Глава 42. Особливості договору контрактації

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 

 

сільськогосподарської продукції

 

 

Договір контрактації опосередковує відносини щодо заготовлення сільськогосподарської продукції та сировини, що становить основу добробуту будь-якого суспільства. Специфіка сільськогосподарського виробництва робить виробника економічно більш слабкою стороною договору, тому правове регулювання відносин контрактації має на меті підвищення рівня правового захисту виробника-продавця з метою зрівняння  його економічних можливостей з можливостями покупця.

За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (ст.713 ЦК України).

Спеціальне правове регулювання договору здійснюється §4 гл.54 ЦК України, ГК України та іншими актами.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.

Сторони договору: продавець (виробник продукції) та заготівельник (контрактант). Ними, як правило, є підприємці, тому даний договір відносять традиційно до господарських договорів. У зв’язку з цим для закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб інтереси держави представляють спеціальні особи – державні замовники.

Істотними умовами договору є умови про предмет, асортимент, якість, кількість, строк та  ціну.

Специфіка предмету договору полягає в тому, що ним є лише продукція сільськогосподарського виробництва, яка володіє двома критеріями: а) отримана в сільському господарстві; б) шляхом вирощування (зерно, овочі, фрукти та ін.) або збору з використанням природи (землі, флори, фауни), а також виробництва (жива худоба, птиця, молоко, шерсть вівці та ін.).

Договір може укладатися лише щодо речей, які наділені родовими ознаками та обмеженого роду (не картопля взагалі, а саме вирощена даним господарством). Крім того, за даним договором не можуть бути реалізовані такі товари, як продукти переробки вирощеної (виробленої) сільськогосподарської продукції, наприклад, масло, сир, консервовані овочі або фруктові соки тощо. Реалізація таких товарів повинна здійснюватися за договором поставки.

Форма договору: письмова.

Основний обов’язок виробника полягає в тому, щоб спочатку виростити сільськогосподарську продукцію, а потім передати її заготівникові або визначеному ним одержувачеві у власність в строки, якості, кількості, що передбачені в договорі, а також в погодженому асортименті. В свою чергу, основний обов’язок заготівника полягає в тому, щоб прийняти товар і його оплатити.

За невиконання або неналежне виконання умов договору законодавець передбачає підвищену відповідальність.