§ 2. Зміст договору підряду : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 2. Зміст договору підряду

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Істотними у договорі підряду є умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання. Саме вони визначають зміст підряду, його особливості.

Як уже зазначалося, предметом договору підряду є результат виконаної під­рядником роботи. З огляду на це не безспірною є думка про те, що предмет до­говору підряду — це виконання підрядником певної роботи і передача замовни­кові її результатів. Фактично таке визначення предмета договору підряду відтворює текст законодавче сформульованого поняття договору, яке містить да­ні про сторони, їхні права та обов'язки, а також опосередковані дані щодо умов договору. У наведеній думці відбувається, по суті, ототожнення предмета дого­вору підряду з іншими його елементами. Саме по собі "виконання" замовлення, як правило, не може бути предметом договору ще й тому, що здійснюється воно підрядником організаційно самостійно. За такого підходу ми вимушені були б ви­знати, що, наприклад, предметом купівлі-продажу є не сама відчужувана річ, а дії продавця щодо її відчуження, що суперечить суті купівлі-продажу.

У договорі підряду мають бути чітко визначені вимоги до його предмета щодо якості, кількості тощо. Пріоритет у формулюванні предмета договору, безумов­но, належить замовникові, який виходить із своїх потреб. Однак це не означає, що підряднику законом відведено пасивну роль. Він також бере участь в оцінці предмета, виходячи зі своїх матеріальних, професійних та інших можливостей. У деяких випадках сторони можуть і не погоджувати ті чи інші вимоги до пред­мета договору, якщо вони безпосередньо передбачені спеціальними нормативни­ми актами, стандартами, технічними умовами, зразками (наприклад, у сфері по­бутового обслуговування, капітального будівництва).

Для досягнення замовленого результату можуть використовуватися матеріа­ли підрядника або замовника, можливе також поєднання матеріалів обох сторін. Такий висновок випливає зі змісту ст. 332 ЦК УРСР, статей 858 і 859 ЦК Украї­ни. Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦК УРСР, п. 1 ст 858 ЦК України під­рядник зобов'язаний виконати роботу, обумовлену договором, із своїх матеріалів і своїми засобами, якщо інше не встановлено законом або договором, тобто в ос­танньому випадку припускається, що за загальним правилом матеріали надає підрядник, а інше може бути передбачено законом або договором. Подібне засте­реження набуває практичного значення, якщо в договорі не визначено сторону, на яку покладається обов'язок договору підряду. Такий обов'язок може встанов­люватися також у спеціальних актах законодавства.

У договорах підряду, які мали право укладати соціалістичні організації, необ­хідно було обов'язково передбачати норми витрат матеріалів, строки повернення лишків та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконан­ня або неналежне виконання цих обов'язків (ст. 338 ЦК УРСР). В умовах рин­кової економіки та утвердження принципів вільного підприємництва наведена норма, на наш погляд, не може бути обов'язковою для юридичних осіб — суб'єк­тів підприємництва.

Наступною істотною умовою договору підряду є ціна, тобто грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. Визначення ціни багато в чому залежить від складу сторін договору. Так, якщо сторонами в ньому виступають громадяни, то ціна визначається за погодженням між ними. Надання послуг за договором підряду організаціями здійснювалося тривалий час, як правило, за ці­нами відповідно до затверджених у встановленому порядку прейскурантів, цін­ників, тарифів, каталогів. Нині в Україні формується система ціноутворення за законами ринкової економіки, яка реалізується відповідно до положень Постано­ви Кабінету Міністрів України "Про ціноутворення в умовах реформування еко­номіки" від 21 жовтня 1994 p., якою було скорочено обсяги державного регулю­вання на деякі види послуг (зокрема, на послуги для населення з ремонту та виготовлення окулярної оптики і медичних приладів).

На виконання робіт, передбачених договором підряду, може складатися кош­торис, згідно з яким і визначається ціна замовлення. У процесі виконання замов­лення можуть виникнути непередбачені обставини і спричинити зміни в кошто­рисі та відповідно вплинути на ціну. За законом підрядник повинен своєчасно попередити про це замовника, який має право відмовитися від договору в разі значного (істотного) перевищення кошторису (ч. 2 ст. 334 ЦК УРСР, ст. 863 ЦК України).

У кошторисі виконуваних робіт слід враховувати вартість матеріалів, термі­новість виконання замовлення та інші можливі обставини. Вартість замовлення може бути сплачена повністю чи частково до початку його виконання або після завершення робіт. Оплата вартості виконаних побутовими підприємствами робіт проводиться, як правило, після виконання замовлення, а вартість матеріалів, яка не входить до вартості послуг, сплачується повністю під час оформлення замов­лення. За новим ЦК кошторис може бути приблизним або твердим. Він вважа­ється твердим, якщо інше не встановлено договором (ст. 863).

Важливою умовою договору підряду є строк його виконання, яким визна­чається момент завершення підрядних робіт і здачі їх результатів замовникові. Цей строк встановлюється за погодженням сторін або відповідними нормативни­ми актами, адміністративно-плановими завданнями, у яких передбачено макси­мальні строки виконання робіт (наприклад, у сфері побутового обслуговування). Якщо у договорі підряду не були встановлені строки виконання роботи, підряд­ник зобов'язаний виконати роботу на вимогу замовника у розумні строки, відпо­відно до суті зобов'язання, характеру, обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 865 ЦК України).

Сторони, особливо замовник, можуть бути заінтересовані у визначенні по­чаткових і проміжних строків виконання робіт. Початковий строк має значення для проведення допоміжних заходів щодо підготовки необхідних матеріалів, земельної ділянки для забудови, проектно-кошторисної документації тощо. Іноді встановлюють не лише день, а й годину початку підрядних робіт, зокрема у до­говорі на ремонт жилих приміщень, коли для з'ясування підготовленості примі­щень до ремонту важлива присутність замовника. Наявність у договорі проміж­них (етапних) строків дає змогу замовникові контролювати своєчасність і якість ходу робіт, а підряднику — додержуватися встановленої технологічної та госпо­дарської дисципліни. Проміжні строки можуть встановлюватися і нормативними актами (наприклад, щодо пошиття одягу).

Перелічені та інші можливі умови договору підряду потрібно відповідно офор­мити. У ЦК УРСР та ЦК України безпосередньо не встановлюються спеціальні вимоги до форми договору підряду, тому сторони мають право керуватися за­гальними правилами про угоди (правочини), якщо інше не передбачено спеціаль­ними нормативними актами, що регулюють окремі різновиди договору підряду.

Таким чином, договір підряду може бути укладений як в усній, так і в пись­мовій формі, оскільки, як правило, його виконання віддалене від моменту укла­дення певним часом. Якщо робота виконується у присутності замовника (дріб­ний ремонт), договір на її виконання не потребує обов'язкового письмового оформлення, незалежно від суми ремонту.

Надання побутових послуг оформляється документом встановленої форми (квитанцією, договором, розпискою тощо). Послуги, виконувані в терміновому порядку в присутності замовника та за методом самообслуговування, можуть оформлятися видачею жетона, талона, касового чека (п. З Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 16 травня 1995 р.)1.

Договори на ремонт, будівництво жилих будинків з надвірними будівлями, на виконання проектно-пошукових робіт на будівництво жилих будинків з надвірни­ми будівлями, на технічне обслуговування телевізійних антен колективного ко­ристування та інші види підрядних робіт можуть укладатися з додержанням ви­мог, передбачених типовими договорами. У них визначаються права та обов'язки сторін, порядок прийняття робіт і пред'явлення претензій.

Наслідки недодержання форми договору підряду визначаються за загальними нормами цивільного права, якщо інше не передбачено спеціальним законом.

Під час виконання замовлення підрядник зберігає свою господарську та орга­нізаційну самостійність, тобто замовник не має права втручатися в організацію праці підрядника, у виробничі й технологічні процеси. Це, однак, не означає, що замовник повністю позбавлений можливості впливати на хід і якість виконання замовлення. Так, підрядник зобов'язаний керуватися у своїй роботі отриманим від замовника завданням, а замовник має право давати певні вказівки щодо спо­собу, строків виконання роботи в порядку, визначеному законом.

Обсяг самостійності підрядника у виборі способу виконання замовлення ба­гато в чому залежить від ступеня визначеності ознак предмета договору. Деталі­зація цих ознак при укладенні договору позбавляє підрядника певної свободи дій у виконанні замовлення, але разом з тим вона сприяє зменшенню можливих не­порозумінь. Якщо ті чи інші ознаки предмета визначені нормативними актами, типовими договорами, технічними чи будівельними правилами, то підрядник по­винен їх додержуватися, навіть коли вони не були обумовлені в договорі.

Організаційно-господарська самостійність підрядника значною мірою зумов­лює існування так званого принципу ризику, суть якого зводиться до встанов­лення відповідного розподілу правових наслідків випадкової загибелі матеріалів і предмета підряду між замовником і підрядником. Цей принцип закріплений як невід'ємна ознака підрядних відносин, що сформульована у вже згадуваній ст. 332 ЦК УРСР. Зміст цієї статті дає підстави припустити, що принцип ризику не може бути скасований угодою сторін.

Ризик підрядника полягає в тому, що в разі випадкової загибелі (випадкового знищення) предмета підряду до здачі або у разі неможливості закінчити роботу без вини сторін, підрядник не має права вимагати винагороди за роботу (ч. 1 ст. 346 ЦК УРСР, ст. 874 ЦК України). При цьому за новим ЦК підрядник має право на плату, якщо такі наслідки настали через недоліки матеріалу, передано­го замовником, або внаслідок його вказівок про спосіб виконання робіт, або піс­ля пропущення замовником строку прийняття виконаної роботи (ст. 874). У за­конодавстві нічого не згадується про порядок відшкодування можливих збитків, проте, виходячи із загальних правил зобов'язального права, можна дійти виснов­ку, що у такій ситуації ні підрядник, ні замовник не набувають права на відшко­дування завданих збитків. Може статися так, що підрядник отримав від замов­ника певні суми у вигляді авансу. За законом такі суми підлягають поверненню замовникові.

Від загибелі предмета підряду (закінченого чи незакінченого) слід відрізняти загибель матеріалів. Відповідно до закону ризик випадкової загибелі або випад­кового псування матеріалів, що настали до встановленого терміну здачі роботи, несе сторона, що надала матеріали (ст. 339 ЦК УРСР, ст. 861 ЦК України). Як­що сталася випадкова загибель предмета підряду і водночас загибель або випад­кове псування матеріалів, наданих підрядником, то на нього покладається ризик випадкової загибелі предмета підряду і матеріалів.

У сучасних умовах, коли відбувається перехід від жорсткого законодавчого регулювання договірних відносин до утвердження принципу максимально мож­ливої свободи сторін у формуванні договору, підряднику і замовнику, на наш пог­ляд, має бути надана можливість по-іншому розв'язувати питання правових на­слідків випадкової загибелі (знищення, псування) або неможливості виконання предмета підряду без вини сторін. Однак у новому ЦК України не передбачено право сторін на власний розсуд змінити правило про ризик підрядника у разі ви­падкової загибелі предмета підряду. Водночас по-іншому вирішено подібне пи­тання у ЦК України щодо ризику випадкового знищення матеріалів. Так, згідно зі ст. 861 ризик випадкового знищення матеріалів або випадкового пошкодження (псування) до настання строку здачі підрядником обумовленої договором роботи несе сторона, що надала матеріали, а після настання цього строку — сторона, яка пропустила строк, якщо інше не встановлено договором або законом. Такий підхід можна було б застосувати і до випадків випадкового знищення предмета підряду.


<