушення справи, ос­кільки поведінка громадянина не може ставити їх в тяжке мате­ріальне становище.

Право на порушення справи про визнання особи недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства мають батьки, діти, один з подружжя незалежно від того, чи мешкають вони разом з цією особою та чи перебувають на її утриманні, а також інші ро­дичі і непрацездатні утриманці, які мешкають з нею однією сім'єю.

Справи про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним можуть бути порушені прокурором, органами опі­ки і піклування або психіатричним лікувальним'заклядом.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 берез­ня 1972 р. № 3 в п. 2 зазначив, що неповнолітні члені сім'ї грома­дянина, інтересів яких безпосередньо стосується порушення спра­ви про визнання його обмежено дієздатним або недієздатним, беруть участь у процесі як заявники в тому випадку, коли вони самі звертаються до суду, і у випадку залучення їх до справи у зв'язку із заявою, поданою в їх інтересах профспілковою або іншою громадською організацією, прокурором, органом опіки і піклування, психіатричним лікувальним закладом.

Таким чином, якщо заява подана іншою особою, суддя, ке­руючись п. 1 ст. 136 ЦПК, повинен відмовити в її прийнятті.

Суб'єкти права порушення в суді справи про обмеження гро­мадянина в дієздатності або про визнання його недієздатним по­дають заяву до суду за місцем пробивання громадянина, а якщо він перебуває на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі, то за місцем знаходження лікувального закладу (ст. 256 ЦПК).

В заяві, крім загальних реквізитів, передбачених ст. 137 ЦПК, повинні бути викладені й інші обставини. Так, у заяві про визнан­ня громадянина обмежено дієздатним повинні бути викладені обставини, які підтверджують дії, внаслідок котрих громадянин, який зловживає спиртними напоями або наркотичними засоба­ми, ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище. В заяві про визнання громадянина недієздатним повинні бути вик­ладені обставини, які підтверджують психічне захворювання або недоумство, внаслідок чого особа не може розуміти значення 'своїх дій та керувати ними.

Підготовка справи про визнання особи обмежено дієздатною полягає у витребуванні доказів та виявленні кола осіб^ які беруть участь у справі. Повинні бути виявлені.свідки, які можуть дати показання про поведінку цієї особи у побуті, громадських місцях, витребувані документи про доход сім'ї та кшькістьД членів. Якщо є постанови громадських організацій або акти органів внутрішніх справ, а також інші матеріали, що підтверджують факти зловжи­вання спиртними напоями чи наркотичними засобами і характе­ризують матеріальне становище сім'ї, то їх слід додати до справи.

Судовий процес по справі про визнання громадянина обмеже­но дієздатним має певне виховне значення. Тому в ході підготов­ки справи до судового розгляду судця повинен вирішити питання про залучення до участі представників громадських організацій або трудових колективів, а також про доцільність розгляду спра­ви за місцем роботи або проживання цього громадянина.

Згідно із ст. 258 ЦПК суддя у порядку підготовки справи до судового розгляду при наявності достатніх даних про психічну хворобу або недоумство громадянина для визначення його пси­хічного стану обов'язково призначає судово-психіатричну екс­пертизу. Про обов'язковість проведення експертизи при визнанні осЗби обмежено дієздатною в цивільному процесуальному зако­нодавстві вказівки немає. Однак її проведення при визнанні осо­би обмежено дієздатною можливе і доцільне тоді, коли у суду є достатні підстави за медичними даними припускати, що особа страждає пияцтвом і тому може бути порушене питання про при­мусове її лікування.

Під достатніми даними про психічну хворобу або недоумство слід розуміти документи лікувальних закладів, які підтверджують наявність у громадянина душевної хвороби, перебування його на спеціальному обліку, акти та заяви, які підтверджують вчинені науцї, що не властиві психічно нормальній людині. Неможли­во допускати призначення такої експертизи тільки на підставі заяви про порушення справи без достатньо обґрунтованих при­пущень про наявність у громадянина душевної хвороби.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 берез­ня 1972 р. № 3 зазначає, які питання повинні бути поставлені суд­дею в ухвалі про призначення експертизи. На вирішення екс­пертів мають бути поставлені такі питання: 1) чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу! 2) чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними.

У виняткових випадках, коли громадянин явно ухиляється від проходження експертизи, він ухвалою суду може бути направле­ний на експертизу в примусовому порядку. Питання про призна­чення експертизи розглядається в судовому засіданні.

При підготовці до судового розгляду справ про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним суддя пови­нен виявити кодо усіх заінтересованих осіб. Крім заявників до участі у справі про визнання особи обмежено дієздатною або недієздатною залучаються заінтересовані особи і в першу чергу особи, відносно яких буде вирішуватись питання про обмежен­ня в дієздатності або визнання недієздатними.

Суд розглядає такі справи також з обов'язковою участю пред­ставника органів опіки і піклування.

В ході судового розгляду справи про визнання громадянина обмежено дієздатним суд повинен виявити, чи дійсцо громадя­нин зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами та чи ставить він у зв'язку з цим свою сім'ю в тяжке матеріальне становище. Встановлення тільки одного факту зловживання гро­мадянином спиртними напоями або наркотичними засобами не повинно призводити до висновку про необхідність обмеження в дієздатності. Обмеження у дієздатності припускається лише в тому разі, коли внаслідок такого зловживання громадянин ста­вить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище.

Зловживанням спиртними напоями або наркотичними засоба­ми слід вважати їх надмірне або систематичне вживання, яке тяг­не значні грошові витрати, спричиняє матеріальні труднощі в сім'ї.

Тяжке матеріальне становище сім'ї визначається судом у кож­ному випадку окремо. Якщо члени сім'ї мають самостійний за­робіток, то це ще не може бути безумовною підставою для відмо­ви в обмеженні дієздатності громадянина. Члени сім'ї можуть бути змушені витрачати на його утримання, лікування та догляд кошти, що призводить до певних труднощів. У даному випадку особа може бути визнана обмежено дієздатною.

В ході судового розгляду справи про визнання громадянина недієздатним суд повинен з'ясувати, чи дійсно, громадянин страж-дй£_психічним захворюванням і чи розуміє він значення своїх дій та чи_може_к£рувати ними.

В судовій практиці виникло питання про можливість застосу­вання у судовому засіданні по даних категоріях справ інституту заміни неналежної сторони належною. Як вже зазначалось, якщо заява подана неналежним заявником, та суддя відмовляє в її прий­нятті за п.1 ст. 136 ЦПК. А як бути, якщо ця обставина встанов­лена у судовому засіданні? Пленум Верховного Суду України ро­з'яснив: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява подана неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи про­вадження у справі, обговорити питання про заміну неналежного заявника належним, виходячи з вимог п. 2 ст. 105 ЦПК.

В^юридичній літературі заперечується можливість використан­ня інституту заміни неналежної сторони у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним, оскільки це ; можливо лише ^позовному провадженні. Дане заперечення нео­бгрунтоване й не сприяє ефективному захисту прав та законних інтересів громадян. Стаття 105 ЦПК може застосуватись, але з деякими особливостями: за^^1Іна№м^жлив^^.дри умові-згоди належ­ного, заявника вступити в процес. Згода неналежного заявника вибути з процесу як юридичне незаінтересованої особи необов'яз* кова, оскільки вона не може мати юридичного значення в силу ч. 1 ст. 256 ЦПК. Тільки у разі відмови належного заявника вступити у процес суд повинен закритлровадження по справі.

Розглянувши справу про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним, суд постановляє рішення. В резолю­тивній частині рішення про визнання громадянина обмежено дієздатним вказується про визнання громадянина обмежено діє­здатним або про відмову у задоволенні заявлених про це вимог.

У судовій практиці виникло питання проте, чи необхідно у резолютивній частині судовогорішення вказувати, у чому конк­ретно повинно виявлятися обмеження в дієздатності. Деякі авто­ри рекомендують вказувати у судовому рішенні, у чому конкрет­но виявляється обмеження дієздатності: у забороні укладення угоди по розпорядженню майном, отримувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів та розпоряджатися ними. Інші вва­жають, що такі рекомендації, навпаки, призведуть до труднощів у виконанні рішення і тому в резолютивній частині рішення слід вказувати лише про обмеження громадянина в дієздатності.

Вирішити це спірне питання можна лише з урахуванням вимог, які пред'являються до судового рішення як до акта правосуддя по справах про визнання громадянина обмежено дієздатним.

Суть проблеми зводиться до правильного формулювання резолютивної частини рішення з урахуванням вимог до його яс­ності, як самостійної вимоги, поряд із законністю, обґрунтова­ністю, повнотою та іншими.

З метою дотримання вимог ясності судового рішення достат­ньо, як правило, навести формулу ст. 15 ЦК, яка розкриває зміст обмеження дієздатності. Разом з тим іноді необхідно конкрети­зувати обмеження по укладенню певних угод громадянином, визнаним обмежено дієздатним.

Як відомо, деякі правочини потребують нотаріального під­твердження (купівля-продаж будинку) або спеціальної реєстрації (купівля-продаж автомобіля). Тому при наявності таких об'єктів власності у особи, визнаної обмежено дієздатною, в судовому рішенні необхідно вказати про заборону укладати угоди з цього приводу без згоди піклувальника. Рішення у таких випадках по­винно направлятися органам, управомоченим підтверджувати укладення угод або проводити реєстрацію.

В резолютивній частині судового рішення про визнання гро­мадянина недієздатним достатньо сформулювати висновок суду по суті.

Згідно із ст. 260 ЦПК рішення суду про визнання громадяни­на обмежено дієздатним або недієздатним після набрання ним законної сили надсилається органам опіки та піклування. Воно є підставою для призначення обмежено дієздатному—піклуваль­ника, а недієздатному — опікуна.

Відповідно до ст. 259 ЦПК судові витрати по провадженню справи про визнання громадянина недієздатним або обмежено дієздатним відносяться за рахунок держави.

Суд, встановивши, що заявник діяв несумлінно, з метою поз­бавити дієздатності або обмежити дієздатність психічно здоро­вого громадянина чи такого, що не зловживає спиртними напо­ями або наркотичними засобами, стягує із заявника всі судові витрати (ст. 259 ЦПК).

Цивільне процесуальне законодавство передбачає, підстави та порядок Іюновденняхромадянина^в. дієздатності. У частині З ст. 15 ЦК вказується, що при припиненні громадянином зловжи­вання спиртними напоями або наркотичними засобами суд ска­совує обмеження його дієздатності. А згідно із ст. 16 ЦК в разі видужання або значного поліпшення здоров'я громадянина, виз­наного недієздатним, суд поновлює його в дієздатності.

Скасування обмеження дієздатності громадянина, який при­пинив зловживання спиртними напоями або наркотичними за­собами, здійснюється рішенням суду за заявою самого громадя­нина, його піклувальника або установ, організацій та осіб, заз­начених у ст. 256 ЦПК, а також з власної ініціативи суду.

Поновлення громадянина в дієздатності здійснюється рішен­ням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна або установ, організацій та осіб, які згідно із ст. 256 ЦПК мали право на подання заяви про визнання громадянина недієздатним, а також з власної ініціативи суду.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 березня 1972 р. № 3 вказує, що питання про скасування обмеження або про поновлення в дієздатності розглядається судом в окремій справі.


<