§ 7. Справи про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населення і державному обов'язковому страхуванню

Особливості розгляду справ про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населен­ня і по всіх видах державного обов'язкового страхування вста­новлені Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових пла­тежів» і гл. 32 ЦПК.

У порядку, передбаченому Декретом Кабінету Міністрів, провадиться стягнення не внесених у встановлені строки: по­датків, податкового кредиту та інших платежів до державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюд­жетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і по­забюджетних фондів. У такому ж порядку стягуються внески до державних цільових фондів, створених на підставі чинного зако­нодавства; платежів з державного обов'язкового страхування, внесків на державне соціальне страхування, відрахувань колек­тивних сільськогосподарських і риболовецьких підприємств та міжгосподарських підприємств і організацій до централізовано­го Фонду соціального страхування колгоспників України; сум фінансових санкцій, що застосовуються до підприємств, установ, організацій і громадян органами, яким це право надано законо­давством. При цьому органами стягнення є: податкові та інші державні органи, яким чинним законодавством надано право стягнення цих платежів або на які покладено обчислення відпо­відного платежу чи контроль за його сплатою; установи Пен­сійного фонду України та Фонду соціального страхування Украї­ни; профспілкові організації працівників агропромислового ком­плексу та працівників рибного господарства.

Заява про стягнення з громадян недоїмки по податках, само­оподаткуванню сільського населення і державному обов'язково­му страхуванню подається відповідно фінансовим відділом місце­вої державної адміністрації, органом місцевого самоврядування або органом державного страхування в суд за місцем проживання недоїмника чи місцем знаходження його майна.

В заяві повинно бути зазначено: прізвище, ім'я і по батькові недоїмника та місце його проживання; закон, на підставі якого громадянин притягнений до сплати відповідних платежів, сума платежів і строки їх сплати, сума недоїмки, що підлягає стягнен­ню, пені і строк платежу, по якому утворилась недоїмка.

До заяви повинні бути додані: копія платіжного повідомлен­ня, страхового свідоцтва або виписка з особистого рахунку не­доїмника із зазначенням часу вручення йому платіжного доку­мента, розміру і строку платежу; виписка з постанови загальних зборів громадян про проведення самооподаткування і суму са­мооподаткування, акт опису майна недоїмника, а при відсутності у недоїмника майна, на яке за законом може бути звернено стяг­нення, — акт про відсутність майна; довідка від інших осіб про належні з них недоїмникові грошові суми при відсутності майна або недостатності його для погашення недоїмки (ст. 250 ЦПК).

При розгляді справи суд повинен перевірити: чи є законні підстави для стягнення з громадянина даного платежу; чи додер-жано органами стягнення встановленого законом порядку при­тягнення громадянина до платежу; чи взято до уваги органами стягнення пільги в разі, якщо за законом громадянин має право на них. Так, згідно із ст. 1 Закону України від 25 червня 1991 р. «Про систему оподаткування»1 встановлення і скасування по­датків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до держав­них цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим і сільськими, селищними,'міськими Радами. І тіль­ки ці органи можуть встановлювати додаткові пільги щодо опо­даткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Податки і збори (обов'язкові платежі), стягнення яких не передбачено цим законом, сплаті не підлягають.

Якщо при розгляді справи у суду виникнуть сумніви в пра­вильності обчислення розміру платежу, він своєю ухвалою зупиняє провадження у справі і надсилає матеріал органові стягнен­ня для перевірки. Провадження у справі відновлюється після пе­рерахунку платежу органом стягнення або підтвердження заяви про стягнення його вищестоящим органом.

Суд, встановивши, що вимога про стягнення недоїмки є за­конною, постановляє рішення про вилучення у недоїмника май­на згідно з поданим у суд актом опису, а в разі відсутності майна або недостатності цього майна для погашення недоїмки — про звернення стягнення на грошові суми, які недоїмникові належить одержати від інших осіб.

Якщо до акта опису включено майно, на яке за законом не може бути звернуто стягнення, суд вилучає з акта опису це майно.

Якщо суд встановить, що вимога про стягнення недоїмки є незаконною, він відмовляє в задоволенні заявленої вимоги (ст. 252 ЦПК).

Рішення суду в справі про стягнення недоїмки може бути ос­каржене в касаційному порядку.

Особливістю цієї категорії справ є те, що виконання рішен­ня суду про стягнення недоїмки провадиться не державним ви­конавцем, а відповідним органом стягнення за правилами, вста­новленими законодавством України.