Лекція 12. Індивідуалізація юридичних осіб. (Мічурін Є.О.)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

     

План:

Поняття індивідуалізації юридичних осіб та її правове значення.

Найменування юридичної особи (фірма).

Місцезнаходження юридичної особи.

Рахунки юридичної особи.

Печатка юридичної особи.

Індивідуальні ознаки комерційних осіб.

 

Нормативні акти: Конституція України;  ЦКУ; ГКУ, ЦК УРСР; ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; ЗУ “Про підприємства”; ЗУ “Про господарські товариства”; ЗУ “Про підприємництво”; ЗУ “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”; (ВВР), 2003, N 31-32, ст.263 ); Про затвердження зразків та описів печатки, бланка і вивіски національного закладу (установи) Постанова КМУ від 22 травня 2004 р. №655 //УК.-2004.- №101: Орієнтир, № 21’2004, Інструкція №3 “Про відкриття, використання і закриття банками рахунків у національній та іноземній валютах”, Затв. Постановою Правління НБУ від 12  листопада 2003р. №492, Цивільний кодекс України: Коментар.-Х: ТОВ “Одіссей”, 2003. -856с. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. –К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. Ч.1. - 692с.

Література:  Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический центр. 331 с., Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник Університету внутрішніх справ. - № 3-4. – 1998 . – с. 266-272; Шишка Р.Б. и др. Предпринимательское право Украины: Учебник /Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков, и др./Под. общ. ред к.ю.н.Р.Б.Шишки. Х., Эспада. 2001.,   

Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.; Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.: Спарк. – 1994, 335 с; Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с., Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб.  - К., Юрінком Інтер, - Кн.1 2004, 736с.

Ключова термінологія: юридична особа, індивідуалізація юридичної особи, організаційно-правова форма.

 

1.Поняття індивідуалізації юридичних осіб та її правове значення (Р.Б.Шишка)

 

Як ми вияснили на попередній лекції законодавець надав юридичним особа універсальної правоздатності, що повинно вплинути на її дієздатність  і надає нового забарвлення індивідуалізації юридичної особи. Під індивідуалізацією юридичної особи слід розуміти наявність таких специфічних ознак та порядок їх надання, які слугують  виособленні участі даної юридичної особи у цивільних відносинах і цивільному обороті від інших юридичних осіб.

 На відміну від індивідуалізації фізичної особи у юридичної особи не може бути ознак природного походження, а всі його ознаки правового та соціального походження. До таких  ознак відноситяся:

розпізнавальні ознаки (власне найменування, фірма для підприємницьких юридичних осіб);

територіальні (місцезнаходження юридичної особи);

соціальні (ділова , репутація,);

публічні (реєстраційний код  у ЄДРОПУ, ідентифікаційний код платника податку,  код статистичної звітності);

комунікаційні (адреса, доменне ім’я, електронний підпис керівника, електронна адреса, поштова скринька[224]);

майнові (номер рахунку в комерційному банку, володілець акцій чи інших цінних паперів, місце знаходження нерухомого майна тощо);

інтегровані. Це стосується насамперед штрихкодування[225] чи цифрового кодування. При його зчитуванні та розпізнання зацікавлений суб’єкт має змогу отримати повну інформацію про діяльність, індивідуалізацію певного суб’єкта. До таких відносяться й сайти фізичних та юридичних осіб в Інтернет, що дають не тільки повне уявлення про індивідуалізацію юридичної особи але і її спеціалізацію, персоналії, здобутки тощо. З розвитком нових інформаційних технологій такий напрям індивідуалізації є досить перспективним. Проте він мало врегульований позитивним правом, що спричиняє низку проблем ідентифікації при електронній торгівлі та отриманні інформації.

          Як суб’єкт підприємницької діяльності юридична особа може мати й такі індивідуальні ознаки як фірмове найменування, товарний знак, місце походження товару тощо.

Одні із зазначених ознак мають правове значення для виникнення здійснення та припинення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, інші – ні. Індивідуалізація юридичної особи  може окреслювати коло її прав та обов’язків, місце і органи їх здійснення. Так місцем виконання зобов’язання відповідно до ч.4 ст. 532 ЦКУ виконання грошових зобов’язань проводиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. За іншими зобов’язаннями їх виконання також проводиться зап місцем проживання (місцезнаходженням боржника

 Значення індивідуальних ознак юридичної особи полягає у наступному:

вони набуваються  юридичною особою у процесі її створення і легалізації і відрізняють її з поміж інших юридичних осіб та їх засновників. 

визначають індивідуальне правове становище цієї юридичної

зумовлять участь у певних правовідносинах приватного характеру;

мають розрізняльну здатність;

підлягають охороні та правовому захисту у разі їх порушення. 

Таким чином під індивідуалізацією юридичної особи є притаманні конкретній юридичній особі особисті ідентифікаційні ознаки, які відрізняють її з поміж інших  осіб і мають правове значення, персоніфікують правовідносини або зумовлюють певні суб’єктивні права і юридичні обов’язки, підлягають охороні  та захисту у встановленому законом порядку.

Ці засоби можуть бути необхідними і факультативними. Необхідними є такі, що вимагаються чинним законодавством  для даного виду правовідносин.  Так комерційна юридична особа може й не мати товарного знаку чи знаку обслуговування, але вона обов’язково вовинна мати своє найменування, розрахунковий рахунок, статистичні коди. 

Значення індивідуалізації фізичної особи може бути визначено імперативно – дані права не можуть бути здійснені до тих пір, поки  юридична особа не  сповістить свою ідентифікаційну ознаку, а може мати диспозитивний характер і визначатись на вимогу  іншого учасника цивільних правовідносин, чи персоніфікуватися самим володільцем індивідуалізації. Юридична особа в основному здійснює  безготівкові розрахунки, що неможливо зробити без  розрахункового рахунку.  

 

2. Найменування юридичної особи

 

Згідно із ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Ця вимога закону не означає, що у найменуванні юридичної особи крім указівки на організаційно-правову форму й назви не може міститися іншої інформації. Нерідко зустрічається, й це не суперечить закону, що у найменуванні юридичної особи також вказують вид, основний рід діяльності організації тощо.  Наприклад, засновники не обмежуються  тим, що називають юридичну особу “Товариство з обмеженою відповідальністю “Спайк”, а вказують “Мале науково-виробниче підприємство товариство з обмеженою відповідальністю “Спайк”. Отже, крім обов’язкової вказівки на організаційно-правову форму юридичної особи, що має вказуватись в її найменуванні обов’язково, також факультативно можуть вміщуватись вказівки на вид, основний рід діяльності тощо. 

Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності тощо[226]. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. У разі зміни свого найменування юридична особа крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Ст. 2 ЗУ “Про підприємництво” встановлював, що у найменуванні суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи забороняється використання повних або скорочених найменувань    органів    державної   влади,   органів   місцевого самоврядування   та   похідних   від   цих  найменувань,  а  також найменувань, тотожних найменуванню іншого суб'єкта підприємницької діяльності  -  юридичної особи чи об'єднання громадян, внесених до відповідних  реєстрів.

Юридична особа   може   мати,   крім   повного   найменування, скорочене найменування. Наприклад, скорочене найменування приватного виробничо-торгівельного підприємства «Спецстроймеханізація»  може звучати як ПВТП «ССМ». Про це, у разі застосування такого найменування, повинно бути вказано в установчих документах.

Підприємницькі товариства як один з засобів індивідуалізації у комерційному обігу можуть мати фірмове найменування. Це досить поширено у світовій практиці й ця “фірма” дозволяє легко впізнавати й індивідуалізувати юридичну особу серед інших учасників цивільного обігу в процесі її діяльності.

Щодо необхідності найменування юридичної особи, слід навести думку класика цивілістиці Г.Ф.Шершеневича, який говорив про наступне. Найменування підприємства має своїй ціллю індивідуалізувати підприємство подібно до того, як ім’я та прізвище індивідуалізує людину.[227] Дійсно, найменування юридичної особи дозволяє виділити її серед ряду інших юридичних осіб, індивідуалізує її. Але, незважаючи на яскравість та показовість прикладу з ім’ям людини та найменуванням юридичної особи, повну аналогію допускати тут вряд чи можна. Адже зустрічаються різні люди з однаковими прізвищами – однофамільці. На відміну від цього щодо юридичних осіб у  п. 5. ст. 90 Цивільного кодексу України прямо зазначено, що юридична особа не має права використовувати  найменування іншої юридичної особи. Логіка законодавця щодо цього обумовлюється наступним. По-перше, випадково надані однакові найменування можуть мимоволі вводити у оману контрагентів; по-друге – використовуватись фірмами-двійниками для недобросовісної конкуренції. Порушення вимог щодо найменування юридичної особи передбачає можливість відповідного цивільно-правового захисту. Зокрема, можна вимагати припинення подальшого незаконного використання чужого найменування та стягнення усіх спричинених цим збитків.

Юридичним особам може бути присвоєне спеціальне ім’я захисника Вітчизни чи видатного діяча науки, культури, історичних постатей. На даний час Міністерством юстиції України ведеться розробка законопроекта з урегулювання відносин що виникають при присвоєнні таких імен. Пропонується утворити міжвідомчу комісію, що досліджуватиме  історичний, культурний та інші аспекти, пов’язані з іменем, а також готувати висновки щодо доцільності чи недоцільності  його присвоєння. Як свідчить практика такі імена відображають заслуги певних історичних особистостей в державотворенні (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого[228]), самоусвідомленні як нації та створення культурної спадщини (Київський національний університет України імені Тараса Шевченко), засновників (Харківський національний університет ім. Каразіна) тощо.

Останнім часом до індивідуальних ознак юридичної особи відноситься й бренд – скорочена назва здебільше суб’єкта  підприємницької діяльності. При тому бренд може зберігатися навіть в разі припинення юридичної особи. Наприклад, при злитті авіакомпаній KLM  R.FRANSE  вони зберегли свої бренди. Вони захищаються у встановленому порядку. Так Антимонопольний комітет України  при розгляді заяви KLM  щодо недобросовісної конкуренції з боку ПП “КЛМ – Туристична Компанія” (м. Київ) визнав що такі дії суперечать чесним звичаям у підприємництві і порушують конкурентне законодавство[229].

Звичаї ділового обігу й принцип співробітництва учасників цивільних правовідносин дозволяють казати про необхідність повідомлення про зміну найменування юридичної особи її партнерів, учасників договірних відносин, потенційних покупців тощо. Прикладом здійснення цієї концепції є нещодавня зміна фірмою “ВАSF” свого найменування на “EMTEC”, про що споживачів повідомили через рекламні телевізійні ролики й інші засоби комунікації.

Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб” з метою охорони найменування ще не зареєстрованої юридичної особи започаткував інститут резервування найменування юридичної особи. Засновник юридичної особи має право зарезервувати  найменування юридичної особи строком на два місяці; а для відкритих акціонерних товариств - строком на дев’ять місяців.

 

3.Місцезнаходження юридичної особи

 

Ст. 93 ЦК України встановлює, що місце  знаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.  Це принципове зміна позиції законодавця у порівнянні із ЦК УРСР за яким місцезнаходження юридичної особи визначалось за місцем знаходження її постійно дійчого органу.  При визначенні місцязнаходження юридичної особи слід мати на увазі два моменти. Перший полягає у тому, що місцезнаходження і місце здійснення основної діяльності може не співпадати, що характерно для  малих та дрібних  підприємств. В такому разі воно має значення для вс становлення місцязнаходження відповідальних осіб. Другий момент – формалізація місцезнаходження юридичної особи, що є умовою її реєстрації. Тому не випадково згідно ч.2 ст.93 ЦКУ місцезнаходження  юридичної  особи  зазначається  в  її установчих документах.

Важливо відмітити, що ст. 93 ЦК України чітко визначила тотожність місця знаходження і місця державної реєстрації юридичної особи. Адже з часом в практичній діяльності суб’єктів підприємництва стала з’являтись порочна практика, коли “юридична адреса”, яка співпадала з місцем державної реєстрації була однією, а “фактичне місцезнаходження”, де розташовувався постійно діючий орган організації було іншим. Підкреслюємо, що закон прямо вимагає, щоб місце  знаходження юридичної особи було тотожнім з місцем її державної реєстрації. При зміні місцезнаходження, має бути змінено й “юридична адреса”, через внесення змін до установчих документів й їх державну реєстрацію.  

Введений нещодавно Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних  осіб – підприємців” детальніше розкриває позицію законодавця щодо місцезнаходження юридичної особи. Змінено підхід до визначення місцезнаходження юридичної особи попри те, що було у Постанові КМУ № 740/98. Нагадаємо, що нею було встановлено, що місцезнаходженням суб'єкта  підприємницької  діяльності  - юридичної  особи  на   дату   державної   реєстрації   визначалось за місцезнаходженням  (місце  проживанням)  одного  із  засновників або місцезнаходження за іншою адресою,  яка підтверджується договором, що  передбачає  передачу  засновнику  у власність або користування приміщення,  частини приміщення.  Таким чином реєстрація юридичної особи була прив’язана до місця проживання фізичної особи засновника, чи знаходження офісу, що надає стабільності відносинам і віднайти такі юридичні особи, або їх “сліди”. Відповідно до п.5 ч.1 ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходженням юридичної особи визначено місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності – місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв’язок з юридичною особою. 

У разі  зміни  свого місцезнаходження суб'єкт підприємницької діяльності має  повідомити  про  це  орган державної реєстрації.

 

4. Рахунки юридичної особи (Р.Б.Шишка)

 

Відповідно до ст. 333 Господарського Кодексу України фінанси суб’єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів. Така діяльність включає у сеье грошове та фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування. Не менш важливе значення грошової діяльності і для юридичних осіб публічного права. кругообігом коштів. Така діяльність включає у сеье грошове та фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування. Не менш важливе значення грошової діяльності і для юридичних осіб публічного права. кругообігом коштів. Така діяльність включає у себе грошове та фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування. Не менш важливе значення грошової діяльності і для юридичних осіб публічного права.

Для зачислення коштів від своєї діяльності чи з бюджетного фінансування  та дійснення розрахунків із своїми кредиторами юридичним особам у встановленому чинним законодавством відкриваються рахунки. Правове регулювання порядку відкриття банківських рахунків здійснюється спеціальнитм законодавством і зоврема Інструкцією №3 “Про відкриття, використання і закриття банками рахунків у національній та іноземній валютах”, Затв. Постановою Правління НБУ від 12  листопада 2003р. №492[230]. Воно стосується правовідносин при відкритті клієнтами банків поточних, депозитних (вкладних) рахунків в національній і іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків в національній валюті України.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам всіх форм та видів власності, а також їх відокремленим підрозділам  для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій.. Для тих юридичних осіб, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність відкриваються валютні рахунки. Депозитні рахунки юридичним особам та їх відокремленим структурним підроозділам відкриваються на підставі депозитного договору. Кошти на цей рахунок  зараховуються з поточного рахунку на певний строк і після його закінчення повертаються на поточний рахунок.

Порядок відкриття кожен із зазначених  рахунків чітко врегульовано чинним  цивільним (Глава 71 ЦКУ) і особливо банківським законодавством. Відповідно до ст. 342 ГКУ рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи у будь якому банку на території України за згодою сторін. При тому суб’єктам господарювання які мають самостійний баланс рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги,  для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), а також інших розрахунків, пов’язаних із фінансовим забезпеченням їх діяльності. Комерційні  особи можуть відкривати рахунки для зберігання грошових коштів та здійснення інших грошових операцій, які не заборонені чинним законодавством.

 Для відкриття поточних і поточних бюджетних рахунків юридичної особи банку необхідно подати такі документи:

а) заяву на відкриття рахунку, встановленої форми, яке підписується керівником і головним бухгалтером підприємства, а за його відсутності лише керівником юридичної особи;

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію, а для бюджетних організацій замість  копії свідоцтва – копію справки про внесення в ЄДРПОУ. Копії повинні бути нотаріально завіреними;

в) копію нотаріально  посвідченого статуту чи іншого засновницького документу. Юридичні особи публічного права, що діють на підстапві закону статути та інші завновницькі документи не подають.

г) копію документу, що посвідчує взяття на податковий облік, яка посвідчена відповідним податковим органом, нотаріусом та уповноваженим працівником банку;

д) карточку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи завновницьких документів юридичної особи надано право розпоряджатися рахунком і ставити підписи на розрахункових документах. Ці підписи також завіряються нотаріально або вищеуповноваженм органом. В карточці повинен бути чіткий зразок  відбитка печатки юридичної особи;

є) справку про реєстрацію в Органах пенсійного забезпечення України.

Для відкриття поточного рахунку структурному підрозділу юридичної особи подаються такі документи:

а) заява про відкриття такого рахінку встановленого зразку, яка підписується у такому ж порядку що і вищезазначена;

б) копія справки про внесення обособленого структурного підрозділу в  ЄДРПОУ. Така справка посвідчується органом який її видав та нотаріусом;

в) копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

г) копія належним чином оформленого положення про структурний підрозділ, який повинен бути посвідчений керівником юридичної особи та нотаріусом;

д) карточку із відбитком печатки та зразками підписів посадових осіб структурного підрозділу юридичної особи, яким відповідно до чинного законодавства чи завновницьких документів юридичної особи надано право розпоряджатися рахунком і ставити підписи на розрахункових документах. Ці підписи також завіряються нотаріально або вищеуповноваженм органом.

ж) клопотання підприємства чи відповідного органу про відкриття поточного рахунку із вказівкою місцязнаходження юридичної особи, його ідентифікаційного номера, номера основного поточного рахунку та банку в якому він відкритий, а також податкового органа, в якому юридична особа знаходиться на обліку;

є) справка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

 Валютний  рахунок    слугує для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності і відкриваються експортерам, імпортерам і банкам, які вступають у правовідносини, пов’язані із рухом товаророзпорядчих документів та операційним оформленням платежів.

 

5.Печатка юридичної особи

 

Печатка юридичної особи є одним з засобів її індивідуалізації. Печатка юридичної особи також відіграє помітну роль у документообігу, оскільки її існування на документі підтверджує, що він був емітований цією організацією. Зазвичай в документообігу необхідним, крім печатки юридичної особи, є підпис тієї особи, що діє (за законом, статутними документами чи довіреністю) від імені організації. 

Слід підкреслити, що виділяються два види печаток: гербові які видаються особам публічного права та державним підприємствам і установам та номерні, що видаються юридичним особам приватного права. Деякі юридичні особи (брокерські контори) можуть мати декілька печаток. Крім печаток юридична особа має штемпелі, які в принципі теж індивідуалізують її і містять основні реквізити юридичної особи, наприклад кутовий штемпель. Окремі штемпелі мають підрозділи юридичної особи, особливо відокремлені: філії та представництва. Крім того розрізняють персональні печатки для представників юридичної особи, наприклад лікарські для посвідчення виданих лікарем справок та рецептів. Практикується також штемпелі інших підрозділів: відділу кадрів, бухгалтерії. Як правило вони призначені для тих з них, які найбільше працюють з документацією та видають її своїм та іншим особам.

Наявність печатки у кожної юридичної особи все ж є необхідним. Адже оформлення будь-якого документу з її участю потребує необхідність поставлення на ньому відбитку печатки.  Так, відповідно до Закону України “Про податок на додаткову вартість”, суб'єкти підприємницької діяльності реєструються  платниками податку на додаткову вартість і мають  право на виписку податкової накладної. За вимогою  покупця платник податку на додаткову вартість  зобов'язаний виписати і видати йому на руки податкову накладну, яка згідно з Указом Президента України “Про деякі зміни в оподатковуванні” від 07.08.98 р. № 857/98 повинна бути підписана особою, що здійснює продаж товарів (робіт, послуг), а також скріплена печаткою.  Податкова накладна, не скріплена печаткою, вважається недійсною. Печатка юридичної особи необхідна при відкритті рахунку в банку, оскільки має проставлятись на формах відповідних документів; при оформленні трудових книжок працівникам; при укладенні письмових договорів тощо.

Відповідно до Додатку №2 “Опис печатки національного закладу (установи)” положення Про затвердження зразків та описів печатки, бланка і вивіски національного закладу (установи) Постанова КМУ від 22 травня 2004 р. № 655 печатка національного закладу (установи) має форму кола діаметром 45 міліметрів, край печатки обрамований подвійним бортиком. У центрі – зображення малого Державного Герба України (тризуба) завширшки 11 міліметрів, заввишки 15 міліметрів, обрамоване колом діаметром 24 міліметрів.

На полі між зовнішнім обрамленням і обрамленням малого Державного Герба України (тризуба) зліва направо по колу одним або двома рядками центровим способом розміщується повне найменування центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить національний заклад (установа), найменування національного закладу (установи) та ідентифікаційний код. Напис повного найменування центрального органу виконавчої влади виконується шрифтом рубленої гарнітури, кеглем 10 прописним. Так же виконується ц напис найменування національного закладу (установи).

Для виготовлення  печаток і штампів необхідно одержати відповідний дозвіл для оформлення замовлення на їх виготовлення. Такі дозволи видаються підприємствам відповідно до Інструкції “Про порядок видачі міністерствам і іншим центральним органам  виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням і громадянам  дозволів на право відкриття і функціонування  штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів”, затвердженої наказом МВС України від 11.01.99 р. № 17 (далі - Інструкції).

Документи, що  необхідно представити від імені юридичної особи у міські (районні) органи внутрішніх справ для одержання зазначеного дозволу такі:

         - заява, де вказують: кількість печаток і штампів, що передбачається виготовити; чи вперше ні виготовляються печатки і штампи (при виготовленні печаток не уперше відзначається причина їх виготовлення); місцезнаходження (юридична адреса) підприємства; особа, відповідальна за одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів, її прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані керівника чи уповноваженої ним особи, що подає клопотання в орган внутрішніх справ. До заяви додається квитанція про перерахування на рахунок органів внутрішніх справ плати за видачу дозволу.

Суб'єкти підприємницької діяльності недержавної форми власності до заяви також додають:

а) нотаріально завірену копію свідчення про державну реєстрацію;

б) зразки (ескізи) печаток, штампів - у двох екземплярах, затверджені керівником (власником);

в) доручення на ім'я відповідальної за одержання дозволу особи (у випадку її призначення).     

Забороняється вимагати документи, не передбачені Інструкцією.

При виготовленні ескізу печатки необхідно врахувати, що:

а) на всіх печатках підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва вказується їх код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

б) на печатках і штампах, виготовлених замість загублених (викрадених), у відбитку обов'язково повинна бути буква "Д" (дублікат);

в) ескізи повинні бути виконані чітко і розбірливо, без виправлень.

Протягом п'яти робочих днів із дня одержання вищевказаних документів орган внутрішніх справ зобов'язаний видати підприємству дозвіл на оформлення замовлення на виготовлення печаток і штампів чи письмове відмовлення з указівкою причин, обумовлених законодавством України.

Для одержання дозволу необхідно мати оригінал свідоцтва про державну реєстрацію, на оборотної стороні якого ставиться штамп із указівкою кількості печаток і штампів, що завіряється підписом працівника служби дозвільної системи і скріплюється печаткою з відбитком “Дозвільна система”. Після цього свідоцтво повертається. Аналогічним образом завіряється і кожен екземпляр ескізів печаток і штампів. Якщо підприємство було перейменовано або чи печатку штамп спрацювалися, оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів здійснюється на загальних підставах.

У випадку крадіжки, утрати печаток чи штампів громадяни зобов'язані ужити заходів для їхнього розшуку, а також негайно повідомити  про це органи внутрішніх справ. У такому випадку дозвіл на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів замість викрадених, загублених видається на загальних підставах після подачі заяви про крадіжку, утрату, а також після опублікування в пресі повідомлення про недійсність викрадених, загублених печаток і штампів.

Штемпельно-граверні майстерні   та   дільниці  приймають  від міністерств  та  інших  центральних  органів   виконавчої   влади, підприємств,   установ,   організацій,   господарських  об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності  та  громадян  замовлення  на виготовлення печаток, у тому числі із зображенням Державного Герба України,  простих  трикутних  печаток,   металевих   печаток   дляпосвідчень,  спеціальних  перепусток,  металевих гербових печаток, кутових  (бланкових)  штампів,   а   також   штампів   "Сплачено", "Погашено",  "Депоновано"  та  інших,  із зазначенням в печатках і штампах назв міністерств та інших центральних  органів  виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів   підприємницької   діяльності   та   громадян,    якими засвідчуються  документи,  з  обов'язковим  додаванням до листів і заяв зразків (ескізів)  печаток  і  штампів  та  дозволів  органів внутрішніх справ на їх виготовлення. Ескізи слід виконати чітко та розбірливо, примірники з виправленнями в роботу не приймаються.

Всі інші штампи та вироби: пломбіратори, факсиміле, штемпелі, бракерувальні штампи і тавра,  металеві печатки  для  опечатування шаф, штампи бірок на продукцію із зазначенням відправника вантажу, штампи для  вхідної  та  вихідної  пошти,  інвентарні  штампи  для бібліотек  тощо  виготовляються  штемпельно-граверними майстернями (дільницями)  без   дозволів   органів   внутрішніх   справ,   але обов'язково за клопотаннями,  підписаними керівниками підприємств, установ і організацій, для яких призначаються ці вироби.

Виготовлені печатки і штампи видають замовникам після пред'явлення ними паспортів і доручень, що при одержанні замовлення засвідчується виготовленою печаткою.

Не одержані замовником печатки і штампи зберігаються впродовж трьох місяців  від  дня  виготовлення,  після  чого  знищуються  в установленому порядку за присутності працівника органів внутрішніх справ.  Про знищення   не  одержаних  замовником  печаток  і  штампів надсилається повідомлення в орган  внутрішніх  справ,  який  видав дозвіл на їх виготовлення, і замовникові.

 

6.Індивідуальні ознаки комерційних юридичних осіб

 

Комерційні юридичні особи поряд із загальними  індивідуалізуючи ми ознаками можуть мати тдодаткові. До них відносяться:

1.Виробнича марка дозволяє виділити продукцію юридичної особи серед іншої. Ця марка вміщує найменування юридичної особи, назву виробу, вказівку на державний стандарт, сорт, посилання на технічні умови тощо. Вимоги до маркування товарів при їх поставці витікають із звичаїв ділового обігу, законодавства, діючих стандартів, правил, договірних умов.

Знаки для товарів і послуг – це позначення,  за  яким  товари  і  послуги  одних  осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Об'єктом  знака  можуть  бути  словесні,   зображувальні, об'ємні  та  інші  позначення  або  їх  комбінації,  виконані    у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Слід відмітити таке. Судова практика виходить з того, що не можна казати про подібність товарних знаків, якщо немає однорідності товарів і послуг, що надаються, при позначені цими знаками. За такий ситуації нібито немає конкуренції. На підставі цього господарський суд м. Києва вважав твердження позивача, ТОВ “АЛЛО” про те, що товарні знаки позивача та відповідача, ТОВ “Голден телеком”, є подібними до ступеню змішування, не обґрунтованими.[231] На момент написання книги вище вказане рішення Господарського суду м. Києва оскаржується в порядку апеляції.  

З теоретичної точки зору не зовсім вірним є твердження, що немає однорідності товарів і послуг, позначених товарним знаком, немає й конкуренції. За вказаній логіки вповні могла б скластися така гіпотетична ситуація. Є два подібних товарних знака. Одним позначаються продукти споживання, яким довіряє споживач. Реєструється подібний товарний знак, яким позначається побутова техніка невисокої якості. Це можна було б використовувати при недобросовісній конкуренції. Споживач, що купив телевізор невисокої якості, вряд чи захоче набути продукти харчування, позначені подібним знаком.

Щодо охорони прав на товарні знаки, в Україні існує така ситуація. Право власності на знак  засвідчується  свідоцтвом.  Строк дії  свідоцтва  становить  10  років  від  дати  подання заявки до Держпатенту   і   продовжується   за  клопотанням  власника свідоцтва,  поданим протягом останнього року дії свідоцтва, щоразу на   10   років. Власник свідоцтва може  передавати  на  підставі  договору право власності на знак будь-якій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва.    Передача права власності на знак не допускається,  якщо  вона може стати причиною введення  в  оману  споживача  щодо  товару  і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.   Власник свідоцтва має право дати  будь-якій  особі  дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на  підставі  ліцензійного договору.    Ліцензійний договір повинен містити умову про те,  що  якість товарів  і  послуг,  виготовлених  чи  наданих   за    ліцензійним договором, не буде нижчою від якості  товарів  і  послуг  власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням  цієї умови.

Знаки для товарів і послуг користуються правовою охороною і у разі порушень захищаються. Це забезпечується законами України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”.

Фірма (комерційне найменування). Право на  комерціцйне  найменування  врегульоване главою 43 ЦКУ і деталізоване у інших законах.  Так фірмове найменування підприємства, в якому за змістом  ст. 9  ЗУ  "Про  підприємства в Україні" визначаються вид, організаційна форма підприємства та інші ознаки,  що  його  індивідуалізують,  тобто  відрізняють  від іншого підприємства, виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до   статті  4  ЗУ  "Про  захист  від недобросовісної  конкуренції"  неправомірним  є  використання  без дозволу уповноваженої на те особи фірмового найменування,  що може призвести  до  змішування  з  діяльністю   іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.

        З введенням у дію нового ЦКУ виникне необхідність усунути з ринку суб’єктів господарювання, назви яких співпадають. Наприклад у Харкові зареєстровано і діють чотири кафе з назвою “Mon ami”, що призводить до неможливості їх розрізняти.

Державна реєстрація фірмового найменування здійснюється шляхом включення його до Державного реєстру. Отже, реєстрація фірмового найменування  невідривно пов’язана з державною реєстрацією юридичної особи.

Закони України  "Про  обмеження  монополізму  та  недопущення недобросовісної конкуренції    у    підприємницькій    діяльності"  та  "Про  захист  від  недобросовісної  конкуренції"  не  ставлять  настання передбачених законодавством наслідків неправомірного використання чужих позначень у залежність від  наявності  вини підприємця та заподіяних такими діями збитків власнику фірмового найменування. Отже, фірмове найменування не може використовуватись без дозволу власника, навіть якщо такими діями не спричиняються збитки.  Слід зазначити, що за ранніх радянських часів діяло Положення про фірму,  затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 22.06.1927 р.

Суб'єкт господарювання,    фірмове    найменування     якого зареєстровано  в  установленому порядку,  має виключне право його використання. Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене фірмове   найменування,   якщо  воно  використовується  юридичною особою.

Застосування подібного   найменування   або    оригінального розташування  літер,  яке може створити в учасників господарських відносин  враження,  що  позначається  фірма,  яка  фактично   не належить  даному  суб'єкту господарювання,  визнається порушенням права на фірмове найменування.  Особа, яка   використовує   чуже    зареєстроване    фірмове найменування,  на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

В цивільному обігу також виникає необхідність індивідуалізувати такі ознаки як найменування місця походження товарів, найменування держави походження тощо. Адже зазвичай на ринку більш цінувались завдяки своїм визначальним якостям, важливим з точки зору споживання, наприклад, вина, що виготовлені не в будь-якому місті України, а саме Кримські вина; не аудіо чи відеотехніка, що вироблена за ліцензією японської фірми, а саме техніка виробництва Японії тощо.  

Останнім часом серед індивідуальних ознак вказують й бренд – послідовний набір функціональних, емоційних і самовиразних обіцянок цільовому споживачеві, які є унікальними, значимими і важко імітованими[232]. Бренд є композицією трьох складових: фізичних (вигляд, запах, звук), раціональних (що містить у собі та як сконструйований), емоційних (які настрої викликає чи які психологічні почуття виникають при користуванні ним. Розрідняють бренд комерційних юридичних осіб та бренд об’єднань громадян, зокрема політичних партій.

До індивідуальних ознак юридичної особи відноситься її статистичний код, код платника податку, реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі.

Чинним законодавством врегульовані зовнішні атрибути державних юридичних осіб. Так згаданою вище поставновою Додатку №4 “Опис бланка національного закладу (установи)” положення Про затвердження зразків та описів печатки, бланка і вивіски національного закладу (установи) Постанова КМУ від 22 травня 2004 р. № 655 встановлено, що бланк виготовляється на аркуші форматом А4, посередині бланка розміщується зображення малого Державного Герба України завширшки 12 мм. Та заввишки 17 мм. під яким центровим способом розміщується надпис “Україна”, нижче – повне найменування центрального органу виконавчої влади, до сфери якої належить національний заклад та найменування національного закладу. Відповідно додатком 6 встановлені вимоги до вивіски національного закладу. Вона повинна мати форму прямокутника розміром 700мм. на 500 мм.  На полі вивіски посередині вгорі розміщується зображення малого Державного Герба України завширшки 80 мм. та заввишки 115 мм під яким центровим способом  - напис “Україна”, нижче – повне найменування центрального органу виконавчої влади, до сфери якої належить національний заклад та найменування національного закладу.

 

Контрольні питання:

Поняття та значення індивідуалізації юридичної особи.

Теоретичні засади індивідуалізації юридичної особи.

Види індивідуалізації юридичних осіб.

Місцезнаходження юридичної особи.

Найменування юридичної особи.

Печатки та штампи юридичної особи.

Ідентифікаційний номер юридичної особи.

Види рахунків юридичної особи та порядок їх відкриття.

Фірма (комерційне найменування).

Особливості індивідуалізації комерційних юридичних осіб.

Особливості індивідуалізації національний заклад.