Глава 100. Тенденції розвитку приватного (цивільного) права на

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 

 

сучасному етапі та їх вплив на українську приватноправову систему

 

 

Аналізуючи сучасний розвиток цивільно-правових систем та окремих приватноправових порядків на сучасному етапі, слід відмітити наступні закономірності.

Насамперед, розвиток цивільно-правових систем характеризується їх уніфікацією. Уніфікація проходить шляхом зближення та гармонізації цивільно-правових систем різних держав внаслідок запозичення відповідних правових конструкцій та згладжування принципових відмінностей між закономірностями правового регулювання та охорони суспільних відносин. Причиною уніфікації цивільно-правових систем сучасності є необхідність спрощення  порядку співпраці держав в економічній та інших сферах, з метою підвищення його ефективності та усуненню певних неузгодженостей (колізій). Уніфікація цивільно-правових систем можлива шляхом укладення міжнародних договорів, прийняття модельних рекомендаційних законодавчих актів, використання міжнародних звичаїв тощо. І у зв'язку з цим, слід відмітити, що навіть різні за своїм підходом країни континентальної та англо-американської системи цивільного права розпочали процес уніфікації власних правових систем. Це віднаходить свій прояв у тому, що в країнах англо-американської системи права все більше ролі при регулюванні суспільних відносин відводиться нормативно-правовому акту, і навпаки, в країнах континентальної системи приватного права все більшу роль починає відігравати прецедент та інші правотворчі акти судів.

Особливо актуальною виглядає проблема уніфікації внаслідок створення міждержавних союзів. Так, переважна більшість економічно стабільних країн Європи знаходяться на шляху інтеграції з Європейським Союзом, де одним із пріоритетних завдань є створення єдиного правового простору. І саме питання адаптації національного цивільного законодавства до стандартів ЄС є пріоритетним завданням як країн-учасниць ЄС, так тих, які планують своє членство у даній організації.

Таке зближення породжує ще одну тенденцію до створення єдиного освітянського простору, що задекларовано у рамках так званого Болонського процесу. Особливим це повинно відобразитись на підготовці юристів. Адже запровадження єдиних підходів до кредитно-модульної освіти для гуманітарних дисциплін видається нам проблемним. І тому на допомогу цьому повинна прийти переорієнтація навчального процесу, що повинно бути спрямоване на вивчення зарубіжного цивільного законодавства. При цьому знання з традиційного для вищих юридичних навчальних закладів курсу “Міжнародного приватного права” вже є недостатнім. Адже внаслідок значного збільшення міжнародних економічних зв'язків постає нагальна потреба в спеціалістах, які глибоко володіють спеціальними знаннями з цивільного та торгового права зарубіжних країн та останніх тенденцій його гармонізації. Дане вивчення найбільш ефективне на підставі порівняльного (компаративістського) методу, а отримана інформація може стати основою науки та навчальної дисципліни порівняльного цивільного права як частини міжгалузевої дисципліни порівняльного правознавства.

Ще однією з тенденцій розвитку цивільно-правових систем сучасності є налагодження між державами міжнародної правової допомоги. Основними формами здійснення такої міжнародної правової допомоги є укладення міжнародних договорів про надання юридичної допомоги по цивільним, сімейним та іншим справам, обмін правовою інформацією, взаємодія законодавчих органів влади, міжнародні наукові та освітні правові програми тощо.

Аналізуючи місце українського цивільного права серед цивільно-правових систем сучасності та його роль і місце в світових процесах гармонізації слід відмітити, що після розпаду СРСР, перед Україною, як і більшістю країн колишнього “соціалістичного табору” постала проблема створення власної національної правової системи. Адже існуюча на той час правова система вже не відповідала потребам сучасності та не могла ефективно врегульовувати нові, невідомі раніше, суспільні відносини. Особливо гостро це проявлялось в сфері приватного (цивільного) права, де з виникненням нових економічних відносин була нагальна необхідність створення якісно іншого правового поля, що зумовлювалось необхідністю молодої незалежної держави інтегруватись у загальноєвропейський товарооборотний процес.

Аналізуючи розвиток українського цивільного права, слід відмітити тенденції до його зближення з континентальною системою цивільного права, однак вони є відносно не стійкими, що обумовлюється відсутністю стабільного економічного розвитку та стихійністю правового регулювання суспільних відносин. Однак активна позиція України в питаннях входження до європейського економічного простору, її участь в товарообороті між державами СНД, визначення своїх позицій при створенні модельних нормативних актів (наприклад, Модельного цивільного кодексу для держав – учасників СНД) та актів національного законодавства з урахуванням тенденцій європейського регулювання суспільних відносин, дає підстави сподіватись про вже якнайближче визначення та затвердження українським цивільним правом свого належного місця серед цивільно-правових систем сучасності.

 

 



[1] Конституція України від 28.06. 1996 р. // ВВРУ. – 1996. - №30. - Ст. 141.

[2] Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // ОВУ. – 2003. - №11. – Ст.461.

[3] Сімейний кодекс України від 10.01.2002  р. // ОВУ. –  2002. - №7. - Ст. 273.

[4] Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // ВВРУ. – 1971. – №50. - Ст.375.

[5] Житловий кодекс Української РСР від 30.06.1983 р. // ВВРУ. – 1983. - №28. – Ст.573.

[6] Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // ОВУ. – 2001. - №46. – Ст.2038.

[7] На сьогодні, тільки правова школа Санкт-Петербурзького державного університету провадить вивчення курсу цивільного права протягом трьох років, що на нашу думку, є абсолютно виправдано.

[8] В окремих правових школах, наприклад, Московського державного університету, вивчення спадкового права включають в розділ права власності та речових прав на чуже майно. На нашу думку, наявність у підгалузі спадкового права такого зобов’язального інституту, як спадковий договір не дає можливості включати його виключно до сфери речових.

[9] Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. // ОВУ. – 2003. – №25. – Ст. 1172.

[10] Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992р. // ВВРУ. – 1992. – №31. – Ст. 440.

[11] Організаційно-правові форми юридичних осіб, що передбачені в ЦК України, суттєво відрізняються від тих організаційно-правових форм, що закріплені в ГК України. Однак, попри низку суперечностей, що стосуються правового статусу юридичних осіб, їх різновидів, установчих документів, порядку створення та припинення тощо, в даному посібнику ми викладаємо матеріал, відповідно до вимог чинного ЦК України.

[12] Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. // ВВРУ. – 1991. – №49. – Ст. 682.

[13] Про кооперацію: Закон України від 10.07.2003 р. // ОВУ. – 2003. – №33. – Ст. 1774.

[14] Про місцеве самоврядування: Закон України від 21.05.1971 р. // ОВУ. – 1997. - №25. – Ст.20.

[15] Про власність: Закон України від 07.02.1991 р. // ВВРУ. – 1991. - №20. – Ст.249.

[16] Про право власності на окремі види майна: Постанова ВР України від 19.06.1992 р. // ВВРУ. – 1992. - №35. - Ст.517.

[17] Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18.06.1991 р. // ВВРУ. – 1991. - №38. – Ст.508.

[18] Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10.12.1997 р. // ОВУ. – 1997. - №52. – Ст.23.

[19] Звертаємо увагу на те, що за ЦК України підприємство визнається об'єктом цивільних правовідносин і розглядається лише як єдиний майновий комплекс. В свою чергу ГК України відносить його до суб'єктів господарський правовідносин.

[20] Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.2003 р. // ОВУ. – 2003. - №25. - Ст. 1174.

[21] Про електронний підпис: Закон України від 22.05.2003 р. // ОВУ. – 2003. - №25. - Ст. 1175.

[22] Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р.// ВВРУ. – 1993. - №39. - Ст. 383.

[23] Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23.12.1997 р. // ВВРУ. – 1998. - №20. – Ст.99.

[24] Положення про третейський суд: Додаток №2 Цивільного процесуального кодексу України від 18.07.1963 р. // ВВР УРСР. – 1963. - №30. – Ст.464.

[25] Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. // ВВРУ. – 1992. - №6. – Ст.56.

[26] Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24.02.1994 р. // 1994. - №25. – Ст.198.

[27] Під поняттям “медична допомога” нами розуміється множина дій спеціального суб'єкта, порядок вчинення яких регламентується положеннями медицини, умови вчинення – правом, які спрямовані на збереження, відновлення та покращення здоров'я фізичних осіб й реалізацію обов'язків держави по захисту життя фізичних осіб та забезпеченню санітарно-епідемічного благополуччя населення.

[28] Під поняттям “медичних послуг” ми розуміємо множину дій спеціального суб'єкта, порядок вчинення яких регламентується положеннями медицини, умови вчинення – правом, спрямовані на збереження, відновлення та покращення здоров'я фізичної особи підчас реалізації нею права на здоров'я

[29] Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. // ВВРУ. – 1992. - №48. – Ст.650.

[30] Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25.06.1993 р. // ВВРУ. – 1993. - №33. – Ст.345.

[31] Про інформаційні агентства: Закон України від 28.02.1995 р. // ВВРУ. – 1995. - №13. – Ст.83.

[32] Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 р. // ВВРУ. – 1993. - №1. – Ст.1.

[33] Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12.1993 р. // ВВРУ. – 1994. - №10. - Ст.43.

[34] Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23.09.1997 р. // ВВРУ. – 1997. - №50. – Ст.302.

[35] Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. // ВВРУ. – 1994. - №16. – Ст.93.

[36] Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 р. // ОВУ. - ???

[37] Про приватизацію державного майна: Закон України від 04.03.1992 р. // ВВРУ. – 1992. - №24. – Ст.324.

[38] Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України від 16.09.1992 р. // ВВРУ. – 1992. - №36. – Ст.524.

[39] Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва: Закон України від 14.09.2000 р. // ОВУ. – 2000. – №41. – Ст.1733.

[40] Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію): Закон України від 06.03.1993 р. // ВВРУ. – 1992. - №24. – Ст.350.

[41] Про особисте селянське господарство: Закон України від 15.05.2003 р. // ОВУ. – 2003. – №23. – Ст.1014.

[42] Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 .12.1993р. // ВВРУ. – 1994. - № 13. – Ст.64.

[43] Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм: Закон України від 23.03.2000 р. // ВВРУ. – 2000. - №24. – Ст..183.

[44] Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15.12.1993 р. // ВВРУ. – 1994. - № 7. – Ст.32.

[45] Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.1993 р. // ВВРУ. – 1994. - №7. - Ст.34.

[46] Про Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій: Указ Президента від 18.09.1992р. // Голос України. – 1992. - №184 (29 вересня).

[47] Про охорону прав на сорти рослин: Закон України від 21.04.1993 р. // ВВРУ. – 1993. - №21. - Ст.218.

[48] Про племінну справу у тваринництві: Закон України від 15.12.1993 р. (в редакції від 21.12.1999 р.) // ВВРУ. – 1994. - №2. – Ст.7.

[49] Про введення в дію Положення про фірму: Постанова ЦВК СРСР та Ради НРК СРСР від 22.06.1927 р. // Відомості ЦВК СРСР та ВЦВК. – 1927. - №153.

[50] Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.1993 р. // ВВРУ. – 1994. - № 7. – Ст.36.

[51] Про охорону прав на зазначення походження товарів: Закон України від 16.09.1999 р. // ВВРУ. – 1999. - №32. - Ст.267.

[52] Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // ОВУ. – 2001. - №21. - Ст.920.

[53] Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. // ВВРУ. – 1984. - №51. - Ст.1122.

[54] Митний кодекс України від 11.07.2002 р. // ОВУ. – 2002. - №31. - Ст.1444.

[55] Про заставу: Закон України від 14.08.1997 р. // ВВРУ. – 1997. - №47. – Ст.642.

[56] Про іпотеку: Закон України від 05.06.2003 р. // ОВУ. – 2003. - №28. – Ст.1362.

[57] Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України від 22.02.2000 р. // ВВРУ. – 2000. - №20. - С.148.

[58] Див., наприклад: Офіційні типові форми договорів / Уклад. Р.О Стефанчук, М.О.Стефанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 640 с.

[59] Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 року. // ВВРУ. - 1991. - № 30. – Ст.379.

[60] Див.: Перелік сезонних товарів, гарантійні терміни за якими обчислюються з початку відповідного сезону: Постанова КМ України від 19.03.1994 р. // Урядовий кур’єр. – 1994. - №54-55, (7 квітня).

[61] Про затвердження Правил продажу товарів поштою: Наказ Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків України від 17.03.1999 р. // ОВУ.- 1999. - №13.-Ст.540.

[62] Про поставки продукції для державних потреб: Закон України від 22.12.1995р. // ВВРУ. – 1996. - №3. - Ст.9.

[63] Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання та основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій // СП СССР. - 1988. - №24-25. - Ст.7.

[64] Про енергозбереження: Закон України від 01.01.1994 р. // ВВРУ. – 1994. - №30. - Ст.283.

[65] Про електроенергетику: Закон України від  16.10.1997 р. // ВВРУ. – 1998. - №1. - Ст.1.

[66] Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Закон України від 23.12.1998 р. // ВВРУ. – 1999. - № 5-6. - Ст.44.

[67] Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 р. // ВВРУ. – 1995. - №4. – Ст.28.

[68] Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.1992 р. // ВВРУ. – 1992. - №30. – Ст.416.

[69] Про оренду землі: Закон України від 06.10.1998 р. (в редакції від 02.10.2003р) // ВВРУ. – 1998. - №46-47. - Ст.280.

[70] Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю): Постанова КМУ від 24.01.2000 р. // ОВУ. – 2000. - №4. - Ст.113.

[71] Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 р. / ВВРУ. - 1998. - №16. - Ст.68.

[72] Про затвердження Порядку реєстрації договорів лізингу: Постанова КМ України від 16.06.1998 р. // ОВУ. - 1998. - №24. – Ст.888.

[73] Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р. // ВВРУ. – 1991. – №47. - Ст.646.

[74] Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві: Закон України від 06.04.2000 р. // ВВРУ. – 2000. - №27. – Ст.212.

[75] Положення про підрядні контракти в будівництві України: Затверджено Протоколом Науково-технічної радою Міністерства України у справах будівництва і архітектури від 15.12.1993 р.

[76] Про затвердження Правил формування договірних цін та їх уточнення в процесі будівництва: Наказ Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики від 09.09.1998 р. // ОВУ. – 1998. - №40. - Ст.1492.

[77] Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 р. // ВВРУ. – 1993. - №23. – Ст.243.

[78] Про зв'язок: Закон України від 16.05.1995 р. // ВВРУ. – 1995. - №20. - Ст.143.

[79] Про поштовий зв'язок: Закон України від 04.10.2001 р. // ВВРУ. – 2002. - №6. – Ст..39.

[80] Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг: Наказ Держстандарту України від 27.01.1999 р. // ОВУ. – 1999. - №16. - Ст.670.

[81] Про затвердження Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами: Постанова КМУ від 20.01.1997 р. // ОВУ. – 1997. - №4. – Ст..30.

[82] Про транспорт: Закон України від 10.11.1994 р. // ВВРУ. – 1994. - №51. - Ст.446.

[83] Про автомобільний транспорт: Закон України від 05.04.2001 р. // ВВРУ. – 2001. - №22. – Ст.105.

[84] Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. // ВВРУ. – 1996. - №18. – Ст.78.

[85] Про затвердження Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами: Наказ Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків України від 13.03.1995 р.

[86] Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. // ОВУ. – 2001. – 2001. - №1-2. - Ст.1.

[87] Положення Національного банку України "Про кредитування": постанова Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р.

[88] Про кредитні спілки: Закон України від 20.12.2001 р. // ОВУ. – 2002. - №3. – Ст.79.

[89] Про затвердження Інструкції про порядок відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Постанова НБУ від 18.12.1998 р. // ОВУ. – 1999. - №1. - Ст.23.

[90] Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 20.09.2001 р. // ОВУ. – 2001. - №5. – Ст.30.

[91] Про затвердження Інструкції про порядок відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Постанова НБУ від 18.12.1998 р. // ОВУ. – 1999. – 1. - Ст.23.

[92] Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від 05.04.2001 р. // ВВРУ. – 2001. - №29. – Ст.137.

[93] Див.: лист Державної податкової адміністрації України від 28 серпня 2000 року № 11709/7/15-1117 “Про оподаткування деяких операцій із переведенням боргу бюджетних установ, та факторингових операцій з цим боргом” // Урядовий кур’єр. – 2000. – №36. (вересень).

[94] Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997 р. // ОВУ. – 1997. – 318. – Ст.3.

[95] Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: 19.02.2001 р. // ОВУ. – 2001. - №12. - Ст.496.

[96] Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Постанова НБУ від 29.03.2001 р. // ОВУ. – 2001. - №18. - Ст.794.

[97] Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.1994 р. // ВВРУ. – 1994. - №40. - Ст.364.

[98] Про обіг векселів: Закон України від 05.04.2001 р. // ОВУ. – 2001. - №17. – Ст.731.

[99] Про наукову і науково-технічну експертизу: Закон України від 10.02.1995 р. // ВВРУ. – 1995. - №9. – Ст.56.

[100] Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 року // ВВРУ. – 1995. – №1. – Ст.1.

[101] Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // ВВРУ. – 1991. – №53. – Ст.793.

[102] Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року // ВВРУ. – 1996. – №49. – Ст.272.

[103] Про судоустрій: Закон України від 7 лютого 2002 року // ВВРУ. – 2002. – №27. – Ст.180.

[104] Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення: Закон України від 13.12.2001 р. // Урядовий кур’єр (Орієнтир). – 2002. - № 9 (№ 2).

[105] Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 08.02.1995 р. // ВВРУ. – 1995. - №12. – Ст.81.

[106] Див.: Про затвердження переліку професійних захворювань: Постанова КМ України від 8 листопада 2000 року №1662 // ОВУ. – 2000. - №45. – Ст..1940.

[107] Під поняттям “професійна працездатність” слід розуміти здатність особи до виконання певної роботи, виконання якої потребує певної кваліфікації. Так, наприклад, у випадку, коли піаніст втратив великого пальця, то вважається, що він втратив свою професійну працездатність на 100%. Відсоток втрати професійної працездатності особи встановлюється медико-соціальною експертизою і на підставі цього особа визнається інвалідом І, ІІ або ІІІ групи.

[108] Під поняттям “загальна працездатність” слід розуміти здатність особи до виконання будь-якої некваліфікованої роботи взагалі, яка не потребує спеціальних знань та навичок. Відсоток втрати загальної працездатності особи встановлюється медико-соціальною експертизою.

[109] Умови та порядок відшкодування такої шкоди встановлюються - Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: Закон України від 18 січня 2001 року // ВВРУ. – 2001. - №14. – Ст.71.

[110] Діяльність МСЕК та порядок проведення експертиз регламентується на сьогодні: Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності: Постанова КМ України від 4 квітня 1994 року №221 та Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою КМ України від 22 лютого 1992 року №83.

[111] Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999 року // ВВРУ. – 1999. - №46-47. – Ст.403.

[112] Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999 року // ВВРУ. – 1999. - №46-47. – Ст.403.

[113] ЦК УРСР 1964 року передбачав встановлення мінімуму компенсації моральної шкоди в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

[114] Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених: Постанова КМ України від 15.06.1994 р. // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. - №10. - Ст.249.

[115] Про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ: Наказ Міністерства юстиції України від 17.10.2000 р. // ОВУ. – 2000. - №42. - Ст.1802.

[116] Про затвердження форм книги для реєстрації заповітів, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, посвідчувальних написів на заповітах і дорученнях, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, та зразків цих документів: Наказ Міністерства юстиції України від 07.07.1994 р.