Глава 68. Договір кредиту : Цивільне право – ред. Р.О.Стефанчука : Книги по праву, правоведение

Глава 68. Договір кредиту

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 
РЕКЛАМА
<

 

 

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Правове регулювання договору кредиту здійснюється §2 гл.71 ЦК України, ЗУ “Про банки і банківську діяльність”[86] та Положенням про кредитування[87].

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний.

Сторонами договору є кредитодавець та позичальник. Кредитодавцем за договором кредиту, насамперед, може бути банк. Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію НБУ, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

Істотною умовою договору кредитування є його предмет. Предметом кредитного договору можуть бути лише грошові кошти, але в жодному разі не речі. Кредит – це грошові кошти, що надані за кредитним договором банком або іншою фінансовою установою (кредитодавцем) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. Закон визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування. Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. При цьому, банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Якщо позичальником є суб'єкти господарської діяльності, то вони можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Якщо позичальником є фізична особа, то кредит може надаватись лише у формі споживчого кредиту та лише в національній грошовій одиниці.

Кредити надаються суб'єктам господарської діяльності у безготівковій формі, шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку як у національній, так і в іноземній валюті у порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами НБУ, або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, якщо інше не передбачено кредитним договором, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції та в інших передбачених чинним законодавством України та нормативно-правовими актами НБУ випадках.

Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів. Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків (комісій) здійснюється позичальником з розрахункового чи поточного (валютного) рахунку. Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, погашення боргу за кредитом та сплата відсотків здійснюються платіжними дорученнями позичальника, а за умови визнання боргу позичальником платіжною вимогою банку у встановленому чинним законодавством порядку. У разі неможливості позичальником сплатити борг він стягується з гарантів (поручителів) у встановленому чинним законодавством порядку.

Погашення заборгованості за кредитом та відсотків за його користування здійснюється у черговості, яка встановлюється сторонами при укладенні угоди про надання кредиту. У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати відсотків (комісій), при відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.

Окрім банків кредитодавцем може виступати й інша фінансова установа, яка відповідно до законодавства України може надавати кредити. Зокрема, такою фінансовою установою, відповідно до ЗУ “Про кредитні спілки”[88] є кредитна спілка – неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20% від капіталу кредитної спілки.

Форма договору: письмова.

Відповідно до п.15 Положення про кредитування, кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін. В разі якщо при укладенні кредитного договору не дотримано його обов’язкова письмова форма, то такий договір є нікчемним. У цьому разі визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Зміст договору кредиту складаються права та обов’язки сторін. Так, основним обов’язком кредитодавець є надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. Однак, окрім цього, кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом відповідно до положень ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений. В свою чергу позичальник має право відмовитися від одержання кредиту взагалі без будь-якої аргументації, просто у зв’язку із зникненням потреби в ньому. Така відмова може бути частковою або в повному обсязі. Про це позичальник зобов’язаний повідомити кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. В договорі може також бути передбачена відповідальність за відмову від отримання кредиту позичальником або можливість такої відмови взагалі може бути виключена, оскільки норма ч.2 даної статті носить диспозитивний характер.

Позичальник, в свою чергу, зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Вітчизняне законодавство виділяє також комерційний кредит, надання якого не є окремим правочином, а може передбачається як одна із умов в відплатних договорах.

При комерційному кредиті в договорі зазначається положення, згідно з яким одна сторона надає іншій стороні відстрочення або розстрочення виконання певного обов’язку (оплати товарів, передачі майна, виконання робіт). Надання такого кредиту пов’язане з тим договором, умовою якого воно є. Комерційним кредитуванням може вважатися будь-яке неспівпадання у часі зустрічних обов’язків по укладеному договору, коли товари поставляються (роботи виконуються, послуги надаються) раніше їх оплати, або платіж здійснюється раніше передачі товарів (виконання робіт, надання послуг).

Як правило комерційний кредит не потребує юридичного оформлення в окремому документі, і існує в силу однієї з умов основного договору. Проценти, що стягуються за користування комерційним кредитом (в тому числі сумами авансу, попередньої оплати), є платою за користування грошовими коштами. Якщо в основному договорі, за яким має бути виконане зобов’язання з оплати товарів, виконання робіт, надання послуг не встановлено спеціальних умов щодо комерційного кредиту то до нього застосовуються положення ЦК України щодо договору кредиту. Виключається також застосування до умов про комерційний кредит положень ЦК щодо кредитного договору в разі, якщо це суперечить суті основного зобов’язання (наприклад, положення ст.1056 ЦК України щодо можливості односторонньої відмови від надання кредиту не може бути застосоване до комерційного кредиту).