§ 4. Відповідальність за договором довірчого управління майном : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 4. Відповідальність за договором довірчого управління майном

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

ЦК України закріплено підвищені вимоги щодо відповідальності за договором довірчого управління майном.

Відповідно до ст. 1062 ЦК України довірчий управитель, який не виявив при довірчому управлінні майном належного піклування про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві — упущену вигоду.

Довірчий управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.

Таким чином, довірчий управитель відповідає як за винно заподіяні, так і за випадково виниклі збитки і може звільнитися від відповідальності, якщо доведе, що збитки є результатом непереборної сили або дій установника чи вигодона-бувача.

Настання відповідальності за збитки, спричинені випадково, не означає, що відповідальність довірчого управителя не має меж. Довірчий управитель звільня­ється від відповідальності, якщо буде доведено неможливість виконання догово­ру внаслідок обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних у даних умовах обставин (форс-мажор)1. Характеризуючи обставини, які можуть бути визнані обставинами непереборної сили, ЦК України прямо вказує, що до таких обставин не належать порушення обов'язків зі сторони контрагентів борж­ника—довірчого управителя, відсутність на ринку потрібних для виконання то­варів, відсутність у боржника—довірчого управителя необхідних грошових засо­бів тощо.

Винна відповідальність довірчого управителя передбачає порушення ним до­говірних зобов'язань. Згідно зі ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання його або неналежне виконання. При здійсненні довірчого управлін­ня можуть виникати два основні види порушень договірних зобов'язань з боку довірчого управителя. По-перше, довірчий управитель може не забезпечити до­сягнення мети довірчого управління. Якщо вона має підприємницький характер, то порушення полягатиме у відсутності виплат вигодонабувачу. В договорах до­вірчого управління грошовими коштами договори можуть містити умову про ви­плату доходу у вигляді визначеного проценту на вкладений капітал. Відсутність виплат є підставою для стягнення доходу за позовом вигодонабувача. По-друге, довірчий управитель може не забезпечити фізичну схоронність майна, передано­го у довірче управління. В цьому випадку він відповідає за втрату, нестачу або пошкодження майна.

Особливість відповідальності довірчого управителя зумовлена його одночас­ним виступом в якості боржника установника і вигодонабувача, які мають право вимагати відшкодування збитків. Збитками вважаються втрати, яких установник або вигодонабувач зазнали у зв'язку зі знищенням або пошкодженням майна, що перебуває у довірчому управлінні, а також витрати, які наведені особи зробили або мусять зробити для відновлення свого порушеного права. Упущеною виго­дою є доходи, які вигодонабувач міг би реально одержати за звичайних обста­вин, якби його право не було порушене.

Установник довірчого управління не має права на відшкодування упущеної вигоди, якщо за умовами договору всі вигоди від майна, що перебуває у довірчо­му управлінні, отримує інша особа (вигодонабувач), а не установник. Установ­ник має право на відшкодування упущеної вигоди, якщо він є єдиним або одним із вигодонабувачів.

Довірчий управитель відповідає за порушення зобов'язання третіми особами (замісниками), на яких було покладено його виконання. Відповідно до ст. 1060 ЦК України довірчий управитель несе відповідальність за дії обраного ним заміс­ника як за власні.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, що випливає з договору довірчого управління, будь-якою третьою особою (повірений тощо), обов'язок виконати зобов'язання покладається на довірчого управителя, в разі невиконання ним зобов'язань з управління він відповідає перед установником та вигодонабувачем за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. З ст. 530 ЦК України третя особа (вигодонабувач) у разі небезпеки втратити своє право на майно, що перебуває у довірчому управлінні внаслідок звернення кредитора на це майно, може задовольнити вимогу креди­торів без згоди довірчого управителя (боржника). У цьому разі третя особа стає на місце кредиторів за зобов'язаннями і застосовуються правила статей 514— 521 ЦК України (перехід прав кредиторів третіх осіб і переведення боргу).

Довірчий управитель відшкодовує завдані ним збитки (установнику та виго-донабувачеві) у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено від­шкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо довірчий управитель, що по­рушив зобов'язання з довірчого управління, одержав завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються вигодо'набувачеві у зв'язку з неодержанням ним доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник прав (довірчий управитель).

Довірчий управитель відшкодовує реальні збитки і упущену вигоду, завдані ним при простроченні виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України довірчий управитель, який прострочив ви­конання, відповідає перед установником за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо вна­слідок прострочення довірчого управителя виконання втратило інтерес для уста­новника, він може відмовитися від виконання договору довірчим управителем і вимагати відшкодування збитків.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за договором довірчого управління майном встановлено неустойку (штраф, пеню), то її стягу­ватимуть у повному розмірі понад відшкодування збитків відповідно до ст. 626 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором довірчого управління майном грошова сума, яку боржник (довірчий управитель) повинен сплатити кредиторові (установникові управління) у разі невиконання або нена­лежного виконання зобов'язання (зокрема, у разі прострочення).

Відповідно до ст. 554 ЦК України сплата неустойки не позбавляє довірчого управителя від виконання зобов'язання в натурі або відшкодування збитків за виконання зобов'язання. Кредитори (установник та вигодонабувач) мають право на свій розсуд зажадати замість сплати неустойки і відшкодування заподіяних довірчим управителем збитків тільки виконання ним зобов'язання в натурі, якщо це відповідає їх (кредиторів) інтересам.

Угодою сторін довірчого управління може бути передбачено стягнення тільки неустойки без відшкодування збитків (виключна неустойка) або можливість стягнення за вибором установника неустойки чи збитків (альтернативна неус­тойка), або неустойки, стягуваної в зарахування відшкодування збитків (заліко­ва неустойка).

Таким чином, відповідальність за договором довірчого управління майном є договірною (за характером зобов'язання) та підвищеною (за способом відпові­дальності).

За суб'єктним складом відповідальність за договором довірчого управління майном є різновидом відповідальності за множинності осіб.

Відповідно до п. 2 ст. 1062 ЦК України довірчий управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним довірчого управління, якщо вартості майна, яке перебуває у довірчому управлінні, недос­татньо для задоволення вимог кредиторів.

На довірчого управителя поширюються загальні положення про субсидіарну відповідальність. За змістом ст. 621 ЦК України субсидіарна відповідальність пе­редбачає, що договором або законом може бути передбачена, поряд із відпові­дальністю боржника, додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи — до­вірчого управителя. До пред'явлення вимоги довірчому управителю кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника — установника довірчого управління. Якщо установник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до довірчого управителя — особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задо­волення своєї вимоги від довірчого управителя, якщо ця вимога може бути задо­волена шляхом зарахування зустрічної вимоги до установника, як основного боржника. Довірчий управитель повинен до задоволення вимоги, пред'явленої йому кредитором, повідомити про це установника, а у разі пред'явлення позову — подати клопотання про залучення установника (як основного боржника) до учас­ті у справі.

У разі недотримання цих вимог довірчим управителем установник (як основ­ний боржник) має право висунути проти регресної вимоги довірчого управителя заперечення, які він мав проти кредитора.

Згідно з п. З ст. 1062 ЦК України субсидіарна відповідальність довірчого управителя настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які бе­руть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про пере­вищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від довірчого управителя відшкодування завданих ним збитків.

Таким чином, вчинені довірчим управителем правочини з перевищенням на­даних йому повноважень або встановлених обмежень визнаються укладеними в інтересах установника за умови відсутності вини третіх осіб, які беруть в укла­денні таких правочинів.

Вина третьої особи, яка бере участь у правочині, презюмується, якщо пере­вищення наданих повноважень або встановлених обмежень довірчого управите­ля є або має бути очевидним для контрагента, виходячи із поведінки сторін, зміс­ту правочину, усталеної практики укладення подібних правочинів, звичаїв ділового обороту та інших обставин, що мають істотне значення. Наприклад, для третьої особи має бути очевидним перевищення довірчим управителем встанов­лених обмежень у разі укладення без згоди установника договору застави майна, переданого у довірче управління, оскільки наявність такої згоди прямо перебаче-на положеннями ЦК України про довірче управління майном.

Відповідно до п. З ст. 1057 ЦК України у правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується, що вони вчинені управителем. Згідно з п. З ст. 1057 ЦК України у разі відсутності вказівки про те, що пи­сьмові правочини щодо майна, переданого в управління, вчинено управителем, останній зобов'язується перед третіми особами особисто.

Положення ЦК України про довірче управління не містять норм про зобов'я­зання з правочинів, учинених довірчим управителем із перевищенням на­даних йому повноважень і встановлених для нього обмежень, на які поширюють­ся загальні положення ЦК про вчинення правочинів з перевищенням повноважень.

ЦК України містить положення про вчинення правочинів представником з перевищенням повноважень і відступлення вказівок комітента, згідно з якими правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змі­нює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі подальшого схвалення правочину цією особою (ст. 242 ЦК України), або як­що цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит (ст. 1036 ЦК України).

Закріплені в ЦК України терміни "перевищення наданих повноважень" і "перевищення встановлених обмежень" вимагають їх визначення та розме­жування.

Довірчому управителеві надаються невизначено широкі повноваження, з урахуванням мети довірчого управління та особливостей майна, переданого у довірче управління, визначені договором та законом. Тому перевищенням на­даних довірчому управителеві повноважень вважатиметься здійснення цих пов­новажень всупереч меті та цільовому призначенню майна, яке перебуває у до­вірчому управлінні. Перевищення встановлених довірчому управителеві обмежень передбачає виникнення останніх на підставі договору або за законом та вчинення правочинів за відсутності у довірчого управителя достатніх повно­важень.

Юридичне значення розмежування "встановлених обмежень" і "наданих повноважень" полягає в різних підставах правочинності їх перевищення. Для ви­знання правочинним правочину, вчиненого з перевищенням встановлених обме­жень, необхідно подальше схвалення такого правочину довірителем. Довірена особа має право перевищувати надані їй повноваження, якщо цього вимагають інтереси довірителя і довірена особа не могла попередньо запитати довірителя або не одержала у розумний строк відповіді на свій запит.

Таким чином, зобов'язання з правочинів, учинених довірчим управителем із перевищенням наданих йому повноважень і встановлених для нього обмежень, несе довірчий управитель особисто, крім випадків подальшого схвалення уста­новником правочину, або якщо перевищення наданих йому повноважень вимага­ють інтереси установника та вигодонабувача і довірчий управитель не міг попе­редньо запитати установника або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит, або коли треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не повинні були знати про перевищення довірчим управителем повнова­жень або встановлених обмежень.

Отже, довірчий управитель, який є ніби гарантом доходів від довіреної йому власності (майна), несе відповідальність за неналежну дбайливість стосовно майна, а, отже, і за інтересами установника управління (вигодонабувача). Якщо довірчий управитель забув покласти цінні папери до сейфа, де вони повинні зберігатися, або, наприклад, отримати відсотки за облігаціями, то він повинен від­повідати за це. Проте, якщо, наприклад, довірчий управитель уклав розумну частку довірчого майна у цінні папери, які вважалися на той момент доброю ін­вестицією, а через кілька років ці цінні папери несподівано втратили цінність, до­вірчий управитель не буде відповідати. Якщо він мав свободу дій і знав нарівні з іншими, що дана інвестиція невдала, але не намагався це виправити, він буде не­сти відповідальність.

Крім невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, підставою для відповідальності може бути порушення довірчим управителем норм закону: обман (наприклад, неправильне використання основного майна або доходу в ін­тересах інших осіб, а не установника чи вигодонабувача, що тягне за собою від­шкодування збитків і кримінальне покарання), несплата податків, несанкціоно­ване використання коштів зі шкодою для доходу довіреного майна тощо.

Правозастосовна практика управління майном на основі довірчої власності у країнах англосаконського права і довірчого управління майном у країнах конти­нентального права сформувала відповідні умови відповідальності фідуціарних власників та довірчих управителів.

Наприклад, у США на управителях лежить два основні види обов'язків:

залишатись лояльними (тобто відданими) інтересам корпорації і виявляти на­лежну дбайливість і турботу (due care), перший з яких полягає у неотриманні особистих вигід від ведення справ корпорації;

обов'язок провести "розумний збір інформації перед прийняттям рішень".

За Правилами ділових рішень (The Business Judgment Rule), суд не має пра­ва заднім числом обговорювати рішення управителя і покладати на нього вину, якщо той не мав особистого інтересу, був добросовісним, виявляв належну дбай­ливість і (у деяких штатах) якщо при цьому не було збитків для активів корпо­рації. Щоб зрозуміти, як діяла б "обережна і розумна людина у схожій ситуації" (prudent man rule), дедалі частіше судді намагаються оцінити рівень інформова-ності довірчого управителя щодо проблеми, яку той намагався вирішити. Якщо в управлінні майном було зайнято кілька управителів ("довірчих власників"), то вони відповідають перед вигодонабувачем (бенефіціантом) солідарне1.

В ЦК Російській Федерації (ст. 1022) фактично встановлено презумпцію ви­ни довірчого управителя за збитки, що виникли випадково. За Законом РФ "Про ринок цінних паперів", управитель повинен відшкодувати клієнту упущену виго­ду, якщо не виявить належну дбайливість про його інтереси.

Критерії "упущеної вигоди" і "належної дбайливості" не визначено. Згідно з Указом Президента РФ "Про продаж державних підприємств — боржників" від 2 червня 1994 р. № 1114 (п. 27), якщо хоч би однією з причин неплатоспромож­ності державного підприємства виступають неправомірні або некомпетентні дії довірчого управителя, то підприємство може розірвати договір довірчого управ­ління майном. Російські юристи і економісти прогнозують, що суди будуть вирі­шувати позови "довірителів" (установників управління) до довірчих управителів, що допустили зменшення основної суми довіреного майна, однозначно на ко­ристь довірителів (установників управління)1.


<