§ 2. Предмет, істотні умови, форма та строк договору довірчого управління майном : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 2. Предмет, істотні умови, форма та строк договору довірчого управління майном

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Предметом будь-якого договору завжди є певна правомірна дія, зумовлена його змістом.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України за договором довірчого управління одна сторона (установник) передає іншій стороні (довірчому управителеві) на певний строк майно у довірче управління, яка зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника або особи, зазна­ченої ним (вигодонабувача).

Довірчий управитель майном здійснює від свого імені юридичні та фактичні дії щодо майна, яке перебуває у довірчому управлінні, згідно з договором.

Отже, предметом договору довірчого управління майном виступають юридич­ні та фактичні дії, спрямовані на здійснення довірчого управління.

Довірче управління майном має складний предмет, який включає в себе два роди об'єктів: фактичні та юридичні дії довірчого управителя з управління май­ном та майно, передане у довірче управління.

Здійснюючи управління цим майном, довірчий управитель володіє цим май­ном, користується ним, тобто вилучає корисні властивості майна і розпоряджа­ється ним. За своїм змістом і обсягом правомочності володіння, користування і розпорядження майном рівнозначні повноваженням власника майна, якщо дого­вором довірчого управління не передбачено обмежень (меж) вказаних повнова­жень довірчого управителя.

Передача майна у довірче управління не має наслідком перехід до довірчого управителя права власності на майно. Довірче управління майном здійснює осо­бисто довірчий управитель, крім випадків передачі довірчого управління майном іншій особі (заступнику) довірчим управителем, який несе відповідальність за дії обраного ним повіреного, як за власні.

Таким чином, предметом довірчого управління майном виступають будь-які правомірні юридичні та фактичні дії, спрямовані на реалізацію чужого суб'єктив­ного права — установника управління через довірчого управителя, з наділенням управителя (без надання йому права власності) конкретними повноваженнями щодо довіреного майна, встановленими договором довірчого управління майном, у рамках закону.

Поняття та склад об'єктів довірчого управління майном. При розгляді об'єктів довірчого управління неприпустимо ототожнювати цей термін з понят­тям "предмет договору", які виступають як різні правові категорії. Предмет до­вірчого управління — це те, з приводу чого сторони досягли згоди, тобто діяль­ність управителя, спрямована на певний об'єкт управління.

За змістом ЦК України установник управління передає довірчому управите­лю майно для здійснення юридичних та фактичних дій, вчинюваних з цим май­ном довірчим управителем від свого імені в інтересах установника управління або особи, зазначеної ним (вигодонабувача).

Таким чином, під об'єктом довірчого управління майном необхідно розумі­ти сукупність переданих довірчому управителю майна та/або майнових прав, а також плодів та доходів, пов'язаних з ними суб'єктивних прав та обов'язків, що виникли або отримані в результаті вчинення дій щодо здійснення довірчого уп­равління.

Відповідно до п. 1 ст. 1049 ЦК України предметом договору довірчого управ­ління можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Права, набуті довірчим управителем у результаті вчинення дій щодо довірчо­го управління, включаються до складу майна, переданого у довірче управління, а обов'язки, що виникли в результаті таких дій, виконуються за рахунок цього майна.

Отже, будь-який приріст і збитки відносяться на результати діяльності з до­вірчого управління, зменшують, збільшують або змінюють склад майна, яке перебуває у довірчому управлінні. Оскільки власником такого майна залишаєть­ся установник управління, то плоди, продукція і доходи від використання майна також надходять у його власність. Тобто, крім майна, переданого у довірче управління, довірчий управитель зобов'язаний повернути установнику плоди, продукцію і доходи, якщо вони не були передані, виплачені або іншим чином від­чужені в процесі управління, у тому числі у вигляді доходів, адресованих виго-донабувачу.

Майно, передане у довірче управління, має бути відокремлене від іншого майна установника і від майна довірчого управителя. Це досягається двома спо­собами — технічним та юридичним відокремленням.

Технічне відокремлення майна, що перебуває у довірчому управлінні, здій­снюється шляхом його відображення на окремому балансі. Щодо нього має вес­тися самостійний облік. Для розрахунків за діяльністю, пов'язаною з довірчим управлінням, довірчому управителеві відкривається окремий банківський раху­нок. На думку Є. А. Суханова, виключається передача у довірче управління зви­чайних рухомих речей споживчого призначення саме тому, що відокремити їх в юридичному значенні (шляхом відкриття окремого балансу) нереально1.

Юридичне відокремлення майна досягається за правилом ст. 1059 ЦК України, згідно з яким допускається обмежений порядок звернення стягнення на майно, пе­редане у довірче управління, за вимогою кредитора установника управління.

Враховуючи обмежену правоздатність кредитних організацій, вони можуть здійснювати довірче управління лише щодо незначного кола наведених вище об'­єктів. Так, згідно з законодавством Російської Федерації2 об'єктами довірчого управління для кредитної організації можуть бути грошові кошти у національній валюті та в іноземній валюті, цінні папери, природне коштовне каміння та доро­гоцінні метали, похідні фінансові інструменти, належні резидентам на правах власності. Кредитна організація, яка виступає як установник довірчого управлін­ня, має право передавати у довірче управління всі види майна, перераховані ви­ще, за винятком грошових коштів у національній валюті та в іноземній валюті. Кредитна організація не може інвестувати під умови гарантій самої кредитної ор­ганізації і взаємопов'язаних з нею юридичних осіб кошти, отримані у довірче уп­равління. Кредитна організація — довірчий управитель не може видавати креди­ти (позики) за рахунок майна, яке перебуває в управлінні, а також отримати кредити (позики) як довірчий управитель3.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України у довірче управління може бути передане майно, що є предметом договору застави. Установник управління зобов'язаний попередити довірчого управителя про те, що майно, яке передається у довірче управління, є предметом договору застави. Якщо установник не попередив довір­чого управителя і сам довірчий управитель не знав і не міг знати про те, що май­но, яке передане у довірче управління, є предметом договору застави, довірчий управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Законодавець не наводить виключного переліку об'єктів довірчого управлін­ня. У зв'язку з цим поряд з речами та іншим майном об'єктами довірчого управ­ління можуть бути й інші об'єкти цивільних прав. ЦК України застосовує термін "інше майно" в широкому розумінні слова. Під іншим майном, що виступає об'­єктом довірчого управління, слід розуміти не лише матеріальні предмети навко­лишнього світу. В довірче управління можна передавати й нематеріальні блага. Зокрема, законодавець прямо вказує на можливість довірчого управління ви­ключними майновими правами, якими володіє автор та інший володар результа­тів творчої діяльності.

Враховуючи відкритий перелік об'єктів, у довірче управління можуть переда­ватися документи, що не є цінними паперами та засвідчують право на управлін­ня та одержання відповідної частки прибутку юридичної особи у вигляді паїв та часток у статутному фонді (капіталі) підприємницьких товариств.

Зрозуміло, що не всі суб'єктивні цивільні права можуть передаватися у до­вірче управління.

Згідно з п. 2 ст. 1049 ЦК України не можуть бути предметом договору управ­ління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

Істотні умови договору довірчого управління майном. Договір довірчо­го управління майном є підставою для виникнення довірчого управління і одно­часно виступає зобов'язанням, зміст якого розкривається через права та обов'яз­ки його учасників, що визначаються в його умовах. Умови, на яких укладений договір довірчого управління майном, становлять його зміст, як спільного юри­дичного акту сторін.

У цивільному праві договірні умови об'єднуються у певні групи. Най­поширенішими є три групи умов: істотні, звичайні та випадкові. Деякі автори до­говірні умови поділяють на істотні та неістотні. У літературі висловлена позиція про поділ на істотні, приписувані, ініціативні та відсильні умови1.

У договорі довірчого управління майном завжди присутні істотні умови, зви­чайні та випадкові. Але всі умови — істотні, звичайні, випадкові чи інші — після укладення договору стають однаково обов'язковими, і сторони повинні їх дотри­муватися.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. Одже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом, а також ті, які конче необхідні для договору даного виду.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України істотними умовами договору довірчого управління майном визнаються перелік майна, що передається у довірче управ­ління, та розмір і форма плати за управління майном. Договір довірчого управ­ління майном, укладений з порушенням вимог щодо істотних умов або за відсут­ності однієї з них, не може бути визнаний недійсним. У разі відсутності хоч би однієї із зазначених умов договір вважається неукладеним. Законодавчими акта­ми можуть встановлюватися додаткові вимоги щодо змісту умов договорів довір­чого управління цінними паперами та іншими видами майна.

Форма і строк договору довірчого управління також відображають спе­цифіку цього виду договору.

Згідно з п. 1 ст. 1050 ЦК України договір довірчого управління укладається в письмовій формі. Договір довірчого управління нерухомим майном підлягає но­таріальному посвідченню і державній реєстрації. Недодержання письмової форми договору довірчого управління рухомого майна позбавляє його учасників права підтверджувати його існування свідченнями свідків. У разі порушення вимоги про державну реєстрацію договір довірчого управління визнається недійсним.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України строк договору довірчого управління май­ном встановлюється у договорі довірчого управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

Таким чином, договір довірчого управління не може укладатися для вчинен­ня будь-якої разової угоди. У зв'язку з цим уявляється неправильним визнання договором довірчого управління договору, за яким управитель зобов'язався пе­ред установником продати на фондовому ринку належний останньому вексель, оскільки предметом такого договору не є діяльність з управління чужим майном і він був укладений для виконання посередницької операції, яка має разовий ха­рактер, що не характерно для договору довірчого управління1.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України умова про строк договору не належить до істотних умов договору довірчого управління майном. Тому при вирішенні спо­рів, пов'язаних з неможливістю визначення строку договору довірчого управлін­ня майном, суди мають визнавати такі договори укладеними на строк п'ять років, але не такими, що неукладені. Нормативне визначення надмірно малого строку дії такого договору штучно обмежує і перешкоджає нормальному розвитку пра­вовідносин довірчого управління, що підтверджує судова практика застосування договору довірчого управління майном у Російській Федерації, в ЦК якої вста­новлено максимальний строк договору довірчого управління майном у п'ять років.

Так, Арбітражний суд Красноярського краю розглянув справу за позовом ВАТ "НГМК" до ТОВ "Елта" про стягнення 55 млн руб. безпідставного збагачен­ня, задовольнивши вимоги позивача. На обгрунтування прийнятого рішення ар­бітражний суд вказав на такі обставини. Наданий позивачем договір є договором довірчого управління майном, який регламентується положеннями ЦК РФ про довірче управління майном (гл. 53). Відповідно до цивільного законодавства до істотних умов договору довірчого управління належить (поряд з іншими) умова про строки дії договору. Оскільки наданий договір не дає можливості визначити такий строк і, відповідно, угоди про істотні умови договору не досягнуто, то за ст. 1012 ЦК РФ договір вважається неукладеним.

Проте, на виконання цього договору позивачем були передані відповідачу векселі ВАТ "Красноярськенерго". Тому ТОВ "Елта" безпідставно отримало век­селі в рахунок оспорюваного договору, який вважається неукладеним. Оскільки суду не були надані докази наявності спірних векселів у відповідача, то підстав для вимоги про повернення в натурі безпідставно отриманих векселів не вста­новлено. В цьому випадку відповідно до ст. 1105 ЦК РФ відповідач повинен від­шкодувати позивачеві дійсну вартість цього майна на момент його витребування, яка на той момент становила 60 млн руб.

На підставі викладеного суд визнав позовні вимоги обгрунтованими І такими, що підлягають задоволенню1.

Отже, за ЦК РФ вважається неукладеним договір довірчого управління май­ном, який не містить положень про строк його дії.

Положення ЦК України щодо строків адекватно відповідають тривалому і пролонгованому характерові відносин, які регулюються договором довірчого управління майном, розрахованих на вчинення не разових, а сукупності юридич­них та фактичних дій.

Незважаючи на "новизну" цього правового інституту, відсутність практики і традицій його застосування в цивільному праві, законодавець відмовився від хиб­ної практики закріплення в ЦК надмірно короткого максимального строку дого­вору довірчого управління, марно намагаючись тим самим зменшити ймовірність порушення інтересів установників та вигодонабувачів з боку довірчих управите­лів за договорами, укладеними на невигідно (для кредиторів) великі строки.


<