§ 2. Зміст договору : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 2. Зміст договору

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Майно, що може бути об'єктом договору довічного утримання. Відпо­відно до ст. 465 ЦК УРСР за договором довічного утримання відчужувач має пра­во передати у власність набувачеві будинок або його частину. Отже, ЦК УРСР обмежував перелік об'єктів, що могли відчужуватися за даним договором такими об'єктами нерухомості, як будинок чи його частина. Це правило на практиці поширювалося і на такі об'єкти нерухомості, як квартири, що з прийняттям За­кону України "Про власність" стали об'єктом права власності.

ЦК України розширив перелік об'єктів, що можуть відчужуватися за догово­ром довічного утримання. Зокрема, відповідно до ст. 763 нового ЦК України та­кими можуть бути: житловий будинок, квартира, їх частина, інше нерухоме май­но, рухоме майно, яке має значну цінність. Отже, за новим ЦК України відчужуватися за договором довічного утримання може, на відміну від ЦК УРСР, також рухоме майно, що має значну цінність. У зв'язку з тим, що нормами ЦК України не дано вартісного вираження значної цінності такого майна та примірного його переліку, зазначене положення може неоднозначне тлумачитися, а від­так мати проблематичне вирішення на практиці. Можна припустити, що таким рухомим майном може бути транспортний засіб, антикварні речі, твори мистец­тва та ін.

Оскільки договір довічного утримання спрямований на передачу права влас­ності на перелічені об'єкти, то відповідно зазначене майно повинно належати відчужувачеві на праві власності, що має підтверджуватися відповідними правовстановлюючими документами.

Майно, що відчужується за договором довічного утримання, має належати відчужувачеві на праві власності і не повинно бути обтяжене заставою. Стат­тя 766 ЦК визнає можливість укладення договору довічного утримання, за яким відчужується майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної влас­ності, зокрема те, що належить подружжю. Якщо відчужувачем є один із спів­власників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, то договір довічного утримання може бути укладений після визначення частки цього спів­власника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку корис­тування цим майном (ст. 766 ЦК України). При цьому, у разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного ут­римання, обсяг зобов'язань набувача відповідно зменшується.

Права та обов'язки сторін. Набувач за договором довічного утримання зо­бов'язується систематично забезпечувати відчужувача утриманням та (або) до­глядом.

Зазначене утримання може полягати як у матеріальному забезпеченні (в на­туральному чи грошовому), так і в наданні догляду. При цьому всі види забезпе­чення та догляду мають бути зазначені в договорі. Це може бути надання житла, харчування, забезпечення необхідним одягом, білизною, заміна постільної білиз­ни, прибирання квартири (будинку) тощо. Зазначені види матеріального забез­печення підлягають грошовій оцінці в договорі та підлягають індексації в поряд­ку, встановленому законом (ст. 770 ЦК України). ЦК УРСР передбачав оцінку будинку, що передавався за договором довічного утримання за погодженням сто­рін (ст. 426), а також передбачав визначення за погодженням сторін грошової оцінки матеріального забезпечення. Договором може передбачатися надання від­чужувачеві систематичних грошових виплат.

Отже, в договорі довічного утримання мають бути зазначені способи надання утримання, строки їх виконання, порядок та види догляду за відчужувачем. У разі, якщо способи забезпечення або догляду відчужувача не визначені догово­ром, спір підлягає розв'язанню відповідно до засад справедливості та розумності (п. 2 ст. 768 ЦК України).

У тому випадку, коли за договором довічного утримання набувач зобов'язу­ється забезпечувати відчужувача або третю особу, на користь якої укладено до­говір, житлом, причому таким може бути як будинок (квартира), що відчужуєть­ся за договором, так і інше житло, передбачене в договорі, в ньому обов'язково має бути конкретизовано, яке саме житло надається (чи квартира або будинок повністю, чи окрема кімната чи кімнати) (ст. 769 ЦК України).

Отже, набувач за договором довічного утримання наділений такими обов'яз­ками:

1)  надавати відчужувачеві довічне матеріальне забезпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд у строки та види, передбачені договором;

2)  забезпечити відчужувача житлом (у разі, якщо такий обов'язок передба­чений договором);

3) поховати відчужувача, навіть якщо такий обов'язок не був передбачений договором (п. З ст. 768 ЦК України). При цьому, якщо частина майна відчужу­вача перейшла до його спадкоємців, то витрати на поховання повинні бути спра­ведливо розподілені між ними та набувачем.

Стаття 773 ЦК України встановлює такі способи забезпечення виконання до­говору довічного утримання:

—  набувач не може до смерті відчужувача передане йому за договором до­вічного утримання майно продати, обміняти, подарувати, укладати щодо нього договір застави чи передати у власність іншій особі на підставі іншого право-чину;

— протягом життя відчужувача на майно, передане набувачеві за договором довічного утримання, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями набу­вача;

—  втрата, знищення, пошкодження цього майна не припиняє дію договору довічного утримання і не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.

Набувач наділений правом передати свої права та обов'язки за договором ін­шій особі у разі неможливості подальшого виконання ним обов'язків за догово­ром довічного утримання з підстав, що мають істотне значення. Крім того, набу­вач також наділений правом вимагати розірвання договору довічного утримання в судовому порядку (п. "б" ч. 1 ст. 774 ЦК України).

Відчужувач має право: вимагати від набувача належного виконання передба­чених договором обов'язків; замінити майно, що було передане за договором до­вічного утримання набувачеві за його згодою; вимагати розірвання договору в судовому порядку у разі невиконання чи неналежного виконання набувачем сво­їх обов'язків, незалежно від вини.

Як уже зазначалося вище, договір довічного утримання припиняє свою дію зі смертю відчужувача. Договір довічного утримання може бути розірваний як на вимогу набувача, так і на вимогу відчужувача майна. На вимогу відчужувача майна договір може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від вини. У тако­му випадку відчужувач набуває право власності на майно, що він передав за до­говором, і відповідно має право вимагати від набувача його повернення (ст. 775 ЦК України). При цьому витрати набувача на утримання або догляд відчужувача поверненню не підлягають. У даному разі цивільне законодавство встановлює відповідальність набувача за невиконання чи неналежне виконання обов'язків за договором довічного утримання, тим самим захищаючи права та інтереси відчу­жувача.

Набувач також наділений правом вимагати розірвання договору, зокрема у разі незгоди відчужувача від заміни набувача за договором з підстав неможли­вості останнім виконувати обов'язки за договором. У разі задоволення судом ви­мог набувача суд може залишити за ним право власності на частину майна з ура­хуванням часу, протягом якого він належно виконував обов'язки за договором (п. 2. ст. 775 ЦК України).

Під час строку дії договору довічного утримання можуть настати обставини, які можуть істотно вплинути на дію договору.

Такими обставинами можуть бути: смерть набувача (фізичної особи) або при­пинення юридичної особи — набувача.

Зокрема, у разі смерті фізичної особи—набувача можуть настати такі юри­дичні наслідки, передбачені ст. 776 ЦК України:

—  права та обов'язки набувача, що помер, переходять до його спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, передане відчужувачем;

—  якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, переда­ного відчужувачем, то право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом;

—  відчужувач набуває право власності на майно, передане ним за договором довічного утримання у разі відсутності у набувача, що помер, спадкоємців або їх відмови від прийняття зазначеного майна. У цьому разі договір довічного утри­мання припиняє свою дію.

У разі припинення юридичної особи—набувача за договором довічного утри­мання настають такі правові наслідки, передбачені ст. 777 ЦК України:

—  якщо у юридичної особи є правонаступник, то права та обов'язки за дого­вором переходять до правонаступника;

— якщо юридична особа ліквідується, то договір довічного утримання припи­няє свою дію і майно, що було за ним передане, переходить до відчужувача;

—  якщо у разі ліквідації юридичної особи—набувача майно перейшло до її засновника (учасника), то права та обов'язки за договором переходять до цього засновника (учасника).


<