Глава 23. Захист права власності та інших речових прав

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 

 

 

Захист права власності та інших речових прав – це сукупність передбачених цивільним законодавством засобів, що застосовуються у зв'язку із вчиненим щодо права власності та інших речових прав правопорушення та спрямованих на відновлення чи захист майнових інтересів володільця цих прав.

Виділяють такі цивільно-правові способи захисту речових прав:

а) речово-правові – ті, що направлені на захист речових прав та не пов'язані із якимось конкретними зобов'язаннями, а спрямовані на відновлення належних особі речових прав щодо речі, або ж усунення перешкод чи сумнівів у використанні цих прав (віндикаційний позов, негаторний позов, позов про визнання права власності, вимога про виключення майна з-під арешту (виключення майна з опису), визнання недійсним правового акту, що порушує право власності тощо).

б) зобов'язально-правові – ті, що є певними видами зобов'язань та спрямовані, переважно, не на безпосереднє відновлення речового права, а на побічне відновлення речового права, внаслідок виконання певного зобов'язання. У зв'язку з цим, більше уваги ми приділимо саме речово-правовим способам захисту речових прав.

Під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу неволодіючого власника чи особи, яка володіла цим майном на законних підставах (титульний володілець) до фактичного володільця про повернення утримуваного ним майна в натурі.

Право на віндикацію належить власнику або титульний володілець, який втратив фактичне володіння річчю. Як відповідач виступатиме особа, яка фактично без належних підстав утримує майно. Предметом віндикації є вимога про повернення майна з незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову – є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з незаконного чужого володіння. До умов пред'явлення віндикаційного позову слід відносити:

1) власник чи титульний володілець повинен бути залишеним можливості здійснювати фактичне панування над річчю;

2) майно, якого залишений власник чи титульний володілець збереглось в натурі та знаходилось в фактичному володінні іншої особи;

3) майно, яке підлягає віндикації, повинно бути індивідуально-визначеним;

4) віндикаційний позов носить недоговірний характер та спрямований на захист речових прав.

Для правових наслідків віндикаційного позову суттєве значення має той факт на якому титулі здійснює незаконне володіння річчю фактичний утримувач: добросовісно чи недобросовісно.

При добросовісному володінні власник або титульний володілець має право витребувати майно лише у разі, якщо воно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо ж він придбав це майно безоплатно, то воно передається власнику чи титульному володільцю у будь-яких випадках. При цьому, гроші та цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного володільця.

Добросовісний володілець має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. У випадку, коли поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний володілець має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

При недобросовісному володінні фактичний володілець, який без належних на те підстав утримував майно зобов'язаний передати власнику усі доходи від майна, які він одержав або міг одержати за весь час володіння ним.

Негаторний позов – це вимога власника чи титульного володільця, до третіх осіб, про усунення перешкод у здійсненні повноважень користування та розпорядження. Негаторний позов можливий лише у випадку, коли власник чи титульний володілець і третя особа не знаходяться в зобов'язальних відносинах з приводу спірної речі, а також, коли здійснене правопорушення не призвело до припинення суб'єктивного права власності чи іншого речового права.

Як позивач в негаторному позові може виступати лише власник чи титульний володілець. Натомість відповідачем може бути третя особа, яка своїми протиправними діями створюють перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності чи іншого речового права. Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення порушень, що не пов'язані із залишенням володіння, а спрямовані на перешкоджання у здійсненні користування чи розпорядження. Підставою негаторного позову є обставини, якими обумовлюється право позивача на користування та розпорядження майном, а також підтверджується те, що поведінка третьої особи створює перешкоди для здійснення цих повноважень. При цьому, неправомірність діянь відповідача презюмується.

Позов про визнання права власності чи іншого речового права – це позадоговірна вимога власника майна чи титульного володільця про визнання перед третіми особами факту належності позивачу права власності чи іншого речового права на оспорювань майно, що не поєднано з конкретною вимогою про повернення майна чи усунення інших перешкод, що не пов'язані із залишенням права володіння.

Позивачем за даним договором є власник чи титульний володілець індивідуально-визначеного майна, права на яке оспорюються або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідачем за цим позовом буде третя особа, яка заявляє свої права, так і така, що не заявляє свої права, проте не визнає за особою цих прав.

Предметом позову про визнання права власності чи іншого речового права є констатація факту належності позивачу певного речевого права на майно. Підставою позову є обставини, які підтверджують наявність у позивача відповідного речового права на річ.

Близьким до позову про визнання права власності чи іншого речового права є вимога про звільнення майна з-під арешту (про виключення майна з опису). Вказані дії розглядаються як форма забезпечення цивільного позову. Проте вони можуть суттєво обмежити правовий режим майна, що унеможливить повноцінну реалізацію відповідного речового права не тільки щодо його власника чи титульного володільця, а також і щодо інших осіб, які мають право оспорювати дане обмеження. Тому дана вимога пред'являється до органів, що вчинили таке обмеження.

Визнання недійсним правового акту, що порушує право власності дозволяє власнику чи титульному володільцю майна звернутись до суду з вимогою про визнання незаконним та скасувати правовий акт органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника. Власник чи титульний володілець майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта, а якщо це неможливо, то питання про відшкодування майнової та моральної шкоди.