§ 1. Поняття та значення договору поставки : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Поняття та значення договору поставки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Нормальна робота будь-якого підприємства неможлива, з одного боку, без чіткого і своєчасного забезпечення його сировиною, матеріалами, комплектуючи­ми виробами, устаткуванням та іншими ресурсами, а з другого — без рівномір­ного і гарантованого збуту виготовленої продукції. Задоволення попиту громадян на товари широкого вжитку значною мірою залежить від забезпечення цими то­варами торговельних організацій з боку підприємств-виготовлювачів, кооперати­вів або посередницьких структур. Як матеріально-технічне постачання, так і за­безпечення торговельних організацій виготовленими товарами здійснюються на основі широко розгалуженої системи господарських зв'язків з поставок.

З переходом до ринкової економіки постала проблема збереження господар­ських зв'язків, що склалися між виробниками і споживачами на поставку сиро­вини, матеріалів, енергоресурсів, комплектуючих виробів. Розрив цих зв'язків відчутно позначається на поставках товарів для споживчого ринку. У зв'язку з цим вживаються заходи щодо стабілізації усталених і налагодження нових гос­подарських зв'язків, передусім між підприємствами, розташованими на території України.

Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з ритмічного постачання продукції і товарів є договір поставки. Договір — це ос­новний документ, що визначає права та обов'язки сторін з поставок усіх видів товарів. Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні змісту зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними угодами.

Визначення договору поставки, яке дається у ст. 245 ЦК УРСР, певною мі­рою застаріло. В ньому наголошується, що сторонами цього договору можуть бу­ти лише організації (юридичні особи), бо в період панування планово-адміністра­тивної системи, коли приймався ЦК УРСР, діяльність приватних осіб у сферах матеріально-технічного постачання та оптової торгівлі заборонялася. Поставки продукції (товарів) у той час були переважно планові, оскільки договори уклада­лися на підставі планових актів розподілу продукції, обов'язкових для обох орга­нізацій (нарядів, планів прикріплення покупця до постачальника тощо). Нині функції як постачальника, так і покупця за договором поставки можуть викону­вати й фізичні особи, які мають статус підприємця, а централізований плановий розподіл товарів скасовано. Тому у новому ЦК України (ч. 1 ст. 714) договір по­ставки визначається як договір, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в обумовлений строк товари у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім, сімейним або ін­шим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму. До договору поставки застосовуються пра­вила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено договором або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Сторонами (суб'єктами) цього договору є постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Підприємництво — це, безпосередня, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержати прибуток. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи усіх форм власності (ст. 2 Закону України "Про підприємництво")1.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим, сімей­ним, домашнім та іншим споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).

В умовах ринкової економіки придбання підприємцем ресурсів здійснюється переважно на ринку товарів і послуг, тобто без фондів і лімітів, безпосередньо у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, в тому числі на ярмарках, біржах, аукціонах або у комерційних посередників.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і сплатним. Як консен-суальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

Договір поставки двосторонній, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох контрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Регулювання договірних відносин з поставок продукції здійснюється у різних формах. Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює норматив­не регулювання цих відносин. Так, у сфері поставок діє міждержавна Угода про загальні умови поставок товарів між організаціями держав — учасниць Спів­дружності Незалежних Держав від 20 березня 1992 р. (далі — Загальні умови поставок товарів). Угода поширюється на відносини між суб'єктами господарю­вання (незалежно від форм власності) держав — учасниць Співдружності за міждержавними економічними зв'язками. Під суб'єктами господарювання розу­міють підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційних форм, а також громадян, які володіють статусом підприємця, відповідно до законів, що діють на території цих держав. Під товаром мають на увазі як товари народного споживання, так і продукцію виробничо-технічного призначення.

Кабінет Міністрів України затвердив Тимчасове положення з питань коопе­рованих поставок продукції виробничо-технічного призначення (1993 p.), але во­но має вузьку сферу дії, бо регулює відносини між суб'єктами господарської ді­яльності (незалежно від форм власності) на внутрішньому ринку України з кооперованих поставок деталей, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого або міжгалузевого призначення, виготовлених за тех­нічною документацією споживача (замовника), технічними умовами та стандар­тами і необхідних для виготовлення кінцевої продукції.

Відповідно до Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку вироб­ничої кооперації підприємств і галузей держав — учасниць Співдружності Неза­лежних Держав від 23 грудня 1993 р. та Протоколу про механізм реалізації цієї Угоди від 15 квітня 1994 р. Кабінет Міністрів України постановою від 18 травня 1994 р. затвердив Положення про порядок поставок і митного оформлення про­дукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав — учасниць СНД. Поставка продукції за виробничою кооперацією — це поставка сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок, напівфабрикатів, ком­плектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що тех­нологічно взаємопов'язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції.

Крім того, діють чинні з 1 серпня 1988 р. Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів народно­го споживання (далі — Положення про поставки продукції і Положення про по­ставки товарів).

Поставки продукції за державними замовленнями (контрактами) здійснюють­ся відповідно до Закону України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22 грудня 1995 р.