§ 3. Зміст договору поставки : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Зміст договору поставки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Відповідно до ч. 1 ст. 630 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на основі чинного законодавства.

Договір поставки може виконувати роль основного документа, що визначає права та обов'язки сторін, якщо в ньому чітко і повно викладено необхідні умови поставки.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР, ст. 640 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами в потрібній у належних випадках формі досяг­нуто згоди за всіма істотними умовами. В договорі обов'язково обумовлюються кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, від-вантажувальні та платіжні реквізити. У разі відсутності цих умов у договорі він вважається неукладеним. Щодо інших умов таких, як, наприклад, про комплект­ність, порядок розрахунків тощо, то їх може й не бути в конкретному договорі. Проте, якщо на визначенні таких умов у договорі наполягає одна із сторін, вони також набувають значення істотних.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк, більший одного року (довгостроковий договір), або на інший строк, передбачений угодою сторін. Якщо у довгостроковому договорі кількість належних до поставки товарів або ін­ші умови договору визначено на рік або на менш тривалий період, у договорі має бути встановлений порядок погодження цих умов сторонами на наступні періоди до закінчення строку дії договору. У разі відсутності в договорі такого порядку договір визнається укладеним відповідно на один рік або на період, на який по­годжено умови договору. При відмові або ухиленні однієї із сторін довгостроко­вого договору від погодження кількості належних до поставки товарів або інших умов на наступні періоди в порядку, встановленому договором, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про визначення умов поставки товарів на відповідні періоди або про розірвання договору (ст. 715 ЦК України).

Кількість належних до поставки товарів визначається у договорі на основі замовлення покупця. Для підприємств-постачальників найважливіших видів ма­теріально-технічних ресурсів у разі потреби можуть встановлюватися спеціальні квоти (державне бронювання) на обов'язковий продаж цих ресурсів виконавцям державних замовлень, які мають стратегічне значення і пов'язані з підтриман­ням необхідного рівня обороноздатності країни та її безпеки.

З визначенням кількості належної до поставки продукції тісно пов'язане по­няття асортименту. Розподіл товарів за окремими групами та співвідношення їх і становлять асортимент. Він обумовлюється або в самому договорі, або у спе­цифікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною. Якщо йдеть­ся про поставку продукції, замість терміна "асортимент" іноді вживається рівно­значний йому термін "номенклатура". Розрізняють асортимент груповий і розгорнутий. Груповий асортимент — це співвідношення більш-менш значних груп певної продукції, обумовленої в договорі. Розгорнутий (або внутрішньогруповий) асортимент — це характеристика в договорі окремих груп належної до поставки продукції детальнішими показниками (за артикулами, фасонами, моде­лями, розмірами тощо).

Розгорнута номенклатура (асортимент) належної до поставки продукції ви­значається в договорі на основі замовлення покупця. Постачальник повинен за­довольняти обгрунтовані вимоги покупця за номенклатурою, якщо вони відпові­дають спеціалізації та профілю постачальника. Якщо під час виконання договору постачальник допускає відхилення від погодженого асортименту, то діє таке пра­вило: поставлена продукція однієї назви, що входить до асортименту, не зарахо­вується у покриття недопоставки продукції іншої назви, крім випадків, коли по­ставку здійснено з попередньої згоди покупця або останній прийняв продукцію для використання.

Однією з істотних умов договору, яка характеризує предмет поставки з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням, є умова щодо якості продукції. Якість продукції — це сукупність властивостей і характери­стик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції і зумовлюють її здатність задовольняти відповідно до свого призначен­ня потреби споживачів.

Згідно з Положенням про поставки продукції (п. 39) та Положенням про по­ставки товарів (п. 32) продукція і товари мають відповідати за якістю стандар­там, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості про­дукції або зразкам (еталонам). У договорі на поставку продукції потрібно зазначати посилання на нормативні документи, що пройшли державну реєстра­цію, за якими поставлятиметься продукція.

Договір може передбачати більш високі вимоги щодо якості продукції порів­няно з нормативними документами. Це дає змогу своєчасно врахувати зрослі ви­моги споживачів. Виготовлювач (постачальник) засвідчує якість продукції відпо­відним документом, який надсилається покупцеві разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими правилами чи договором.

З метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього середовища, сприяння споживачеві в компе­тентному виборі продукції проводиться обов'язкова (щодо певних видів продук­ції) або добровільна сертифікація. Продукцію, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації на території України, має супроводжувати сертифі­кат, який підтверджує відповідність її обов'язковим вимогам нормативних доку­ментів.

У справі забезпечення належної якості, надійності та довговічності продукції, призначеної для тривалого користування або зберігання, важливе місце нале­жить гарантійним строкам. За ст. 250 ЦК УРСР гарантійний строк — це пе­редбачений стандартом, технічними умовами або договором триваліший, порів­няно із загальними строками якісної перевірки, строк для виявлення покупцем недоліків поставленої продукції. На вимогу покупця постачальник повинен без­платно виправити недоліки, виявлені протягом гарантійного строку, або заміни­ти продукцію доброякісною, або повернути сплачену за неї суму, якщо не дове­де, що недоліки виникли внаслідок порушення покупцем правил користування продукцією або зберігання її.

Дещо інше розуміння гарантійного строку випливає зі змісту ст. 677 ЦК Ук­раїни. Товари, які продавець зобов'язаний передати покупцеві, мають відповідати умовам договору або певним обов'язковим вимогам у момент їх передачі покуп­цеві, якщо інший момент визначення відповідності товарів цим вимогам не пе­редбачений договором, і в межах розумного строку мають бути придатними для мети, з якою товари такого роду звичайно використовуються.

Коли договором або законом, іншими правовими актами передбачено надан­ня продавцем гарантії якості товарів, продавець зобов'язаний передати покупцеві товари, що мають відповідати зазначеним вимогам протягом певного періоду ча­су, встановленого договором або законом чи іншими правовими актами (гаран­тійного строку). Гарантія якості товару поширюється і на всі комплектуючі ви­роби, якщо інше не передбачено договором.

Отже, якщо за ст. 250 ЦК УРСР гарантійний строк означає строк для вста­новлення покупцем у належному порядку недоліків у поставленій продукції з на­ступним пред'явленням до постачальника відповідних вимог, то за ст. 675 ЦК України він означає гарантування постачальником (продавцем) протягом певно­го часу відповідності товарів певним вимогам, зазначеним у договорі або норма­тивних документах. Слід зазначити, що і в юридичній літературі немає єдності думок щодо сутності гарантійного строку1. Мабуть, правильно було б розглядати гарантійний строк як строк дії гарантійного зобов'язання, яке є додатковим до основного зобов'язання поставки і зміст якого становлять права та обов'язки що­до гарантування постачальником протягом цього строку відповідності товарів певним вимогам і можливості виявлення у цей строк у товарах недоліків з на­ступним пред'явленням до постачальника претензійних вимог.

Відповідно до ст. 678 ЦК України гарантійний строк починає спливати з мо­менту передачі товарів покупцеві, якщо інше не передбачено договором. Якщо покупець позбавлений можливості використовувати товар, щодо якого догово­ром встановлено гарантійний строк, за обставин, що залежать від продавця, га­рантійний строк не спливає до усунення відповідних обставин продавцем. Якщо інше не передбачено договором, гарантійний строк подовжується на час, протя­гом якого товар не міг використовуватися через виявлені в ньому недоліки, за умови вчасного повідомлення продавця про ці недоліки товару. Гарантійний строк на комплектуючі вироби вважається рівним гарантійному строкові на ос­новний виріб і починає спливати водночас з гарантійним строком на основний виріб. При заміні товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар, що відповідає умовам договору, гарантійний строк на нього починає спливати заново.

За чинним законодавством про поставки, гарантійний строк на товари обчис­люється з дня продажу виробу через роздрібну торговельну мережу, а на продук­цію — з дня введення виробів в експлуатацію, але не пізніше 6 місяців для дію­чих і 9 місяців для тих підприємств, що будуються. На вироби, що їх використовують на підприємствах із сезонним характером робіт, і на запасні час­тини гарантійний строк встановлюється не більше року з дня надходження їх на підприємства, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором.

Сторони можуть визначати гарантійні строки у договорі, якщо вони не перед­бачені нормативними документами, і навіть подовжувати вже встановлені гаран­тійні строки.

Відповідно до ст. 679 ЦК України законом, іншими правовими актами, стан­дартами або іншими обов'язковими правилами може бути визначений строк, по закінченні якого товар вважається непридатним для використання за призначен­ням (строки придатності).

Товар, на який встановлено строк придатності, продавець повинен переда­ти покупцеві з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначен­ням до закінчення строку придатності. Строк придатності визначається періодом часу, який обчислюється з дня виготовлення товару і протягом якого він придат­ний для використання, або терміном (датою), до настання якого товар придатний для використання.

Характеристика предмета договору поставки іноді пов'язана з визначенням комплектності продукції. Додержання умови про комплектність поставки має надзвичайно важливе значення у справі своєчасного і раціонального використан­ня машин, устаткування, в освоєнні нових виробничих потужностей, бо постав­лений без якихось складових частин агрегат осідає у споживача "мертвим" ван­тажем.

Продукція має поставлятися комплектне, відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Якщо комплектність не визначена цими доку­ментами, вона в разі потреби обумовлюється договором (ст. 251 ЦК УРСР, ст. 684 ЦК України).

До найважливіших умов договору поставки цивільне законодавство відносить строки поставки. В літературі та договірно-арбітражній практиці ці строки по­діляють на загальні та і окремі (часткові). Загальний строк поставки збігається по суті зі строком дії договору. Якщо загальний строк поставки є відрізком часу, протягом якого постачальник повинен здійснити поставку всієї передбаченої до­говором кількості продукції, то окремі строки визначають поставку продукції час­тинами, окремими партіями у межах строку дії договору. Питання про встанов­лення окремих строків поставки передане на розсуд сторін. Строки або періоди поставки (квартальні, місячні, декадні тощо) встановлюються в договорі з ураху­ванням безперебійного постачання покупців, забезпечення ритмічності поставки та особливостей виробництва.

Відповідно до ст. 716 ЦК України у разі якщо сторонами передбачено протя­гом строку дії договору поставку товарів окремими партіями, але строки постав­ки окремих партій (періоди поставки) у ньому не визначено, то товари мають по­ставлятися рівномірними партіями помісячне, оскільки інше не випливає із закону, інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання. Поряд із визначенням періодів поставки в договорі може бути встановлений гра­фік поставки товарів (декадний, добовий, погодинний тощо). Дострокова постав­ка товарів може здійснюватися за згодою покупця. Товари, поставлені достроко­во і прийняті покупцем, зараховують у рахунок кількості товарів, які належать до поставки в наступному періоді.

Істотною умовою договору поставки є ціна. Від цін та обсягу поставки зале­жить загальна сума договору. Ціни на продукцію, а також на тару й упаковку встановлюють у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до вимог стандартів, технічних умов або договору постачальник повинен маркувати продукцію, яку він виготовляє. Крім того, на упаковці або безпосередньо на самій продукції слід проставляти знаки для товарів, зареєстро­вані у встановленому порядку. Щоб забезпечити схоронність продукції при перевезенні або зберіганні, її треба поставляти у належній тарі чи упаковці. Вимоги щодо якості тари й упаковки визначаються стандартами, технічними умовами або договором. Тара, пакувальні і в'язальні матеріали багаторазового викорис­тання, засоби пакетування, спеціалізовані контейнери підлягають поверненню постачальникові або здачі тарозбиральним організаціям. Крім розглянутих умов, у договорі можуть обумовлюватися порядок відвантаження, доставки і здачі про­дукції покупцеві, порядок розрахунків та інші умови поставки.


<