§ 3. Права та обов'язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Права та обов'язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Уклавши договір підряду, сторони тим самим беруть на себе відповідні обов'язки з одночасним набуттям певних прав. Права та обов'язки підрядника і замовника значною мірою обумовлюються умовами договору, якщо інше прямо не передбачено законом або типовими договорами.

Найважливіші обов'язки підрядника, передбачені відповідними статтями ЦК УРСР, ЦК України. Так, він відповідно зобов'язаний:

а)  виконати певну роботу за завданням замовника (ст. 332; ст. 856);

б)  виконати роботу із своїх матеріалів, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 335; ст. 858);

в)  правильно використовувати матеріали замовника; дати замовникові звіт про використання матеріалів і повернути лишок матеріалу (ст. 336, ст. 859);

г)  вжити усіх заходів до забезпечення збереження ввіреного йому замовни­ком майна (ст. 337; ст. 860);

д)  своєчасно попередити замовника про недоброякісність або непридатність матеріалів, одержаних від нього, про неприйнятність вказівок замовника та ін­ших, не залежних від підрядчика обставин, що загрожують міцності, якості або придатності виконуваної роботи (ст. 340; ст. 866);

е)  своєчасно приступити до виконання замовлення (ст. 347; ст. 868);

є) здати належно виконану роботу замовникові в обумовлений договором строк (ст. 332; ст. 856).

Безумовно, наведений перелік обов'язків підрядника не є вичерпним, сторо­ни можуть передбачити й інші умови, обов'язкові для них. Невиконання або не­належне виконання підрядником згаданих та інших можливих обов'язків надає замовникові право пред'явити до нього визначені законом вимоги.

За ЦК УРСР, ЦК України на замовника покладаються відповідно такі основні обов'язки:

а)  прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору (ст. 342; ст. 872);

б) оплатити виконану підрядником роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 345, ст. 873);

в)  на вимогу підрядника усунути обставини, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи (ст. 341; ст. 867);

г)  сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в поряд­ку, встановлених договором підряду (ст. 869 ЦК України).

У разі невиконання чи неналежного виконання перелічених та інших перед­бачених законом або договором обов'язків можуть настати відповідальність сто­рін та інші правові наслідки. Відповідальність сторін базується на загальних принципах цивільного права, зокрема на принципі вини.

Так, у ч. 1 ст. 347 ЦК УРСР записано: "Якщо підрядчик своєчасно не при­ступає до виконання договору або виконує роботу так повільно, що закінчення її в обумовлений строк стає явно неможливим, замовник вправі відмовитися від договору або вимагати відшкодування збитків". Наведена норма з деякими ре­дакційними особливостями відтворена і в новому ЦК України (п. 2 ст. 868). У цьому разі йдеться про зволікання підрядником виконання роботи ще до обу­мовленого строку здачі її замовникові. На перший погляд складається враження про відсутність логіки в конструкції правової норми, яка допускає можливість відповідальності підрядника ще до настання строку здачі роботи. Проте це не так, оскільки виконання підрядником замовлення після обумовленого договором строку може стати для замовника взагалі непотрібним або навіть призвести до виникнення у нього збитків. Не виключено, що, упевнившись у неспроможності підрядника виконати його замовлення в обумовлений строк, замовник може ро­зірвати з ним договір і знайти іншого, з кращими професійними можливостями, який здатний своєчасно виконати замовлення. У згаданій статті, однак, не роз­кривається зміст явної неможливості своєчасного виконання роботи. З'ясування цього питання залежить від багатьох конкретних обставин (складність предмета підряду, співвідношення строку, що минув, і строку, що залишається, відповід­ність часу технологічним нормам на виконання певного виду робіт тощо). Про явну неможливість своєчасно виконати замовлення може свідчити також недо­держання підрядником встановлених нормативним актом або договором проміж­них строків.

Під час виконання роботи можуть виникнути обставини, які загрожують якості замовлення. Закон визначає правові наслідки неякісного виконання під­рядних робіт. Якщо під час виконання роботи, — як записано у ч. 2 ст. 347 ЦК України, — стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замов­ник вправі призначити підрядникові відповідний строк для усунення недоліків, а при невиконанні підрядником цієї вимоги у визначений строк — відмовитися від договору або вимагати відшкодування збитків, або доручити виправлення роботи третій особі за рахунок підрядника.

Редакцію наведеної норми не можна визнати вдалою. По-перше, не ясно, чи має право замовник за очевидності неналежного виконання роботи вимагати ро­зірвання договору без попереднього встановлення строку для виправлення недо­ліків, оскільки початок тексту наведеної норми дає підстави для позитивної від­повіді, а друга частина заперечує це. Такі сумніви викликає застосування законодавцем вислову "вправі призначити", тобто якщо в такому випадку замов­ник "вправі призначити" строк для усунення недоліків, то стають невідомими правові наслідки в ситуації, коли замовник не бажає встановити такий строк. По-друге, редакція статті може навести на думку, що в разі розірвання договору з подібних причин замовник позбавляється права вимагати відшкодування збит­ків. Проте це суперечило б загальним принципам зобов'язального права.

Дещо в іншій редакції викладена аналогічна норма в новому ЦК, згідно з п. З ст. 868 якого у разі очевидності факту неналежного виконання роботи "замов­ник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги — відмовитися від договору підряду та ви­магати відшкодування збитків, або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника". У наведеній статті норма сформульована, на відміну від ст. 347 ЦК УРСР, таким чином, що дозволяє замовникові однозначно вимагати при відмові від договору відшкодування підрядником завданих вищенаведеним порушенням збитків.

Як ЦК УРСР (ч. З ст. 347), так і новий ЦК України (п. 4 ст. 868) надають замовникові право у будь-який момент до закінчення роботи відмовитися від до­говору підряду, оплативши підряднику виконану роботу та відшкодувавши йому завдані розірванням договору збитки з тією особливістю, що перший Кодекс надає замовникові таке право за наявності "поважних причин", а другий Кодекс — незалежно від причин відмови від договору.

Настання тих чи інших правових наслідків залежить від характеру недоліків у виконаному замовленні. Так, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК УРСР, коли підряд­ник допустив відступи від умов договору, що погіршили роботу, або допустив ін­ші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатно виправити зазначені недоліки у відповідний строк або відшкодувати йому необ­хідні витрати з виправлення своїми засобами недоліків роботи, якщо договором передбачено таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу. Відповідно до п. 1 ст. 871 нового ЦК за таких порушень замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення недоліків у розум­ний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх ви­трат на виправлення недоліків, або відповідного зменшення плати за роботу, як­що інше не встановлено договором. Наведена стаття має кілька новел. По-перше, вона надає замовникові право встановити "розумний" строк для ви­правлення недоліків, по-друге, наведене в ній правило діє в усіх випадках, якщо інше не встановлено договором. Однак в обох кодексах законодавець поділяє не­доліки на ті, які виявилися у вигляді відступів від умов договору, що погіршили роботу, та інші недоліки в роботі. Цілком очевидно, що під категорію "інших не­доліків у роботі" підпадають ті з них, які у принципі не знижують якості роботи, але є відступом від умов договору (наприклад, підрядник виконав ремонт квар­тири шпалерами іншого кольору, ніж це було обумовлено договором). Наявність таких недоліків, однак, не дає замовникові права вимагати розірвання договору й відшкодування збитків, він може лише зажадати відшкодування витрат на ви­правлення недоліків.

За наявності у роботі істотних відступів від договору або інших істотних не­доліків замовник має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків (ч. 2 ст. 344 ЦК УРСР, п. 2 ст. 871 ЦК України). Визнають недоліки іс­тотними або незначними самі сторони, а у разі спору — суд. Стосовно побуто­вого замовлення у постанові Пленуму Верховного Суду України від б липня 1979 р. № 4 (із змінами, внесеними постановами від 29 червня 1984 p., від ЗО червня 1989 р. та від 25 грудня 1992 р.) було дано роз'яснення, що до істот­них належать недоліки, які унеможливлюють використання речі відповідно до її цільового призначення або які не можуть бути усунені відносно даного замовни­ка, або для усунення яких потрібні великі затрати праці та часу, або які роблять предмет іншим, ніж передбачено договором. Проте зазначена Постанова Плену­му втратила чинність у зв'язку з прийняттям Пленумом Верховного Суду Украї­ни постанови "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 р. № 5, в якій немає вищезгаданого роз'яс­нення щодо істотних недоліків, очевидно у зв'язку з тим, що в Законі України "Про захист прав споживачів" є майже таке саме законодавче визначення по­няття істотних недоліків.

Закон, однак, не передбачає можливості примусового виправлення підрядни­ком істотних недоліків у роботі на вимогу замовника. І це правильно, оскільки за іншого підходу можливі подальші невиправдані матеріальні витрати. Якщо стає очевидним, що підрядник професійно і технічно не в змозі усунути істотні недо­ліки, то економічно недоцільно і безперспективно примушувати його виправляти заздалегідь невиправні недоліки в роботі. У ст. 344 ЦК УРСР та ст. 871 ЦК України не встановлюються штрафні санкції (неустойка, штраф) за неякісне вико­нання роботи. Проте сторони не позбавлені права передбачати їх у договорі. Штрафні санкції можуть також встановлюватися в окремих законодавчих актах.

У ЦК України введено нову ст. 877 "Відповідальність підрядника за неналеж­ну якість роботи", яка за своїм змістом багато в чому схожа на проаналізовану вище ст. 871, що свідчить про певну їх неузгодженість. Водночас у ній містяться окремі новели. Таким, наприклад, є положення про те, що підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати ро­боту заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням ви­конання. Новим тут є також правило про те, що підрядник відповідає за якість наданого ним матеріалу відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.

Правові наслідки неякісного виконання роботи, передбачені законодавством, застосовуються й тоді, коли недоліки сталися через несвоєчасне застереження або незастереження підрядником замовника про обставини, перелічені у ст. 340 ЦК УРСР, ст. 866 ЦК України, та через неякісні матеріали підрядника.

Підрядник відповідає за неправильне використання матеріалів, наданих за­мовником (ст. 334 ЦК УРСР, ст. 859 ЦК України). Більше того, підрядник відпо­відає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу замовника, якщо не доведе неможливість їх виявлення при належному прийманні матеріалу (п. З ст. 859 ЦК України). Він також несе відповідальність за будь-яке упущення, що спричинило втрату або пошкодження ввіреного йому замовником майна (ст. 337 ЦК УРСР, ст. 860 ЦК України). Зміст відповідальнос­ті підрядника за вказані упущення у разі потреби визначають, виходячи також із загальних норм зобов'язального права.

Відповідні правові наслідки для сторін договору підряду настають у разі пе­ревищення складеного кошторису (ст. 334 ЦК УРСР, ст. 863 ЦК України). Зок­рема, якщо виникла необхідність значного (істотного) перевищення кошторису (у новому ЦК — приблизного) підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника, який у разі незгоди має право відмовитися від договору, від­шкодувавши підряднику витрати щодо виконаної частини роботи. У разі невико­нання підрядником такого інформаційного обов'язку він зобов'язаний виконати договір підряду за встановленою ціною.

Відповідно до п. 5 ст. 863 ЦК України підрядник не має права вимагати збіль­шення твердого кошторису, а замовник — його зменшення, якщо на момент ук­ладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

Певні невигідні правові наслідки передбачені і щодо замовника. Так, якщо замовник, незважаючи на своєчасне і обґрунтоване попередження з боку підряд­ника, у відповідний строк не замінить недоброякісні або непридатні матеріали, не змінить вказівки щодо способу виконання роботи або не усуне інші обстави­ни, які загрожують міцності чи придатності виконуваної роботи, підрядник має право, а за договором між соціалістичними організаціями зобов'язаний відмови­тися від договору і стягнути збитки, заподіяні з вини замовника (ст. 341 ЦК УРСР). Відсутність у замовника можливості замінити неякісні матеріали не є підставою для незастосування до нього зазначених санкцій.

Не досить чітким уявляється зміст ст. 341 ЦК УРСР у тій частині, де вста­новлюється обов'язок лише підрядника-організації відмовитися від виконання договору, якщо замовник не усуне обставин, які загрожують міцності або придат­ності виконуваної роботи. Тому дане питання краще вирішено в ст. 867 нового ЦК, яка встановлює майже такі ж правові наслідки, як і ст. 341 ЦК УРСР і вод­ночас зобов'язує будь-якого підрядника відмовитися від договору, якщо викорис­тання неякісного матеріалу чи додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення економічних, санітарних правил, правил безпеки тощо.

З невиконанням або неналежним виконанням замовником своїх обов'язків, що полягають у прийнятті та оплаті виконаної підрядником роботи (статті 342 і 345 ЦК УРСР), також пов'язується настання тих чи інших правових наслідків, хоч законодавством спеціально вони не визначаються. Цілком очевидно, що під­рядник має право вимагати відшкодування збитків, завданих такими діями (без­діяльністю) замовника. Не виключається також застосування санкцій у вигляді неустойки (пені). Ризик випадкової загибелі чи випадкового пошкодження пред­мета підряду, що сталися після прострочення його прийняття, покладається на замовника.

ЦК УРСР не встановлює якогось єдиного порядку приймання виконаної ро­боти і оформлення її результатів. Тому ці дії мають виконуватися з додержанням загальних або спеціальних правил про договір підряду. У ст. 342 ЦК УРСР лише визначається обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником від­повідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядникові без зволікання. Значно докладніше такі відносини врегульовані новим ЦК України (ст. 872). За цим Кодексом замовник зобов'язаний прийняти виконану підрядником роботу, оглянути її та негайно заявити йому про виявлені недоліки. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає у подальшому право посилатися на ці недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, втрачає право посилатися на ті недоліки, які могли бути встановлені при звичайному способі прийняття роботи (явні недоліки). Замовник зобов'язаний також негайно повідо­мити підрядника про виявлені після прийняття роботи приховані недоліки.

Надзвичайно важливим є правило п. 5 ст. 872 ЦК України про те, що у разі ухилення замовника від прийняття виконаної роботи протягом одного місяця, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, за вирахуванням належних йому платежів, внести в депозит но­таріуса на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.

На захист прав підрядника спрямована норма ст. 875 ЦК України, яка надає йому право притримати результат роботи та майно замовника, яке є у нього, як­що замовник не оплатив необхідних платежів. Сторони можуть оформити здачу-приймання результату виконаної роботи відповідним актом або іншим докумен­том. Окремими нормативними актами може бути передбачений обов'язок сторін відповідним чином оформляти приймання замовником виконаної роботи. Як пра­вило, це стосується виконання складних будівельно-монтажних, радіотехнічних та інших робіт.

Закон встановлює строки пред'явлення позовів щодо виявлених у роботі не­доліків. За ст. 343 ЦК УРСР такі позови можуть бути пред'явлені замовником з приводу:

1) недоліків у будинках і спорудах, які не могли бути помічені при звичайно­му прийнятті роботи (приховані недоліки), якщо однією із сторін є громадянин, — протягом трьох років;

2)  прихованих недоліків в іншому майні — протягом одного року;

3)  явних недоліків — протягом шести місяців.

Строки обчислюються з дня здачі роботи підрядником і прийняття її замов­ником. Проте, якщо у договорі підряду передбачено гарантійний строк і заяву про виявлені недоліки в роботі зроблено в межах гарантійного строку, перебіг строку позовної давності починається з дня подання заяви про недоліки.

За новим ЦК України до вимог щодо неналежної якості виконаної за догово­ром підряду роботи застосовується позовна давність у один рік, а щодо будівель і споруд — три роки від дня заявлення про недоліки (ст. 882).

Законом України від 6 квітня 2000 р. "Про майнову відповідальність за пору­шення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів"1 окремо визначені правові засади майнової відповідальності за недотримання умов договору підряду будівництва об'єктів, здійснюваного за бюджетні кошти.


<