§ 3. Відповідальність сторін та припинення договору комерційної концесії : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Відповідальність сторін та припинення договору комерційної концесії

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Відповідальність за договором комерційної концесії. Щодо відпові­дальності сторін за договором комерційної концесії, то вона настає незалежно від вини, а саме за правилами відповідальності за зобов'язанням при здійсненні під­приємницької діяльності.

Проте комерційна концесія припускає, що виключні права, які передаються, використовуються, як правило, з метою розширення збуту товару, виконання ро­біт або надання послуг. Якість цих товарів (робіт, послуг), що виробляються (ви­конуються, надаються) користувачем, має бути не нижче, ніж у правоволоділь-ця. Останній в свою чергу зобов'язаний контролювати якість товарів (робіт, послуг), якщо договором комерційної концесії не передбачено інше. За таких об­ставин логічним є встановлення особливої відповідальності правоволодільця пе­ред третіми особами за неналежну якість товарів (робіт, послуг). Така відпові­дальність може бути як субсидіарною, так і солідарною.

Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'яв­ляються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, по­слуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем за договором комерційної концесії. За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продук­ції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарне з користува­чем.

Вимоги до якості товарів (робіт, послуг) встановлюються відповідно до дого­ворів, які користувачі укладають з контрагентами. Умови відповідальності право­володільця (включаючи правила про відповідальність без вини, про гарантійні строки і т. п.) такі самі, як і користувача. При цьому правоволоділець несе від­повідальність і тоді, коли якість його товарів (робіт, послуг) ніжче, ніж у корис­тувача.

Правоволоділець несе відповідальність незалежно від того, продаються това­ри споживачам чи іншим учасникам цивільного обороту.

Відповідальність правоволодільця настає тільки при невідповідній якості (але не кількості, асортименту, комплектності, строків та інших умов договору корис­тувача з його контрагентом).

Відмінність полягає в характері відповідальності правоволодільця — субсиді-арної чи солідарної — пов'язаної, напевно, з тим, що користувач є виробником продукції (товарів), більш залежний від інструкцій (вказівок) правоволодільця щодо якості. Адже при простому продажу користувач, як правило, має справу з товаром, який виготовлений самим правоволодільцем — професіоналом у свої сфері. Що стосується робіт (послуг), то відносно них інструкції правоволодільця мають менш важливе значення.

Припинення договору комерційної концесії. Договір комерційної конце­сії діє протягом строку, на який він укладений, а якщо договір укладений без заз­начення строку — до припинення в установленому законом порядку. В період дії договір може бути змінений або достроково припинений.

Зміни договору комерційної концесії здійснюються за загальними правилами, встановленими законодавством України.

Договір комерційної концесії припиняється у разі:

а)  односторонньої відмови від договору, укладеного без зазначення строку. Кожна зі сторін має право у будь-який час відмовитися від такого договору, по­відомивши про це другу сторону не менше ніж за шість місяців, якщо більш три­валий строк не встановлений договором;

б)  припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позна­чення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом;

в)  односторонньої відмови користувача від договору у разі зміни торговель-ной марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором концесії;

г)  смерті правоволодільця, якщо спадкоємець протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності. Оскільки суб'єктом підприємницької діяльності має бути не тільки правоволоді-лец, а й користувач, зазначені правила повинні застосовуватися і до нього.

Права та обов'язки особи, яка померла, до переходу їх до спадкоємця чи ін­шої особи здійснює управитель;

д)  оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (бан­крутом);

е)  в інших випадках, передбачених цивільним законодавством, наприклад, при новації.

Оскільки договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації, то дер­жавна реєстрація має бути проведена і відносно його змін або припинення. Такій реєстрації підлягають будь-які зміни договору, проте не всі припинення, а лише дострокове розірвання договору, що укладений із зазначенням строку (яке мож­ливе лише у випадках, передбачених законом або договором), і розірвання дого­вору, що укладений без зазначення строку.

Оскільки за договором комерційної концесії передається комплекс виключ­них прав, у період дії договору частина з них може переходити від одного право­володільця до іншого, змінюватись або припинятись. Ці обставини неоднаково впливають на долю договору. Перехід виключного права на об'єкт права інтелек­туальної власності, визначений у договорі комерційної концесії, від правоволо­дільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комер­ційної концесії. Новий правоволоділець є просто стороною колишнього договору в частині прав та обов'язків, які стосуються отриманих ним виключних прав.

Що стосується змін змісту виключних прав, які передано за договором ко­мерційної концесії, то ЦК регламентує лише випадки зміни торговельної марки або іншого позначення правоволодільця (ст. 1147). За таких змін договір зберігає чинність щодо нового позначення, якщо користувач не вимагає розірвання дого­вору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати. Таке правило цілком логічне на підставі того, що колишнє позначення більш відомо, ніж нове, і його використання обіцяє великі прибутки. Зміни інших виключних прав на долю договору не впливають. Питання про те, чи мають вони взагалі будь-яке значення, законом не вирішено. Однак, якщо користувач дове­де, що його положення при зміні будь-якого з виключних прав, які йому переда­ні, погіршилось, він має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі у формі відповідного зменшення плати правоволодільцеві.

Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користу­вання яким надано за цим договором, дія договору не припиняється, крім тих йо­го положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право ви­магати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення права правоволодільця на торговель­ну марку чи інше позначення договір комерційної концесії може бути припине­ний або розірваний користувачем в односторонньому порядку.

Користувач, який належним чином виконував свої обов'язки, має право на укладення договору комерційної концесії на новий строк на тих самих умовах. Це право, на жаль, не забезпечується якими-небудь гарантіями. Необхідність та­ких гарантій зумовлено бажанням обмежити монополістичні тенденції в діяль­ності правоволодільця і захистити інтереси користувачів. Користувач протягом дії договору просуває на ринок товари (роботи, послуги) правоволодільця і має право розраховувати на стабільність свого становища. Проте стабільність може бути досягнута тільки за умов довготривалого строку. З другого боку, правово-лоділець надто часто зацікавлений у короткому терміні задля того, аби після йо­го закінчення примусити користувача прийняти жорсткіші умови. Для усунення такого дисбалансу інтересів треба ввести гарантії прав користувача при закін­ченні строку дії договору.

Законом можуть бути встановлені умови, за яких правоволоділець може від­мовитись від укладення договору комерційної концесії на новий строк. Ці умови, а також інші особливості договору комерційної концесії можуть знайти своє пра­вове врегулювання у законопроекті "Про франчайзинг", який перебуває у Вер­ховній Раді України.


<