§ 1. Поняття та ознаки договору довірчого управління майном : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

Популярное за неделю

Система рекламы в блогах. Система размещения рекламы в интернете
liftpromo.ru
adhdportal.com

§ 1. Поняття та ознаки договору довірчого управління майном

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Найбільш часто довірчі відносини виникають на підставі правочинів, специ­фічним різновидом яких є договір довірчого управління майном. Конструкція до­говору довірчого управління майном базується на загальних для цивільних дого­ворів принципах свободи договору, рівності сторін, оплатності договору, неприпустимості свавільного втручання у приватні справи тощо. До специфічних рис, притаманних договору довірчого управління, які визначили його поняття, належать його фідуціарний характер, а також спеціальні вимоги до суб'єктного і об'єктного складу та здійснення цих правовідносин.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України під договором довірчого управління май­ном розуміється такий договір, за яким одна сторона (установник управління) передає іншій стороні (довірчому управителю) на певний строк майно в довірче управління, а інша сторона зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). У ЦК УРСР відсутні норми про довірче управління.

Довірче управління майном може бути створене за волевиявленням власника або за відсутності самостійної волі власника майна, яке передається у довірче управління.

Договір довірчого управління майном є єдиною підставою виникнення довір­чого управління за волею власника майна, який реалізує повноваження на пере­дачу в управління належного йому майна. За відсутності самостійної волі влас­ника довірче управління майном може бути створене у випадках, коли необхідність управління майном наявна, а воля власника з причин, від нього не­залежних, паралізована або відсутня взагалі1. В цьому випадку підставою виник­нення довірчого управління майном є юридичний склад, до якого входять адмі­ністративний акт про створення довірчого управління (рішення суду, органу опіки тощо) і договір, укладений з довірчим управителем, що безпосередньо по­роджує довірче управління майном. У такому договорі в інтересах власника май­на, установником управління може виступати інша особа (орган опіки та піклу­вання, виконавець заповіту тощо).

За суб'єктною спрямованістю виконання зобов'язань договір довірчого управ­ління може бути договором на користь сторін договору (установник призначає вигодонабувачем самого себе) і договором на користь третіх осіб (вигодонабу-вачів).

Договір довірчого управління майном, укладений в інтересах вигодонабувача, як і будь-який інший договір на користь третіх осіб, має певні особливості. При укладанні такого договору, довірчий управитель зобов'язується перед установни­ком виконати певні дії не установнику, а іншій особі (вигодонабувачу) і, вико­навши такі дії, довірчий управитель погашає свої обов'язки перед установником. Поряд з цим, суб'єктний склад договору довірчого управління майном не збігається з суб'єктним складом правовідносин, які ними породжуються. Будучи учасником правовідносин, вигодонабувач не стає стороною за договором. Крім того, виконання договору довірчого управління може вимагати як засновник, так і вигодонабувач. Саме ця характерна ознака договорів на користь третіх осіб притаманна договору довірчого управління майном1.

За кількістю зобов'язаних сторін договір довірчого управління майном належить до двосторонніх договорів. Права та обов'язки щодо цього договору ви­никають як з однієї, так і з другої сторони зобов'язання. В договорі довірчого уп­равління майном відсутні єдиний боржник і єдиний кредитор. Кожна зі сторін виступає як кредитор і як боржник.

Установник після укладання договору зобов'язується передати частину свого майна в управління довірчому управителю, не вчиняти ніяких угод з цим май­ном, що перешкоджатимуть здійсненню довірчого управління, і одночасно набу­ває право здійснювати контроль за виконанням умов договору, отримувати виго­ди від управління майном. Довірчий управитель повинен виконувати свої обов'язки виключно в інтересах установника (вигодонабувача) і давати звіт про свою діяльність, а за здійснення управління майном здобуває право на вина­городу.

Договір довірчого управління майном залишається двостороннім й у тому ви­падку, якщо власник призначить вигодонабувачем третю особу. Коли в даному договорі з'являється третій учасник — вигодонабувач, договір не перетворюєть­ся на тристоронній, а лише набуває властивостей договору на користь третьої особи. Тому договір між установником управління і довірчим управителем не по­роджує для вигодонабувача ніяких обов'язків, а лише права. Традиційним крите­рієм поділу договорів на дво- і багатосторонні є наявність у кожної зі сторін прав та обов'язків. Саме відсутність обов'язків на боці вигодонабувача не дозволяє кваліфікувати цей договір як тристоронній. Боржником за цим договором визна­ється довірчий управитель, який має виконати те, до чого його зобов'язує дого­вір, а кредитором — установник управління. Останній виявляє довіру управите­лю і чекає від нього ефективної реалізації наданих йому прав на майно.

За характером спрямованості надання договір довірчого управління є сплат­ним. Договір довірчого управління майном визнається сплатним, що прямо ви­пливає із змісту глави 70 ЦК України. Відповідно з п. 1 ст. 1048 ЦК України ді­яльність щодо довірчого управління майном здійснюється за винагороду. Довірчому управителеві відшкодовуються необхідні витрати, зазначені ним при довірчому управлінні майном (ст. 1061 ЦК України). Умови про розмір і форму винагороди довірчому управителеві віднесені ст. 1054 ЦК України до істотних умов договору. У разі відсутності в тексті договору умов винагороди, такий пра-вочин вважатиметься недійсним.

Переважно еквівалентно-оплатні засади сучасного цивільно-правового обміну обумовило загальне правило про сплатний характер відносин установника і до­вірчого управителя. Положення про сплатний характер послуг довірчого управи­теля є цілком обгрунтованими з огляду на те, що особа, яка надає матеріальні блага іншій особі, має право отримувати за це певне зустрічне задоволення.

Припустимим є укладання безоплатного договору довірчого управління май­ном за взаємною згодою сторін або в прямо визначених законом випадках.

Метою укладання такого договору є отримання доходу чи інші вигоди від здійснення права власності на майно довірчого управління. При передачі майна в довірче управління управителю установник розраховує на еквівалентне збіль­шення або збереження свого капіталу, хоч не завжди одержує вигоди від цього безпосередньо. Крім мети одержати прибуток чи примножити капітал, заснуван­ня довірчого управління можливе і в некомерційних цілях. Проте і в цьому ви­падку договір матиме сплатний характер. Оплатність договору у цьому випадку буде пов'язана з майновими відносинами між установником та управителем1.

Закон допускає укладання безоплатних договорів довірчого управління май­ном. Укладення безоплатних договорів передбачаються в тих випадках, коли до­вірчий управитель — непрофесіонал, тобто фізична особа, яка не є підприємцем, не займається управлінням майном на постійній основі, а реалізує повноваження своїх близьких осіб, наприклад, у якості опікунів над майном осіб, визнаних без­вісно відсутніми або місце перебування яких невідоме; у якості опікунів малоліт­ніх, а також осіб, визнаних судом недієздатними, тощо. Іноді безоплатним може бути і договір з професіоналом. Наприклад, коли довірчий управитель — підпри­ємець — приймає на себе зобов'язання здійснювати майнові права малолітніх, недієздатних із благочинності або у випадку, коли здійснення конкретних послуг не потребує від нього особливих витрат, а саме перебування майна, майнових прав у нього (довірчого управителя) — нерухомості, "голосуючих" цінних папе­рів тощо — дають йому замість грошової винагороди вигоди іншого роду. Відомо, наприклад, що банки пропонують великим корпораціям із солідним фінансовим обігом обслуговування на пільгових, майже безоплатних умовах з наміром отри­мати прибуток не у вигляді плати за послуги, а користування тимчасово вільни­ми засобами (залишками) на рахунках клієнтів тощо. І все ж безоплатний дого­вір довірчого управління це, скоріше, виняток, а не правило2.

За моментом набрання чинності договір довірчого управління майном є ре­альним договором, оскільки за цією угодою одна сторона (установник управлін­ня) передає іншій стороні (довірчому управителю) на визначений строк майно у довірче управління. Про реальність договору свідчить чітко визначене положен­ня: установник управління передає майно в управління, а не зобов'язується його передати. Тому для виникнення договору довірчого управління майном, як і будь-якого реального договору, недостатньо однієї зустрічної згоди сторін (оферти та акцепту). Обов'язковою умовою укладання цього договору є передача май­на. Обіцяння передати майно в довірче управління не тягне за собою у даному випадку правових наслідків. Згода потенційного управителя і потенційного уста­новника управління до моменту передачі майна, коли один передасть його, а ін­ший прийме і відокремить від іншого, що перебуває в управлінні, може вважати­ся лише попереднім договором, тобто домовленістю сторін у майбутньому укласти договір (ст. 637 ЦК України)1.

Моментом укладання договору довірчого управління майном вважається вру­чення установником майна довірчому управителю. Договір довірчого управління нерухомим майном вважається укладеним з моменту його державної реєстрації (ст. 1050 ЦК України).

За загальним правилом, ЦК України не допускає конструювання договору до­вірчого управління майном як консенсуального. Укладення договору як консен-суального могло б привести до відносин, коли установник управління зобов'яза­ний був би передати майно, а управитель мав би право вимагати його реальної передачі навіть у тому разі, коли власник засумнівався б у професіоналізмі та старанності обраного контрагента і вирішив би припинити відносини.

Внаслідок того, що цивільно-правовий інститут управління запроваджений з метою повнішого задоволення інтересів власників майна, які передають своє майно в управління, то, природно, ці інтереси повинні мати пріоритетний захист. Права управителів ні в якому разі не повинні ущемляти інтереси їх клієнтів. У літературі зазначається про неприпустимість надання управителю можливос­тей примушувати власника майна проти його волі до передачі майна навіть у ви­падку, якщо рішення не передавати його прийняте після підписання договору2.

З іншого боку, визначаючи цей договір реальним, тим самим установнику на­дається право одностороньої відмови від виконання договору у ситуації, коли до­говір з будь-яких причин укладений до передачі майна в управління.

Договори, при укладенні яких потенційний управитель наполягає на оформ­ленні його як консенсуального (такі випадки відомі практиці), намагаючись от­римати юридичні важелі для примушування контрагента до реального виконання зобов'язання, а у разі відмови установника управління від передачі майна перед­бачає також можливість притягнення його до матеріальної відповідальності у формі відшкодування збитків, повинні визнаватися недійсними3.

Проте, у деяких спеціальних випадках договір довірчого управління може розглядатися як консенсуальний.

Довірче управління державними корпоративними правами здійснюють довір­чі управителі, визначені на конкурентних засадах за результатами конкурсів на право довірчого управління відповідним державним майном. Звичайно договори довірчого управління державними корпоративними правами (пакетами акцій, частками, паями) вважаються укладеними з дати їх підписання. Такий підхід знайшов відображення в п. 31 Правил проведення конкурсів на право укладення договорів довірчого управління, закріпленими у федеральній власності акціями акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, затверджених Постановою Уряду РФ від 7 серпня 1997 р. № 989і. Договір довірчого управління не­рухомим майном також розглядається в літературі як консенсуальний, врахо­вуючи спеціальні правила, які пред'являються законодавством до його форми2. Договір довірчого управління нерухомим майном не може бути реальним, оскіль­ки згідно з ЦК України правочини з нерухомим майном вважаються укладеними з моменту державної реєстрації, проведеної у встановленому порядку. Тому до­говір довірчого управління нерухомим майном вважається укладеним з моменту державної реєстрації.

Отже, договір довірчого управління майном є реальним, якщо інше не перед­бачено законом або не випливає із суті цих відносин.

Договір довірчого управління майном є строковим договором. ЦК України (ст. 1048) у самому визначенні поняття договору довірчого управління майном вказує на його строковий характер, за якою одна сторона (установник управлін­ня) передає іншій стороні (довірчому управителеві) на певний строк майно у до­вірче управління.

За особливостями мети договір довірчого управління майном є каузальним і сплатним. Метою (causa) даного договору виступає добросовісне управління майном. Якщо договір не буде укладений з цією метою або за її відсутності, то він не може мати юридичної сили. Договір довірчого управління має бути укла­дений у письмовій формі. У разі, коли договір довірчого управління потребує но­таріального посвідчення та/або державної реєстрації (наприклад, об'єктом догово­ру є нерухомість), він вважається укладеним тільки після проведення відповідної реєстрації. В цьому випадку недотримання форми і вимог про державну реєстрацію тягне за собою недійсність договору на підставі ст. 1050 ЦК України.

Безпосередньою підставою виникнення довірчого управління майном у будь-яких випадках є договір, який укладається між установником і довірчим управи­телем.

Таким чином, договір довірчого управління майном є строковою, кау­зальною, двосторонньою, сплатною або безоплатною, реальною або консен-суальною (у визначених законом, випадках) угодою, яка укладається між установником і довірчим управителем, згідно з якою останній володіє, ко­ристується і розпоряджається чужим майном від свого імені та в інтере­сах установника або вигодонабувача (вигодонабувачів) з урахуванням обмежень, визначених договором і законом, для досягнення певних пра­вомірних юридичних наслідків.


<