Глава 87. Особливості відшкодування шкоди, завданої органами : Цивільне право – ред. Р.О.Стефанчука : Книги по праву, правоведение

Глава 87. Особливості відшкодування шкоди, завданої органами

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 
РЕКЛАМА
<

 

дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду

 

 

Даний вид деліктної відповідальності передбачений ст.1176 ЦК України. Додаткове регулювання даного виду деліктних зобов'язань проводиться ЗУ “Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”[100].

Порівняно із загальними умовами настання деліктної відповідальності даний вид має цілу низку специфічних ознак. Насамперед, суб'єктом заподіювачем шкоди є правоохоронні та судові органи, до яких чинний ЦК України відносить:

1) органи дізнання, тобто органи, які наділені правом проводити слідчі дії, що є початковою формою досудового розслідування кримінальних справах (міліція, податкова міліція, органи безпеки, командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ, митні органи, начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв, органи державного пожежного нагляду, органи охорони державного кордону, капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні у випадках, що передбачені ст.101 КПК України).

2) органи попереднього (досудового) слідства, тобто органи, наділені правом проводити досудове слідство у кримінальних справах (слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки) у випадках, що передбачені ст.102 КПК України;

3) органи прокуратури, тобто органи, які визначені такими, відповідно ЗУ “Про прокуратуру”[101] (Генеральна прокуратура України, прокуратури АРК, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури).

4) органи суду, тобто органи, на які покладено здійснення функцій правосуддя (КСУ та суди загальної юрисдикції (місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; Касаційний суд України; вищі спеціалізовані суди; ВСУ). Діяльність органів суду регламентується ЗУ “Про Конституційний Суд України”[102], “Про судоустрій”[103] тощо. Однак суб'єктами за даним видом делікту є переважно суди загальної юрисдикції.

Від імені вказаних органів безпосередньо діють їх посадові і службові особи. Проте, як і в попередньому делікті, особа заподіювача шкоди відмежовується від особи, яка несе відповідальність за завдання шкоди, оскільки посадові та службові особи правоохоронних та судових органів, діяннями яких безпосередньо завдається шкода, вчиняють їх не лише від імені зазначених органів, але й від імені держави. І саме тому відповідальність за завдану ними шкоду несе держава Україна.

Певною специфікою наділене протиправне діяння, яким може бути завдана шкода у даному делікті. Дане протиправне діяння, що передбачене умовою настання відповідальності включає в себе виключний перелік протиправних діянь. Зокрема, до них відносять:

незаконне засудження;

незаконне притягнення до кримінальної відповідальності;

незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою;

незаконне застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд;

незаконного затримання;

незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Якщо ж шкода завдається фізичним чи юридичним особам внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Наявність протиправності, як характерної ознаки вказаних вище діянь, повинна підтвердитись певною реабілітацією особи, шляхом постановлення судом виправдувального вироку, скасуванням незаконного вироку суду, закриттям кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також винесенням відповідного акту про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Коли дані діяння не підтверджуються реабілітуючими особу обставинами (наприклад, кримінальна справа закрита на підставі закону про амністію або акту помилування), то право на відшкодування завданої шкоди не виникає (ч.3 ст.1176 ЦК України).

Не має право на відшкодування завданої шкоди також і фізична особа, яка у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла завданню їй шкоди (ч.4 ст.1176 ЦК України), окрім випадків, коли фізична особа вчинила самообмову внаслідок застосованих до неї фізичного чи психічного насилля, погроз, обману чи інших незаконних засобів, які доведені в належному порядку.

Суттєвою специфікою даного делікту є те, що шкода, яка завдається фізичним та юридичним особам за даним деліктом відшкодовується незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Завдана ними шкода відшкодовується державою Україна в особі відповідних фінансових органів за рахунок майна, в тому числі грошових коштів, які належать їй на праві власності.

При цьому, у випадку, коли держава, відшкодувала шкоду, завдану посадовою чи службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, то вона наділяється правом зворотної вимоги до цієї посадової чи службової особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили (ч.3 ст.1191 ЦК України).