§ 1. Поняття, значення та види договору купівлі-продажу : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Поняття, значення та види договору купівлі-продажу

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Функціонування економічного механізму будь-якого суспільства, в якому продукти виробництва виступають товаром, а взаємний обмін ними здійснюється за законом вартості, потребує використання відповідних правових форм органі­зації обігу товарів, переходу їх від виробників до споживачів.

Договір купівлі-продажу — це угода, за якою продавець (одна сторона) зо­бов'язується передати майно у власність покупцеві (друга сторона), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224 ЦК УРСР).

Таке усталене і лаконічне визначення поняття договору купівлі-продажу знайшло своє відображення і в новому ЦК України, в ст. 657 якого записано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язу­ється передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак не всі учасники цивільних правовідносин можуть набувати майно у власність. Так, відповідно до законів України "Про власність" (статті 37 і 39)1, "Про підприємства в Україні" (ст. 10) майно, що є державною власністю і закріп­лене за державним підприємством, належить йому на праві повного господар­ського відання, крім випадків, передбачених законодавством України, а майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою, яка перебуває на державному бюджеті, та казенними підприємствами — на праві оперативно­го управління.

Таким чином, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується пере­дати покупцеві майно у власність або повне господарське відання чи оперативне управління, а останній зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього

Такий правовий режим майна може бути встановлений також підприємствам інших форм власності, наприклад рішенням власника приватного підприємства. обумовлену угодою грошову суму. Це сплатний, двосторонній і консенсуаль-ний договір. Він спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління)1 покупця і, отже, є юридичною підставою виникнення таких зобов'язальних пра­вовідносин, які зумовлюють появу у покупця абсолютного речового права.

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладаєть­ся переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене для відчуження. Но­вим ЦК України прямо передбачена можливість укладення договору купівлі-про­дажу щодо майна, створеного (придбаного, набутого) продавцем у майбутньому (ст. 658). При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. У деяких випадках для покупця становить інтерес не саме придбане майно як матеріальний об'єкт, а зафіксоване в ньому те чи інше право вимоги, наприклад у разі купівлі цінних паперів. Оплата придбаного майна має здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, перед­бачених законом.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виник­нення у кожної із сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійс­нити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її пе­редачі. Іншими словами, у договорі купівлі-продажу відповідним правам та обов'язкам продавця кореспондуються відповідні обов'язки та права покупця і навпаки.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним, оскільки права та обов'язки сто­рін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов. Настан­ня цього моменту може мати ряд особливостей, зумовлених тим, що для окремих видів договорів купівлі-продажу законодавець передбачає спеціальні вимоги до їх оформлення, без додержання яких укладена угода не може вважатися дійсною.

Договір купівлі-продажу є одним з найефективніших засобів взаємозв'язку виробництва і споживання, регулятором нормального функціонування господар­ського комплексу країни. Він може укладатися між громадянами, між організа­ціями (підприємствами, установами), а також між організаціями та громадянами, що свідчить про його універсальність.

У період існування СРСР застосування такого універсального регулятора то­варообігу було значно обмежено. Найбільшого поширення купівля-продаж набу­ла у внутрішньому товарообігу у сфері державної і кооперативної роздрібної тор­говельної мережі, за допомогою якої задовольнялася основна частина матеріальних і культурних потреб громадян у товарах особистого споживання. Договір купівлі-продажу забезпечував також деякі потреби матеріально-техніч­ного постачання державних, кооперативних та інших організацій, не набувши тут належного розвитку. Більше того, протягом кількох десятиліть під впливом організаційно-правових обмежень обсяг торгівлі з використанням договору купів­лі-продажу за участю організацій був зведений до мінімуму. Такі угоди уклада­лися, як правило, на продукцію (товари), яку не розподіляли у плановому порядку (зокрема, предмети канцелярського, культурно-побутового та спортивного призначення).

У цей період товарообіг між господарюючими суб'єктами (юридичними осо­бами) здійснювався за допомогою договору поставки, що укладався на підставі обов'язкового для сторін планово-адміністративного акта розподілу продукції (товарів). За умов планової економіки, централізованого розподілу матеріальних ресурсів, панування адміністративно-командних методів управління економічни­ми відносинами договір поставки став домінуючим у товарообігу між господа­рюючими суб'єктами і сформувався у самостійний договір.

Перебудовні процеси в СРСР, започатковані у 1985 p., сприяли реформуван­ню планової економіки і певному розширенню вільного товарообігу. Розпад СРСР і проголошення Україною та іншими колишніми союзними республіками незалежності, усвідомлення необхідності докорінних змін прискорили прийняття нових економічних законів України ("Про власність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" тощо), спрямованих на зміну відносин власності, на розвиток підприємництва. Відтак разом з поступовим зародженням в Україні елементів ринкової економіки істотно зросла роль договору купівлі-продажу. В умовах ринкової економіки договір купівлі-продажу є основним регулятором вза­ємовідносин між виробниками і споживачами, відносин у сфері розподілу і пере­розподілу матеріальних благ, забезпечуючи вільний і оптимальний розвиток усіх форм власності, підприємництва і торгівлі.

Правове регулювання відносин купівлі-продажу здійснюється ЦК України, законами України "Про захист прав споживачів", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про товарну біржу", "Про приватизацію майна державних підпри­ємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватиза­цію)", іншими законами та численними нормативно-правовими актами.

Залежно від особливостей організаційно-правових форм торгівлі, що викори­стовуються на території перебування сторін договору купівлі-продажу, особли­востей відчужуваних об'єктів, особливостей способу укладення та виконання до­говору розрізняють кілька видів договору купівлі-продажу, зокрема:

а)  договори купівлі-продажу в оптовій та роздрібній торгівлі; договори, що їх укладають на біржах та аукціонах;

б)   договори купівлі-продажу, які укладаються у внутрішньому та зовніш­ньоекономічному обігу;

в)  договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цінностей, жилих будинків, квартир, автомашин;

г)  договори купівлі-продажу на умовах комісії, консигнації та поставки;

д)  договори купівлі-продажу об'єктів приватизації;

е)  форвардні та ф'ючерсні угоди купівлі-продажу.

Кожен з них має певні особливості щодо умов укладення та виконання, ви­значення прав та обов'язків сторін і правових наслідків невиконання (неналеж­ного виконання) договору.

Значну роль у становленні та функціонуванні ринкової економіки відіграють товарні і фондові біржі (об'єкт діяльності останніх — операції з цінними па­перами), правове становище яких визначається відповідно законами України "Про товарну біржу" і "Про цінні папери і фондову біржу".

На біржі укладають різні угоди (біржові операції), у тому числі й купівлі-про­дажу. Біржовим угодам притаманні всі юридичні ознаки цивільно-правових (позабіржових) угод, і водночас вони мають свої характерні особливості. Так, відпо­відно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" біржовою операцією вважа­ється угода, що відповідає сукупності таких умов:

а)  якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допу­щених до обігу на товарній біржі;

б)  якщо її учасниками є члени біржі;

в)  якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше на­ступного за здійсненням угоди дня1.

Угоди, зареєстровані на біржі, не потребують нотаріального посвідчення і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Біржові операції доз­воляється здійснювати тільки членам біржі або брокерам. Порядок та умови здійснення біржових операцій регламентуються Правилами біржової торгівлі, які розробляють відповідно до чинного законодавства і затверджують загальні збори членів товарної біржі або уповноважений ними орган.

Нині поширюється аукціонна торгівля. Аукціон — це організаційно-правовий спосіб продажу товару в обумовлений час і в певному місці тому покупцеві, який на засадах змагальності запропонує найвищу ціну. Аукціони можуть проводити­ся на власний розсуд продавця (за встановленими ним правилами), на підставі актів законодавства (наприклад, щодо об'єктів приватизації) та у примусовому порядку (наприклад, за судовими рішеннями про продаж майна боржника).

Умови та порядок проведення аукціонів об'єктів приватизації детально визна­чені Положенням про застосування способів приватизації майна державних під­приємств, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 4 лютого 1993 р. № 56 (з наступними змінами та доповненнями)2 та іншими актами при­ватизаційного законодавства. З урахуванням значимості об'єктів купівлі-прода-жу можуть проводитися спеціалізовані аукціони, зокрема з продажу іноземної валюти на Українській міжбанківській валютній біржі, сільськогосподарської продукції, сертифікатні аукціони.

Законом України "Про виконавче провадження" безпосередньо визначено порядок продажу з прилюдних торгів будинку, квартири, приміщення, земельної ділянки (ст. 62).

Можливий також продаж майна на конкурсних умовах. Таку форму купівлі-продажу застосовують переважно щодо об'єктів приватизації державного майна, порядок здійснення її визначено Положенням про застосування способів прива­тизації майна державних підприємств. Відповідно до п. 4.1 цього Положення про­даж об'єктів за конкурсом — це спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, що запропонував найліпші умови подальшої експлуатації його (некомерційний конкурс) або за рівних фіксованих умов — найвищу ціну (ко­мерційний конкурс).

Новим для правової системи України є форвардні, ф'ючерсні та опціонні уго­ди (контракти). При цьому врегульовані вони не цивільним, а податковим зако­нодавством.

На наш погляд, поняття "біржова угода" та "біржова операція" не бажано ототожнювати, оскільки вони іноді не збігаються.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підпри­ємств" форвардний контракт — стандартний документ, що засвідчує зобов'я­зання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у певний час та на ви­значених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладення контракту1. Будь-яка сторона форвардного контракту має право відмо­витися від його виконання виключно за наявності згоди другої сторони контрак­ту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо неви­конання або неналежного виконання цього контракту можуть пред'являтися виключно його емітентові. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця фор­вардного контракту.

Водночас покупець форвардного контракту має право без погодження з ін­шою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквіда­ції) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, вклю­чаючи його продавця.

Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'я­зання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у певний час та на ви­значених умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент виконання зобов'я­зання сторонами контракту. Будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання лише за наявності іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

Опціон — стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час придбання за рішенням сторін контр­акту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зо­бов'язання щодо продажу цінних паперів, товарів та коштів на умовах укладено­го опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися від придбання цього майна. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії. Претензії щодо неналежного виконання або невиконан­ня даного зобов'язання можуть пред'являтися виключно емітентові опціону.

В усіх перелічених угодах їх виконання віддалене у часі від моменту їх укла­дення. Однак, якщо форвардна і ф'ючерсна угоди передбачають їх виконання у майбутньому у "певний час", то операція з опціоном — "у будь-який момент про­тягом певного часу". Ф'ючерсні та опціонні угоди останнім часом застосовують на біржах та аукціонах. Особливо поширилися ф'ючерсні біржові угоди, предме­том яких є стандартний контракт на стандартизований товар, якого на момент укладення угоди не існує2. Форвардна угода фактично передбачає поставку то­вару в майбутньому і може бути позабіржовою3.