Лекція 14. Припинення юридичних осіб. (Мічурін Є.О.)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

 

План:

Загальні положення про припинення юридичних осіб.

Злиття, приєднання та поділ юридичної особи

Перетворення та виділ юридичної особи

Підстави для припинення юридичних осіб

Порядок припинення юридичних осіб. Особливості банкрутства юридичних осіб

Банкрутство юридичних осіб

Задоволення вимог кредиторів при ліквідації юридичних осіб

 

Нормативні акти: Конституція України;  ЦК України; ГК УКРАЇНИ, ЦК УРСР; ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; ЗУ “Про підприємства”; ЗУ “Про господарські товариства”; ЗУ “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”; Цивільний кодекс України: Коментар.-Х: ТОВ “Одіссей”, 2003. -856с.

Література: Архипова О.В. До проблем ліквідації юридичної особи // Вісник Університету внутрішніх справ. - №6. – 1999. С. 59-63., Бондаренко В.П. Прекращение юридических лиц в проекте гражданского кодекса Украины // Вісник Університету внутрішніх справ. - №6. – 1999. С. 9-12, Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический центр. 331 с., Титов В. И. «Банкротство”, Х., 1996.   

 Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.; Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.: Спарк. – 1994, 335 с; Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.;    Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с., Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб.  - К., Юрінком Інтер, - Кн.1 2004, 736с.

Ключова термінологія: юридична особа, припинення юридичної особи, банкрутство юридичної особи, ліквідація  юридичної особи.

 

1.Загальні положення про припинення юридичних осіб

 

Юридична особа вважається такою,  що припинила своє існування, після  внесення  про  це  запису  до  Єдиного  державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ). Причини для припинення юридичної особи можуть бути різноманітними: досягнення мети діяльності; сплив строку, на який вона була створена; припинення державної реєстрації через заняття забороненими видами діяльності; майнова неспроможність тощо.

Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або в результаті ліквідації (ст. 104 ЦКУ).

При ліквідації юридичної особи вона перестає існувати через повне припинення своєї діяльності (прав та обов’язків).

В залежності від того, наскільки залежить ліквідація юридичної особи від волі її засновників, розрізнюють самоліквідацію та примусову ліквідацію.

               

 

Самоліквідація відбувається за рішенням засновників, тобто за їх волею. Зокрема, самоліквідація може відбутися внаслідок того, що були досягнуті цілі організації, які ставилися при її створенні.

При самоліквідації комісію  щодо  припинення  юридичної особи призначають учасники юридичної особи (загальні збори учасників, збори уповноважених учасників, засновник приватного підприємства). Рішення про створення комісії  щодо  припинення  юридичної особи оформлюється протоколом загальних зборів, зборів уповноважених учасників, рішенням засновника. Призначення вказаної комісії відбувається за погодженням з органом,  який  здійснює  державну  реєстрацію  юридичних   осіб.

Примусова ліквідація проводиться за рішенням суду, господарчого суду незалежно від волі засновників. Наприклад, примусова ліквідація може стати наслідком банкрутства юридичної особи за позовом кредиторів до суду. Інша підстава для примусової ліквідації – заняття юридичної особи забороненими видами діяльності.

 

2.Злиття, приєднання та поділ юридичної особи

 

На відміну від ЦК УРСР 1963 року, ЦК України майже не оперує поняттям реорганізація. Відповідні відносини розглянуті у ст. 106 ЦК України, що присвячено злиттю, приєднанню та поділу юридичної особи. Також передбачені відносини з виділу та перетворення юридичної особи. Термін “реорганізація” зустрічається лише у ч. 4 ст. 129 ЦК України, де йдеться про визнання учасника повного товариства таким, що вибув з його складу в результаті призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи – учасника товариства, зокрема, у зв’язку з її неплатоспроможністю.

В літературі відмічається, що автори ЦК України намагалися застосувати до регулювання реорганізації досконаліші європейські правові концепції, що не знають загального поняття для визначення цього інституту. Замість єдиного терміну “реорганізація” в законодавстві більшості європейських країн при формулювання відповідних норм застосовуються форми окремих форм реорганізації.[236] 

Отже, терміни: злиття, приєднання та поділ юридичної особи  є так би мовити “правонаступниками” відносин, що прийшли на зміну раніш відомої вітчизняній цивілістиці реорганізації юридичної особи.  Злиття, приєднання та поділ юридичної особи передбачають припинення її діяльності внаслідок передання всього  свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам.

Причому, до знов створених юридичних осіб - правонаступників переходять ВСІ права та обов’язки після припинення юридичної особи, що проходить через злиття, приєднання та поділ. Таке правонаступництво в праві традиційно іменується повним (універсальним).

Злиття, приєднання та поділ юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Злиттям є припинення двох чи більшої кількості юридичних осіб з наступною передачею всіх прав та обов’язків знов створеної на їх основі юридичній особі. Злиття можна представити такою умовною формулою: А+В→С.

Приєднанням є  припинення однієї юридичної особи з наступною передачею всіх прав та обов’язків іншій юридичній особі. Приєднання можна представити такою умовною формулою: А→В.

Поділом є припинення однієї юридичної особи з наступною передачею всіх прав та обов’язків у певних частках кільком знов створеним на її основі юридичним особам - правонаступникам. Поділ можна представити такою умовною формулою: А→(В+С).

 

3.Перетворення та виділ юридичної особи

 

Перетворення та виділ юридичної особи не віднесено укладачами ЦК України до способів припинення юридичної особи. Це є їх головна відмінність від злиття, приєднання та поділу юридичної особи. Основна сутність перетворення юридичної особи – зміна її організаційно-правової форми, що здійснюється з метою зміни її майнової основи та правових засобів управління.

Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми, коли до новоствореної юридичної особи переходять права та обов’язки попередньої. Перетворення юридичної особи не має наслідком її припинення.  При перетворенні змінюється  лише організаційно-правова форма юридичної особи, тому передтворення – процедура зміни організаційно-правової форми юридичної особи. Воно здебільше характерне для юридичних осіб приватного права і мало застосується до юридичних осіб публічного права. Приклад перетворення можна представити такою умовною формулою: Товариство з обмеженною відпорвідальністью “А” → Акціонерне товариство “А”.

Перетворення юридичної особи враховує динамічність суспільних відносин (у тому числі, й корпоративних), що врегульовані правом. Цей засіб дозволяє без припинення діяльності юридичної особи змінити її организаційно-правову форму. Необхідність в цьому може виникати при здійсненні діяльності юридичних осіб, розробки ними стратегії подальшого розвитку. Так, в товаристві з обмеженою відповідальністю може виникнути необхідність залучення додаткових коштів. Їх залучення можна здійснити через різні правові механізми починаючи з  кредитування й закінчуючи перетворенням. Наприклад, перетворення товариства з обмеженою відповідальністю у акціонерне товариство. Через продаж акцій залучаються додаткові кошті, що спрямовуються на розвиток підприємства, досягнення ним статутних цілей. 

При перетворенні юридичної особи наступає універсальне правонаступництво, тобто створена нової організаційно-правової форми юридична особа повністю перебирає на себе всі права і обов’язки повередника. Однако тут можуть бути виключення, якщо такі права не передбачені для даної організаційно-правової форми юридичної особи. Це породжує складнощі на практиці.

Досить часто типовою помилкою сприйняття перетворення юридичних осіб є змішення з терміном перепрофілізація юридичної особи – зміна видів чи напрямку  її діяльності. При тому не відбувається зміни організаційно-правової форми юридичної особи.

Виділом юридичної особи є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Виділ можна представити такою умовною формулою: А→(А+И) чи, в разі перетворення, коли частина майна юридичної особи переходить до  кількох створюваних нових юридичних осіб:  А→(А+В+С).

Отже, на відміну від злиття, приєднання та поділу юридичної особи, при виділі має місце не повне, а сингулярне правонаступництво. Для останнього характерним є те, що лише частина прав і обов’язків юридичної особи, яка попередньо існувала, переходять до нової організації.

Юридична особа, що існувала до виділу, продовжує мати цивільні права та обов’язки, але в дещо усіченому вигляді. Адже їх частина перейшла до знов створеного підприємства. Зокрема, йому було передане певне майно, щоб забезпечити статутну діяльність. Тобто відбувається своєрідне відокремлення від однієї юридичної особи до іншої (інших) юридичних осіб.

Розподільний баланс має враховувати правонаступництво за всіма зобов’язаннями юридичної особи, щодо якої проводиться процедура виділу, по відношенню до всіх його кредиторів і боржників. Це виключно важливо, оскільки спрямоване на захист інтересів кредиторів юридичної особи, що піддається виділу й виключає можливі спори, пов’язані із правонаступництвом між існуючою юридичною особою і тією, що створюється. Крім того, створюється перешкода здійснення протизаконних дій щодо майна юридичної особи, яка проходить через процедуру виділу.

Закон передбачає, фактично, два способи виділу:

при першому частина майна юридичної особи переходить до однієї знов створеної особи;

при другому декілька часток майна юридичної особи переходить до кількох знов створених юридичних осіб.

Як в першому, так і в другому випадку юридична особа, що існувала до виділу продовжує своє існування. Але за відрахуванням тієї частини майна, що вже неї не належить, а через виділ перейшло до однієї чи кількох створених юридичних осіб.

До виділу застосовуються за аналогією норми ЦК України, що стосуються злиття, приєднання, поділу юридичних осіб: ч. ч. 1, 2, 4 ст. 105; ст. 106 і 107. 

 

4. Підстави для припинення юридичних осіб

 

Підставами для припинення юридичних осіб є певні юридичні факти, що передбачені у законі й при їх настанні юридична особа має припинити свої діяльність.

Юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, або у зв'язку з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду в разі здійснення діяльності без належного дозволу (ліцензії) чи діяльності, забороненої законом, а також в інших випадках, встановлених законом.

Вимога про ліквідацію юридичної особи може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

 

5. Порядок припинення юридичних осіб. Особливості банкрутства юридичних осіб

 

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, який здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію, комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок та строки припинення юридичної особи відповідно до закону.  З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Отже, слід підкреслити, що коли призначається ліквідаційна комісія, до неї переходить управління справами  організації, яка ліквідується. Отже, ті органи юридичної особи, що існували раніш й управляли нею, вже не мають управлінських повноважень, а вони переходять до ліквідаційної комісії. Остання, таким чином, реалізує дієздатність юридичної особи.    

Як окремий випадок, виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може бути менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи. Ці вимоги встановлені у ст. 105 ЦК України.

Порядок ліквідації юридичних осіб.

Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею ЦК України, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Особливості припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання та поділу

Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання та відшкодування збитків.

 Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи-правонаступника. Порушення цих вимог є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб-правонаступників.

Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи-правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.

 

6. Банкрутство юридичних осіб

 

Цивільний кодекс України встановлює, що у разі, коли вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. З цієї норми важливо зробити два висновки:

1. Якщо при ліквідації  юридичної особи має місце недостатність вартості майна для задоволення вимог кредиторів, завжди застосовується ліквідація шляхом банкрутства.

2. ЦК України докладно не регламентує відносини банкрутства юридичної особи. Він фактично вміщує відсилкову норму щодо закону про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Мова йде про ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”[237]. Згідно ним під   неплатоспроможністю юридичної особи розуміється неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх  сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових   платежів)   не   інакше   як   через   відновлення платоспроможності.

Банкрутством є  визнана  господарським  судом  неспроможність боржника  відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом  вимоги  кредиторів  не   інакше   як   через   застосування ліквідаційної процедури.

             Важливим механізмом запобігання ліквідації юридичної особи шляхом банкрутства є  санація. Під санацією розуміють санація -  система   заходів,   що   здійснюються   під   час провадження  у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації,  спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом  кредитування, реструктуризації  підприємства,  боргів  і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника. Іншими словами, до підприємства – потенційного банкрута застосовується система оздоровчих заходів организаційного й фінансового характеру, що спрямовані на відновлення платоспроможності боржника. Слід зауважити, що процедура санації може призвести до двох результатів:

Якщо заходи, передбачені процедурою санації виявилися ефективними, підприємство відновлює свою платоспроможність. Воно продовжує ефективно працювати й приностит прибуток. Про подальшу ліквідацію підприємства шляхом банкруцтва, через це (оскільки підприємство стає платоспроможним) мова вже не йде;

Якщо  заходи, передбачені процедурою санації виявилися неефективними, підприємство не відновлює свою платоспроможність. В цьому випадку  процедура банкротства продовжується далі.

    В системі заходів, що спрямовані на оздоровлення діяльності підприємства в ряді випадків застосовують реструктуризацію підприємства-  здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних,   правових, технічних  заходів,  спрямованих  на  реорганізацію  підприємства, зокрема  шляхом  його  поділу  з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи,  що не  підлягає  санації,  якщо  це  передбачено планом    санації,   на   зміну   форми   власності,   управління, організаційно-правової    форми,    що    сприятиме    фінансовому оздоровленню     підприємства,    збільшенню    обсягів    випуску конкурентоспроможної    продукції,     підвищенню     ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Так, перед реструктуризацією підприєства аналізують його организаційну структуру. Наприклад, на підприємстві є один прибутковий цех, де встановлене нове обладнання, працюють кваліфіковані працівники, виробляється продукція, що користується попитом. Інші цехи мають застаріле обладнання, на якому не можна виробляти конкурентоспроможну продукцію. Також в складі підприємства є збиткові об’єкти соціально-культурного призначення: дитячи садочки, бібліотека, клуб, база відпочинку тощо. Перший цих покриває збиткі останніх структурних підрозділів через це підприємство стає неплатоспроможним. Через реструктуризацію шляхом поділу підприємства майно прибуткових виробничих одиниць відходить до однієї юридичної особи; збиткових – до іншої. За рахунок цього заходу перша юридична особа підвищує     ефективність виробництва та здатно задовільняти вимоги кредиторів.

    

Щодо  боржника можуть  застосовуватися такі судові процедури банкрутства:   розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника;  ліквідація банкрута.

         Справи  про  банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.  Право  на  звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Справа  про  банкрутство порушується господарським судом за наявності двох умов:

Якщо  безспірні  вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;

Якщо ці вимоги не були задоволені  боржником  протягом  трьох  місяців  після встановленого  для  їх погашення строку.

     Заява  про  порушення  справи  про  банкрутство  подається боржником   або   кредитором   у   письмовій  формі,  підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою,  повноваження якої визначені    законодавством    або    установчими    документами), громадянином  -   суб'єктом   підприємницької   діяльності   (його представником) і повинна містити:

     найменування господарського суду, до якого подається заява;

     найменування (прізвище,  ім'я та по батькові) боржника,  його поштову адресу;

     найменування кредитора,  його поштову адресу, якщо кредитором є   юридична  особа,  якщо  кредитор  -  фізична  особа,  в  заяві зазначаються прізвище,  ім'я та по батькові,  а також  місце  його проживання;

     номер (код),  що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);

     виклад обставин,   які   підтверджують    неплатоспроможність боржника,  з  зазначенням суми боргових вимог кредиторів,  а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового  документа  про  списання коштів з банківського або кореспондентського  рахунку  боржника  та  дату   його   прийняття банківською установою боржника до виконання;

     перелік документів, що додаються до заяви.

     Заява    боржника   повинна   містити   також наступні відомості:

     суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у  розмірі, який не оспорюється боржником;

     розмір заборгованості  по  податках  і  зборах  (обов'язкових платежах);

     розмір заборгованості  по  відшкодуванню  шкоди,   заподіяної життю  та здоров'ю,  виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;

     відомості про  наявність  у  боржника  майна,  у  тому  числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

     найменування банків,   що  здійснюють  розрахунково-касове  і кредитне обслуговування боржника.

     До заяви боржника додаються:

     рішення власника  майна  (органу,  уповноваженого   управляти майном)  боржника  про звернення боржника до господарського суду з заявою,  крім  випадків,  передбачених  частиною  четвертою   цієї статті;

     бухгалтерський баланс  на  останню  звітну  дату,  підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

     перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням  його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

     протокол загальних  зборів  працівників  боржника,  на  якому обрано представника працівників боржника для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство;

     інші документи,  які підтверджують   неплатоспроможність боржника.

      Боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського  суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

     задоволення вимог одного або кількох  кредиторів  приведе  до неможливості  виконання  грошових  зобов'язань  боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

     орган боржника,  уповноважений   відповідно   до   установчих документів  або  законодавства  прийняти  рішення  про  ліквідацію боржника,  прийняв  рішення  про  звернення  в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

     при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

     в інших випадках, передбачених Законом.

 

Порушення провадження у справі про банкрутство

Суддя,  прийнявши   заяву   про   порушення   справи   про банкрутство,  не  пізніше  ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і  направляє  сторонам  та  державному  органу  з  питань банкрутства   ухвалу   про  порушення  провадження  у  справі  про банкрутство,  в якій вказується про прийняття заяви  до  розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника,  призначення розпорядника майна,  дату проведення підготовчого засідання  суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви  про  порушення  справи  про  банкрутство,  якщо   інше   не передбачено  Законом,  введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

     Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити   розпорядника   майна   неможливо,  розпорядник  майна призначається на підготовчому засіданні.

У підготовчому засіданні суддя  оцінює  подані  документи, заслуховує пояснення сторін,  розглядає обгрунтованість заперечень боржника.

З метою виявлення всіх кредиторів  та  осіб,  які  виявили бажання  взяти  участь  у  санації  боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу,  якою  зобов'язує  заявника  подати  до офіційних  друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення  про  порушення   справи   про   банкрутство.   Газетне оголошення  має містити повне найменування боржника,  його поштову адресу,    банківські    реквізити,    найменування    та   адресу господарського  суду,  номер  справи,  відомості  про розпорядника майна.

За  результатами  розгляду  заяви  кредитора  та  відзиву боржника  у  підготовчому  засіданні  виноситься  ухвала,  в  якій визначаються:

     розмір вимог  кредиторів,  які  подали  заяву  про  порушення справи про банкрутство;

     дата складення  розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який  має  бути  складений  та  поданий  до господарського суду на затвердження  не  пізніше  двох  місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

     дата попереднього  засідання  суду,  яке  має  відбутися   не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;

     дата скликання перших загальних зборів кредиторів,  які мають відбутися  не  пізніше  трьох  місяців  і  десяти  днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

     дата засідання  суду,  на  якому  буде  винесено  ухвалу  про санацію  боржника,  чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури,  чи припинення провадження у  справі  про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

     Господарський  суд  має  право  за  клопотанням сторін або учасників  провадження  у  справі  про  банкрутство  чи  за  своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Мораторій  на  задоволення  вимог   кредиторів   вводиться одночасно  з порушенням провадження у справі про банкрутство,  про що зазначається в ухвалі господарського суду.

     Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

     забороняється стягнення на підставі виконавчих документів таінших  документів,  за  якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

     не нараховуються неустойка (штраф,  пеня),  не застосовуються інші  санкції  за  невиконання  чи  неналежне  виконання  грошових зобов'язань  і  зобов'язань  щодо   сплати   податків   і   зборів (обов'язкових платежів).

Дія  мораторію  на   задоволення вимог кредиторів   не поширюється на виплату заробітної плати,  аліментів, відшкодування шкоди,  заподіяної  здоров'ю   та   життю   громадян,   авторської винагороди,  а  також  на  вимоги  кредиторів,  які  виникли після порушення провадження у справі.

     Стягнення грошових   коштів   за   вимогами   кредиторів   за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку.  Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.     Звернення стягнення на майно боржника за вимогами,  на які не поширюється   дія  мораторію,  здійснюється  виключно  за  ухвалою господарського суду,  в провадженні якого знаходиться  справа  про банкрутство боржника.

Дія  мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Попереднє  засідання  господарського  суду проводиться не пізніше трьох  місяців  після  проведення  підготовчого  засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до Закону.

У  попередньому  засіданні  господарський  суд  розглядає реєстр   вимог  кредиторів,  вимоги  кредиторів,  щодо  яких  були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

     За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій  зазначається  розмір  визнаних  судом вимог кредиторів,  які включаються розпорядником майна до реєстру  вимог  кредиторів,  та призначається дата проведення зборів кредиторів.

     Реєстр вимог  кредиторів  повинен  включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

      Ухвала є підставою  для  визначення  кількості  голосів,  які належать   кожному  кредитору  при  прийнятті  рішення  на  зборах (комітеті) кредиторів.

Протягом   десяти   днів   після   винесення   ухвали   за результатами    попереднього    засідання    господарського   суду розпорядник  майна  повідомляє  кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів  про  місце  і  час  проведення  зборів  кредиторів  та організовує їх проведення.

     Учасниками зборів  кредиторів  з правом вирішального голосу є кредитори,  вимоги яких включені до реєстру  вимог  кредиторів.  У зборах  можуть  брати  участь  представник працівників боржника та арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.

Збори  кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою  або  ініціативою   комітету   кредиторів   чи   інших кредиторів,  сума  вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог,  включених до реєстру вимог кредиторів,  або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

     Збори кредиторів  на  вимогу  комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником  майна, керуючим  санацією,  ліквідатором)  протягом  двох  тижнів  з  дня надходження письмової вимоги про їх скликання.    Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.

Кредитори,  у тому числі  і  органи  державної  податкової служби,   інші   державні   органи,  які  здійснюють  контроль  за правильністю  та  своєчасністю  справляння   податків   і   зборів (обов'язкових  платежів),  мають  на  зборах  кредиторів кількість голосів,  пропорційну сумі вимог кредиторів,  включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

     До   компетенції   зборів  кредиторів  належить  прийняття рішення про:

                вибори членів комітету кредиторів;

     визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його   повноважень,  дострокове  припинення  повноважень  комітету кредиторів або окремих його членів;

     інші питання, передбачені цим Законом.

    На час дії процедур банкрутства збори кредиторів  обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб. Рішення   про   створення  та  склад  комітету  кредиторів направляється до господарського суду.

     8. До  компетенції  комітету  кредиторів  належить  прийняття

рішення про:

     вибори голови комітету;

     скликання зборів кредиторів;

     підготовку та укладення мирової угоди;

     внесення  пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення  строку  процедур  розпорядження  майном  боржника   чи санації боржника;

     звернення  до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури  санації,  визнання  боржника  банкрутом   і   відкриття ліквідаційної   процедури,   припинення  повноважень  арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого  санацією,  ліквідатора),  надання  згоди  на  укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника,  щодо яких є заінтересованість;

     інші питання, передбачені Законом.

     Господарський  суд  за  клопотанням комітету кредиторів у строк,  що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до Закону, має право винести ухвалу про  проведення  санації   боржника   та   призначення   керуючого санацією.

     Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією  або інвесторів  цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

     Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника,  які містять план санації, можуть бути:

     реструктуризація підприємства;

     перепрофілювання виробництва;

     закриття нерентабельних виробництв;

     відстрочка та   (або)   розстрочка   платежів   або  прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

     ліквідація дебіторської заборгованості;

     продаж частини майна боржника;

     зобов'язання інвестора про погашення  боргу  (частини  боргу) боржника,  зокрема  шляхом  переведення  на  нього  боргу (частини боргу),  та  його  відповідальність  за невиконання взятих на себе зобов'язань;

     виконання зобов'язань  боржника  власником  майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

     продаж майна боржника як цілісного майнового  комплексу  (для недержавних підприємств);

     одержання кредиту  для  виплати вихідної допомоги працівникам боржника,  які  звільняються  згідно  з   планом   санації,   який відшкодовується в першу чергу

     звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі  реалізації  плану санації.  Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора,  а за  його  відсутності  -  за рахунок   реалізації   майна  боржника  або  за  рахунок  кредиту, одержаного для цієї мети;

     інші способи відновлення платоспроможності боржника.

 

7. Задоволення вимог кредиторів при ліквідації юридичних осіб

 

При визначенні осіб, яки мають отримати майно боржника-юридичної особи при її ліквідації закладено принцип черговості задоволення вимог кредиторів. Тобто всі кредитори розбити законом на черги. Спочатку задоволення з активів боржника отримують кредитори попередньої черги і лише коли немає таких кредиторів чи їх вимоги повністю задоволені, борги вправі отримати кредитор наступної черги.  Претензії кожного з кредиторів в межах однієї черги задовольняються пропорційно сумі їх вимог.

У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

У разі ліквідації юридичної особи шляхом банкрутства Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його  банкрутом” встановлює спеціальні норми щодо черговості задоволення вимог кредиторів. 

     1) у першу чергу задовольняються:

     а) вимоги, забезпечені заставою;

     б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

     в)  витрати  Фонду  гарантування  вкладів  фізичних  осіб, що пов'язані  з  набуттям ним прав кредитора щодо банку,  - у розмірі всієї  суми  відшкодування  за  вкладами  фізичних осіб;

     г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в  господарському  суді  та  роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

     витрати на оплату державного мита;

     витрати заявника  на  публікацію  оголошення  про   порушення справи про банкрутство;

     витрати на   публікацію   в   офіційних   друкованих  органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

     витрати на  публікацію  в  засобах  масової  інформації   про поновлення  провадження  у  справі  про  банкрутство  у  зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

     витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,  ліквідатора),  пов'язані  з  утриманням  і  збереженням майнових активів банкрута;

     витрати кредиторів   на   проведення   аудиту,   якщо   аудит проводився за рішенням господарського  суду за рахунок їх коштів;

     витрати на  оплату  праці  арбітражних керуючих (розпорядника майна,  керуючого санацією,  ліквідатора) в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом».

     Перелічені витрати   відшкодовуються  ліквідаційною  комісією після реалізації нею частини  ліквідаційної  маси,  якщо  інше  не передбачено ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом».

     2) у  другу  чергу  задовольняються  вимоги,  що  виникли  із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута  (за винятком   повернення   внесків   членів  трудового  колективу  до статутного фонду підприємства),  зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян,  шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку,  встановленому КМУ,  а  також  вимоги  громадян  -  довірителів  (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

     3) у  третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

     4) у четверту чергу  задовольняються  вимоги  кредиторів,  не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі  розпорядження  майном  боржника  чи  в процедурі санації боржника;

     5) у  п'яту  чергу  задовольняються  вимоги  щодо  повернення внесків   членів   трудового   колективу   до   статутного   фонду підприємства;

     6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

    Вимоги  кожної  наступної  черги  задовольняються  в  міру надходження на рахунок коштів від  продажу  майна  банкрута  після повного задоволення вимог попередньої черги. У  разі недостатності коштів,  одержаних від вимоги задовольняються   пропорційно  сумі  вимог,  що  належить  кожному кредиторові однієї черги.

    У  разі  відмови  кредитора  від  задоволення  визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора. Вимоги,  заявлені після закінчення  строку,  встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Вимоги,  не задоволені за недостатністю майна,  вважаються погашеними.

 У  разі  якщо  господарським  судом  винесено  ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута,  майно, що залишилося після задоволення   вимог   кредиторів,   передається   власникові   або уповноваженому   ним  органу,  а  майно  державних  підприємств  - відповідному органу приватизації для  наступного  продажу.  Кошти, одержані  від  продажу  цього  майна,  спрямовуються до Державного бюджету України.

Чинне законодавство України передбачає особливі правові засоби забезпечення вимог кредиторів. Зокрема ЗУ “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 литопада 2003 р.[238] встановлено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення. Та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

 

8. Призупинення діяльності юридичних осіб (Р.Б.Шишка)

 

Крім припинення діяльності юридичної особи слід вирізняти призупининення її діяльності. Воно може здійснюватися у добровільному та примусовому порядку. Перше здійснюється волевиявленням засновника в разі виникнення загрози такій діяльності та внескам чи економічній неефективності. Так суб’єкти підприємництва, що надають послуги відпочиваючим влітку у встановленому порядку призупиняють свою діяльність в інші періоди.

Практика та чинне законодавство України використовує також інститут призупинення діяльності юридичних осіб – період часу  на який в силу рішення власника юридичної особи, уповноваженого державного органу чи суду юридична особа повністю чи частково призупиняє свою діяльність.

Призупинення діяльності юридичних осіб може бути спричинене особливістю та специфікою їх діяльності. Наприклад суб’єкти підприємницької діяльності, що спеціалізуються на обслуговуванні відпочиваючих літом призупиняють свою діяльність в осінньо-зимовий період.

Примусове призупинення діяльності здійснюється здебільше з мотивів необхідності приведення діяльності юридичної особи та умов її здійснення до вимог чинного законодавства.   Воно може відбутися на підставі мотивованої поставнови контрольних органів зу зв’язку із виявленими порушення чинного законодавства та неможливості до їх усунення відновити таку діяльність. Це може мати місце в разі порушення екологічного законодавства, зокрема при перевищенні встановлених норм викидів шкідливих речовин.

Призупинення діяльності може відбутися на підставі розпорядження державних органів чи органів місцевого самоврядування. Так на підставі

 

Контрольні питання:

Момент припинення юридичної особи.

Види ліквідації юридичної особи.

Реорганізація юридичної особи та її способи.

Повне та сингулярне правонаступництво при реорганізації.

Порядо перетворення юридичної особи.

Підстави для припинення юридичної особи.

Банкрутство юридичної особи та його види.

Підстави для банкрутства юридичної особи.

Способи запобігання  банкрутству юридичної особи.

Наслідки банкрутства юридичної особи.

Задоволенявимог кредиторів при ліквідації юридичних осіб.

Задоволенявимог кредиторів при банкрутстві юридичних осіб.