Глава 85. Особливості відшкодування шкоди, завданої працівником

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 

 

 

Одним із спеціальних деліктів є відповідальність за шкоду, завдану працівником юридичної або фізичної особи. За загальним правилом, шкоду, що завдана працівником підчас виконання ним своїх трудових (службових) відшкодовує юридична чи фізична особа, з якою цей працівник знаходиться в трудових відносинах (ч.1 ст.1172 ЦК України).

Особливості даного делікту полягає, насамперед, в тому, що особа повинна вчиняти протиправне діяння лише за таких умов:

1) коли між нею та відповідною юридичною чи фізичною особою є трудові (службові) правовідносини, що визначається трудовим договором (контрактом), наказом про прийняття на службу, про перевід на тимчасову роботу в дану організацію, актом обрання на виборну посаду, а також наказами керівного органу, або ж рішенням суду та іншими юридичними актами;

2) коли шкода завдається безпосередньо під час виконання трудових (службових) обов’язків, тобто коли особа здійснює обумовлену трудовим договором (контрактом), іншим локальним чи адміністративним актом роботу, як правило, на території юридичної чи фізичної особи протягом робочого часу.

Окрім цих ознак, до складу протиправного діяння за даним деліктом можуть відноситись: а) наявності цивільних правовідносин підряду, за яких працівник діє за дорученням замовника; б) наявність правовідносин участі (членства) у підприємницьких товариствах, за яких учасник здійснює підприємницьку чи іншу діяльність від імені товариства.

Проте найсуттєвішою особливістю даного деліктного зобов’язання є те, що проходить відмежування особи, яка фактично завдала шкоду та особи, яка повинна нести деліктну відповідальність.

Так, безпосереднім заподіювачем шкоди за ст.1172 ЦК України визначається:

а) працівник (службовець);

б) підрядник;

в) учасник (член) підприємницького товариства чи кооперативу.

Однак, відповідальність за шкоду, яка завдана внаслідок виконання відповідних обов’язків законодавець покладає відповідно на:

а) юридичну або фізичну особу, з якою він перебуває в трудових (службових) відносинах;

б) замовника за цивільно-правовим договором підряду;

в) підприємницькі товариства, кооперативи учасником (членом) яких він є.

Вина відповідальних осіб полягає в тому, що оскільки усі дії працівників (службовців) та інших осіб, коли вони вчиняються на виконання певних трудових (службових) та інших обов’язків, юридично прирівнюються до дій юридичної, фізичної особи та інших зобов’язаних суб’єктів, то і вина безпосереднього заподіювача шкоди, який знаходиться у відповідних відносинах з юридичною, фізичною чи іншою управомочуючою особою повинна визнаватись виною останніх.

Відшкодувавши завдану працівником (службовцем) чи іншою особою шкоду фізична чи юридична особа, а також інші суб’єкти відповідальності мають право зворотної вимоги (регресу) до безпосереднього заподіювача, з вини якого була завдана шкода, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не передбачений законом.