§ 1. Зовнішньоекономічні договори (контракти) : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Зовнішньоекономічні договори (контракти)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Однією з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньоеко­номічний договір (контракт). Контракт є зовнішньоекономічною угодою, контр­агентами якого є суб'єкти підприємницької діяльності різних країн. Правовідно­сини, що виникають між названими суб'єктами, мають цивільно-правовий характер.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (ст. 1) визначає контр­акт як матеріально-оформлену угоду двох або більше суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності та їх іноземних контрактів, спрямовану на виникнення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльнос­ті. Щодо форми укладення, виконання зовнішньоекономічного контракту поряд із загальними нормами цивільного права застосовуються також спеціальні поло­ження законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність. У контексті регулювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) таким актом є також затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України "Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 6 вересня 2001 р. Порядок укладення зовнішньоекономічного контракту до­пускається лише в письмовій формі. Недотримання письмової форми контракту є підставою його недійсності.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у первинній редакції містив положення щодо необхідності двох підписів з української сторони. Після внесення змін у редакцію ст. 6 названого закону підписання зовнішньоекономіч­ного договору (контракту) здійснюється у загальному порядку.

Положення про форму зовнішньоекономічного договору (контракту) застосо­вується для укладення договорів купівлі-продажу товарів, надання послуг, вико­нання робіт, а також для товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльно­сті незалежно від форм власності та видів діяльності.

Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України "Про зовніш­ньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту до­говору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, реко­мендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законодавством України.

Згідно з Указом Президента України "Про облік окремих видів зовнішньоеко­номічних договорів (контрактів) в Україні" від 7 листопада 1994 р. певні контр­акти підлягають реєстрації. Для цього суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який є стороною контракту, повинен подати такі документи:

—  заявку у довільній формі на офіційному бланку суб'єкта підприємницької діяльності за підписом його керівника;

—  інформаційну карту зовнішньоекономічного контракту;

—  оригінал зовнішньоекономічного контракту з усіма додатками, специфіка­ціями, додатковими угодами і документами, які є частиною контракту;

—г копію контракту, посвідчену в установленому порядку керівником суб'єк­та зовнішньоекономічної діяльності;

— документ про оплату послуг за реєстрацію зовнішньоекономічного догово­ру (контракту).

Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів здійснюється в строк не більше семи робочих днів з дати подання документів.

Відмова в реєстрації контракту можлива з таких підстав:

—  відсутність документів, необхідних для реєстрації;

—  невідповідність умов договору (контракту) законодавству України;

— до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності застосовано санкції, передба­чені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

— наявність заборони зі сторони зарубіжних держав на ввезення відповідних національних товарів;

—  відсутність імпортних квот, встановлених іноземними державами на вве­зення українських товарів;

—  застосування режиму індивідуального ліцензування до іноземного контр­агента відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Крім названих нормативних актів, правове регулювання зовнішньоекономіч­них договорів (контрактів) здійснюється на основі інших нормативно-правових актів. Зокрема, порядок розрахунків за зовнішньоекономічними договорами здій­снюється відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", кошти резидентів в іноземній валюті підлягають зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни, передбачені в контр­актах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення вантажної декларації при експортних операціях або перерахування коштів у порядку перед­оплати при імпортних операціях. У разі порушення резидентами зазначених тер­мінів стягується пеня в розмірі 0,3 відсотки від суми нестриманої виручки (мит­ної вартості непоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованій за офіційним валютним курсом на день нарахування пені. При цьому загальний роз­мір пені не може перевищувати розміру заборгованості.

Правову основу регламентування зовнішньоекономічних договорів (контрак­тів) становлять укази Президента України "Про заходи по упорядкуванню роз­рахунків за договорами, які укладаються суб'єктами підприємницької діяльності України", "Про застосування правил інтерпретації комерційних термінів".

Останній займає важливе місце при застосуванні міжнародних комерційних термінів (ІНКОТЕРМС). У практиці зовнішньоекономічної діяльності склалася низка загальновизнаних звичаїв, що регулюють поставку товарів. Вони містяться в уніфікованих правилах, тлумачення яких пропонуються в документі — Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС) (в редакції 2000 p.).

Частіше на практиці застосовуються варіанти розподілу ризиків, витрат і обов'язків між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з передачі товару, сформульовані в базових умовах поставки. Правила ІНКОТЕРМС являють со­бою зібрання типових умов, згідно з якими укладаються контракти купівлі-про-дажу товарів між сторонами комерційного підприємства, які знаходяться на території різних країн.

Метою ІНКОТЕРМС є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних термінів у зовнішньоекономічних відноси­нах. Таким чином можна уникнути або значною мірою скоротити невизначенос­ті, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Слід підкреслити, що сфера дії ІНКОТЕРМС обмежується питаннями, по­в'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів (під словом "товари" тут розуміються "матеріальні речі", а не такі товари, як комп'ютерне програмне забезпечення).

В той час, як експортерам, так і імпортерам слід врахувати для здійснення міжнародної торговельної угоди, де вимагається не тільки договір купівлі-прода­жу, а й договори перевезення, страхування та фінансування, ІНКОТЕРМС стосується тільки одного з цих договорів, а саме — договору купівлі-продажу. Проте домовленість сторін щодо застосування певного терміна ІНКОТЕРМС обов'язково має значення і для інших договорів.

Спеціальним Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" регулюються операції з давальницькою сиро­виною. До останніх належать операції з переробки (обробки, збагачення або ви­користання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників та ви­конавців), а також етапи (операції з переробки сировини), ввезеної на митну територію України (або закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні), або вивезену за її межі з метою отримання готової продукції за відпо­відну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менше 20 відсотків загальної вартості готової про­дукції.

Крім перелічених, договірні відносини у зовнішньоекономічній сфері регулю­ються указом Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юктур-но-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 10 лютого 1996 p., Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулю­вання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 p., постановою Кабінету Мініст­рів України і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовніш­ньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті" від 21 червня 1995 р.


<