Глава 88. Особливості відшкодування шкоди, завданої злочином

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 

 

 

Велику роль у боротьбі із злочинністю відіграють ефективні способи цивільно-правового відшкодування шкоди, яка завдана внаслідок злочину. Насамперед, шкода, яка завдана внаслідок злочину, так званий кримінально-правовий або злочинний делікт, має суттєву специфіку у умовах настання цивільно-правової відповідальності.

Протиправне діяння даного деліктного зобов'язання повинно бути не просто діянням, що порушує норми права чи суперечить їм, а саме злочином, тобто передбаченим КК України суспільно небезпечним винним діянням (дією або бездіяльністю), яке вчинене суб'єктом злочину. Для того, щоб встановити чи є конкретне протиправне діяння злочином необхідно наявність обвинувального вироку суду, який вступив в силу.

При злочинному діянні може заподіюватись шкода як майну фізичної чи юридичної особи, так і здоров'ю та життю фізичної особи.

Специфічність кримінально-правового делікту проявляється також і в процесуальному порядку відшкодування шкоди, що завдана злочином. Так, дана шкода може відшкодовуватись як шляхом подання цивільного позову в кримінальному процесі, так і шляхом подання самостійної цивільно-правової вимоги про відшкодування шкоди після того, як обвинувальний вирок по кримінальній справі вступив в законну силу.

Окрім того, держава, виконуючи свої публічні функції покладає на себе обов'язок відшкодувати майнову шкоду, завдану майну фізичної особи внаслідок злочину, згідно з п.1 ст.1177 ЦК України, у випадках, коли:

а) не встановлено особу, яка вчинила злочин;

б) якщо особа, яка вчинила злочин є неплатоспроможною.

Аналогічне правило встановлене законодавцем і у випадку, коли шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину (п.1 ст.1207 ЦК України). Однак в останньому, правом вимоги наділений не лише потерпілий, але й інші особи, які визначені чинним законодавства внаслідок смерті потерпілого (ст.1200 ЦК України).

Специфіка кримінально-правового делікту полягає також і в особливому порядку права зворотної вимоги, до особи, яка завдала шкоди внаслідок злочину. Так, держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду в порядку ст.1176 ЦК України, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в діях зазначених осіб складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо них, який набрав законної сили (п.3 ст.1191 ЦК України).

Окрім цього, враховуючи специфічність шкоди, яка завдана життю та здоров'ю фізичної особи, держава, АРК, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину (п.2 ст.1191 ЦК України). В той же час особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати також і закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (п.1 ст.1206 ЦК України).

І на останок, ще однією специфікою, яка пов'язана з кримінально-правовим деліктом порівняно з іншими видами деліктних зобов'язань, є неможливість зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища (п.4 ст.1193 ЦК України).