Глава 20. Право спільної власності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 

 

 

Досить часто буває, що одне й те саме майно може належати на праві власності декільком особам (співвласникам). В цьому випадку, виникає право спільної власності як право двох або більше осіб за спільною згодою володіти, користуватись та розпоряджатись належним їм майном, що складає єдине ціле.

Виділяють такі види права спільної власності: право спільної часткової власності та право спільної сумісної власності.

Право спільної часткової власності - право двох, або більше осіб разом за спільною згодою володіти, користуватись та розпоряджатись єдиним майном, що належить їм на праві власності, з виділенням долі кожного з них. Законодавець право спільної часткової власності презюмує.

При визначенні часток у праві спільної часткової власності слід вважати, що вони є рівними, якщо інше не визначене за домовленістю співвласників або законом. При цьому слід також і враховувати вклад кожного з співвласників у придбанні (виготовленні, спорудженні) майна.

Особливу роль при визначенні частки в майні відіграє також і покращення спільного майна, які здійснив один із співвласників. Так, у випадку, коли співвласник за власний кошт та за згодою всіх співвласників здійснив поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, то він має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності. Якщо ж дані поліпшення можна відокремити, то вони є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Здійснення права спільної часткової власності відбувається за згодою співвласників, в тому числі і шляхом укладення договору про порядок володіння і користування спільним майном. При цьому, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

При здійсненні спільної часткової власності співвласники наділені правами та обов'язками щодо спільного майна, аналогічно як при праві особистої власності, однак у відповідній частині. Так, співвласники отримують право на плоди, продукцію та доходи від використання майна відповідно до їх часток. І в той же самий час, співвласники відповідно до своєї частки зобов'язані здійснювати витрати на утримання спільного майна.

Окремо слід звернути увагу і на розпорядження спільним майном шляхом відчуження чи виділення. Так, співвласник має право самостійно відчужити своєю часткою у праві спільної часткової власності. Однак, при продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом 1 місяця, а щодо рухомого майна - протягом 10 днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. У випадку, коли бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

Співвласник має також право на виділ йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. При цьому, виділення може провадитись як в натурі, так і за його згодою шляхом грошової компенсації.

Від виділення слід відмежовувати поділ спільного майна, тобто проведений за згодою усіх співвласників розподіл спільного майна в натурі між всіма співвласниками. При поділі, на відміну від виділення відносини спільної власності припиняються.

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Право спільної сумісної власності є правом двох, або більше осіб разом за спільною згодою володіти, користуватись та розпоряджатись єдиним майном, що належить їм на праві власності, частки якого попередньо не визначені. Право спільної сумісної власності виникає лише у випадках, коли це прямо передбачено в законі.

На сьогодні законодавець виділяє дві підстави виникнення права спільної сумісної власності:

1) набуття майна подружжям за час шлюбу;

2) набуття майна в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї.

Особливості правового режиму майна подружжям за час шлюбу додатково регулюється ст.ст.60-74 СК України. Особливості правового режиму майна набутого в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї регулюється ЗУ “Про особисте селянське господарство”[41].

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Виділ майна, що знаходиться у спільній сумісній власності здійснюється за бажанням співвласника. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. При цьому, виділення може провадитись як в натурі, так і, за його згодою, шляхом грошової компенсації.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності здійснюється за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Окрім цього, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. Так, наприклад, суд може відійти від рівності часток при поділі майна подружжя та визнати за одним із подружжя право на більшу частку в спільному майні з врахуванням інтересів неповнолітніх осіб, що залишаються на його утриманні (ст.70 СК України). У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.