§ 1. Поняття та елементи договору майнового найму (оренди) : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Поняття та елементи договору майнового найму (оренди)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Договір майнового найму (оренди) — це цивільно-правовий договір, за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користу­вання за плату на певний строк (ст. 778 ЦК України).

Договір найму (оренди) належить до класичних договірних інститутів, відо­мих цивілістиці з часів римського права. В римському праві найм речей (Іоса-tio— conductio) визнавався окремим різновидом договору найму, до яких рим­ські юристи відносили також договір найму послуг (locatio—conductio operarum) та договір найму робіт (locatio—conductio operis). В подальшому з розвитком права континентальної Європи змінювалися лише певні деталі правового регулю­вання оренди, а його основи залишилися незмінними до наших днів.

Новий Цивільний кодекс України дещо змінив регулювання відносин найму порівняно із ЦК УРСР. По-перше, по-іншому врегульовано деякі моменти щодо передачі речі у користування, якості речі, строку договору найму, прав та обов'язків сторін. По-друге, глава 58 нового ЦК України містить велику кількість статей, розташованих за таким принципом: спочатку визначаються загальні по­ложення, які поширюються на всі види договорів найму, а потім — спеціальні правила, які стосуються лише окремого різновиду договору найму (прокат, орен­да транспортних засобів, найм будівлі або іншої капітальної споруди, лізинг). За­значені окремі договори найму (оренди) регулюються спеціальними нормами гла­ви 58, загальні положення про найм (оренду) застосовуються до них субсидіарно, якщо спеціальними правилами не встановлено інше. По-третє, ЦК України ввів деякі нові норми щодо врегулювання відносин найму. Так, наприк­лад, ст. 805 визначає спеціальні строки позовної давності, які застосовуються до вимог, що випливають із договору найму. Так, до вимог про відшкодування збит­ків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана наймачеві у користування, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі, застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача — з моменту припинення до­говору найму.

З точки зору загальної характеристики цивільно-правових договорів договір найму (оренди) є двостороннім, консенсуальним або реальним, оплатним. До­говір найму (оренди) є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору (наймодавець та наймач) несе обов'язки на користь іншої сторони. Відповідно до ст. 778 ЦК України договір найму (оренди) може бути як консенсуальним, так і реальним. Історично договір оренди завжди був консенсуальним, оскільки вважався укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умо­вами. Передача майна наймачеві розглядалася як виконання договору, навіть у тому випадку, коли момент вступу договору в силу збігався з фактичною пере­дачею майна. Таке правило містилося у ЦК УРСР, таким же чином регулюється договір найму (оренди) цивільними кодексами країн СНД. Новий ЦК України пі­шов іншим шляхом, дозволивши учасникам цивільного обігу укладати як консенсуальні, так і реальні договори найму. Договір найму (оренди) є сплатним, ос­кільки наймодавець за виконання своїх обов'язків з передачі майна у користування наймачеві повинен отримати від останнього зустрічне надання у вигляді внесення орендної плати.

Договір найму (оренди) належить до категорії цивільно-правових договорів про передачу майна у користування. Передача майна наймачеві не супроводжу­ється переходом до нього права власності на це майно. Останній отримує лише право користування майном. Ця ознака відрізняє договір найму (оренди) від та­ких договорів, як купівля-продаж, міна, позика.

Елементи договору найму (оренди). Сторонами договору найму (орен­ди) є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар). За загальним правилом, наймодавцем можуть виступати будь-які особи: фізичні, юридичні особи, держа­ва, адміністративно-територіальні утворення тощо. Лише в деяких різновидах до­говору найму законодавець встановлює обмеження щодо суб'єктного складу наймодавця (договір оренди державного та комунального майна, договір прокату). Наймодавцем речі за договором оренди може бути його власник або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 780 ЦК України). Ця норма ЦК ґрунтується на положенні про те, що здавання майна в оренду є формою розпорядження цим майном. Звідси наймодавцем може виступати лише та особа, яка має право розпоряджатися відповідним майном. У першу чергу таким правом наділений влас­ник майна або особа, яка має відповідні майнові права (право оперативного уп­равління, повного господарського відання тощо). Крім того, виступати наймодавцем може особа, яка отримала такі повноваження відповідно до закону або договору. Право передавати речі в оренду може виникнути, наприклад, у ко­місіонера за договором комісії або у управителя за договором довірчого управлін­ня майном.

Предметом договору найму (оренди) може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому викорис­танні (неспоживна річ), а також майнові права (ст. 779 ЦК України). Зокрема об'єктом договору найму (оренди) може виступати цілісні майнові комплекси підприємств, земельні ділянки та інші природні об'єкти, будівлі, споруди та інші об'єкти нерухомості, транспортні засоби, рухоме майно. Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути об'єктом договору найму (ч. 1 ст. 779). Так, не можуть здаватися в найм (оренду) речі, вилучені із цивільного обігу. Речі, обмежені в обігу, можуть здаватися в оренду лише суб'єктами, які мають відповідні повноваження на використання таких речей. ЦК України ввів новий об'єкт договору найму (оренди), який був невідомий ЦК УРСР, а також невідомий цивільному законодавству більшості країн СНД. Йдеться про майнові права. До майнових прав, що можуть передаватися в оренду, можна віднести майнові права автора та володільця об'єкта промислової власності, а також пра­ва на чужі речі.

На відміну від ЦК УРСР, який ставив в залежність форму договору найму від строку, на який він укладався (ст. 257 ЦК УРСР), новий ЦК України не містить якихось окремих положень щодо форми договору найму (оренди). У зв'язку з цим на відносини найму (оренди) поширюються загальні положення статей 206—211 щодо форми правочинів.

ЦК України визначає, що договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 782 ЦК України), але при цьому допускається і укладення до­говору найму без зазначення в ньому строку оренди майна. В такому випадку договір найму вважатиметься укладеним на невизначений строк. Правові наслід­ки укладення договору найму без зазначення строку полягають у тому, що кож­на із сторін такого договору може відмовитися від нього у будь-який час, письмо­во попередивши про це іншу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна — за три місяці (ч. 2 ст. 782 ЦК України).

Законом можуть бути передбачені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. В цьому випадку незалежно від того, чи вказали сторони будь-який строк у договорі, чи вирішили укласти його на невизначений строк, після спливу встановленого в законі максимального (граничного) строку договір найму вважатиметься припиненим (ч. З ст. 782).

В разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення стро­ку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного мі­сяця договір вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 783). До речі, зазначене положення значно відрізняється від стат­ті 260 ЦК УРСР, якою також визначалася можливість продовження користуван­ня майном після закінчення строку договору. По-перше, ЦК УРСР не надавав наймодавцю якийсь строк, протягом якого йому треба висловити свої заперечен­ня щодо продовження договору з наймачем. Новий ЦК України обмежує цей строк одним місяцем. По-друге, наслідком відсутності заперечень з боку наймодавця після закінчення строку договору було продовження договору найму на не­визначений строк. Єдиною відмінністю такого договору від договору, який почат­кове укладається на невизначений строк, було те, що кожна зі сторін у разі відмови від договору повинна була попередити іншу сторону за один місяць, а не за три, як це було визначено ст. 259 ЦК УРСР. Новий ЦК України, на відміну від ЦК УРСР, визначає, що в разі продовження користування майном після за­кінчення строку за відсутності заперечень наймодавця договір вважається про­довженим на такий саме строк, на який був укладений попередній договір.

Зміст договору найму (оренди). Зміст договору найму являє собою сукуп­ність усіх його умов, що, зокрема, конкретизують права та обов'язки наймодавця та наймача, які вони приймають на себе за договором.

Обов'язки наймодавця. До основних умов договору, що передбачають обов'язки наймодавця, звичайно, відносять умови про майно (об'єкт оренди) та про порядок і строки передачі його наймачеві. Коло обов'язків наймодавця зале­жить від того, чи є договір найму реальною чи консенсуальною угодою. Основ­ним обов'язком наймодавця у консенсуальному договорі найму є обов'язок пере­дати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 784 ЦК України). У разі невиконання зазначеного обов'яз­ку наймодавцем наймач має право вимагати від наймодавця передачі майна та відшкодування збитків, завданих затримкою. Якщо в результаті несвоєчасної пе­редачі майна наймач втратив інтерес до подальшого виконання договору, він має право відмовитися від договору найму та вимагати відшкодування завданих йому збитків. Реалізацію того чи іншого права ЦК залишає на вибір наймача (ст. 785 ЦК України).

Незалежно від того, чи є договір найму реальним або консенсуальним, наймодавець зобов'язаний передати річ наймачеві у стані та у комплекті, що відпо­відають умовам договору найму та призначенню речі (ч. 1 ст. 786 ЦК України). Тому наймодавець не нестиме відповідальності за ті чи інші недоліки речі, якщо вони були застережені ним під час укладення договору. Наймодавець також не відповідатиме і за ті недоліки речі, які наймач повинен був віднайти під час огляду речі, що передається в найм. ЦК зобов'язує наймача перевірити справ­ність речі у присутності наймодавця. В разі якщо наймач у момент передачі речі у його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що пе­редана йому в належному стані (ч. З ст. 786 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 786 ЦК України наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Таке повідомлення звільняє наймодавця від відповідальності за шкоду, заподіяну особ­ливими властивостями або недоліками речі, що передана в найм.

ЦК України містить нове порівняно із ЦК УРСР правило про можливість сто­рін домовлятися про надання наймодавцем гарантій якості речі. Такі гарантії мо­жуть надаватися наймодавцем лише на весь строк користування річчю (ч. 1 ст. 787). Існування гарантії наймодавця надає наймачеві додаткові права в разі виявлення недоліків, що перешкоджають використанню речі відповідно до дого­вору. В цьому разі наймач має право за своїм вибором вимагати (ч. 2 ст. 787 ЦК України):

1)  заміни речі, якщо це можливо;

2)  відповідного зменшення розміру плати за користування річчю;

3)  безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усу­нення;

4)  розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані. Новий ЦК України не виключає можливості передачі в оренду майна, яке обтяжене правами третіх осіб (право застави, сервітути тощо), які зберігають свою силу і в період дії договору найму (ч. 1 ст. 788 ЦК України). Однак, враховуючи, що реалізація третіми особами своїх прав на передане в оренду майно може не­гативно вплинути на інтереси наймача, ЦК зобов'язує наймодавця попередити наймача про всі права третіх осіб на майно, що передається в найм. В іншому випадку наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користування річчю або розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 ст. 788 ЦК Ук­раїни).

Обов'язки наймодавця не вичерпуються періодом передачі речі наймачеві. Ряд обов'язків ЦК покладає на нього і в період дії договору найму. Так, відповід­но до ч. 2 ст. 795 ЦК України наймодавець зобов'язаний за свій рахунок прово­дити капітальний ремонт речі, переданої у найм. Зазначене правило є диспози­тивним; сторони в договорі можуть покласти обов'язок проведення капітального ремонту речі на наймача. Капітальний ремонт повинен проводитися наймодав­цем у строк, зазначений у договорі, а якщо в договорі такий строк не зазначений або капітальний ремонт спричинений невідкладною потребою — у розумний строк. У разі невиконання наймодавцем даного обов'язку, в разі якщо непроведення капітального ремонту речі перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, капітальний ремонт може бути проведений най­мачем, який має право зарахувати вартість ремонту в рахунок плати за користу­вання річчю або вимагати відшкодування вартості ремонту. До того ж, якщо ка­пітальний ремонт наймодавцем не проведено, наймач може вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Обов'язки наймача. Виходячи з положень нового ЦК України можна виді­лити три основні обов'язки наймача, що випливають із договору оренди. По-пер­ше, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення або умов договору (ч. 1 ст. 792 ЦК України). В цьому разі законодавець робить акцент не на обов'язку користуватися річчю, оскільки не передбачає для наймодавця негативних наслідків на той випадок, якщо він не використовуватиме річ, а саме на обов'язку користуватися річчю відповідно до умов договору або її при­значення. Як негативний наслідок невиконання цього обов'язку наймачем зако­нодавець передбачив право наймодавця вимагати розірвання договору та відшко­дування збитків (ч. 2 ст. 792).

У процесі користування річчю наймач зобов'язаний утримувати її у належно­му стані та проводити за свій рахунок поточний ремонт речі, якщо інше не вста­новлено в договорі (ч. 1 ст. 795 ЦК України).

Обов'язком, пов'язаним з користуванням річчю, є необхідність додержувати­ся встановлених законом або договором обмежень. Так деякі повноваження, що випливають із права володіння та користування річчю, наймач може реалізувати лише за згодою наймодавця. До таких повноважень належать, зокрема, право здавати річ у піднайм (суборенду); право передавати річ у безоплатне користу­вання тощо.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 793 ЦК України передача наймачем речі у корис­тування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором. Строк договору піднайму не може пере­вищувати строку договору найму. У зв'язку з цим у разі дострокового припинен­ня (розірвання на вимогу однієї із сторін) договору найму договір піднайму та­кож автоматично припиниться. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. У відносинах піднайму наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця. В свою чергу піднаймач має пра­ва та обов'язки наймача. При цьому піднаймач не вступає в якісь відносини із наймодавцем. Перед останнім відповідальним за стан речі та внесення орендних платежів залишається наймач.

Договором або законом на наймача може бути покладений обов'язок за свій рахунок застрахувати річ, що передана у найм (ч. 2 ст. 790 ЦК України). Така умова найчастіше трапляється у договорах лізингу і оренди державного та кому­нального майна.

Якщо під час користування річчю, переданою в найм, була заподіяна шкода третім особам, вона має бути відшкодована наймачем на загальних підставах (ч. 1 ст. 799 ЦК України). Відшкодування шкоди покладатиметься на наймодав­ця лише в тому разі, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попередже­ний наймодавцем і про які він не знав і не міг знати (ч. 2 ст. 799 ЦК України).

Другий основний обов'язок наймача полягає у своєчасному внесенні плати за користування майном, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 781 ЦК України). Слід зазначити, що незважаючи на те, що розмір плати за користування річчю належить до істотних умов договору найму як і будь-якого іншого оплатного договору, невстановлення його в договорі не тягнутиме за со­бою визнання такого договору неукладеним. Це стало можливим у зв'язку з тим, що законодавець встановив правило визначення розміру орендної плати, якщо сторони не зробили цього в договорі. Відповідно до ч. 1 ст. 781 в такому разі роз­мір плати за користування річчю визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, що мають істотне значення.

ЦК України передбачає можливість визначення плати за користування май­ном за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. При цьому в законо­давстві немає обмежень щодо варіантів встановлення плати за користування майном. Так, сторони можуть визначити плату в якості платежів у твердій сумі; у вигляді частки від прибутку, який отримує наймач у результаті користування річчю; у формі передачі наймачем наймодавцю якихось матеріальних благ або у вигляді покладення на наймача обумовлених договором витрат на поліпшення речі (наприклад, проведення ремонту орендованого приміщення) тощо.

Якщо інше не передбачено договором, плата за користування майном вно­ситься щомісячно (ч. 5 ст. 781 ЦК України). ЦК допускає встановлення законом або договором періодичного перегляду та зміни (індексації) розміру плати за ко­ристування майном (ч. З ст. 781). Сторони можуть визначити обов'язковий пе­ріодичний перегляд розміру орендної плати або її індексації відповідно до яки­хось об'єктивних умов (курсу національної валюти, рівня інфляції).

На вимогу наймача розмір плати за користування майном може бути змен­шений, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч. 4 ст. 781 ЦК України). Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 781 ЦК України). При цьому слід за­значити, що такі обставини мають стосуватися самого майна, а не особи найма­ча. Так, наприклад, якщо можливість користуватися орендованою квартирою у наймача зменшилася у зв'язку з тим, що він був відправлений у відрядження в інше місто, це не слугуватиме підставою для зменшення плати за користування квартирою або звільнення наймача від плати.

Ще одним основним обов'язком наймача є обов'язок повернути річ після закінчення строку найму або припинення договору найму за інших, підстав. За ст. 804 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому її було одержано, з ураху­ванням нормального зношування або у стані, який було обумовлено в договорі. В разі, якщо такий обов'язок не буде виконаний наймачем, він повинен сплатити наймодавцеві неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наймодавець, звичайно, має право вимагати повернення свого майна у примусовому порядку.

Із обов'язку наймача повернути річ у стані, в якому її було одержано з ура­хуванням нормального зношування, випливає передбачений ст. 798 ЦК України обов'язок наймача усунути всі погіршення речі, що сталися з його вини. В разі неможливості відновлення речі наймач повинен відшкодувати наймодавцеві за­вдані збитки. Підставами звільнення наймача від відповідальності є погіршення стану речі, переданої у найм внаслідок її нормального зношування або упущень наймодавця (ч. З ст. 798 ЦК України).

Крім зазначених обов'язків ЦК України наділяє наймача і певним комплек­сом прав. Так, наймодавець може робити поліпшення переданої йому у користу­вання речі. Проте, виходячи із загального правила про те, що зміна стану речі може відбуватися лише за згодою наймодавця, а також спеціальної норми ст. 797, поліпшення орендованої речі наймач може робити лише за згодою най­модавця. В цьому разі наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок плати за користування річчю (ч. З ст. 797). Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошко­дження, наймач, замість відшкодування вартості поліпшень, може їх вилучити. ЦК України містить нову норму, що стосується поліпшення речі наймачем, якщо в результаті цього створюється нова річ. В цьому випадку наймач стає співвлас­ником речі. Річ належатиме наймодавцеві та наймачеві на праві спільної частко­вої власності, в якій частка наймача відповідає вартості його витрат на поліпшен­ня речі. Проте вказана норма є диспозитивною, і законом або договором може бути передбачений інший розподіл часток.

Стаття 796 надає наймачеві коло спеціальних переважних прав. Так наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Про намір укласти договір найму на новий строк наймач зобов'язаний повідомити наймодавця заздалегідь, до закінчення строку договору. Час, за який наймач повинен повідомити наймодавця про бажання продовжити строк найму, може бути визначений у договорі. Якщо в договорі строк не вста­новлений, повідомлення має відбутися у розумний строк. При цьому продовжен­ня договору найму на новий строк вважається новим договором, який може міс­тити умови, що відрізняються від умов попереднього договору. І якщо наймач не погоджується з новими умовами, він втрачає переважне право на укладення такого договору, і наймодавець може передати майно у користування іншим особам.

У разі якщо наймодавець бажає продати річ, що є об'єктом найму, наймач, який належно виконує свої обов'язки, має переважне право перед іншими осо­бами на її придбання. Тобто лише в разі повної відмови наймача купити річ або відмови придбати її на умовах, запропонованих наймодавцем, останній може за­пропонувати річ іншим особам. Але якщо немає бажаючих купити річ на умовах, запропонованих наймодавцем, і він погодитися продати її на умовах, які задо­вольняють наймача, останній знову має переважне право на її купівлю.

Припинення договору найму. Договір найму (оренди) припиняється як на загальних підставах припинення зобов'язань, передбачених ЦК України, так і у разі виникнення спеціальних підстав, зазначених у главі 58 цього кодексу.

Спеціальні підстави припинення договору найму можна поділити на дві групи:

а)  об'єктивні, які не залежать від волі сторін;

б)  суб'єктивні — розірвання або відмова від договору однією із сторін або за згодою сторін.

Спеціальними об'єктивними підставами припинення договору найму за ст. 800 ЦК України є: смерть фізичної особи—наймача та ліквідація юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем. При цьому ліквідація юридичної осо­би завжди тягнутиме за собою припинення договору найму, незалежно від волі сторін. Що стосується смерті фізичної особи—наймача, то зазначена підстава є диспозитивною: закон або сторони в договорі можуть передбачити продовження дії договору найму і після смерті наймача.

Суб'єктивні підстави припинення відносин найму можна розділити на три ос­новні форми:

1)  розірвання договору за згодою сторін — це загальна підстава припинення зобов'язання, яка стосується і договору найму;

2)  відмова від договору;

3)  розірвання договору на вимогу якоїсь із сторін.

Одностороння відмова від договору допускається, якщо це передбачено зако­ном або угодою сторін. Так, у договорі найму допускається одностороння відмова як наймодавця, так і наймача від договору, що укладений на невизначений строк (ч. 2 ст. 782). Крім того, наймодавцеві дозволяється відмовитися від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користу­вання річчю протягом трьох місяців поспіль (ч. 1 ст. 801). При припиненні дого­вору найму внаслідок односторонньої відмови звернення з позовом до суду не ви­магається. Договір вважається припиненим з моменту повідомлення наймача про відмову від договору (ч. 2 ст. 801) або по збігу певного терміну після пові­домлення сторони про відмову від договору (ч. 2 ст. 782).

При розірванні договору найму на вимогу однієї із сторін обов'язковим є пред'явлення позову до суду. ЦК України (ст. 802) надає наймодавцеві право ви­магати розірвання договору найму у таких випадках:

—  якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню майна;

—  якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

—  якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

—  якщо наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, як­що обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

В свою чергу наймач має право розірвати договір найму у разі, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі, а також якщо наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі (ст. 803 ЦК України).


<